Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Опік шкіри
Термічні опіки виникають внаслідок дії високої температури (полум'я, окріп, напалм та інші горючі суміші). Крім термічних розрізняють хімічні, радіаційні, світлові опіки. При термічних опіках у шкірі та підлеглих тканинах настають некротичні й дегенеративні зміни. Ступінь тяжкості захворювання залежить від глибини та площі опіків.
Клініка опіків шкіри
За глибиною ушкодження тканин розрізняють три ступені опіку:
I (еритема) - ураження поверхневих шарів епідермісу, що виявляється в припухлості та гіперемії шкіри. За декілька днів ці явища зникають. Поверхневі шари епідермісу лущаться, не залишаючи слідів.
II (пухирі) - ураження шкіри до базального шару, на тлі гіперемії з'являються пухирі з серозною рідиною, під ними - рожева поверхня (базальний шар шкіри). Опікова рана загоюється приблизно через 2 тиж.
ІІІа (некроз поверхневих шарів дерми) - утворення сухого струпа, під яким збережені лише окремі ділянки сосочкового шару та епітелій органоїдів шкіри (потових, сальних залоз). Загоєння супроводжується нагноєнням. Після очищення рана епітелізується за рахунок збережених глибоких шарів. Тривалість гоїння становить 1,5-2 міс.
ІІІб (некроз усіх шарів дерми). Після відторгнення струпа рана заповнюється грануляціями, які поступово перетворюються на спотворюючі рубці.
IV (обвуглювання) - некроз шкіри й підлеглих тканин, іноді й кістки. Саморегенерація, як при ІІІб ступені, неможлива.
В клініці доцільно виділяти поверхневі (I, II, ІІІа ступені) та глибокі (ІІІб, IV ступені) опіки.
Лікування поверхневих опіків
Лікування поверхневих опіків консервативне, глибоких - виключно хірургічне (автодермопластика). Приблизне уявлення про глибину опіків у перші дні після ураження може дати таке дослідження: в ділянці опіку роблять легкий укол стерильною голкою або дотикаються до неї ватним тампоном, змоченим спиртом; при цьому хворі з поверхневими опіками відчувають біль, при глибоких опіках він відсутній.
Площу опіків можна швидко визначити за допомогою двох правил Правило долоні: площа долоні хворого дорівнює 1 % площі поверхні всього тіла. Правило дев'яток передбачає, що площа таких окремих частин тіла, як голова і шия; груди, живіт, спина, поперек і сідниці; руки, стегна, гомілки і стопи складає по 9 %, а промежини й статевих органів - 1 % площі поверхні тіла.
Приклад формулювання діагнозу: термічний опік полум'ям 25% (10%) живота, правого стегна і гомілки. Опіковии шок III II -III а ступеня. В дужках зазначена площа глибоких опіків.
Опікова хвороба розвивається при поширених та глибоких опіках. У її перебігу виділяють 4 стадії: опіковий шок, гостра опікова токсемія, опікова септикотоксемія, реконвалесценція.
Клініка опікової хвороби
Опіковий шок
Опіковий шок звичайно розвивається при опіках II-IV ступеня, площа яких становить понад 10 % площі поверхні тіла. На відміну від шоку, викликаного механічною травмою, опіковий шок триває довше - 48 і навіть 72 год. Про ступінь тяжкості опікового шоку судять не за пульсом й артеріальним тиском, а на підставі порушення функції нирок (олігурія, анурія, протеїнурія, гемоглобінурія). Шок І ступеня (легкий) розвивається при площі ураження до 20 %. Артеріальний тиск і добовий діурез у нормі. Шок II ступеня (тяжкий) - при площі глибокого ураження 20-40 %. Еректильна фаза шоку триває декілька годин. У хворих спостерігається психомоторне збудження, блювання, лабільність кров'яного тиску. Згодом розвивається торпідна фаза. Погодинний діурез знижується до 15- 20 мл (нижня межа норми становить 30 мл). Шок III ступеня характеризується дуже тяжким станом хворого, розвивається при площі опіків, що перевищує 40 % площі поверхні тіла. Артеріальний тиск понижений, хворий загальмований. Спостерігаються оліго- або анурія, зниження погодинного діурезу до 5- 10 мл; сеча темно-бура, з великою кількістю осаду. Відзначаються азотемія, ацидоз.
