Загальна характеристика:

міжнародна назва: Valsartan.

основні фізико-хімічні властивості:

Діован 40 мг: овальні, жовтого кольору, зі скошеними краями, з рискою, на одному боці витиснено „DO”, на іншому – „NVR”

Діован 80 мг: круглі, світло-червоного кольору, зі скошеними краями, з рискою, на одному боці витиснено „D/V” на іншому – „NVR”.

Діован 160 мг: овальні, сіро-оранжевого кольору, з рискою, на одному боці витиснено „DХ/DX”, на іншому – „NVR”.

склад: 1 таблетка містить 40 мг, 80 мг або 160 мг валсартану;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 8000, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172; лише для таблеток по 40 мг і 160 мг).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ.

Код АТС С 09С А 03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Валсартан є активним, специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ₁, які є відповідальними за відомі ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину ІІ в плазмі після блокади АТ₁- рецепторів валсартаном можуть стимулювати неблокований АТ₂-рецептор, який урівноважує ефект АТ₁-рецептора. Валсартан не проявляє будь-якої часткової активності агоніста відносно АТ₁- рецептора, але має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ₁- рецептором, ніж з АТ₂ - рецептором.

Валсартан не пригнічує АПФ (ангіотензинперетворюючий фермент), відомий також під назвою кінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Застосування препарату в пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить в результаті до зниження артеріального тиску без впливу на частоту пульсу.

Початок гіпотензивної дії відмічається в межах 2 год, максимум - в межах 4–6 год після прийому внутрішньо; тривалість дії - більше 24 год. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування і зберігається при тривалій терапії. При застосуванні з гідрохлортіазидом досягається достовірне додаткове зниження артеріального тиску.

Раптова відміна препарату не супроводжується розвитком синдрому відміни.

При тривалому застосуванні препарату у хворих із артеріальною гіпертензією встановлено, що препарат не мав істотного впливу на рівень загального холестерину, сечової кислоти, а також при дослідженнях натщесерце - на концентрацію три гліцеридів і глюкози в сироватці крові.

Застосування препарату призводить до зменшення випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності, уповільнення прогресу вання серцевої недостатності, поліпшення функціонального класу за класифікацією NYHA, збільшення фракції викиду, а також зменшення ознак і симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя в порівнянні з плацебо.

VALIANT - дослідження продемонструвало ефективність валсартану, як і каптоприлу, в зменшенні загальної смертності після інфаркту міокарда. Валсартан був також ефективним у зменшенні смертності від серцево-судинної патології та випадків госпіталізації внаслідок серцевої недостатності, а також рецидивуючого інфаркту міокарда. Валсартан позитивно впливав на такий показник, як період часу після перенесеного гострого інфаркту міокарда до появи перших проявів серцево-судинної патології, які призводять до смерті.

Фармакокінетика. Після прийому препарату внутрішньо всмоктування валсартану відбувається швидко, однак ступінь всмоктування варіює в широких межах. Середня величина абсолютної біодоступності препарату становить 23 %. Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер (Т_1/2a < 1 год і Т_1/2b приблизно 9 год).

В діапазоні вивчених доз кінетика валсартану має лінійний характер. При повторному застосуванні валсартану змін кінетичних показників не відмічалося. При прийомі препарату один раз на добу кумуляція незначна. Концентрації препарату в плазмі крові у жінок і чоловіків були однакові.

Валсартан значною мірою зв’язується з білками сироватки крові (94 – 97 %), переважно з альбуміном. Об’єм розподілу в період рівноважного стану низький (приблизно 17 л). У порівнянні з печінковим кровотоком (приблизно 30 л/год), плазмовий кліренс валсартану відбувається відносно повільно (приблизно 2 л/год). Кількість валсартану, що виводиться з калом, становить 70 % (від величини прийнятої внутрішньо дози), приблизно 30 % виводиться з сечею, переважно у незміненому вигляді.

