Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Рикетсіози ендемічні
Рикетсіози ендемічні - група трансмісивних інфекцій, що перебігають з вираженою інтоксикацією та ураженням серцево-судинної й нервової систем. До цієї групи належать ендемічний (щурячий) висипний тиф, марсельська гарячка, везикульозний рикетсіоз, Ку-гарячка тощо.
Етіологія ендемічних рикетсіозів
Збудниками є дрібні коко- та паличкоподібні мікроорганізми, що паразитують внутрішньоклітинно в організмі різних видів членистоногих і теплокровних. У зовнішньому середовищі вони стійкі, але швидко гинуть при нагріванні і у дезінфікуючих розчинах, чутливі до антибіотиків.
Епідеміологія ендемічних рикетсіозів
Ендемічні рикетсіози належать до розповсюджених природно-осередкових захворювань, що реєструються в багатьох країнах. Джерелом інфекції є ссавці та кровосисні членистоногі (блохи, кліщі), які також служать переносниками.
Ендемічний висипний тиф трапляється в басейнах Чорного моря та інших морів. Природним резервуаром збудника є щури, миші, блохи і гамазові кліщі. Основні переносники в природі - щурячі блохи та кліщі. Людина заражається при споживанні продуктів, забруднених сечею хворих гризунів, зрідка - при втиранні в шкіру та слизові оболонки інфікованих фекалій бліх і кліщів, повітряно-крапельним шляхом, через укус кліща. Підйом захворюваності виявляється в літньо-осінній період.
Марсельська гарячка реєструється в Криму. Збудник паразитує переважно на собаках і їхніх кліщах, рідше - на сільськогосподарських тваринах, зайцях. Людина інфікується при укусі кліщів, занесенні матеріалу з рикетсіями на слизові оболонки та пошкоджену шкіру. Захворюваність має весняно-літню сезонність.
Везикульозний рикетсіоз виявлено на півдні України. Природним резервуаром збудника є переважно домові миші, щури і гамазові кліщі. Людині інфекцію передають кліщі. Хвороба трапляється навесні і влітку у містах.
Ку-гарячка зареєстрована в різних регіонах України. Її збудник паразитує на іксодових та інших кліщах, багатьох видах диких і домашніх тварин. Людина заражується при догляді за хворими домашніми тваринами, вживанні молочних страв, води, аспіраційним шляхом і через комах, частіше весною і влітку.
Патогенез ендемічних рикетсіозів
На місці укусу кліща може виникати запалення шкіри (первинний афект), до якого приєднується регіонарний лімфаденіт. Рикетсії розмножуються переважно в ендотеліальних клітинах дрібних кровоносних судин. Мікроби і їхні токсини викликають функціональні та морфологічні зміни нервової і серцево-судинної систем, що супроводжуються алергічними реакціями, Після перенесеного захворювання залишається сталий імунітет.
Клініка ендемічних рикетсіозів
Інкубаційний період триває від кількох діб до 2 тиж, у хворих на Ку-гарячку - до 1 міс.
Всі рикетсіози розпочинаються гостро - з мерзлякуватості або трясучого ознобу та швидкого підвищення температури тіла до 39-40 °С. Хворі з перших днів скаржаться на біль голови, слабість, світлобоязнь, біль у м'язах і суглобах. Можливі безсоння, запаморочення, непритомність. Обличчя гіперемоване, судини склер ін'єктовані.
При марсельській гарячці та везикульозному рикетсіозі з'являється первинний афект у вигляді виразки діаметром 2-10 мм з темним струпом на гіперемованій основі. Він зберігається протягом гарячкового періоду (1-3 тиж). Одночасно виникає регіонарний лімфаденіт: лімфатичні вузли збільшені до 2-3 см у діаметрі, еластичні, рухливі, помірно болючі.
З 3-5-го дня від початку захворювання з'являються висипання на шкірі. У хворих на ендемічний висипний тиф і марсельську гарячку вони рясні, макуло-папульозні, рівномірно покривають тіло або розміщені переважно на задній поверхні кінцівок. При нгзикульозному рикстсіозі макулопапульозил висипка через І-2 дні перетворюється на пухирці діаметром 2-10 мм, нерідко на м'якому піднебінні виникає енантема. В окремих хворих на Ку-гарячку і везикульозний рикетсіоз можуть виникати поодинокі розеоли і папули. Поява петехій свідчить про тяжкий перебіг хвороби.
У розпал хвороби пульс відповідає температурі тіла або сповільнений, артеріальний тиск знижений. Тони серця ослаблені, на його верхівці вислуховують систолічний шум. Нерідко приєднуються ознаки міокардиту, бронхіту, інтерстиціальної пневмонії. Язик з нальотом, сухий. Печінка та селезінка здебільшого збільшені. У разі приєднання менінгоенцефаліту виникають сильний біль голови, марення, судоми.
Гарячковий період триває до 2-3 тиж. У період реконвалесценції нерідко спостерігаються субфебрилітет, астенія. Ку-гарячка може рецидивувати.
При дослідженні крові виявляють нормоцитоз або лейкопенію, лімфо- і моноцитоз, збільшення ШОЕ.
Зрідка трапляються бактеріальні ускладнення: пневмонія, бронхіт, отит, синусит.
Діагностика ендемічних рикетсіозів
Беруть до уваги перебування хворого в ендемічному осередку, укуси кліщів, сезонність хвороби та характерні її прояви. Для підтвердження діагнозу використовують серологічні реакції, при Ку-гарячці - також шкірно-алергічну пробу. Виділити збудника важко.
Диференціальну діагностику проводять для розмежування рикетсіозу і висипного й черевного тифу, паратифів А та В, геморагічних гарячок, єрсиніозу, лептоспірозу, орнітозу, вітряної віспи.
Лікування ендемічних рикетсіозів
Лікування проводять в інфекційному стаціонарі. Ефективні антибіотики тетрациклінової групи, які призначають на 5-6 днів. Згідно з клінічними показаннями застосовують дезінтоксиКаційш та серцево-судинні засоби, в тяжких випадках - глюкокортикоїди, антикоагулянти. Прогноз найчастіше сприятливий.
Профілактика полягає у застосуванні методів дезінсекції та дератизації в природних осередках. При марсельській гарячці піддають дезінсекційній обробці собак, знищують бродячих тварин. При Ку-гарячці обов'язковим є дотримання санітарно-гігієнічних правил догляду за хворими тваринами, їх лікування, знезараження виділень і сировини, кип'ятіння молока. При перебуванні в ендемічній місцевості роблять само- і взаємоогляди через кожні ЗО-60 хв. Виявлених на тілі кліщів видаляють пінцетом або петлею з міцної нитки, місце укусу змазують розчином йоду спиртовим.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|