Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Клотінаб
ІСУ АБКСИС Ко Лтд, Республіка Корея
Інструкція
Склад:
діюча речовина: abciximab;
1 мл розчину містить абциксимабу 2 мг;
допоміжні речовини: натрію фосфат, натрію хлорид, полісорбат 80, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група.
Антитромботичні засоби. Антиагреганти. Код АТС В 01А С 13.
Клінічні характеристики.
Показання.
Як допоміжний засіб з гепарином та ацетил саліциловою кислотою при підшкірній коронарній ангіопластиці для попередження ускладнень ішемічної хвороби серця:
– у пацієнтів для здійснення підшкірної коронарної ангіопластики (ПКА);
– у пацієнтів із нестабільною стенокардією, що не піддається медикаментозній терапії, якщо протягом 24 годин планується проводити підшкірну коронарну ангіопластику.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.
Активна внутрішня кровотеча, нещодавні (за останні 6 тижнів) клінічно значущі шлунково-кишкові або сечостатеві кровотечі, наявність в анамнезі інсульту за останні 2 роки або інсульту зі значними залишковими неврологічними відхиленнями, геморагічний діатез, застосування пероральних антикоагулянтів за останні 7 днів та зменшення протромбі нового часу ≤ 1,2 разу і більше, порівняно з нормою, тромбоцит опенія (< 100,000 клітин/мкл), нещодавні (за останні 2 місяці) великі хірургічні втручання або травми, внутрішньо черепна пухлина, артеріовенозна мальформація або аневризма, тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія, гіпертензивна ретинопатія, васкуліти, тяжка печінкова недостатність, внутрішньо венне введення декстрину до проведення ПКА або намір його застосування протягом втручання. Період вагітності і годування груддю. Дитячий вік.
Спосіб застосування та дози.
Вводять внутрішньо венно болюсно при коронарній ангіопластиці за 10 - 60 хв до операції по
0,25 мг/кг протягом 1 хв, потім інфузійно зі швидкістю 0,125 мкг/кг/хв (до 10 мкг за 1 хв) протягом 12 годин.
Пацієнтам із нестабільною стенокардією, що не піддається медикаментозній терапії, та пацієнтам, яким планують проводити ПКА протягом останніх 24 годин, можна застосовувати Клотінаб болюсно внутрішньо венно у дозі 0,25 мг/кг з наступною внутрішньо венною інфузією 10 мкг/хв протягом 18 - 24 годин, включаючи 1 годину після проведення ЧКВ.
Побічні реакції.
Найчастіше спостерігаються кровотечі, біль у попереку, артеріальна гіпотензія, нудота, біль у грудях, блювання, головний біль, брадикардія, гарячка (гіпертермія), біль у місці введення і тромбоцит опенія. Були окремі повідомлення про виникнення у дорослих тампонади серця, легеневої (головним чином альвеолярної) кровотечі і респіраторного дистрес-синдрому.
Побічні реакції класифіковані за частотою виникнення: поширені (1/100, < 1/10), непоширені (1/1000, < 1/100), рідко поширені (1/10000, < 1/1000).
З боку системи крові: поширені – тромбоцит опенія.
З боку серцево-судинної системи: поширені – брадикардія, кровотечі, артеріальна гіпотензія; непоширені – тампонада серця, внутрішньо черепна кровотеча; рідко поширені – легенева кровотеча.
З боку травного тракту: поширені – нудота, блювання.
Загальні порушення: поширені – біль у грудях, гіпертермія, біль у місці введення.
З боку імунної системи: рідко поширені – реакції підвищеної чутливості.
З боку кістково-м’язової системи: поширені – біль у попереку.
З боку нервової системи: поширені – головний біль.
З боку дихальної системи: непоширені – респіраторний дистрес-синдром дорослих.
Передозування.
У випадку виникнення гострих алергічних реакцій, тромбоцит опенії або неконтрольованої кровотечі застосування Клотінабу слід негайно припиинити. У випадку тромбоцит опенії або неконтрольованої кровотечі також необхідно провести тромбоцитарну трансфузію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Не застосовують.
За необхідності застосування Клотінабу у період лактації слід припинити годування груддю.
Діти.
Не застосовують.
