Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Ківекса
Глаксо Оперейшнс ЮК Лімітед, Велика Британія
Інструкція
Склад:
діюча речовина: абакавір (у формі абакавіру сульфату), ламівудин;
1 таблетка містить абакавіру (у формі абакавіру сульфату) 600 мг, ламівудину 300 мг;
допоміжні речовини: магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А); оболонка Opadry Orange YS-1-13065-A: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 400, полісорбат 80, жовтий захід FCF (Е 110).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: помаранчевого кольору, вкрита плівковою оболонкою, модифікована у формі капсули таблетка з гравіруванням GS FC2 з одного боку таблетки та без гравірування з іншого боку.
Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати для системного застосування. Противірусні засоби прямої дії. Противірусні засоби для лікування ВІЛ-інфекції, комбінації. Ламівудин та абакавір. Код АТХ J05A R02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Абакавір та ламівудин належать до групи нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази та є потужними селективними інгібіторами ВІЛ-1 та ВІЛ-2. Абакавір та ламівудин послідовно метаболізуються під дією внутрішньоклітинних кіназ до відповідних трифосфатів (ТФ), що виступають як активні метаболіти. Ламівудин-ТФ та карбовір-ТФ (активний трифосфат абакавіру), виступають як субстрат та є конкурентними інгібіторами зворотної транскриптази (ЗТ) ВІЛ. Проте основна противірусна дія препаратів зумовлена вбудовуванням монофосфату в ланцюжок ДНК, що у результаті розривається. Трифосфати абакавіру та ламівудину мають значно меншу спорідненість з ДНК-полімеразами клітин хазяїна.
Дослідження, під час якого 20 ВІЛ-інфікованих пацієнтів приймали абакавір (300 мг 2 рази на добу щоденно та 1 раз за 24 години до проведення аналізу), показало, що середнє геометричне термінального внутрішньоклітинного періоду напіввиведення карбовіру-ТФ при рівноважному стані становить 20,6 години. При цьому середнє геометричне періоду напіввиведення абакавіру з плазми крові у даному дослідженні становило 2,6 години. Подібні показники внутрішньоклітинної фармакокінетики очікуються при прийомі абакавіру за схемою: 600 мг 1 раз на добу щоденно. У пацієнтів, які приймали ламівудин 300 мг 1 раз на добу щоденно, термінальний внутрішньоклітинний період напіввиведення ламівудину-ТФ збільшився з 16 до 19 годин, а період напіввиведення ламівудину з плазми крові збільшився з 5 до 7 годин. Ці результати підтверджуються даними, отриманими при прийомі 300 мг ламівудину та 600 мг абакавіру 1 раз на добу щоденно (ефективність даної комбінації при прийомі препаратів 1 раз на добу щоденно була підтверджена також під час опорного клінічного дослідження CNA30021). Ламівудин значно посилює дію зидовудину, пригнічуючи реплікацію ВІЛ у культурі клітин. В умовах in vitro абакавір синергічно діє у комбінації з диданозином, залцитабіном, ставудином та ламівудином. Резистентність ВІЛ-1 до ламівудину зумовлена мутацією в кодоні M184V, який розташований близько до активного центру вірусної ЗТ. Даний варіант спостерігається і в умовах in vitro, і у ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів, до котрих застосовувалася комбінована терапія, що включала ламівудин. При мутації в кодоні M184V значно знижується сприйнятливість до ламівудину та зменшується реплікаційна ємність вірусу in vitro. Дослідження in vitro показують, що резистентні до зидовудину ізоляти вірусу можуть ставати сприйнятливими до дії препарату при виникненні резистентності до дії ламівудину. Проте клінічне значення подібних змін до даного часу достеменно не встановлено.
Абакавір-резистентні ізоляти ВІЛ-1 були відібрані за умов in vitro. Вони мають особливі генотипні зміни в кодонах, близьких до ЗТ (кодони M184V, K65R, L74V та Y115F). Резистентність вірусу до абакавіру in vitro та in vivo відносно повільно розвивається, необхідне виникнення множинних мутацій для досягнення восьмикратного, порівняно з «диким» вірусом, збільшення половини інгібуючої концентрації (ІС50), котра може мати клінічне значення. Резистентні до абакавіру ізоляти також можуть мати знижену чутливість до ламівудину, залцитабіну, тенофовіру, емтрицитабіну та/або диданозину, проте залишаються чутливими до зидовудину та ставудину.
