Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: алпростадил; 7[(1R,2R,3R)-3-гідрокси-2-[(1Е,3S)-3-гідроксіокт-1-еніл]-5-оксоциклопентил] гептанова кислота).

основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

склад:1 ампула (0,2 мл) містить алпростадилу 0,1 мг;

допоміжні речовини: етанол абсолютний.

Форма випуску.

Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

Простагландини. Код АТС С 01ЕА 01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Активна речовина препарату Албіопростадил - алпростадил (синтетичний аналог природного простагландина Е 1) має антиагрегантну, судинорозширювальну, ангіопротекторну дію. Дія алпростадилу комплексна і направлена на поліпшення мікро циркуляції та периферичного кровообігу завдяки поліпшенню реологічних властивостей крові, відкриття колатералей і ангіопротективної дії. Розширює артерії, артеріоли і розслаблює сфінктери пре капілярів, посилює колатеральний кровотік. Впливає на гемокоагуляцію, зменшує адгезію і агрегацію тромбоцитів, підвищує пластичність еритроцитів. Підвищує фібринолітичну активність крові.

На системному рівні діє як вазодилятатор. Спричиняє антиатерогенну дію завдяки уповільненню активації нейтрофілів, надмірної проліферації клітин судинної стінки, зниженню синтеза холестерину і його депонуванні в стінках сосудів.

При інтракавернозному введенні сприяє збільшенню кровотока і поліпшенню мікро циркуляції в кавернозних тілах.

При внутріартеріальному введенні у новонароджених дозволяє підтримувати функціонуючий артеріальний проток у відкритому стані, що поліпшує кровообіг та оксигенацію.

Фармакокінетика:

Алпростадил швидко метаболізується, період напів виведення складає біля 10 секунд. При внутрішньо венному введенні біля 60-90 % циркулюючого алпростадилу метаболізується в легенях при “першому проходженні” через них, головним чином, шляхом бета - і омега - окиснення. Під час першого метаболічного проходження в легенях розпадається до 60 – 90 %. Внаслідок ферментативного окиснення утворюються три біологічно активних метаболіти: 15-кето-простагландин Е 1, 15-кето-13,14-дигідропростагландин Е 1 та 13,14-дигідропростагландин Е 1.

Кетометаболіти мають біологічну активність нижчу, ніж албіопростадил, а дія метаболіту 13,14-дигідропростагландин Е 1 подібна до дії простогландину Е 1. Важливим є той факт, що 13,14-дигідропростагландин Е 1 діє довше, період його напів виведення становить приблизно 1 хв. (альфа-фаза) та 30 хв. (бета-фаза). Основні метаболіти виділяються з сечею (до 88 %) та калом (12 %).

Показання для застосування.

Хронічні облітеруючі захворювання артерій кінцівок , що супроводжуються болем в стані спокою або трофічними змінами: об літеруючий ендартеріїт з тяжкою “переміжною кульгавістю” (якщо не показано хірургічне втручання), атеросклероз артерій кінцівок; діабетична ангіопатія, хвороба Бюргера, синдром Рейно з трофічними порушеннями; васкуліт при системній склеродермії; порушення периферичного кровообігу внаслідок дії фізичних факторів, особливо над граничної вібрації.

Природжені дуктусзалежні вади серця у новонароджених (з метою тимчасової підтримки функціонування артеріальної протоки до проведення реконструктивної кардіохірургічної операції), в т. ч. мітральна атрезія, атрезія легеневої артерії, тристулкового клапана, тетрада Фалло.

Спосіб застосування та дози.

Щоб уникнути ускладнень, препарат слід застосовувати суворо за призначенням лікаря.

