Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Летротера
Лабораторія Тютор С. А. С. І. Ф. І. А., Аргентина
Інструкція
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: letrozole, 4,4'-[(1H-1,2,4-тріазол-1-їл)-метилен]біс-бензонітрил;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, 1 мг – таблетки круглої форми з плоскою поверхнею, білого кольору;
склад: 1 таблетка містить летрозолу 2,5 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид, тальк, крохмаль кукурудзяний, гідроксипропілм етилцелюлоза, пропіленгліколь 6000, титану діоксид.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Протипухлинні засоби. Антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Інгібітори ферментів. Код АТС L02В G04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Летротера є протипухлинним засобом, високо специфічним не стероїдним інгібітором ароматази (інгібітор біосинтезу естрогену). У тих випадках, коли ріст пухлини залежить від наявності естрогенів, усунення опосередкованих ними стимулюючих ефектів є передумовою для пригнічення росту пухлини.
У жінок у період пост менопаузи естрогени утворюються переважно за участі ферменту ароматази, який перетворює синтезовані у надниркових залозах андрогени (у першу чергу, андростендіон і тестостерон) в естрон і естрадіол. Тому за допомогою специфічного інгібування ферменту ароматази можна досягти пригнічення біосинтезу естрогенів у периферичних тканинах і у пухлинній тканині.
Летротера пригнічує ароматазу шляхом конкурентного зв’язування з субодиницею цього ферменту, що знижує біосинтез естрогенів у всіх тканинах.
У здорових жінок у період пост менопаузи одноразове введення летрозолу в дозі до 2,5 мг знижує рівень естрону і ест радіолу у сироватці крові порівняно з вихідним рівнем на 75–78% і на 78%, відповідно. Максимальне зниження досягається через 48–78 годин.
У жінок з поширеним раком молочної залози в період пост менопаузи щоденне застосування летрозолу в дозі від 0,1 до 5 мг призводить до зниження рівнів ест радіолу, естрону і естрону сульфату в плазмі крові на 75–95% від вихідного рівня. При застосуванні препарату в дозі 0,5 мг і більше в багатьох випадках концентрації естрону і естрону сульфату виявляються нижче порогу чутливості використаного методу визначення гормонів. Супресія біосинтезу естрогенів підтримувалась протягом всього терміну лікування у всіх пацієнток.
При застосуванні Летротери не відбувається порушення синтезу стероїдних гормонів у надниркових залозах. Таким чином, немає необхідності у додаванні до терапії глюкокортикостероїдів та мінералокортикоїдів.
Слід зазначити, що блокада біосинтезу естрогенів не призводить до накопичення андрогенів, які є прекурсорами естрогенів. У пацієнток, що отримували летрозол, не спостерігали змін концентрацій лютеїнізуючого гормону і фолікул стимулюючого гормону в плазмі крові, а також не було змін функції щитовидної залози, яку оцінювали за рівнями тіреотропного гормону, T4 і T3.
Фармакокінетика. Летрозол швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (середня величина біодоступності становить 99,9%). Їжа дещо знижує швидкість абсорбції (середнє значення часу досягнення максимальної концентрації летрозолу в плазмі крові становить 1 годину при прийманні натщесерце і 2 години при прийманні разом з їжею), однак ступінь всмоктування летрозолу не змінюється. Тому летрозол можна приймати незалежно від вживання їжі.
Зв’язування летрозолу з білками плазми крові становить приблизно 60% (переважно з альбуміном 55%). Концентрація летрозолу в еритроцитах становить близько 80% від його рівня у плазмі крові. Після застосування у дозі 2,5 мг приблизно 82% летрозолу у плазмі крові перебуває в незміненому вигляді, системний вплив метаболітів летрозолу незначний. Летрозол швидко і широко розповсюджується в тканинах. Уявний об’єм розподілу в період рівноважного стану становить близько 1,87±0,47 л/кг. Летрозол метаболізується з утворенням фармакологічно неактивної карбінолової сполуки. Метаболічний кліренс летрозолу становить 2,1 л/год, що менше величини печінкового кровотоку (близько 90 л/год). Перетворення летрозолу у його метаболіт здійснюється під дією ізоферментів 3A4 і 2A6 цитохрому P450. Утворення невеликої кількості інших, поки не ідентифікованих метаболітів, а також екскреція незміненого препарату з сечею і калом відіграють лише незначну роль у загальній елімінації летрозолу. Протягом 2 тижнів після введення здоровим жінкам у пост менопаузі летрозолу у дозі 2,5 мг, із сечею екскретувалось 88,2±7,6% препарату, а з калом 3,8±0,9%. Не менше 75% препарату, що виводився із сечею за період до 216 годин (84,7±7,8% дози летрозолу), припадало на глюкуронідні кон’югати карбінолового метаболіту, близько 9% на два інших не ідентифікованих метаболіти і 6% на незмінений летрозол.
