Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: atorvastatin; (3R, SR)-7-[2-(4-фторфеніл)-5-ізопропіл-3-феніл-4-(феніл-карбамоїл) пірол-1-іл]-3,5-дигідроксигептанової кислоти кальцієва сіль (2:1);

основні фізико–хімічні властивості: білі, овальні, вкриті оболонкою таблетки, з маркуванням „10” або „20” на одному боці;

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить 10 мг або 20 мг аторвастатину у вигляді кальцієвої солі;

допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмаль гліколят, кремнію діоксид колоїдний, тальк, повідон, магнію стеарат, натрію кроскармелоза, гідроксипропілм етилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), олія касторова.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ КоАредуктази.

Код АТС С 10А А 07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Емстат 10, Емстат 20 містить активну речовину аторвастатин. Він належить до групи лікарських засобів, дія яких полягає у зниженні рівнів загального холестерину й холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) в крові. Емстат знижує рівні три гліцеридів і підвищує рівні холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) в крові.

Основним механізмом дії аторвастатину є пригнічення активності 3-гідрокси-3-метилглутарил-кофермент А (ГМГ-КоА)-редуктази – ферменту, який каталізує перетворення ГМГ-КоА у мевалонову кислоту. Це перетворення є одним із початкових етапів синтезу холестерину в організмі. Блокада синтезу холестерину аторв астатином призводить до збільшення здатності рецепторів з’язувати холестерин ЛПНЩ у печінці й у тканинах поза печінкою. Аторвастатин також уповільнює секрецію холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності в печінці, що може бути найбільш ймовірним механізмом зниження рівнів три гліцеридів у крові. Вплив аторваститну на підвищення рівнів холестерину ЛПВЩ не з’ясований.

Крім впливу на ліпіди плазми аторвастатин чинить інші ефекти, які посилюють його дію відносно атеросклерозу. Він пригнічує синтез ізопреноїдів – речовин, які діють як фактори росту на проліферацію клітин гладеньких м’язів судин. Він зменшує в’язкість плазми й активність деяких факторів коагуляції та агрегації. Завдяки такій дії він покращує гемодинаміку і сприяє покращанню рівноваги коагуляції крові. Крім того, інгібітори ГМГ-КоА-редуктази впливають на метаболізм макрофагів, і таким чином пригнічують їх активацію.

Фармакокінетика.

Аторвастатин приблизно на 80% швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-4 год. Хоча прийом їжі зменшує всмоктування аторвастатину, це не впливає на його ефективність. Через інтенсивне перше коло метаболізму аторвастатин має низьку біодоступність – лише 12 %. Середній об’єм розподілу (V_d) аторвастатину становить 381 л. Більше ніж 98 % аторвастатину зв’язується з білками плазми. Аторвастатин не проходить через гематоенцефалічний бар’єр. У печінці він метаболізується до орто- та парагідроксильованих похідних і різних продуктів бета-окислення. Такі активні метаболіти відповідають приблизно 70 % інгібіторної активності відносно ГМГ-КоА-редуктази.

Середній час напів виведення (t_1/2) становить 14 год, а на півперіод інгібіторної активності щодо цільового ферменту становить 20–30 год. Приблизно 46 % аторвастатину виводяться з фекаліями і менше 2 % - із сечею.

Показання для застосування.

Гіперліпідемія.

З метою зниження рівня загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аполіпопротеїну В і три гліцеридів у сироватці крові пацієнтів, хворих на первинну гіперліпідемію типу ІІа і ІІb, включаючи полігенну гіперхолестеринемію, гетерозиготну сімейну гіперхолестеринемію та змішану гіперліпідемію.

Для зниження підвищених рівнів загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності та аполіпопротеїну В у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією.

У разі відсутності задовільної відповідної реакції на дієту та інші нефармакологічні заходи при гіперліпідемії.

Спосіб застосування та дози.

Перед лікуванням Емстатом пацієнта слід перевести на дієту з низьким вмістом ліпідів, і такої дієти слід дотримуватися протягом терапії препаратом.

Рекомендована початкова доза Емстату для дорослих становить 1 таблетку по 10 мг на добу. Можна збільшити добову дозу Емстату до 80 мг, залежно від бажаного ефекту. Дозу Емстату слід приймати один раз на добу, будь-коли протягом дня, але завжди в один і той самий час кожного дня. Емстат можна приймати до або після їди. Ефект спостерігається через 2 тижні лікування, а максимальний – через 4 тижні. Тому дозу можна змінювати лише через 4 тижні після прийому попередньої дози.