Розвиток перехресної резистентності між абакавіром та ламівудином і антиретровірусними препаратами інших класів (наприклад: інгібіторами протеаз [ІП] та нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази [НІЗТ]) малоймовірний. Було відзначено зниження сприйнятливості до абакавіру клінічних ізолятів, отриманих у пацієнтів з неконтрольованою реплікацією вірусу, які раніше приймали інші нуклеозидні інгібітори та у яких була виявлена резистентність до препаратів даного класу.
Наявність сприйнятливості до абакавіру клінічних ізолятів з трьома та більше мутаціями, що пов’язані з НІЗТ, малоймовірна. Перехресна резистентність, зумовлена M184V ЗТ, обмежується нуклеозидними інгібіторами. Зидовудин, ставудин, абакавір та тенофовір зберігають свою антиретровірусну активність у відношенні ламівудин-резисцентного ВІЛ-1, що несе лише M184V мутацію.
Фармакокінетика.
Було доведено, що Ківекса біоеквівалентна абакавіру та ламівудину, що застосовуються як монопрепарати. Це підтверджено даними порівняльного дослідження біоеквівалентності, під час якого здорові піддослідні (n=30) 1 раз приймали Ківексу (натще) або 2 таблетки по 300 мг абакавіру та 2 таблетки по 150 мг ламівудину (натще), або Ківексу після прийому їжі, що містила велику кількість жирів. При прийомі натще не було виявлено значної відмінності у ступені всмоктування (площа під кривою [AUC] «концентрація у плазмі/час») та максимальній піковій концентрації (Сmax) кожного з компонентів. Також не було виявлено клінічно значущої залежності прийому Ківекси від прийому їжі, що свідчить про те, що препарат можна приймати незалежно від прийому їжі.
Абсорбція: абакавір та ламівудин швидко та добре всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність абакавіру та ламівудину при пероральному прийомі у дорослих становить 83 % та 80-85 % відповідно. Середній час досягнення максимальної концентрації у сироватці крові (tmax) становить 1,5 години та 1 годину для абакаріву та ламівудину відповідно. Після одноразового перорального прийому 600 мг абакавіру середня Сmax становить 4,26 мкг/мл, а середня ADC∞ – 11,95 мкг.год/мл. Після багаторазового перорального прийому ламівудину 300 мг 1 раз на добу протягом 7 днів середня рівновагова Сmax становить 2,04 мкг/мл, а середня AUС24 – 8,87 мкг.год/мл.
Розподіл: дослідження показали, що при внутрішньовенному введені середній об’єм розподілу абакавіру та ламівудину становить 0,8 та 1,3 л/кг відповідно. In vitro вивчення зв’язування з білками плазми показало, що при введенні у терапевтичних концентраціях абакавір погано або помірно (-49 %) зв’язується з білками плазми крові людини. Ламівудин демонструє лінійну зміну фармакокінетичних показників при застосуванні терапевтичних доз та погано зв’язується з білками плазми крові (менше 36 %). Це вказує на низьку імовірність взаємодії з іншими лікарськими препаратами за рахунок витіснення зі зв’язку з білками плазми крові.
Наявні дані свідчать про те, що абакавір та ламівудин проникають у центральну нервову систему (ЦНС) та потрапляють у спинномозкову рідину (СМР). Дослідження показали, що співвідношення AUС для СМР та плазми крові становить від 30 до 44 %. Значення пікової концентрації у 9 разів перевищують ІС50 абакавіру, яка становить 0,08 мікрограм/мл або 0,26 мкМоль при прийомі препарату в дозі 600 мг 2 рази на добу. Середнє співвідношення концентрації ламівудину в СМР та сироватці крові через 2 та 4 години після перорального прийому препарату становить приблизно 12 %. Справжній ступінь проникнення ламівудину до ЦНС та його зв’язок з будь-яким клінічним ефектом невідомі.