Особливості застосування.
Абциксимаб підвищує потенційний ризик кровотечі, особливо в присутності антикоагулянтів, наприклад, гепарину, інших антикоагулянтів або тромболітиків (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик значних кровотеч протягом терапії Клотінабом підвищується у пацієнтів, які приймають тромболітики, та може перевищувати над очікуваними перевагами. При виникненні серйозної кровотечі, яка є неконтрольованою та не зупиняється перетис куванням судини, необхідно негайно припинити інфузію абциксимабу та гепарину. Не застосовувати будь-які залишки препарату у флаконі.
Перестороги кровотечі. Кровотеча може бути зменшена при застосуванні низької дози, контрольованого режиму прийому гепарину у суворій відповідності до інструкції. Слід своєчасно видаляти канюлі зі стегнової артерії, а також контролю вати режим дозування (залежно від маси тіла), наглядати за пацієнтом і місцем введення Клотінабу. Терапія абциксімабом потребує ретельної уваги щодо всіх потенціальних місць виникнення кровотечі, включаючи місця введення канюлі/катетера, артеріальні та венозні проколи, місця веносекції, проколу голками та шлунково-кишкові, сечостатеві і ретроперитонеальні ділянки.
Артеріальні та венозні проколи, внутрішньом’язові ін’єкції та використання сечових катетерів, назотрахеальної інтубації, назог астральної канюлі та автоматичної манжети артеріального тиску має бути зведено до мінімуму. Необхідно уникати місця введення, якщо судини, які в них проходять, неможливо перетиснути (наприклад, підключична або яремна вени). Місця проколу судин контролюються лікарем і мають бути задокументованими. Також, коли знімається перев’язка, хворому слід створити максимальний комфорт і нагляд.
Стегнова артерія як місце введення препарату. Артеріальне введення препарату слід проводити акуратно для попередження виникнення кровотечі. Встановлення доступу до судини необхідно проводити обережно, дозволяється проколювати лише верхню стінку стегнової артерії, уникаючи методу Селдиігера (наскрізний) для встановлення канюлі або катетера. Необхідно уникати розміщення канюлі у стегновій вені. У той час, коли судинна канюля встановлена на місце, пацієнти мають дотримуватися спеціального постільного режиму, з нахилом частини ліжка, де розміщується голова, ≤ 30° і з прямо зафіксованими ногами. Якщо необхідно, пацієнти можуть отримувати медикаментозну терапію для усунення болю в спині та паховій ділянці. Нагально рекомендується негайне припинення введення гепарину після закінчення процедури та зняття артеріальної канюлі (катетера) протягом 6 годин, якщо АЧТЧ (активований частково тромбопластиновий час) ≤ 50 сек. або АЧЗК (активований час згортання крові) ≤ 175 сек. У будь-якому разі введення гепарину необхідно призупинити щонайменше за 2 години до зняття артеріальної канюлі. Внаслідок зняття останньої для забезпечення гемостазу необхідно притиснути стегнову артерію як мінімум на 30 хв рукою або за допомогою спеціального пристрою. Тобто для створення гемостазу необхідна здавлюючи пов’язка. Внаслідок зняття канюлі або припинення введення Клотінабу пацієнт має перебувати у ліжку протягом 6 - 8 годин, або протягом 4 годин внаслідок припинення введення гепарину. Здавлююча пов’язка повинна бути знята перед вставанням пацієнта. Місце встановлення канюлі та дистальна пульсація пошкодженої ноги (ніг) повинні бути під постійним наглядом, поки вона знаходиться на місці та протягом 6 годин після її зняття. Виникнення та збільшення будь-якої гематоми повинно реєструватися та бути під наглядом.
Наступні умови можуть бути пов’язані з підвищенням ризику кровотечі та можуть доповнювати ефект абциксимабу при проведенні ангіопластики: підшкірна коронарна ангіопластика протягом 12 годин при появі симптомів гострого інфаркту міокарда, пролонгована підшкірна коронарна ангіопластика (терміном не пізніше 70 хв) та її відміна.