Уявний кінцевий період напів виведення становить близько 2 діб. Після щоденного застосування препарату в дозі 2,5 мг рівноважна концентрація летрозолу досягається в межах 2 - 6 тижнів, при цьому вона приблизно у 7 разів вища, ніж після одноразового приймання у тій же дозі. В той же час рівноважна концентрація у 1,5–2 рази перевищує ту рівноважну концентрацію, яку теоретично розрахували, виходячи з величин, зареєстрованих після приймання одноразової дози препарату. Це свідчить про те, що при щоденному застосуванні летрозолу в дозі 2,5 мг його фармакокінетика має нелінійний характер. Оскільки рівноважна концентрація летрозолу тривалий час утримується під час лікування, можна зробити висновок, що кумуляції летрозолу не відбувається.
В дослідженнях у добровольців з різним станом функції нирок (24-годинний кліренс креатині ну перебував у межах від 9 до 116 мл/хв) не було встановлено змін у фармакокінетиці летрозолу після його одноразового приймання в дозі 2,5 мг. У подібному дослідженні, проведеному у добровольців з різним станом функції печінки, було встановлено, що в осіб з помірно вираженим порушенням функції печінки середні показники AUC (площа під кривою “концентрація - час”, мкг × год/мл) були на 37% вище, ніж у здорових осіб, однак залишались у межах показників, які спостерігались у осіб без порушень функції печінки. Крім того, не було відзначено впливу порушень функції нирок чи порушень функції печінки на концентрації летрозолу в плазмі крові у 347 пацієнток з поширеним раком молочної залози. Фармакокінетика летрозолу не залежить від віку.
Показання для застосування.
Розширена ад’ювантна терапія раку молочної залози на ранніх стадіях у жінок у постменопауз ний період, яким була проведена стандартна ад’ювантна терапія тамоксифеном.
Як препарат першої лінії терапії поширених форм раку молочної залози у жінок у пост менопаузі.
Лікування поширених форм раку молочної залози у жінок у пост менопаузі (природній або штучно спричиненій), що отримували раніше терапію анти естрогенами.
Передопераційна (неоад’ювантна) терапія естроген залежних локалізованих форм раку молочної залози у жінок у пост менопаузі з наступним проведенням органозберігаючої операції у тих випадках, коли таку операцію спочатку не вважали показаною (після проведення оперативного втручання питання про подальше застосування Летротери потрібно вирішувати з урахуванням загальноприйнятих схем лікування).
Спосіб застосування та дози.
Дорослі, у тому числі люди літнього віку: рекомендована доза Летротери становить 2,5 мг (1 таблетка) 1 раз на добу щоденно. У розширеній ад’ювантній терапії лікування Летротерою повинно тривати протягом 5 років або доти, доки триває прогресу вання захворювання. У пацієнтів з метастазами проводити терапію Летротерою протягом усього періоду прогресу вання захворювання.
У пацієнток літнього віку немає необхідності у коригуванні дози препарату.
У пацієнток з ураженням печінки або нирок (при кліренсі креатині ну ≤ 10 мл/хв) коригування дози препарату не потрібне.
Препарат можна застосовувати з їжею або окремо.
Тривалість лікування визначається індивідуально.
Побічна дія.
Побічні ефекти загалом є слабкими або помірними і рідко вимагають відміни лікування. Деякі побічні ефекти можуть бути обумовлені як основним захворюванням, так і природними наслідками дефіциту естрогенів (наприклад, припливи крові, потоншання волосся).
При оцінці частоти виникнення побічних ефектів використовують таку градацію: дуже часто (10%), часто (1% , 10%), іноді (0,1% , 1%), рідко (0,01% , 0,1%), дуже рідко (0,01%).
Інфекції: іноді - інфекції сечовивідної системи.
У ділянці пухлини: іноді біль.
З боку системи крові: іноді лейкопенія.
Метаболічні порушення: часто анорексія, підвищення апетиту; іноді гіперхолестеролемія, набряки.