При призначенні валсартану з їжею площа під кривою ‘концентрація-час’ (AUC) зменшується на 48 %, хоча, починаючи приблизно з 8 год після прийому препарату, концентрація валсартану в плазмі як у разі прийому його натщесерце, так і в разі прийому з їжею, однакові. Однак зменшення площі під кривою ‘концентрація - час’, не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Тому препарат можна приймати як натщесерце, так і під час їжі.

Середній час досягнення найвищої концентрації і період напів виведення валсартану в пацієнтів із серцевою недостатністю і здорових добровольців однакові. Величини площі під кривою ‘концентрація-час’ (AUC) і максимальної концентрації валсартану збільшуються лінійно і майже пропорційно підвищенню дози вище клінічного діапазону (40 – 160 мг два рази на добу). Коефіцієнт кумуляції становить в середньому 1,7. Кліренс валсартану після прийому внутрішньо становить приблизно 4,5 л/год. Вік не впливає на кліренс препарату в пацієнтів із серцевою недостатністю.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів.

Хворі літнього віку. В деяких хворих літнього віку системний вплив валсартану був дещо більше виражений, ніж у хворих молодого віку; однак, не було показано будь-якої клінічної значущості цього.

Хворі з порушенням функції нирок. Не було виявлено кореляції між функцією нирок і системним впливом валсартану. Тому у хворих з порушенням функції нирок корекція дози препарату не потрібна. Поки що не були проведені дослідження фармакокінетики препарату у хворих, які знаходяться на гемодіалізі. Однак валсартан має високий ступінь зв'язування з білками плазми і його виведення при гемодіалізі малоймовірне.

Хворі з порушенням функції печінки. Приблизно 70 % від величини дози препарату, що всмокталася, екскретується з жовчю, переважно у незміненому вигляді. Валсартан не піддається значній біо трансформації, і, як можна очікувати, системний вплив валсартану не корелює зі ступенем порушень функції печінки. Тому у хворих з печінковою недостатністю небіліарного походження і при відсутності холестазу корекція дози валсартану не потрібна. Було показано, що у хворих з біліарним цирозом печінки або обструкцією жовчовивідних шляхів AUC валсартану збільшується приблизно вдвічі.

Показання для застосування.

Артеріальна гіпертензія.

Серцева недостатність (ІІ-ІV класу за класифікацією Нью-Йоркської асоціації кардіологів (NYHA) .

Постінфарктний стан (у клінічно стабільних пацієнтів з ознаками, симптомами і рентгенологічними даними лівошлуночкової недостатності і/або систолічної дисфункції лівого шлуночка).

Спосіб застосування та дози.

Артеріальна гіпертензія. Рекомендована доза Діовану для дорослих становить 80 мг або 160 мг один раз на добу, незалежно від раси, віку та статі. Антигіпертензивний ефект досягається протягом 2 тижнів, а максимальний ефект очевидний через 4 тижні. У пацієнтів з неконтрольованим артеріальним тиском добова доза може бути підвищена до максимальної - 320 мг, можливе додаткове призначення діуретиків.

Діован можна призначати також сумісно з іншими антигіпертензивними засобами.

Серцева недостатність. Рекомендована початкова доза Діовану становить 40 мг 2 рази на добу. Підвищення дози від 80 мг і 160 мг два рази на добу до найвищої дози повинно здійснюватися відповідно до переносимості пацієнтом препарату. Максимальна добова доза, яка застосовувалася в клінічних випробуваннях, становила 320 мг, розподілена на декілька прийомів.

Оцінка пацієнтів із серцевою недостатністю завжди повинна включати оцінку стану ниркової функції.

Стан після перенесеного інфаркту міокарда. Лікування може бути розпочате вже через 12 год після інфаркту міокарда. Після початкової дози 20 мг 2 рази на добу, дозу валсартану необхідно збільшувати до 40 мг, 80 мг і 160 мг 2 рази на добу протягом наступних декількох тижнів. Для одержання початкової дози таблетка 40 мг поділяється навпіл.