Застосування тромболітиків, антикоагулянтів та інших антитромбоцитарних агентів. Оскільки абциксимаб інгібує агрегацію тромбоцитів, основну увагу необхідно звертати, коли він застосовується з іншими препаратами, які спричиняють гемостаз. Сюди входять тромболітики, пероральні антикоагулянти, не стероїдні протизапальні препарати, дипіридамол та тиклопідин.
Тромбоцит опенія. Кількість тромбоцитів слід контролю вати протягом всього терміну лікування у перші 2 - 4 години, наступних за болюсним введенням дози абциксимабу та через 24 години або перед відміною. Якщо у пацієнта гостре зменшення тромбоцитів (наприклад, кількість тромбоцитів зменшується до рівня нижче 100 000 клітин/мкл і зменшується як мінімум до 25 % порівняно із значенням перед лікуванням), додатково повинна визначатися кількість тромбоцитів. Для визначення кількості тромбоцитів, для виключення псевдотромбоцит опенії протягом in vitro антикоагулянтної взаємодії, проби крові розділяють у три окремі туби, які містять етилендіамінтетраоцтову кислоту (EDTA), цитрат і гепарин відповідно. Якщо виявлена справжня тромбоцит опенія, прийом Клотінабу необхідно негайно припинити і стан хворого повинен бути під наглядом та лікуванням. Для пацієнтів з тромбоцит опенією під час клінічних випробувань, щоденно визначали кількість тромбоцитів поки вона не нормалізувалась. Якщо кількість тромбоцитів знижувалась до 60 000 клітин/мкл, введення гепарину і аспірину припиняли. Якщо кількість тромбоцитів знижувалась менше 50 000 клітин/мкл, робили тромбоцитарну трансфузію. Більшість випадків тяжкої тромбоцит опенії (приблизно 50 000 клітин/мкл) спостерігалися протягом 24 годин прийому Клотінабу.
Відновлення функції тромбоцитів. У разі ускладнення у вигляді серйозної неконтрольованої кровотечі або необхідності невідкладного хірургічного втручання введення Клотінабу необхідно припинити. Якщо функція тромбоцитів не повертається до норми, вона може бути відновлена (як мінімум частково) за допомогою тромбоцитарної трансфузії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Дані відсутні.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Не дивлячись на те, що відсутні систематичні дослідження щодо лікарської взаємодії з абциксимабом, його призначали пацієнтам з ішемічною хворобою серця, яких паралельно лікували препаратами, що застосовувалися при стенокардії, інфаркті міокарда та артеріальній гіпертензії. Ці препарати включали гепарин, варфарин, блокатори бета-адренергічних рецепторів, антагоністи кальцієвих каналів, інгібітори АПФ, внутрішньо венні та пероральні нітрати, тиклопідин та ацетил саліцилову кислоту. Гепарин, інші антикоагулянти, тромболітики та антитромбоцитарні агенти можуть асоціюватися з підвищенням ймовірності кровотечі. У пацієнтів, які мають титр антитіл проти химерних антитіл (HACA), можуть проявлятися алергічні та реакції гіпер чутливості під час лікування іншими діагностичними або терапевтичними моноклональними антитілами.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Абциксимаб зв’язується з інтактним рецептором GPIIb/IIIa тромбоцита, який належить до родини – інтегринів, рецепторів адгезії та є головним поверхневим рецептором тромбоцитів, який бере участь в агрегації тромбоцитів. Абциксимаб інгібує агрегацію тромбоцитів шляхом перешкоджання зв’язування фібриногену, фактора Віллебранда та інших молекул, які зв’язуються із сайтами рецептора GPIlb/IIIa на активованих тромбоцитах. Припускають, що механізм дії полягає у створенні просторових ускладнень та/або конформаційні ефекти, за рахунок яких блокується доступ великих молекул до рецептора, замість прямої взаємодії з RGD (аргінін- гліцин аспарагінова кислота) сайтом зв’язування GPIlb/IIIa рецептора.