Метаболізм: абакавір метаболізується головним чином у печінці, менше ніж 2 % від прийнятої дози виводиться у незмінному стані нирками. Основний шлях метаболізму у людини відбувається за допомогою алкогольдегідрогенази або шляхом глюкуронізації з утворенням 5‘-карбонової кислоти та 5‘-глюкуроніду, в який перетворюється приблизно 66 % прийнятої дози препарату. Вказані метаболіти виводяться із сечею.
Метаболізм ламівудину є вторинним шляхом його виведення. Ламівудин переважно виводиться у незмінному стані нирками. Імовірність метаболічних взаємодій з ламівудином низька, оскільки у печінці метаболізується невелика частина (менше 10 %) прийнятої дози препарату.
Виведення: середній час напіввиведення абакавіру становить приблизно 1,5 години. Суттєвої акумуляції після багаторазового перорального прийому абакавіру у дозі 300 мг 2 рази на добу не відбувається. Виведення абакавіру відбувається шляхом метаболізму в печінці з наступним виведенням метаболітів переважно із сечею. У сечі знаходиться приблизно 83 % від прийнятої дози абакавіру у незмінному стані та у вигляді метаболітів. Решта виводиться з фекаліями.
Період напіввиведення ламівудину становить від 5 до 7 годин. Середній загальний кліренс ламівудину становить приблизно 0,32 л/год/кг, більшу частину якого становить нирковий кліренс (більше 70 %), який здійснюється органічною катіонною транспортною системою.
Канцерогенез: за даними дослідження канцерогенезу на мишах і щурах, при пероральному застосуванні абакавіру спостерігалося збільшення випадків появи злоякісних і доброякісних пухлин. Злоякісні пухлини виникали у препуційних залозах самця та залозах клітора самки, а також у печінці, сечовому міхурі, лімфатичних вузлах і під шкірою у самок щурів.
У більшості випадків ці пухлини виникали при застосуванні найвищих доз абакавіру – 330 мг/кг/добу у мишей та 600 мг/кг/добу у щурів. Ці дози еквівалентні рівню, що у 24-32 рази перевищує рівень системного розподілу препарату у людей. Винятком є розвиток пухлин у препуційних залозах, що виникають при застосуванні дози 110 мг/кг. Це у 6 разів перевищує рівень системного розподілу препарату у людей. Структурного аналогу цих залоз у людини немає. Хоча канцерогенний потенціал препарату у людини невідомий, ці дані дають можливість вважати, що потенціальна клінічна користь від застосування препарату переважає канцерогенний ризик у людини.
Дослідження на тваринах: при введенні абакавіру щурам та мишам протягом 2 років спостерігали легкий ступінь дегенерації міокарда. Еквівалентні системні експозиції були від 7 до 24 разів більші за очікувану системну експозицію організму людини. Не встановлено клінічної значущості цих даних.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти із печінковою недостатністю. Дані фармакокінетики були отримані окремо для абакавіру та ламівудину. Абакавір метаболізується переважно у печінці. Фармакокінетика абакавіру вивчалася у пацієнтів із легким ступенем печінкової недостатності (індекс Чайлда-П’ю – 5-6). Результати показали, що AUC абакавіру у середньому зріс у 1,89 раза та період напіввиведення абакавіру – у 1,58 раза. Через значну варіабельність експозиції абакавіру дати рекомендації щодо зниження дози у пацієнтів цієї групи неможливо.
Дані, отримані для ламівудину у пацієнтів із середнім та тяжким ступенем печінкової недостатності, показали, що порушення функції печінки значною мірою не впливає на фармакокінетику.
Пацієнти із нирковою недостатністю. Фармакокінетичні дані отримані для абакавіру та ламівудину окремо. Абакавір первинно метаболізується печінкою, приблизно 2 % абакавіру виводиться у незмінному стані із сечею. Фармакокінетика абакавіру у пацієнтів із кінцевою стадією ниркової недостатності подібна до тієї, що й у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Дослідження ламівудину показали, що концентрація у плазмі крові (AUC) підвищена у пацієнтів із порушеною функцією нирок у зв’язку зі зниженням кліренсу. Для пацієнтів із кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв слід зменшувати дозу препарату, тому застосовують окрему фармацевтичну форму ламівудину (Епівір) для лікування цієї групи пацієнтів.