У разі лікування хронічних об літеруючих захворювань артерій кінцівок для дорослих Албіопростадил призначають внутрішньо венно в дозі від 50 до 200 мкг 1 раз на добу, або при більш тяжких станах − від 50 до 100 мкг 2 рази на добу при розведенні у 200 – 500 мл розчину – носія, в якості якого використовують фізіологічний розчин, 5 % розчин глюкози. Тривалість інфузії має становити не менше 2 год. Тривалість курсу лікування в середньому становить 14 днів. У разі позитивного ефекту лікування препаратом можна продовжити ще протягом 7–14 днів. Курс лікування не повинен перебільшувати 4 тижнів. При відсутності позитивного ефекту протягом 2 тижнів від початку лікування подальше застосування препарату слід припинити.

При лікуванні новонароджених дітей із вродженими вадами серця, пов’язаними з незарощенням боталової протоки, Албіопростадил вводять шляхом постійної інфузії крапельно в крупні вени або пупкову артерію. Початкова швидкість інфузії становить від 0,01 до 0,05 мкг/кг/хв. При досягненні терапевтичного ефекту дози зменшують до мінімальної підтримуючої (здебільшого 0,01 – 0,02 мкг/кг/хв.). У разі необхідності, як виняток, дозу можна збільшити до 0,1 мкг/кг/хв. При прояві виражених побічних ефектів дозу, що вводять, слід зменшити. Лікування препаратом Албіопростадил необхідно проводити під контролем гемодинамічних показників, кислотно-лужного балансу. Для новонароджених дітей препарат слід застосовувати під постійним контролем артеріального тиску, при наявності умов для проведення ШВЛ.

Рекомендації щодо розведення препарату Албіопростадил: при розведенні 1 ампули або флакону (0,2 мл) препарату Албіопростадил в 9,8 мл розчину – носія (фізиологічний розчин, 5% розчин глюкози) отримують концентрацію 100 мкг Албіопростадилу в 10 мл розчину Отриманий розчин можна розвести у більшому об’ємі розчину – носія. Отриманий розчин рекомендується використовувати зразу після приготування. Можливе тимчасове зберігання отриманого розчину не більше 24 годин з моменту приготування при температурі 2-8° С.

Побічна дія.

При внутрішньо венному введенні препарату можливе появлення ознак флебіту проксимальніше від місця введення (до 40 % хворих). Це, як правило, не зумовлює необхідності припинення лікування препаратом, ознаки запалення зникають через декілька годин після закінчення інфузії або при зміні місця введення. Проводити специфічне лікування у таких випадках не потрібно. Катетеризація центральної вени дозволяє знизити частоту цієї побічної дії препарату. В окремих випадках при лікуванні препаратом можливі: головна біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, відчуття нездужання, підвищене потовиділення, порушення із боку органів травлення (дискомфорт в епігастральній ділянці, нудота, блювання, діарея), набряк кінцівки, у вену якої проводиться інфузія розчину препарату, артеріальна гіпотензія, тахікардія, напад стенокардії, підвищення температури тіла, алергійні реакції, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові, гіпербілірубінемія, гематурія. У виключно рідких випадках можливий розвиток набряку легенів, серцево – судинної недостатності. Тривалий курс лікування (4 тижні та більше) може ускладнитись оборотнім гіперостозом трубчатих кісток. Можливі зміни з боку крові у вигляді лейкоцитозу або лейкопенії, як виняток, можливе збільшення титру С-реактивного білка. У хворих з тяжкою серцевою недостатністю необхідно обмежувати збільшення об’єму інфузії через небезпеку набряку легень і можливої зупинки серця.

У новонароджених дітей серед побічних явищ відзначались: підвищення температури тіла, артеріальна гіпотензія, гіперемія шкіри, діарея, брадікардія, тахікардія, шкірні висипи, судоми, пригнічення дихання (аж до апное). У виключно рідких випадках можливий розвиток дисемінованої внутрішньо судинної коагулопатії. У разі тривалого курсу лікування (протягом декількох тижнів) можливо виникнення гіперостозу в кістках нижніх кінцівок.

