Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Глімарил
-
Інструкція
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: glimepiride;
1-[[п-[2-(3-етил-4-метил-2-оксо-3-піролін-1-карбоксамідо) етил]феніл]сульфоніл]-3-(транс-4-метилциклогексил) сечовина.
основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору зплоскою поверхнею, з рискою та фаскою;
склад: 1 таблетка містить 0,002 г глімепіриду;
допоміжні речовини: таблетоза-80, крохмаль картопляний, полівінілпіролідон низь комолеку-лярний медичний, кальцію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемізуючі засоби. Сульфонаміди, похідні сечовини.
Код АТС А 10В В 12.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Глімепірид – похідна сульфосечовини з первинною пролонгованою дією, яка виявляє гіпоглікемізуючі властивості. Препарат стимулює секрецію інсуліну β-клітинами підшлункової залози та збільшує його вивільнення. Підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну.
Фармакокінетика. Фармакологічні параметри схожі у пацієнтів різної статі та різного віку. Глімепірид має високу біодоступність. Прийом їжі практично не впливає на його всмоктування у травному тракті. Після одноразового прийому препарату максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 2,5 години. Після багаторазового прийому препарату внутрішньоу добовій дозі 4 мг встановлюється концентрація глімепіриду у сироватці крові 309 нг/мл. Існує лінійне співвідношення між дозою препарату та максимальною концентрацією у сироватці крові, а також між дозою та величиною площі підкривою “концентрація – час”. Об’єм розподілу глімепіриду становить близько 8,8л. Понад 99% препарату зв’язується з білками плазми крові. Кліренс глімепіридустановить близько 48 мл/хв. Глімепірид біотрансформується в організмі. Два метаболіти, що являють собою гідроксиліровану та карбоксиліровану похідніглімепіриду, які, імовірно, утворюються після метаболізму у печінці, виявляються у сечі та калі. Період напів виведення препарату становить 5 – 8годин, він збільшується після прийому його у високих дозах. Після одноразового внутрішнього прийому глімепіриду 58% його виявляється у сечі та 35% – у калі. Період напів виведення гідроксилірованого та карбоксилірованого похіднихглімепіриду становить, відповідно, близько 3 – 6 годин та 5 – 6 годин. У пацієнтів з порушенням функції нирок (з низьким кліренсом креатині ну), які приймали препарат, спостерігалася тенденція до збільшення кліренса глімепіридута зниження його середніх концентрацій у сироватці крові. Це свідчить про відсутність ризику кумуляції препарату у таких пацієнтів. Під час експерименту встановлено, що глімепірид може виділятися з грудним молоком.
Показання для застосування. Інсулінонезалежний цукровий діабет (IIтипу), коли не вдається контролю вати рівень глікемії за допомогою дієти, фізичних навантажень та зниження маси тіла.
Спосіб застосування і дози. Початкова та підтримуюча доза Глімарилувизначається на основі результатів регулярного вимірювання рівня глюкози укрові та сечі.
Починають лікування з призначення 1 мг Глімарилу (1/2 таблетки) 1 разна добу. При необхідності добова доза може бути збільшена до 4 – 6 мг на добу. Дозу слід збільшувати поступово, при регулярному контролі глікемії, добавляючи по 1 мг за 1 – 2 тижні. Максимальна добова доза –6 мг, в окремих випадках – 8мг. Діапазон добових доз для хворих з компенсованим цукровим діабетом міститься в межах 1 – 4. Час прийому та розподіл добової дози препарату визначається лікарем. Як правило, добову дозу призначають за один прийом. ЛікуванняГлімарилом проводиться тривалий час.
При переведенні хворого з іншого перорального цукрознижувального засобуна Глімарил початкова його доза становить 1 мг (навіть у випадку переведення пацієнта з максимальної дози іншого препарату).
Приймають препарат перед рясним сніданком чи перед обідом. ТаблеткиГлімарилу ковтають не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (близько 1/2 склянки).
Побічна дія. Гіпоглікемія, зниження рівня натрію у сироватці крові. Інколи спостерігаються реакції з боку травного тракту: нудота, блювання, відчуття тиску чи переповнення в епігастральній ділянці, біль у животі, діарея, порушення функції печінки (холестаз, жовтяниця, гепатит).
Рідко можуть спостерігатися з боку системи кровотворення: тромбоцит опенія, лейкоцитопенія, гемолітична анемія, еритроцитопенія, гранулоцит опенія, агранулоцит оз та панцитопенія.