Абциксимаб за рахунок однорідної афінності зв’язується з вітронектиновим рецептором, також відомим як ανβ3-інтегрин. Вітронектиновий рецептор є посередником між прокоагулянтними властивостями тромбоцитів та проліферативними властивостями клітин судинного ендотелію та гладких м’язів. В дослідженнях in vitro з використанням модельної клітинної лінії, отриманої з меланоми, абциксимаб блокував ανβ3-опосередковані ефекти, в тому числі адгезію клітин (IC50 = 0,34 мкг/мл). У концентрації, яка була понад терапевтичний рівень in vivo, in vitro, спостерігалась блокада > 80 % GPIIb/IIIa рецептора. Співвідношення даних in vitro щодо клінічної ефективності невідомі.
Внутрішньо венне введення одноразової болюсної дози абциксимабу від 0,15 мг/кг до 0,3 мг/кг призводить до швидкого дозозалежного інгібування функції тромбоцитів, яка вимірюється ex vivo агрегацією тромбоцитів під впливом аденозиндифосфату (АДФ) або пролонгацією часу кровотечі. Для двох найвищих доз (0,25 і 0,3 мг/кг) протягом 2 годин після ін’єкції (оцінювалась перша точка часу) понад 80 % GPIIb/IIIa рецепторів були заблоковані і агрегація тромбоцитів під впливом 20 μM АДФ також була призупинена. Середній період кровотечі збільшився більше ніж на 30 хв для обох доз порівняно із значенням початкового рівня – приблизно 5 хв.
Внутрішньо венне введення одноразової болюсної дози 0,25 мг/кг з наступною тривалою інфузією 10 мкг/хв з періодом 12 - 96 годин спричиняє блокаду рецептора GPIIb/IIIa на високому рівні (80 %) та інгібує функцію тромбоцитів (ex vivo агрегація тромбоцитів під впливом 5 мкM або 20 мкM АДФ менше ніж 20 % від початкового рівня та період кровотечі більше ніж 30 хв) під час тривалої інфузії у більшості пацієнтів. Результати у пацієнтів, які отримали болюсно 0,25 мг/кг внаслідок 5 мкг/хв інфузії протягом 24 годин, показали подібну початкову блокаду рецепторів та інгібування агрегації тромбоцитів, але відклик не підтримувався протягом всього періоду інфузії. Інгібування тромбоцитів, обумовлене введенням абциксімабу, відбувалося швидко і слідувало при дозі 0,25 мг/кг болюсного введення та 0,125 мкг/кг/хв ін фузійного введення. Агрегація тромбоцитів була знижена менше ніж на 20 % від початкового рівня у 8 з 10 пацієнтів за 10 хв після початку лікування. Низький рівень блокади GPIIb/IIIa рецептора спостерігався протягом більше 10 днів після припинення інфузії. Після припинення інфузії абциксимабу функція тромбоцитів поступово відновилася до нормального рівня.
Фармакокінетика. Внаслідок внутрішньо венного болюсного введення плазмова концентрація вільної фракції абциксимабу зменшується швидко з періодом напів виведення менше ніж 10 хв і друга фаза напів виведення – приблизно 30 хв, можливо, за рахунок швидкого зв’язування з рецепторами тромбоцитів GPIIb/IIIa. Функція тромбоцитів, як правило, відновлювалась через 48 годин, хоча абциксимаб залишався циркулювати у крові близько 15 діб або більше у тромбоцит-зв’язаному стані. Внутрішньо венний прийом болюсної дози 0,25 мг/кг абциксимабу з наступною тривалою інфузією 10 мкг/хв (або інфузією від 0,125 мкг/кг/хв максимум до 10 мкг/хв) дає приблизну константу плазмової концентрації вільної фракції протягом всієї інфузії. Під час закінчення періоду інфузії плазмова концентрація вільної фракції швидко падає приблизно за 6 годин, потім поступово знижується.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна прозора рідина.
Несумісність.
Абциксимаб слід вводити окремим внутрішньо венним шляхом, препарат не потрібно змішувати з іншими лікарськими засобами.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі від 2 °С до 8 °C. Не заморожувати та не збовтувати.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 2,5 або 5 мл у флаконі з каучуковою пробкою, алюмінієвою кришкою та пластиковим ковпачком з контролем першого відкривання (flip-off) у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ІСУ АБКСИС Ко Лтд.
Місцезнаходження.
Університетський медичний центр Йонський, 134, Шиншон-донг Сеодаемун-гу, Сеул, 120-752, Республіка Корея.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|