Планова максимальна доза - 160 мг 2 рази на добу. Загалом рекомендується, щоб пацієнти досягали рівня дози 80 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів після початку лікування, і щоб планова максимальна доза була досягнута протягом 3 місяців, виходячи з переносимості пацієнтом валсартану в період титрування дози. Якщо виникає симптоматична гіпотензія або ниркова дисфункція, слід розглянути питання щодо зниження дози.

Валсартан може застосовуватися у пацієнтів, які лікувалися іншими препаратами, рекомендованими після інфаркту міокарда (наприклад, тромболітиками, ацетил саліциловою кислотою, β-блокаторами і статинами).

Оцінка стану пацієнтів після інфаркту міокарда завжди повинна включати оцінку функції нирок.

ПРИМІТКА щодо всіх показань: пацієнтам із порушенням функції нирок або пацієнтам з печінковою недостатністю нежовчного походження і без холестазу корекція дози препарату не потрібна.

Побічна дія.

Частота виникнення побічних реакцій оцінюється таким чином: дуже часто - > 1/10, часто – від > 1/100, < 1/10, іноді – від > 1/1000, < 1/100, рідко – від > 1/10000, < 1/1000, дуже рідко - < 1/100000.

Інфекції та інвазії: часто - вірусні інфекції; рідко - інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіти, синусити; дуже рідко – риніти.

З боку системи крові: часто – нейтропенія; дуже рідко – тромбоцит опенія.

З боку імунної системи: дуже рідко - реакції гіпер чутливості, включаючи сироваткову хворобу.

Порушення обміну речовин: іноді – гіперкаліємія*^#.

Порушення психіки: іноді - безсоння, зниження лібідо.

З боку нервової системи: часто – постуральне запаморочення^#; іноді – запаморочення*; рідко - вертиго; дуже рідко – головний біль^##.

З боку зору та лабіринт ні порушення: іноді – вертиго.

З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія; іноді – серцева недостатність*, артеріальна гіпотензія*^##; дуже рідко – васкуліт.

З боку дихальної системи: іноді – кашель.

З боку системи травлення: іноді - діарея, біль у животі; дуже рідко – нудота^##.

Шкірні та підшкірні порушення: дуже рідко – ангіоневратичний набряк**, висип, свербіж.

З боку скелетно-м'язової системи: іноді - біль у спині; дуже рідко – артралгія, міалгія.

З боку сечостатевої системи: дуже рідко – порушення функції нирок**^##, гостра ниркова недостатність**, ниркова недостатність**.

Загальні порушення: іноді – слабкість, астенія, набряк.

Примітка. * повідомлялося при: постінфарктному стані; ^# симптомах серцевої недостатності; ** постінфарктному стані як про побічну реакцію, яка іноді зустрічалася; ^## при серцевій недостатності (часто - запаморочення, порушення функції нирок, артеріальна гіпотензія; іноді - головний біль, нудота).

Через виникнення побічних ефектів лікування було припинено в 5,8 % пацієнтів, яких лікували валсартаном, і в 7,7 % пацієнтів, яких лікували каптоприлом.

Результати лабораторних досліджень. У поодиноких випадках валсартан спричиняв зниження рівня гемоглобіну і показника гематокриту. В контрольованих клінічних дослідженнях у 0,8 % і 0,4 % пацієнтів, які приймали Діован, спостерігалося значне зниження (> 20 %) числа гематокриту й рівня гемоглобіну відповідно. Порівняно з цим, у 0,1 % пацієнтів, які отримували плацебо, відмічалося зниження обох параметрів - і числа гематокрита, і рівня гемоглобіну.

Нейтропенія спостерігалася в 1,9 % пацієнтів, які лікувалися валсартаном у порівнянні з 1,6 % пацієнтів, які лікувалися інгібітором АПФ.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією спостерігалося значне підвищення рівня креатині ну в сироватці крові, калію і загального білірубіну відповідно. Повідомлялося про окремі випадки підвищення показників функції печінки в пацієнтів, які лікувалися валсартаном.