Підчас лікування, особливо на початку, можлива поява транзиторних порушень зору, пов’язаних з коливаннями рівня глікемії.
При прийомі препарату можуть мати місце алергічні реакції: свербіж, висипання, кропив’янка. У деяких випадках можуть спостерігатися такі побічні ефекти, як, диспное, зниження артеріального тиску, анафілактичний шок, алергічний васкуліт, підвищення чутливості шкіри до світла.
Протипоказання. Інсулінозалежний цукровий діабет (І типу), діабетичний кето ацидоз, діабетична прекома та кома. Глімарил не можна призначати хворим з гіперчутливістю до глімепіриду або до будь-якої допоміжної складової препарату, а також хворим з гіперчутливістю до інших похіднихсульфонілсечовини або іншим сульфаніламідним препаратам.
Передозування. У разі передозування Глімарилом можливий розвитокгіпоглікемії, ознаками якої є: головний біль, посилення апетиту, нудота, блювання, апатія, сонливість, порушення сну, почуття тривоги, агресивність, неспроможність концентрувати увагу, зниження уваги, депресія, запаморочення, порушення мови, афазія, порушення зору, тремор, слабкість, порушення чутливості, почуття безпорадності, втрата самоконтролю, делірій, судоми, втрата свідомості, поверхневе дихання та брадикардія. Крім того, можуть мати місце такі ознаки, якгіпергідроз, підвищення артеріального тиску, прискорене серцебиття, порушення серцевого ритму, стенокардія. Всі описані симптоми зникають після компенсаціїгіпоглікемії. Для усунення наслідків передозування у легких випадках корегують дієту, при більш тяжких станах призначають глюкозу внутрішньо чивнутрішньо венно і госпіталізують хворого. При гіпоглікемічній комі проводятьінфузіонну терапію 50% розчином глюкози з наступним переведенням хворого наінфузії 10% розчина глюкози з метою утримання рівня глюкози крові на рівні 100мг/дл.
Особливості застосування. На початку лікування хворого на діабет необхідно проінформувати про дію Глімарилу, особливості його застосування, можливі ризики, пов’язані з його прийомом.
Для поліпшення оптимального контролю глікемії при призначенні Глімарилу необхідно додатково витримувати правильну дієту, виконувати фізичні вправи та, у разі необхідності, знижувати масу тіла.
У перші тижні лікування може підвищуватися ризик розвитку гіпоглікемії. Її розвитку може сприяти таке:
– небажання або (особливо у похилому віці) недостатня здатність хворогодо співпраці з лікарем;
– нерегулярне харчування, пропуск прийому їжі, недоїдання;
– невідповідність між фізичними навантаженнями та споживанням вуглеводів;
– зміни в дієті;
– вживання алкоголю, особливо при недостатньому харчуванні;
– порушення функції нирок;
– тяжке порушення функції печінки;
– передозування Глімарилу;
– інші захворювання ендокринної системи, що впливають на вуглеводний обмін (порушення функції щитовидної залози, аденогіпофізарна або адренокортикальна недостатність);
– одночасне застосування деяких інших лікарських засобів (див. розділ“Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).
Симптоми гіпоглікемії можуть бути невиразними або зовсім відсутніми при поступовому її розвитку у літніх хворих, а також у пацієнтів, які страждають на вегетативну невропатію або одночасно отримують лікування блокаторамиb-адренорецепторів, клонідином, резерпіном, гуанетидином.
У виняткових стресових ситуаціях (при травмі, хірургічному втручанні, інфекційному захворюванні, що супроводжується високою температурою) може виникнути необхідність у тимчасовому переведенні хворого на препарати інсуліну.
При прийомі Глімарилу іноді може спостерігатися недостатня компенсація глікемії. У цьому разі необхідно поступово підвищити дозу Глімарилу. Коли при призначенні Глімарилу у максимальних дозах не досягається бажаний терапевтичний ефект, справу може вирішити комбінована терапія цього препарату з інсуліном абоз метформіном.
При застосуванні комбінації інсуліну та Глімарилу раніше призначена доза останнього залишається незмінною, а препарати інсуліну вводяться спочаткуу найменшій дозі, яка поступово збільшується залежно від рівня глюкози у крові.
