Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Малярія
Малярія - гостра протозойна хвороба, яка перебігає з періодичними приступами гарячки, анемією, гепатоспленомегалією.
Етіологія малярії
Малярію викликають 4 види малярійного плазмодія: P. vivax - збудник триденної малярії, Р. шаіапае - чотириденної, P. ovale - збудник особливого різновиду триденної малярії, P. falciparum - збудник тропічної малярії. Паразит проходить складний життєвий цикл зі зміною двох хазяїв: безстатевий (шизогонія) - в організмі людини або хребетної тварини, статевий (спорогонія) - у комарів роду Anoptieles. В організмі людини розрізняють тканинну та еритроцита рну фази шизогонії.
Епідеміалюїя малярії
Джерелом інфекції є хвора людина або паразитоносій, у крові яких циркулюють статеві форми плазмодіїв - гамонти. Механізм передачі в природних умовах трансмісивний, через укус самкою малярійного комара. Можливе зараження при переливанні інфікованої донорської крові та трансплацентарно під час пологів. Сприйнятливість до захворювання висока. Частіше хворіють діти. В помірних кліматичних зонах малярії притаманна літня сезонність.
Патогенез малярії
Первинна малярія залежно від способу зараження перебігає у вигляді спорозоїтної чи шизонтної інфекції. Тканинна шизогонія відбувається в гепатоцитах, тривалість її відповідає інкубаційному періоду. Спорозоїти плазмодіїв vivax та ovale за фенотипом неоднорідні і здатні розвиватися як незабаром після укорінення, так і після тривалого (1,5-2 роки) неактивного стану. Еритроцитарна шизогонія триває 48 год у всіх видів малярійного плазмодія, крім P. malariae (в останнього - 72 год). У період еритроцитарної шизогонії виникають приступи гарячки, що пов'язані з масовим руйнуванням уражених еритроцитів, виходом у кров паразитів і продуктів їх метаболізму, які викликають подразнення терморегуляторного центру, підвищення проникності судин, розлади мікроциркуляції, водно-електролітного балансу, враження вегетативної нервової системи. Внаслідок систематичного руйнування еритроцитів, токсичного пригнічення функції кісткового мозку розвиваються гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, а посилене розмноження ретикулярних і лімфоїдних клітин зумовлює виникнення гепатоспленомегалії.
Утворення паразитарних тромбів у капілярах головного мозку може спричинити виникнення малярійної коми; циркуляторні розлади викликають також ушкодження нирок, легень, кишок.
Після хвороби залишається видоспецифічний імунітет.
Клініка малярії
Інкубаційний період при тропічній малярії триває 8-10 діб, при чотириденній - 20-25, при триденній - 10-14 діб або 8-14 міс, при овале-малярії може затягуватися до 52 міс. На фоні хіміопрофілактики період інкубації подовжується.
Протягом 2-3 днів можуть відзначатися продромальні явища у вигляді слабості, погіршення сну та апетиту, болю голови, артралгії, міалгії, ознобу. Далі розвиваються приступи гарячки, які при всіх видах малярії виникають звичайно зранку і характеризуються типовою тріадою - озноб, жар і потовиділення.
Озноб починається раптово. Він дуже сильний, триває 1,5-2 год. При цьому відзначаються м язовий біль, сильний біль голови, іноді блювання, пронос. У період жару хворий збуджений, кидається у ліжку; обличчя гіперемоване або різко бліде з жовтим відтінком, з'являються задишка, нерідко біль у крижах. Температура тіла досягає 40-41 °С. Відмічаються симптоми ураження центральної нервової системи, тахікардія, зниження артеріального тиску майже до колапсу, кропив'янка, герпетичні висипання. Закінчення приступу характеризується різким падінням температури, рясним потовиділенням. Явища інтоксикації зменшуються, хворий засинає. Під час апірексії хворого турбує тільки слабість. При триденній, овале- і тропічній малярії приступи повторюються через кожні 48 год, при чотириденній - через 72 год. Уже після 2-3-го приступу визначають гепатоспленомегалію.