Клінічні характеристики.
Показання.
Ківексу призначати у складі комбінованої антиретровірусної терапії для лікування вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) у дорослих та дітей віком від 12 років.
Перед початком лікування абакавіром скринінг на носійство HLA B*571 алелі повинен бути проведений у будь-якого ВІЛ-інфікованого пацієнта незалежно від його расової приналежності. Застосовувати абакавір пацієнтам, які є носіями HLA B*5701 алелі, не можна, за винятком відсутності інших терапевтичних варіантів у цих пацієнтів на підставі історії лікування та тестів щодо резистентності.
Протипоказання.
Ківекса протипоказана пацієнтам з гіперчутливістю до абакавіру, ламівудину або будь-якого іншого компонента препарату (див. розділ «Особливості застосування» та Попереджувальну карту).
Ківекса протипоказана для лікування хворих із помірною або тяжкою печінковою недостатністю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Спектр взаємодії Ківекси зумовлений спектром взаємодій абакавіру та ламівудину, що входять до складу препарату. За даними клінічних досліджень було показано, що клінічно значущої взаємодії між абакавіром та ламівудином немає.
Абакавір метаболізується ферментами уридиндифосфат-глюкоронілтрансферази (UGT) та алкогольдегідрогеназою; одночасне введення індукторів або інгібіторів ферментів глюкоронілтрансферази або з сполуками, що виводяться за допомогою алкогольдегідрогенази, може змінити експозицію абакавіру. Ламівудин виводиться нирками. Активна ниркова секреція ламівудину в сечу здійснюється через транспорт органічних катіонів (OКT); спільне введення ламівудину з інгібіторами OКT може збільшити експозицію ламівудину.
Абакавір та ламівудин незначною мірою метаболізуються ферментами системи цитохрому Р450 (наприклад: CYP 3А4, CYP 2С9 або CYP 2D6) та не мають інгібуючої або індукованої дії на ферментну систему. Тому імовірність взаємодії препарату з антиретровірусними ненуклеозидними інгібіторами протеаз та іншими лікарськими засобами, метаболізм котрих відбувається з участю основних ферментів системи цитохрому Р450, є невеликою.
Ківексу не слід приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять ламівудин (див. розлід «Особливості застосування»).
Нижченаведений список взаємодій у таблиці 1 не слід розглядати як вичерпний, але він є репрезентативним щодо класів, які було вивчено.
Таблиця 1. Взаємодії препаратів
Групи лікарських засобів Взаємодія,
середнє геометричне значення зміни (%)
(Можливий механізм) Рекомендації щодо одночасного застосування
АНТИРЕТРОВІРУСНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ
Диданозин/абакавір Взаємодію не досліджено. Немає необхідності в корекції дози.
Диданозин/ламівудин Взаємодію не досліджено.
Зидовудин/абакавір Взаємодію не досліджено.
Зидовудин/ламівудин
300 мг зидовудину однократно
150 мг ламівудину однократно
Ламівудин: AUC «
Зидовудин: AUC «
Емтрицитабін/ламівудин
Залцитабін/ламівудин Через схожість Ківексу не слід застосовувати одночасно з іншими аналогами цитидину, такими як емтрицитабін та залцитабін
ПРОТИІНФЕКЦІЙНІ ПРЕПАРАТИ
Триметоприм/сульфаметоксазол (ко-тримоксазол)/абакавір Взаємодію не досліджено Немає необхідності у корекції дози Ківекси.
Коли одночасне застосування з ко-тримоксазолом є виправданим, за пацієнтами потрібно здійснювати клінічний мониторінг. Одночасне застосування з високими дозами триметоприму/ сульфаметоксазолу для лікування пневмоній, спричинених Pneumocystis carinii і токсоплазмозу не вивчали, його слід уникати.
Триметоприм/сульфаметоксазол (ко-тримоксазол)/ламівудин
(160 мг/800 мг 1 разу на добу протягом 5 діб/300 мг однократно) Ламівудин: AUC 40 %
Триметоприм: AUC «
сульфаметоксазол: AUC «
(інгібування ОКТ)
ПРОТИМІКОБАКТЕРІАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ
Рифампіцин/абакавір Взаємодію не досліджено.
