Показання для застосування. Цукровий діабет 2-го типу (інсулін незалежний) при неефективності дієтотерапії.
Протипоказання. Цукровий діабет 1-го типу (інсулінзалежний); діабетичний кето ацидоз, прекома та кома; декомпенсація цукрового діабету при інфекційних захворюваннях, травмах, опіках, хірургічних операціях; вагітність та лактація; тяжкі порушення функцій нирок та печінки; підвищена чутливість до похідних сульфонілсечовини та до сульфаніламідних препаратів; інфаркт міокарда, дитячий вік ( до 14 років ).
Спосіб застосування та дози. При початковому лікуванні й відповідно при переведенні хворого на цей препарат з інших пероральнихпротидіабетичних засобів рекомендують застосовувати повільно підвищувані дози. Лікування доцільно розпочинати з 2,5 мг глібенкламіду на добу (1/2 таблеткиМанігліду один раз на день). Це дозування можна поступово підвищувати з інтервалом від кількох днів до приблизно одного тижня доти, доки не буде досягнуто необхідного терапевтичного ефекту. Максимальна ефективна до застановить 15 мг глібенкламіду на день (3 таблетки Манігліду на день). У пацієнтів з масою тіла до 50 кг терапію розпочинають із самої низької, при можливості добової дози глібенкламіду: 2,5 мг на день (1/2 таблетки Маніглідуна день). Добові дози до 2-х таблеток Манігліду приймають не розжовуючи з невеликою кількістю рідини перед сніданком як одноразову дозу. При вищих добових дозах сумарну дозу рекомендують приймати у співвідношенні 2:1 вранці таувечері. При пропуску чергового прийому таблеток, не слід приймати їх через 1 -2 години; пропуск прийому не дозволяється поповнювати прийомом більш високих доз через деякий час.
Побічна дія. Можливі розлади збоку шлунково-кишкового тракту (нудота, діарея, відчуття тяжкості вепігастральній ділянці); рідко – холестаз, порушення функції печінки; алергічні реакції у вигляді кропив’янки, екземи; головний біль, запаморочення, слабкість, втомлюваність, порушення чутливості; рідко – порушення кровотворення; можливий розвиток фото сенсибілізації.
Передозування. У разі передозування можливий розвиток гіпоглікемії (зниження глікемії нижче допустимого рівня). Симптоми гіпоглікемії: відчуття голоду, підвищена пітливість, слабкість, серцебиття. При гіпоглікемії легкої або середньої тяжкості глюкозу або розчин цукру приймають внутрішньо.
У разі тяжкої гіпоглікемії (втрата свідомості) вводять внутрішньо венно 40% розчин глюкози або глюкагон внутрішньо венно, внутрішньом’язово, підшкірно. Після відновлення свідомості хворому необхідно дати їжу, багату на вуглеводи, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії.
Особливості застосування. Препарат слід приймати регулярно в один і той же час. Необхідно ретельно дотримуватися рекомендованого лікарем режиму прийому препарату та режиму харчування.
Пацієнтам, які приймають Маніглід, слід утримуватися від прийому алкоголю. У разі вживання алкоголю можливий розвитокдисульфірамінових реакцій, а також вираженої гіпоглікемії.
Перед хірургічним втручанням та у разі інфекційних захворювань, опіків, травм, а також у період вагітності та лактації, пацієнти повинні бути переведені на інсулінотерапію.
На початку лікування Маніглідом, до встановлення компенсації вуглеводного обміну, можливе уповільнення швидкості реакції, тому уцей період не рекомендується керування автотранспортними засобами та виконання робіт, які потребують підвищеної уваги.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.Гіпоглікемічна дія Манігліду посилюється при одночасному застосуванні його зхлорамфеніколом, флуконазолом, сульфаніламідними препаратами (у тому числі зко-тримоксазолом), протизапальними та знеболювальними препаратами ( у томучислі, саліцилатами), похідними кумарину, гепарином, препаратами, які регулюють ліпідний обмін, інгібіторами моноамін оксидази, каптоприлом, еналаприлом, циметидином, ранітидином, доксепіном, фенфлураміном, метилдофа, нортриптиліномта ін. Дозу Манігліду у таких випадках слід зменшити.
Бета-адреноблокатори можуть маскувати симптомигіпоглікемії. Зловживання алкоголем при прийнятті глібенкламіду може стати причиною гіпоглікемії. Снодійна дія барбітуратів при одночасному прийомі зМаніглідом може посилюватися.
Гіпоглікемічна дія Манігліду послаблюється під впливом барбітуратів, рифампіцину, тіазидних діуретиків, симпатоміметичнихзасобів, хлорпромазину, глюкокортикоїдів, ізоніазиду, естрогенів, пероральних протизаплідних засобів, фенітоїну, гормонів щитовидної залози, діазоксиду, ацетазоламіду, індометацину, салуретиків. Дозу Манігліду в цих випадках слід збільшити.
Умови та термін зберігання. Зберігають в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°С. Термін придатності препарату - 2 роки.