Нецукровий діабет - це хронічне захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи, що розвивається у зв'язку з дефіцитом в організмі гормону вазопресину, або антидіуретичного гормона (АДГ), основними проявами якого є виділення великих обсягів сечі з низькою щільністю. Поширеність даної патології складає близько 3-х випадків на 100000 чоловік, страждають нею в рівній мірі і чоловіки, і жінки у віці 20-40 років. Зустрічається і у дітей. Незважаючи на те, що захворювання залишається маловідомим в широких колах, знати симптоми недуги дуже важливо, адже якщо вчасно провести діагностику, лікування значно спрощується.
Вазопресин, або антидіуретичний гормон (АДГ) синтезується клітинами гіпоталамуса, звідки по супраоптіко-гіпофізарному тракту переноситься в задню частку гіпофіза (нейрогипофиз), там накопичується і безпосередньо звідти виділяється в кров. Його секреція збільшується в разі підвищення осмотичної концентрації плазми крові і якщо з яких-небудь причин обсяг позаклітинної рідини стає менше належного. Інактивація антидіуретичного гормона відбувається в нирках, печінці і молочних залозах.
Розрізняють такі види нецукрового діабету:
1.Нейрогенний нецукровий діабет (центральний). Розвивається в результаті патологічних змін в нервовій системі, зокрема, в області гіпоталамуса або задньої долі гіпофіза. Як правило, причиною виникнення хвороби в даному випадку є операції з повного або часткового видалення гіпофіза, інфільтративна патологія даної області (гемохроматоз, саркоїдоз), травми або зміни запальної природи. У ряді випадків нейрогенний нецукровий діабет є ідіопатичним, визначаючись одночасно у кількох членів однієї сім'ї.
2.Нефрогенний нецукровий діабет (периферичний). Дана форма захворювання є наслідком зниження або повної відсутності чутливості дистальних ниркових канальців до біологічних ефектів, що надаються вазопресином. Як правило, це спостерігається в разі хронічної патології нирок (при пієлонефриті або на тлі полікістозу нирок), тривалому зниженні в крові вмісту калію і підвищення рівня кальцію, при недостатньому надходженні з їжею білка - білковому голодуванні, синдромі Шегрена, деяких вроджених дефектах. У ряді випадків хвороба носить сімейний характер.
Факторами, що призводять до розвитку даної патології, є:
-захворювання інфекційної природи, особливо вірусні;
-пухлини мозку (менінгіома, краніофарингіома);
-метастази в область гіпоталамуса раку позамозкові локалізації (як правило, бронхогенного - походить з тканин бронхів, і раку молочної залози);
-травми черепа;
- струси мозку;
-генетична схильність.
У разі недостатнього синтезу вазопресину реабсорбція води в дистальних ниркових канальцях порушується, що призводить до виведення великих обсягів рідини з організму, суттєвого підвищення осмотичного тиску плазми крові, подразнення центру спраги, розташованого в гіпоталамусі, і розвитку полідипсії.
Симптомами нецукрового діабету у чоловіків є зниження статевого потягу і потенції.
Симптоми нецукрового діабету у жінок: порушення менструального циклу аж до аменореї, пов'язане з цим безпліддя, а в разі, якщо вагітність все-таки настала - підвищений ризик мимовільного аборту.
Симптоми цукрового діабету у дітей яскраво виражені. У новонароджених і дітей раннього віку стан при даному захворюванні, як правило, важкий. Відзначається підвищення температури тіла, виникає незрозуміла блювота, розвиваються порушення з боку нервової системи. У старших дітей аж до підліткового віку симптомом нецукрового діабету є нічне нетримання сечі, або енурез.