Ніякий спеціальний моніторинг лабораторних параметрів не потрібний у пацієнтів з есенціальною гіпертензією, які отримують терапію валсартаном.

У пацієнтів із серцевою недостатністю більше ніж на 50 % підвищувався рівень креатині ну в сироватці крові у 3,9 % пацієнтів, які приймали Діован. У цих пацієнтів спостерігалося підвищення рівня калію в сироватці крові більш ніж на 20 % у 10 % у пацієнтів, які приймали Діован. У 4,2 % пацієнтів, яких лікували валсартаном, 4,8 % пацієнтів, яких лікували комбінацією валсартану і каптоприлу, та 3,4 % пацієнтів, яких лікували каптоприлом, у постінфарктному періоді спостерігалося збільшення рівня креатині ну в сироватці у 2 рази.

У 16,6 % хворих з серцевою недостатністю спостерігали підвищення рівня азоту сечовини в крові .

Протипоказання. Підвищена чутливість до валсартану чи будь-якого з компонентів препарату. Вагітність, годування груддю. Дитячий вік.

Передозування. Внаслідок передозування Діовану може розвинутися виражена артеріальна гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості, колапсу і/або шоку. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід викликати блювання. При гіпотензії звичайним методом терапії є внутрішньо венне вливання сольового розчину.

Малоймовірно, що валсартан можна вивести з організму шляхом гемодіалізу.

Особливості застосування.

Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію і/або об’єму циркулюючої крові (ОЦК). У пацієнтів з тяжким ступенем дефіциту натрію і/або об’єму циркулюючої крові в організмі, як наприклад у тих, що отримують високі дози діуретиків, в окремих випадках після початку терапії Діованом може спостерігатися симптоматична гіпотензія. Перед початком терапії Діованом слід провести корекцію вмісту в організмі натрію і/або об’єму циркулюючої крові, наприклад, шляхом зниження дози діуретика.

У разі гіпотензії пацієнта слід покласти і, якщо необхідно, провести внутрішньо венну інфузію сольовим розчином. Лікування можна продовжити відразу після стабілізації артеріального тиску.

Стеноз ниркової артерії. Короткочасне застосування Діовану у 12 пацієнтів з вазоренальною гіпертензією, що є вторинною внаслідок однобічного стенозу ниркової артерії, не викликає ніяких істотних змін гемодинамічних параметрів нирок, креатині ну сироватки або азоту сечовини крові. Оскільки інші лікарські засоби, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), можуть підвищувати рівень сечовини в крові і креатині ну сироватки у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії, як захід безпеки рекомендується моніторинг цих рівнів.

Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок регулювання дози не потрібне. Однак в тяжких випадках (кліренс креатині ну < 10 мл/хв) слід дотримуватись обережності, оскільки досвід застосування поепарату в цих випадках відсутній.

Порушення функції печінки. У пацієнтів з печінковою недостатністю регулювання дози не потрібне. Валсартан виводиться головним чином з жовчю у незміненому вигляді. В пацієнтів із обструктивними порушеннями жовчовивідних шляхів спостерігався більш низький кліренс валсартану. Тому слід дотримуватись особливої обережності при призначенні валсартану пацієнтам з обструктивними порушеннями жовчовивідних шляхів.

Серцева недостатність/Постінфарктний стан. У пацієнтів із серцевою недостатністю чи постінфарктним станом, які приймають Діован у звичайних дозах, спостерігається незначне зниження артеріального тиску, але припинення терапії через тривалу симптоматичну гіпотензію, як правило, не потрібне, якщо дотримуватись інструкцій щодо дозування препарату. Необхідно дотримуватись обережності у пацієнтів із серцевою недостатністю чи постінфарктним станом, які розпочинають терапію.

Як наслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), в осіб із підвищеною чутливістю можуть спостерігатися порушення функції нирок. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, в яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування інгібіторами АПФ чи антагоністами рецепторів ангіотензину може супроводжуватися олігурією і/або прогресуючою азотемією, (рідко) гострою нирковою недостатністю і/або смертю. Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю чи постінфарктним станом завжди повинна включати оцінку стану ниркової функції.

