Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Стронгілоїдоз
Етіологія стронгілоїдозу
Збудник - вугриця кишкова завдовжки 0,04-1 мм.
Епідеміологія стронгілоїдозу
Стронгілоїдоз належить до геогельмінтозів. Самці та самки паразита можуть вільно проживати в грунті, де копулюються. У сприятливих умовах із запліднених яєць виходять рабдитовидні личинки, які розвиваються до статевозрілих глистів. Якщо умови життя несприятливі, деяка частина рабдитовидних личинок перетворюється у філярієвидні, які дають початок паразитичному поколінню. Для свого дальшого розвитку вони потребують організму хазяїна. Філярієвидні личинки легко проникають в організм людини через шкіру (при лежанні на землі) або слизову оболонку рота (із забрудненими овочами і фруктами). Після проникнення в організм людини личинки з кров'ю потрапляють у легені, звідти після певних перетворень із слизом заковтуються в шлунок. Зріла самка перебуває в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки, де відкладає яйця, з яких виходять рабдитовидні личинки. Вони виділяються назовні з калом. Сприйнятливість людського організму висока.
Патогенез стронгілоїдозу
Дорослі паразити викликають значні механічні ушкодження тонкої кишки з розвитком набряку, еозинофільної інфільтрації, крововиливів, ерозій і навіть виразок. Личинки під час міграції спричинюють запальні зміни в печінці, легенях та інших органах. Крім того, спостерігаються значні токсико-алергічні впливи.
Клініка стронгілоїдозу
Інкубаційний період триває близько 17 діб. Хвороба має хронічний перебіг з ремісіями і загостреннями. У міграційну фазу хворі скаржаться на загальну слабість, біль голови, запаморочення, дратівливість, свербіння. На шкірі з'являється різноманітна висипка. Температура тіла підвищується до 38-39 °С. Можуть розвиватися бронхіт, пневмонія, алергічні інфільтрати в легенях. Іноді приєднується гострий гастроентерит.
Для пізньої (кишкової) фази характерна строкатість симптоматики. Найчастіше розвивається хронічний гастроентероколіт з періодичними загостреннями, іноді - виразкове ураження дванадцятипалої кишки. Можуть приєднуватись дискінезії жовчних проток і міхура. Часом основними проявами є уртикарна висипка, сильний свербіж і астеновегетативний синдром. Еозинофілія крові досягає 70-80 %, ШОЕ - 40-60 мм/год.
Ускладнення: виразки тонкої кишки з кровотечами, перфораціями і перитонітом, гепатит, панкреатит.
Діагностика стронгілоїдозу
Мікроскопічне знаходження личинок у калі, дуоденальному вмісті, іноді в мокротинні та сечі.
Лікування стронгілоїдозу
Призначають мінтезол, десенсибілізуючі засоби. Прогноз сприятливий. Через 1-2 тиж проводять контрольне паразитологічне дослідження.
Профілактика стронгілоїдозу
В ендемічних осередках ризиковано ходити босим і лежати на землі без підстилки. З метою охорони грунту від забруднення личинками фекалії хворих обробляють 40 % розчином натрію хлориду та міндобривами. Дотримуються особистої гігієни.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|