Психічні порушення: іноді депресія, нервозність, роздратованість.
З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення; іноді сонливість, безсоння, погіршення пам’яті, дисентезія (у тому числі парестезія, гіпостезія), порушення смакових відчуттів; рідко цереброваскулярні порушення.
З боку органів чуття: іноді катаракта, подразнення очей, нечіткість зору.
З боку серцево-судинної системи: іноді відчуття серцебиття, тахікардія, тромбофлебіт (у тому числі поверхневих і глибоких вен); рідко артеріальна гіпертензія, емболія легеневої артерії, артеріальний тромбоз, інфаркт міокарда.
З боку дихальної системи: рідко задишка.
З боку травного тракту: часто нудота, блювання, диспепсія, запор, діарея; іноді біль у животі, стоматит, сухість у роті, підвищення активності печінкових ферментів.
З боку шкірних покривів: часто облисіння, підвищена пітливість, висипання (еритематозне, макуло-папульозне, псоріазоподібне і везикулярне); іноді свербіж, сухість шкіри, кропивниця.
З боку скелетно-м’язової системи: часто міалгія, біль у кістках, артралгія, артрит.
З боку сечовидільних шляхів: іноді підвищення частоти сечовипускання.
З боку репродуктивної системи: іноді піхвові кровотечі, вагінальні виділення, сухість піхви, біль у молочних залозах.
Загальні порушення: дуже часто припливи крові; часто втомлюваність (астенія, загальне знедужання), периферичні набряки; іноді підвищення температури, сухість слизових оболонок, спрага.
Інші: часто збільшення маси тіла; іноді зменшення маси тіла.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до летрозолу або інших компонентів препарату;
ендокринний статус, характерний для передменопаузного періоду;
період вагітності і годування груддю, дитячий вік.
Передозування. Специфічного лікування не існує. Лікування повинно бути симптоматичним і включати контроль за станом пацієнтів.
Особливості застосування.
Ниркова недостатність.
Відсутні дані стосовно застосування летрозолу у пацієнток з кліренсом креатині ну < 10 мл/хв. Перед призначенням Летротери таким пацієнткам слід ретельно спів ставити потенційний ризик і очікуваний ефект лікування.
Застосування під час вагітності та годування груддю.
Препарат протипоказаний для застосування під час вагітності та годування груддю.
Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.
Ймовірно, летрозол може вплинути на здатність пацієнта керувати автомобілем і механізмами. У будь-якому випадку при лікуванні летрозолом спостерігалася загальна слабкість і запаморочення, тому пацієнток слід попереджати про зниження психо-моторних реакцій при виконанні потенційно небезпечної роботи, що потребує посиленої уваги.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
При одночасному призначенні летрозолу з циметидином і варфарином клінічно значущих взаємодій не спостерігали.
Клінічно значущих взаємодій летрозолу з іншими препаратами, які часто застосовуються, не відзначено.
Клінічний досвід із застосування Летротери у комбінації з іншими протипухлинними засобами на сьогодні відсутній.
За результатами досліджень in vitro летрозол пригнічує активність ізоферментів цитохрому Р450 2А 6 і 2С 19 (причому останнього помірно). Ізофермент CYP 2A6 не відіграє істотної ролі в метаболізмі лікарських препаратів. В експериментах in vitro встановлено, що летрозол у концентраціях, які у 100 разів перевищують рівноважні значення у плазмі крові, не здатен істотно пригнічувати метаболізм діазепаму (субстрату CYP 2С 19). Таким чином, клінічно значущі взаємодії з ізоферментом CYP 2С 19 малоймовірні. Однак слід дотримуватися обережності при сумісному застосуванні летрозолу і препаратів, що метаболізуються переважно за участі вказаних ізоферментів і мають малий діапазон терапевтичної концентрації.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі до +30°C.
Термін придатності – 2 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці, по 3 контурних чарункових упаковки у картонній коробці.
Виробник. Лабораторія Тютор С. А. С. І. Ф. І. А., вироблено Лабораторія Кравері С. А. І. С., Аргентина. (Laboratory Tuteur S.A.C.I.F.I.A., manufactured by Laboratory Craveri S.A.I.C., Argentina).
Адреса: Аргентина, м. Буенос-Айрес, просп. Хуана де Гарая, 848/850 (Av. Juan de Garay 848/850, Сiudad de Buenos Aires, Republica Argentina).
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|