Для пацієнтів із серцевою недостатністю необхідна обережність при використанні потрійної комбінації інгібіторів АПФ, β - блокаторів та валсартану.

Вагітність і період годування груддю. Через механізм дії антагоністів ангіотензину ІІ, не може бути виключений ризик для плода. Повідомлялося, що дія інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) на матку у разі їх призначення вагітним протягом II і III триместрів вагітності, призводить до ушкодження і загибелі плода, що розвивається. Є повідомлення про випадки спонтанного аборту, маловоддя і порушення функції нирок у немовлят, якщо вагітні жінки випадково прийняли валсартан. Як і інші препарати, які мають безпосередній вплив на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РAAС), Діован не слід застосовувати в період вагітності. Якщо вагітність виявлена під час терапії препаратом, прийом Діовану слід припинити якнайшвидше.

Невідомо, чи проникає валсартан у грудне молоко людини. Тому не рекомендовано застосовувати Діован у жінок в період годування груддю.

Вплив на здатність керувати авто транспортом або працювати зі складними механізмами. Як і при прийомі інших антигіпертензивних засобів, бажано дотримуватись обережності під час керування авто транспортом та роботи з механізмами.

Безпека і ефективність застосування Діовану в дітей (молодше 18 років) не встановлені.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Лікарської взаємодії препарату, яка б мала клінічне значення, не виявлено. До препаратів, що досліджувалися в клінічних випробуваннях, належать: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід.

Оскільки Діован значною мірою не метаболізується, клінічно значущої взаємодії між ліками у вигляді метаболічної індукції або пригнічення системи цитохрому Р₄₅₀ при сумісному застосуванні з валсартаном не спостерігалося. Незважаючи на те, що валсартан має високий ступінь зв’язування з білками плазми, дослідження in vitro не продемонстрували ніякої взаємодії на цьому рівні з рядом молекул, які також мають високий ступінь зв’язування з білками, а саме з диклофенаком, фуросемідом і варфарином.

Сумісне застосування з калій зберігаючи ми діуретиками (наприклад, спіронолактон, триамтерен, амілорид), добавками калію або замінниками солі, що містять калій, може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові та збільшення вмісту креатині ну в сироватці крові у пацієнтів із серцевою недостатністю. Слід дотримуватись обережності в тому разі, якщо необхідне сумісне лікування.

Комбінація валсартану з каптоприлом не додавала ефективності порівняно із застосуванням самого каптоприлу. Ніяких відмінностей в загальній смертності залежно від віку, статі, расової приналежності, базового лікування або основного захворювання не спостерігалося.

Валсартан був таким же ефективним, як і каптоприл, щодо зменшення випадків смерті внаслідок різних причин, після інфаркту міокарда. Випадки смерті, викликані різними причинами, були подібні в групах валсартану (19,9 %), каптоприлу (19,5 %) і в групі валсартан + каптоприл (19,3 %). Валсартан був також ефективний щодо зменшення випадків смерті внаслідок серцево-судинних захворювань, госпіталізації через серцеву недостатність, рецидивний інфаркт міокарда, реанімовану зупинку серця, нападу, який не є фатальним (вторинна складова кінцева точка).

Крім того, користь від лікування комбінацією валсартан + каптоприл, моно терапії валсартаном і моно терапії каптоприлом була підтверджена в пацієнтів, які приймали β-блокатори.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30 °С. Запобігати дії вологи. Термін придатності - 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Таблетки, вкриті облонкою, по 40 мг № 14, 28; по 80 мг № 14, 28; по 160 мг

№ 14, 28.

Виробник. Новартіс Фарма Штейн АГ, Швейцарія для Новартіс Фарма АГ, Швейцарія.

Адреса. Schaffhauserstrasse,CH-4332 Stein, Switzerland.