Ліки від а до я  -   Хвороби  -  Калькулятор калорій  -   Магнітні бурі  -   Дієти  -  Очищення організму  -  Схуднення  -  Молочниця
Геморой  -  Лікування  -  Косметологія  -  Поради  -  Інсульт  -  Інфаркт  -  Діабет  -  Варикоз  - Вправи 


Хвороби








Стронгілоїдоз

Категорія: 

Етіологія стронгілоїдозу


Збудник - вугриця кишкова завдовжки 0,04-1 мм.

Епідеміологія стронгілоїдозу


Стронгілоїдоз належить до геогельмінтозів. Самці та самки паразита можуть вільно проживати в грунті, де копулюються. У сприятливих умовах із запліднених яєць виходять рабдитовидні личинки, які розвиваються до статевозрілих глистів. Якщо умови життя несприятливі, деяка частина рабдитовидних личинок перетворюється у філярієвидні, які дають початок паразитичному поколінню. Для свого дальшого розвитку вони потребують організму хазяїна. Філярієвидні личинки легко проникають в організм людини через шкіру (при лежанні на землі) або слизову оболонку рота (із забрудненими овочами і фруктами). Після проникнення в організм людини личинки з кров'ю потрапляють у легені, звідти після певних перетворень із слизом заковтуються в шлунок. Зріла самка перебуває в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки, де відкладає яйця, з яких виходять рабдитовидні личинки. Вони виділяються назовні з калом. Сприйнятливість людського організму висока.

Патогенез стронгілоїдозу


Дорослі паразити викликають значні механічні ушкодження тонкої кишки з розвитком набряку, еозинофільної інфільтрації, крововиливів, ерозій і навіть виразок. Личинки під час міграції спричинюють запальні зміни в печінці, легенях та інших органах. Крім того, спостерігаються значні токсико-алергічні впливи.

Клініка стронгілоїдозу


Інкубаційний період триває близько 17 діб. Хвороба має хронічний перебіг з ремісіями і загостреннями. У міграційну фазу хворі скаржаться на загальну слабість, біль голови, запаморочення, дратівливість, свербіння. На шкірі з'являється різноманітна висипка. Температура тіла підвищується до 38-39 °С. Можуть розвиватися бронхіт, пневмонія, алергічні інфільтрати в легенях. Іноді приєднується гострий гастроентерит.
Для пізньої (кишкової) фази характерна строкатість симптоматики. Найчастіше розвивається хронічний гастроентероколіт з періодичними загостреннями, іноді - виразкове ураження дванадцятипалої кишки. Можуть приєднуватись дискінезії жовчних проток і міхура. Часом основними проявами є уртикарна висипка, сильний свербіж і астеновегетативний синдром. Еозинофілія крові досягає 70-80 %, ШОЕ - 40-60 мм/год.
Ускладнення: виразки тонкої кишки з кровотечами, перфораціями і перитонітом, гепатит, панкреатит.

Діагностика стронгілоїдозу


Мікроскопічне знаходження личинок у калі, дуоденальному вмісті, іноді в мокротинні та сечі.

Лікування стронгілоїдозу


Призначають мінтезол, десенсибілізуючі засоби. Прогноз сприятливий. Через 1-2 тиж проводять контрольне паразитологічне дослідження.

Профілактика стронгілоїдозу


В ендемічних осередках ризиковано ходити босим і лежати на землі без підстилки. З метою охорони грунту від забруднення личинками фекалії хворих обробляють 40 % розчином натрію хлориду та міндобривами. Дотримуються особистої гігієни.
Кількість переглядів:
Оцінка і коментарі відвідувачів
comments powered by Disqus