Дуже рідко (до 1 % випадків) у новонародженних можуть спостерігатися: шок, гостра серцева недостатність, гіпербілірубінемія, кровотеча, сонлівість, зниження функції дихання (брадипноє, тахіпноє), порушення функції нирок ( аж до анурії), гіпоглікемія, фібриляція шлуночків серця, А-V блокада ІІ ступеню, надшлуночкова аритмія, напруження м`язів шиї, підвищена дратівливість, гіпотермія, гіперкапнія, гіперемія шкірних покровів, гематурія, перитонеальні симптоми, тахіфілаксія, підвищення рівня калію в крові, тромбоцит опенія, анемія.

Кількість небажаних реакцій може змінитися залежно від концентрації, об`єму и швидкості проведення інфузії. При появі побічних ефектів дозу препарату слід знизити.

Протипоказання.

Абсолютним протипоказанням для призначення препарату є підвищена чутливість до Албіопростадилу, вагітність, годування груддю. Відносним протипоказанням є гострий та під гострий інфаркт міокарда, тяжка чи нестабільна форма стенокардії, бронхообструктивний синдром тяжкого ступеня, порушення функції печінки, стани, пов’язані з ризиком виникнення кровотечі (виразка шлунка та дванадцяти палої кишки, тяжке ураження судин головного мозку, проліферативна ретинопатія зі схильністю до кровотечі, значна травма тощо), виражена артеріальна гіпотензія.

Вік до 18 років ( за винятком неонатального періода) і старше 75 років.

В неонаталогії: підвищена чутливість до алпростадилу, пригнічення функції дихання, стан спонтанного стійко – відкритої артеріальної протоки.

Передозування.

У разі передозування (інтоксикації) препаратом Албіопростадилу можлива поява таких симптомів: зниження артеріального тиску, гіперемія шкіри, загальна слабкість. При наявності ознак передозування, інфузію препарату слід уповільнити або припинити. Специфічне лікування в таких випадках, як правило, проводити не потрібно. У разі появи ознак пригнічення дихального центру у новонароджених дітей необхідно провести штучну вентиляцію легень.

Особливості застосування.

З особливою обережністю слід застосовувати препарат для хворих на артеріальну гіпотензію, з серцево-судинною недостатністю (необхідно контролю вати навантаження “об’ємом” розчину-носія). У хворих, яким застосовують гемодіаліз, лікування Албіопростадилом слід проводити в післядіалізний період. Слід бути обережним при лікуванні цим препаратом людей літнього віку з інсулінзалежним цукровим діабетом, особливо при значних ураженнях судин. Слід дотримуватись обережності при призначенні цього препарату новонародженим у випадку появи ознак пригнічення дихання ( брадипное), артеріальної гіпотензії, тахікардії, гіпертермії.

Частота розвитку побічних ефектів може змінюватися залежно від концентрації розчину, об’єму та швидкості інфузії.

При лікуванні необхідно контролю вавти АТ, ЧСС, біохімічні показники і параметри системи зсідання крові (при її порушенні або при одночасній терапії лікарськими засобами, які впливають на систему згортання крові). Обов`язковою вимогою застосування у новонароджених є наявність можливості для проведення ШВЛ. Препарат необхідно застосовувати під пильним лікарським контролем.

Застосування препарату не впливає на здатність керувати авто транспортом та на роботу з рухомими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Введення препарату Албіопростадил посилює дію гіпотензивних і судинорозширюючих засобів. Слід дотримуватись обережності при одночасному введенні Албіопростадилу з препаратами, що перешкоджають зсіданню крові (антикоагулянтами та антиагрегантами) через можливе збільшення ризику кровотечі.

Фармацевтично несумісний з іншими розчинами (за виключенням 0,9% розчину натрію хлориду та 5 % розчину глюкози).

Умови та термін зберігання.

Зберігати у захищеному від світла місці, при температурі (5±3) ⁰С. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску

За рецептом.

Упаковка.

По 0.2 мл в ампулі або флаконі. По 5 або 10 ампул або флаконів у картонній пачці.

Виробник. ВАТ „Біофарма”,

Адреса.

03038 Україна, м. Київ-38, вул. М. Амосова, 9.