Цивільного шлюбу не існує: чому варто залишати несміливих чоловіків

Для початку давайте розберемося в тому, що таке шлюб. Цьому інституту тисячі років, і його виникнення з любов'ю нічого спільного не мало. Поняття любові взагалі виникло історично в середньовіччі. А шлюб - він завжди був про гроші, хоча зараз ми всі звикли до того, що весілля - це про любов. Коли чоловік одружується, він бере на себе зобов'язання утримувати дружину і дітей. Повірте, за тисячі років нічого не змінилося, і коли пара живе в так званому цивільному шлюбі, це означає, що чоловік не хоче нести відповідальність за свою жінку.
 
Цивільний шлюб - це міф. Тому давайте називати речі своїми іменами: якщо ви живете з партнером, який не хоче одружуватися і придумує тисячі відмовок, ви просто його коханка.
 
Звичайно, бувають і винятки. Наприклад, ваш чоловік - тричі вдівець. І він боїться, що якщо він на вас одружується, ви теж перейдете в інший світ. Але погодьтеся, таке зустрічається вкрай рідко. В усіх інших випадках, якщо хлопець не хоче брати на себе відповідальність за ваше життя, це означає, що він не зробив остаточний вибір, що він не впевнений ні в ваших стосунках, ні в своїх почуттях.
 
І що ж робити, запитаєте ви? Класична жіноча помилка - сидіти і напружено чекати. То сльозу пустити, то сказати колючість, то непрозоро натякнути: "Ось, мовляв, були ми у Петрових, а вони вже повінчалися ..." Тиснути, умовляти - це все абсолютно неправильно, це поведінка жертви. Так поводяться жінки, які втовкмачили собі в голову, що на цьому чоловікові світ клином зійшовся.
 
Хтось вдається до дешевих маніпуляцій. Наприклад, ваш коханець бачить, що ви почали задивлятися на інших чоловіків, з'являються якісь листування, дзвінки ніби як по роботі ... Від цього у чоловіка може знести дах, і він вже зранку побіжить в загс. Але я не впевнений, що ваш шлюб триватиме все життя: адже чоловік не прийняв рішення сам, а піддався емоційного шантажу.
 
Тому я пропоную інший шлях, простий і зрозумілий. Якщо ви дійсно любите вашого хлопця і хочете мати сім'ю, скажіть йому про це прямо. Варіант перший: він готовий, і він робить вам пропозицію. Варіант другий: з'ясовується, що ваші цілі не збігаються. І тоді ви говорите: "Я люблю тебе, але я від тебе йду, тому що хочу сім'ю, а ти мені не можеш цього дати". Знаєте жарт "Камеді Клаб": "Як би дівчина ні втікала, вона завжди біжить так, що її можна зловити"? Так от, це не ваш випадок. Ви йдете назовсім. Це поведінка дорослої людини з сильним характером, яка сама будує своє життя.
 
Тут мене можуть запитати: "А якщо я так зроблю, і чоловік скаже - не йди, я одружуюся!" Я б на вашому місці не став мати справу з цією людиною. У нього неправильна мотивація. Насправді він вас не любить, а просто боїться залишитися один.
 
Ще питання: скільки чекати від початку відносин, перш ніж завести розмову про шлюб? Це питання з серії "на якому побаченні переспати". На якому хочете. Ніяких оптимальних строків немає. Якщо ви відчуваєте, що вже дозріли для сім'ї, - задавайте питання. Головне: в цей момент ви вже повинні жити разом. Якщо ви ще тільки зустрічаєтеся - це взагалі історія ні про що.
 
Є й третій варіант розвитку подій: чоловік каже, що поки не готовий. Припустимо, ви готові почекати. Але тоді ви повинні запитати: "А коли ти будеш готовий?" І ось тут потрібен конкретний термін. Якщо після закінчення цього терміну так нічого і не відбувається, ви повинні піти. І знайти ту людину, яка полюбить вас і візьме за вас відповідальність.