Первинна (гетерозиготна сімейна або полігенна) гіперхолестеринемія (тип ІІа) і змішана гіперліпідемія (тип ІІb)

Лікування розпочинається з рекомендованої початкової дози, яку підвищують через 4 тижні, залежно від реакції пацієнта. Максимальна добова доза становить 80 мг.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія

Дорослі: діапазон доз такий самий, як і при інших формах гіперліпідемії. Початкову дозу коригують залежно від стану захворювання. У більшості пацієнтів, хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, оптимальний ефект спостерігається при прийомі добової дози 80 мг Емстату. Емстат застосовується як допоміжна терапія при використанні інших засобів лікування (плазмаферез) або як основна терапія, якщо лікування іншими методами не можливе.

Немає потреби у зменшенні рекомендованих доз для пацієнтів літнього віку і пацієнтів з порушенням функції нирок.

Побічна дія.

Порушення сну, головний біль, нудота, діарея, біль у животі, запор, метеоризм, міалгія, астенія. Рідко – парестезії, периферична нейропатія, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, алергічні реакції, алопеція, свербіж, міопатія, судоми м’язів, рабдоміоліз, імпотенція.

Протипоказання.

Емстат протипоказаний при:

• 
  

  
  гіпер чутливості до будь-якого інгредієнта препарату,

  
  


• 
  

  
  захворюванні печінки в активній формі,

  
  


• 
  

  
  підвищенні рівня трансаміназ у сироватці більш ніж у 3 рази,

  
  


• 
  

  
  захворюванні скелетних м’язів,

  
  


• 
  

  
  у періоди вагітністі і лактації.

  
  

Передозування.

При передозуванні можливі міопатії (рабдоміоліз), погіршення функції печінки.

Не існує специфічного лікування при передозуванні аторвастатину. У разі передозування лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючі засоби повинні призначатися за необхідністю. В результаті значного зв’язування з протеїнами плазми гемодіаліз не може суттєво поліпшити кліренс аторвастатину.

Особливості застосування.

Необхідно дотримуватися особливої обережності на початку курсу лікування препаратом.

Вплив на печінку. Як і при застосуванні інших гіполіпопротеїнемічних засобів цього ж класу, при лікуванні аторв астатином може відбуватися помірне підвищення активності трансаміназ сироватки крові. Функцію печінки необхідно визначати перед початком лікування і періодично контролю вати протягом курсу лікування. Пацієнтам, у яких виникають прояви порушення функції печінки, слід визначити показники її функції. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення активності трансаміназ, повинні знаходитися під наглядом аж до нормалізації показників, а дозу аторвастатину слід зменшити або припинити лікування. Якщо активність печінкових трансаміназ збільшилася в 3 рази і вища в порівнянні з нормальними показниками, слід знизити дози або відмінити аторвастатин.

Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам, які вживають алкоголь та/або мають захворювання печінки в анамнезі.

Вплив на опорно-руховий апарат. Під час лікування аторв астатином у пацієнтів може спостерігатися міалгія. Пацієнтів слід попередити про можливе виникнення болю в м’язах і слабкість м’язів, що інколи межує з немічністю або призводить до підвищення температури. У разі підвищення рівня КФК в 10 і більше разів порівняно з нормальними показниками чи уточненого або ймовірного діагнозу міопатії і рабдоміолізу, лікування аторв астатином слід припинити. Ризик виникнення міопатії під час лікування аторв астатином зростає при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фібринової кислоти, еритроміцину, ніацину чи азолових протигрибкових засобів. Більшість цих засобів пригнічують активність цитохрому Р 450 3А 4 та/або розподіл препарату в організмі. Аторвастатин біотрансформується за допомогою Р 450 3А 4. Лікарі, які призначають аторвастатин у комбінації з похідними фібринової кислоти, еритроміцином, імуносуп ресорами або азоловими протигрибковими засобами, або гіполіпопротеїнемічними дозами ніацину, повинні зважувати можливі позитивні результати та шкідливі наслідки і спостерігати за пацієнтами з метою виявлення таких проявів, як біль у м’язах і слабкість м’язів, особливо у перші місяці лікування та після підвищення дози одного з цих препаратів. Для цього рекомендується періодичне визначення КФК, але слід пам’ятати, що цього тесту недостатньо для вчасного діагностування тяжкої міопатії.

Лікування аторв астатином повинно бути тимчасово припинено або припинено взагалі при гострому розвитку тяжкого стану, який є наслідком міопатії, а також при наявності факторів

ризику по відношенню до розвитку печінкової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад, тяжкої гострої інфекції, гіпотензії, великого хірургічного втручання, травми, тяжких метаболічних та ендокринних розладів, а також порушення електролітного балансу та неконтрольованих судом).