Гостра опікова токсемія
Гостра опікова токсемія - від 3-го до 12-го дня після травми. Причиною її є всмоктування токсичних речовин, що утворюються внаслідок розпаду білків, а згодом і мікробних токсинів. Постійним симптомом цієї стадії є висока температура тіла (38-39 °С) ремітуючого або сталого характеру. Притаманними цій стадії є зміни психіки, починаючи з психотичних реакцій і кінчаючи гострими інтоксикаційними психозами. Гемодинаміка нормальна, але пульс частий. Біль голови, блювання зменшуються в міру зниження інтоксикації. Внаслідок існування великої гнійної опікової рани наприкінці цієї стадії з'являються різноманітні гнійні ускладнення (абсцеси, флегмони різних локалізацій, пневмонії, особливо при опіках шиї, грудної клітки та верхніх дихальних шляхів). Можуть бути шлунково-кишкові кровотечі з так званих стресових виразок. При дослідженні крові виявляють ознаки анемії, лейкоцитоз, підвищення ШOE.
Опікова септикотоксемія
Опікова септикотоксемія пов'язана з гнійним процесом у рані і повністю залежить від нього. Характерними симптомами цієї стадії є виражена гіпопротеїнемія, анемія, падіння загальної опірності організму, глибокі пролежні, різноманітні гнійні ускладнення. Розвивається опікова кахексія (виснаження), від якої хворий гине. Тривалість септикотоксемії залежить від інтенсивності репаративних процесів у рані.
Закриття останньої опікової рани є провісником початку стадії реконвалесценції. В цій стадії нормалізується температура тіла, з'являється апетит, наростає маса тіла, поліпшуються показники крові, білкового обміну.
Лікування опікової хвороби
На місці події хворим вводять болезаспокійливі (промедол, анальгін), серцеві засоби (кордіамін, корглікон) і дихальні аналептики (лобелін або цититон), накладають асептичні пов'язки. Дають пити соляно-лужну суміш: по 1 чайній ложці кухонної солі й натрію гідрокарбонату на 1 л води. Іммобілізація при опіках кінцівок є обов'язковою. Неодмінно здійснюють профілактику правця. Хворого доставляють у лікарню, де проводять комплексну терапію шоку.
Про ефективність лікування опікового шоку судять за величиною діурезу за 1 год (норма 30-50 мл). Лікування токсемії та септикотоксемії спрямоване на боротьбу з інтоксикацією, інфекцією, анемією, гіпопротеїнемією, метаболічними порушеннями, а також численними ускладненнями.
Туалет великих опікових ран проводять у перев'язочній під загальним знеболенням. При невеликих ранах на обпечену поверхню кладуть на 10-15 хв серветку, змочену 1 % розчином новокаїну. Шкіру навколо рани обробляють спиртом, видаляють сторонні тіла, пухирі підсікають і випускають з них рідину. При глибоких циркулярних опіках (шия, кінцівки, грудна клітка) проводять послаблюючі розрізи струпа (некротомія), щоб уникнути дальшого поглиблення некрозу, а також порушень кровообігу та дихання. Рани рясно промивають антисептиками. Накладають пов'язки з антисептичними розчинами (етакридину лактат, фурацилін, хлоргексидин) або мазями. У випадку, якщо хворого треба транспортувати, накладають пов'язки з індиферентними мазями з додаванням знеболювальних засобів (анестезинова мазь). Опіки обличчя, як правило, лікують без пов'язок - відкритим способом, який вимагає спеціальних пристосувань (гнотобіологічні ізолятори з регульованим середовищем). Поверхневі опіки загоюються протягом 8-20 діб. Глибокі опіки (ІІІб і IV ст.) лікують хірургічним способом - автодермопластикою. Шкірні клапті забирають за допомогою дерматома з необпечених ділянок шкіри хворого і пересаджують на грануляційну поверхню за умови, що рана очистилась від некрозу і гною.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|