При дослідженні крові виявляють ознаки гіпохромної анемії гемолітичного характеру з підвищеним вмістом ретикулоцитів, лейкопенію, відносний лімфоцитоз, тромбоцитопенію, анізо- і пойкілоцитоз; збільшення ШОБ.
Кількість приступів (без лікування) - 10-12, при чотириденній малярії більше. Після припинення приступів нерідко настають ранні (в найближчі 2 міс) і пізні рецидиви.
Ускладнення: розрив селезінки, малярійна кома, гемоглобінурійна гарячка.
Діагностика малярії
Діагностика грунту» ги я на клініко-спідеміологічних даних: перебування в несприятливій по малярії місцевості, типові гарячкові приступи через однакові проміжки часу, гемолітична анемія, спленомегалія. Діагноз необхідно підтвердити за допомогою лабораторних досліджень. Застосовуючи метод паразитоскопії, виявляють малярійних плазмодіїв у «товстій» краплі й мазку крові. Допоміжне значення має серологічний метод (реакція імунофлюоресценції).
Диференціювати малярію слід від грипу, кліщового поворотного тифу, висипного тифу, сепсису, запальних захворювань сечо- та жовчовивідних шляхів, крупозної пневмонії, лептоспірозу, бруцельозу, вірусного гепатиту.
Лікування малярії
Хворі і паразитоносїї підлягають госпіталізації. З метою усунення гострих приступів використовують гематошизотропні препарати - хінін, акрихін, бігумаль, хлоридин, делагіл, тиндурин, мефлохін, фансидар. Частіше призначають делагіл: у перший день - 1 г на прийом і через 6-8 год ще 0,5 г, у наступні 2 дні - по 0,5 г 1 раз на день. При малярійній комі лікування починають з внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення 10 мл 5 % розчину делагілу (до ЗО мл на добу), потім призначають препарат усередину. За необхідності проводять масивну дезінтоксикаційну терапію із застосуванням глюкокортикощів і протишокових засобів.
Для запобігання рецидивам малярії використовують гістошизотропні препарати - примахін (по 0,027 г на добу протягом 14 днів) або хіноцид (по 0,01 г 3 рази на добу, 10 днів). Ці самі препарати призначають паразитоносіям. Комбінація гемато- і гістошизотропних препаратів забезпечує радикальне лікування малярії.
Профілактика малярії
Необхідне повне виявлення джерел інфекції. З цією метою беруть на облік усіх осіб, що приїхали з районів, несприятливих по малярії. Диспансерний нагляд за ними здійснюють не менш як 2 роки з обов'язковою паразитоскопією (щокварталу, а для перехворілих на малярію - щомісяця в сезон можливої передачі збудника). Обстеженню на малярію підлягають також особи, у яких тривало спостерігається гарячка; зокрема ті, що повернулись із тропіків чи перехворіли на малярію протягом останніх двох років, Крім того, його проводять у випадку підвищення температури тіла в найближчі 3 міс після переливання крові; за наявності гепатоспленомегалії або анемії невідомої етіології. На кожний випадок малярії або паразитоносійства подають термінове повідомлення в СЕС. Особам, які прибули з несприятливої щодо малярії місцевості, призначають профілактичне лікування, а тим, хто перехворів на малярію, - ще й протирецидивне лікування навесні. Для обох курсів застосовують примахін по 0,027 г на день протягом 2 тиж.
Особам, які виїжджають у місцевість, що є несприятливою по малярії, профілактично призначають делагіл (0,5 г) або хлоридин (0,025 г) 1 раз на тиждень. Починають приймання препарату за тиждень до прибуття, потім приймають його протягом усього часу ризику зараження і ще 4-6 тиж після виїзду.
Враховуючи можливість зараження при переливанні крові, перехворілим на малярію заборонено донорство.
Велике значення має боротьба з переносником малярії, зокрема осушення заболочених місцевостей. Для захисту від комарів застосовують репеленти, захисний одяг тощо.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|