У період лікування Емстатом необхідно дотримуватися проти холестеринової дієти, а також періодично контролю вати рівень холестерину в сироватці крові.

Жінкам дітородного віку слід рекомендувати можливі методи контрацепції на період лікування аторв астатином.

Досвід застосування Емстату у дітей відсутній.

Вагітність і лактація. Аторвастатин протипоказаний при вагітності. Жінки дітородного віку повинні вживати відповідні контрацептивні заходи.

Авторвастатин протипоказаний у період лактації. Невідомо, чи виділяється аторвастатин з грудним молоком. Оскільки існує потенційний ризик для немовлят, що отримують грудне молоко, під час лікування аторв астатином слід припинити годування груддю.

Здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.

У зв”язку з можливістю виникнення запаморочення, головного болю на фоні застосування Емстату, необхідно утримуватися від виконання робіт, які вимагають швидкості психомоторних реакцій і підвищеної уваги.

Ваємодія з іншими лікарськими засобами.

Ризик виникнення міопатії під час лікування аторв астатином та подібними до нього препаратами зростає при одночасному застосуванні циклоспорину, фібринової кислоти та її похідних, еритроміцину, протигрибкових препаратів групи азолів і ніацину. Антациди. Одночасне застосування аторвастатину і суспензії пероральних антацидів, яка містить гідроксиди алюмінію і магнію, зменшує концентрацію аторвастатину в плазмі приблизно на 35%, однак це не впливало на зменшення рівня Х-ЛНЩ. Антипірин. Оскільки аторвастатин не змінює фармакокінетику антипірину, взаємодія між іншими препаратами, що метаболізуються за допомогою цитохрому (наприклад циклоспорину, терфенадину, тол бутаміду, тріазоламу, пероральних контрацептивів), є малоймовірною. Холестипол. Концентрація аторвастатину в плазмі зменшується на 25% при одночасному застосуванні холестиполу. Однак гіполіпопротеїновий ефект був вираженішим при одночасному призначенні торвастатину і холестиполу, ніж при призначенні одного з цих препаратів. Дигоксин. При багаторазових дозах дигоксину та одночасному застосуванні 10 мг аторвастатину рівень дигоксину в плазмі не змінювався. Однак концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20% при одночасному застосуванні 80 мг аторвастатину щоденно. Слід належним чином контролю вати стан пацієнтів, які отримують дигоксин. Еритроміцин/кларитроміцин. Одночасне застосування аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) чи кларитроміцину (500 мг двічі на добу), які інгібують цитохром Р 450 3А 4, супроводжувалося підвищенням рівня аторвастатину в плазмі. Азитроміцин. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щоденно) і азитроміцину (500 мг щоденно) не змінювало концентрацію аторвастатину в плазмі. Терфенадин. Одночасне застосування аторвастатину і терфенадину – сполуки, яка в основному метаболізується цитохромом Р 450 3А 4, значимо не збільшувало концентрацію терфенадину в плазмі. Отже, малоймовірно, що аторвастатин буде значуще змінювати фармакокінетику інших субстратів цитохрому Р 450 3А 4. Одночасне застосування аторвастатину і терфенадину не спричиняло суттєвих змін фармакокінетики терфенадину. Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування з пероральними контрацептивами, які містять норетиндрон і етанілестрадіол, збільшують AUC цих двох препаратів приблизно на 30% і 20%. Цей ефект слід враховувати при виборі контрацептиву під час застосування аторвастатину. Варфарин та Циметидин. Не виявлено суттєвих ефектів взаємодії між цими препаратами. Амлодипін. При одночасному застосуванні 80 мг аторвастатину і 10 мг амлодипіну не виявлено змін фармакокінетики аторвастатину. Інгібітори протеаз. Одночасне застосування аторвастатину та інгібіторів протеаз (наприклад саквінару та ритона віру), які пригнічують дію цитохрому Р 450 3А 4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі. Інша супутня терапія. Під час клінічних досліджень аторвастатин застосовувався одночасно з антигіпертензивними засобами і естроген замінними (наприклад естроген, естрадіол) препаратами без суттєвих ефектів взаємодії. Взаємодія з іншими препаратами не вивчалася.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 ^оС.

Термін придатності - 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка.

Таблетки, вкриті оболонкою, № 20 в блістері (2 блістери по 10 таблеток) в картонній коробці.

Виробник. Медофарм.

Адреса. Тхіру Ви Ка Род, Ченнаі-600006, Індія.