Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Омітокс
-
Інструкція
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: omeprazole;5-метокси-2-(((4-метокси-3,5-диметил-2-піридил) метил) сульфаніл)-бензимідазол;
основні фізико-хімічні властивості: капсули світло-кремового кольору із твердого желатину, розміру “2”, які містять гранули (кульки) майже білого кольору;
склад:
діюча речовина:1 капсула міститьомепразолу - 20 мг;
допоміжні речовини гранул: тальк, гідроксипропілм етилцелюлоза, крохмаль, магнію карбонат, еудрагід, полі етиленгліколь (ПЕГ 6000), аеросил. Гранули, що не містять активного інгредієнта (пустушки): цукроза, маніт, лактоза, цукор, тальк.
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки. Код АТС А 02ВС 01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Анти секреторнийпроти виразковий препарат. Знижує спонтанну та стимульовану шлункову секрецію внаслідок інгібування Н+/К+-АТФази (протонного насосу), яка необхідна для транспорту іонів водню. Омепразол пригнічує кінцеву фазу базального та стимульованого виділення соляної кислоти незалежно від природи подразника.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо препарат швидко та повністю всмоктується; при прийманні після їди процес абсорбції може бути тривалішим. Близько 90-95% омепразолу зв’язується з білками плазми крові. Омепразол швидко (протягом 4 годин) розподіляється в слизовій оболонці шлунка, тканинах печінки та жовчного міхура. Через 48 годин омепразолвизначається тільки в слизовій оболонці шлунка. Крізь гематоенцефалічний бар’єрпроникає незначна кількість омепразолу. Період напів виведення нетривалий (0,5 –1,5 години). Ефект зберігається протягом 24 годин та більше. 72-80 % препарату виділяється нирками у вигляді метаболітів. З калом виділяється 20 %, що становить значну екскрецію метаболітів із жовчі. У хворих із порушенням функції печінки біодоступність омепразолу збільшується майже до 100 %. У пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки період напів виведення збільшується до 3 год.
Показання для застосування. Пептична виразка шлунка і дванадцяти палої кишки, пептична виразка анастомозу, гострі стресові виразки шлунка, гіперацидний гастрит, рефлюкс-езофагіт, виразкові кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, а також ризик розвитку кровотеч і зверхнього відділу шлунково-кишкового тракту у хворих групи ризику; синдромЗолінгера–Елісона.
Спосіб застосування та дози. Пептична виразка шлунка та дванадцяти палої кишки: дорослим 1 капсула на добу (приймають вранці натще) протягом 2 - 4 тижнів.
Рефлюкс-езофагіт: дорослим 1-2 капсули надобу протягом 4 - 8 тижнів. 1 капсула вранці натще, при необхідності лікар призначає ще одну капсулу ввечері.
Гіперсекреторні стани: (гіперацидний гастрит) рекомендована початкова доза омепразолу становить 60 мг 1 раз на добу (вранці).Зміни дозування та тривалість лікування визначає лікар.
Синдром Золінгера-Елісона: рекомендована початкова доза для дорослих становить 60 мг (3 капсули) один раз на добу (приймають вранці натще). При необхідності дозування можна підвищити до 80 мг (4 капсули) в 2 прийоми (вранці та ввечері до прийому їжі). При резистентності до іншихпроти виразкових препаратів Омітокс слід призначати в початковій дозі 40 мг на добу. Тривалість лікування синдрому Золінгера-Елісона у кожному конкретному випадку визначає лікар.
Для осіб похилого віку та пацієнтів із порушеннями функцій печінки і/або нирок непотрібно спеціально змінювати дозування.
Побічна дія. Омітокс звичайно добре переноситься. У поодиноких випадках можливі нудота, діарея, запор, метеоризм, біль в епігастральній ділянці, головний біль, загальна слабкість, шкірні висипання. При появі побічної дії слід припинити застосування препарату.
Протипоказання. Омітокс протипоказаний пацієнтам з хронічними захворюваннями печінки в анамнезі, при алергії до препарату, у період вагітності, лактації та у дитячому віці (до 14 років).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.Омітокс може збільшувати період напів виведення та тривалість дії препаратів, які метаболізуються в печінці шляхом окислення (діазепам, варфарин, фенітоїн). При тривалому одночасному застосуванні з кларитроміцином концентрації обох препаратів в плазмі крові підвищуються.
Передозування. У разі передозування можлива нудота, діарея, запор, метеоризм, біль в епігастральній ділянці, головний біль, загальна слабкість, шкірні висипання. Антидот не відомий. Омітокс активно зв'язується з протеїнами плазми, тому він важко піддається діалізу. При появі будь-яких описаних вище проявів слід припинити лікування. Здійснювати заходи, що спрямовані на видалення препарату, який не всмоктався зтравної системи (промивання шлунка розчином калію перманганату, внутрішньо -активоване вугілля). Проводити симптоматичну та підтримуючу терапію.
Особливості застосування. Перед початком лікування необхідно виключити можливість наявності злоякісного процесу, тому що лікуванняОмітоксом може замаскувати його симптоматику.
Омітокс не знижує концентрації уваги, не впливає на здатність керувати транспортними засобами та потенційно небезпечними механізмами.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до +25°С у сухомута недоступному для дітей місці. Термін придатності - 3 роки.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|