Якщо моно терапія Глімарилом або препаратами метформіну не дає бажаного ефекту, можливо призначення комбінованої терапії цими засобами. У цьому разі призначена раніше доза препарату, що вже застосовувався, лишається незмінною, а додатковий препарат дається спочатку у найменшій дозі, яка поступово підвищується залежно від рівня глюкози у крові. Як і в попередньому випадку, комбінована терапія проводиться під суворим контролем лікаря.
Упроцесі лікування глімепіридом на фоні компенсації цукрового діабету може підвищитись чутливість до інсуліну. Внаслідок цього може знизитись потреба в препараті. У такому разі необхідно зменшити дозу Глімарилу чи тимчасово припинити прийом препарату з метою запобігання розвитку гіпоглікемії. Потреба вкорекції дози Глімарилу може виникнути при зміні маси тіла хворого, змінах уйого житті або при появі факторів, що можуть сприяти розвитку гіпоглікемії чи гіперглікемії.
Покищо відсутній досвід застосування препаратів глімепіриду у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки або нирок (у т. ч. хворі на гемодіалізі). Для попередження можливого несприятливого впливу на дитину не слід призначати вагітним жінкам, у період годування груддю.
У разі запланованої вагітності або настанні вагітності слід припинити прийом Глімарилу та перевести жінку на препарати інсуліну. У період годування дитини груддю слід припинити прийом Глімарилу та перевести жінку на препарати інсуліну або відмовитися від грудного вигодовування.
Епізодичне чи постійне вживання алкоголю може непередбачуваним чином посилювати або послаблювати цукрознижувальну дію Глімарилу.
Під час лікування Глімарилом необхідно регулярно контролю вати вміст глюкози у крові та сечі, а також концентрацію глікозильованого гемоглобіну. Моніторинг показників рівнів глюкози у крові та сечі допомагає виявити первинну або вторинну резистентність до препарату.
Пропуск прийому препарату ніколи не можна виправляти наступним прийомом більшої дози препарату.
Напочатку лікування, при нерегулярному прийомі Глімарилу або при переході зодного цукрознижувального засобу на інший, можливе коливання рівня глікемії, щоможе вплинути на увагу та швидкість реакцій хворого, а це, у свою чергу, може негативно позначитися на здатності до керування автомобілем або обслуговування різних машин та механізмів.
З обережністю слід призначати хворим з гіперчутливістю до інших похідних сульфосечовини або інших сульфаніламідних препаратів через ризик розвитку генералізованої алергічної реакції.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Посилення гіпоглікемізуючого ефекту і пов’язанийз ним можливий ризик розвитку гіпоглікемії може спостерігатися при одночасному прийомі Глімарилу з препаратами інсуліну, іншими пероральнимигіпоглікемізуючими засобами, інгібіторами АПФ, алопуринолом, анаболічнимистероїдами, чоловічими статевими гормонами, хлорамфеніколом, похідними кумарину, циклофосфамідом, дизопірамідом, фенфлураміном, фенірамідолом, фібратами, флуоксетином, гуанетидином, ізофосфамідами, інгібіторами МАО, міконазолом, парааміно саліциловою кислотою, пентоксифіліном (при парентеральномувведенні у високих дозах), фенілбутазоном, азапропазоном, оксифенбутазоном, пробеніцидом, хінолонами, саліцилатами, сульфінпіразоном, сульфаніламідами, тетрациклінами, тритокваліном, трофосфамідами.
Послаблення гіпоглікемізуючого ефекту може спостерігатися при одночасному прийомі Глімарилу з ацетазоламідом, барбітуратами, кортикостероїдами, діазоксидом, діуретиками, адреналіном (епінефрином), іншимисимпатомім етичними засобами, глюкагоном, проносними засобами (при тривалому застосуванні), нікотиновою кислотою (у високих дозах), естрогенами, прогестогенами, фенотіазинами, фенітоїном, рифампіцином, гормонами щитовидної залози.
Ряд препаратів можуть як посилювати, так і послаблюватицукрознижувальний ефект Глімарилу, а саме: блокатори Н2-рецепторів, клонідин, резерпін. Блокатори b-адренорецепторів знижують толерантність до глюкози, але, внаслідок порушення контр регуляції, вони можуть сприяти розвитку гіпоглікемії. Під впливом блокаторів b-адренорецепторів, клонідину, гуанетидину, резерпіну можливе послаблення або припинення адренергічної контр регуляції гіпоглікемії. На фоні прийому Глімарилу можливо як посилення, так і послаблення дії похідних кумарину.
Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 º С.
Термін придатності – 2 роки.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|