Потенціал щодо легкого зниження концентрації абакавіру у плазмі крові через індукцію уридиндифосфат-глюкоронілтрансферази. Недостатньо даних для рекомендації корекції дози.
Рифампіцин/ламівудин Взаємодію не досліджено.
ПРОТИСУДОМНІ ПРЕПЕРАТИ
Фенобарбітал/абакавір Взаємодію не досліджено.
Потенціал щодо легкого зниження концентрації абакавіру у плазмі крові через індукцію уридиндифосфат-глюкоронілтрансферази. Недостатньо даних для рекомендації корекції дози.
Фенобарбітал/ламівудин Взаємодію не досліджено.
Фенітоїн/абакавір Взаємодію не досліджено.
Потенціал щодо легкого зниження концентрації абакавіру у плазмі крові через індукцію уридиндифосфат-глюкоронілтрансферази. Недостатньо даних для рекомендації корекції дози.
Контроль концентрацій фенітоїну.
Фенітоїн/ламівудин Взаємодію не досліджено.
АНТИГІСТАМІНИ (АНТАГОНІСТИ H2-ГІСТАМІНОВИХ РЕЦЕПТОРІВ)
Ранітидин/абакавір Взаємодію не досліджено. Немає необхідності у корекції дози.
Ранітидин/ламівудин Взаємодію не досліджено.
Клінічно значуща взаємодія малоймовірна. Тільки частина ранітидину виводиться нирковою OCT.
Циметидин/абакавір Взаємодію не досліджено. Немає необхідності у корекції дози.
Циметидин/ламівудин Взаємодію не досліджено.
Клінічно значуща взаємодія малоймовірна. Тільки частина циметидину виводиться нирковою OКT.
ЦИТОТОКСИЧНІ ПРЕПАРАТИ
Кладрибін/ламівудин Взаємодію не досліджено.
Ламівудин in vitro сприяє внутрішньоклітинній інгібіції фосфорилювання кладрибіну, призводячи до потенційного ризику втрати ефективності кладрибіну у разі поєднаного клінічного застосування. Деякі клінічні повідомлення також підтверджують можливу взаємодію між ламівудином та кладрибіном. Тому поєднане застосування ламівудину з кладрибіном не рекомендують.
ОПІОЇДНІ ПРЕПАРАТИ
Метадон/ абакавір
(від 40 до 90 мг 1 раз на добу протягом 14 діб /600 мг однократно, потім 600 мг 2 рази на добу протягом 14 діб) Абакавір : AUC «
Cmax ↓35 %
Метадон: CL/F 22 % Немає необхідності у корекції дози Ківекси.
Корекція дози метадону малоймовірна у більшості пацієнтів; іноді може знадобитися повторне титрування метадону.
Метадон/ламівудин Взаємодія не досліджена.
РЕТИНОЇДИ
Ретиноїдні сполуки
(наприклад, ізотретиноїн)/ абака вір Взаємодію не досліджено.
Можлива взаємодія з урахуванням спільного шляху елімінації за допомогою алкогольдегідрогенази. Недостатньо даних для рекомендації корекції дози.
Ретиноїдні сполуки
(наприклад, ізотретиноїн)/ ламівудин
Немає досліджень взаємодії препаратів Взаємодію не досліджено.
ПРОТИВІРУСНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ
Рибавірин/абакавір
Взаємодію не досліджено.
Теоретично можливе зменшення внутрішньоклітинних фосфорильованих метаболітів. Увагу слід приділяти при одночасному застосуванні обох препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).
РІЗНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ
Етанол/абакавір
(0,7 г/кг однократно/600 мг однократно) Абакавір: AUC 41 %
Етанол: AUC «
(інгібування алкогольдегідрогенази) Немає необхідності у корекції дози.
Етанол/ламівудин Взаємодію не досліджено.
Скорочення: = підвищення; ↓ = зниження; « = немає суттєвих змін; AUC = площа під кривою концентрація-час; Cmax = максимальна зареєстрована концентрація; CL/F = кліренс при пероральному застосуванні.
Діти.
Дослідження щодо взаємодії проводили тільки у дорослих.
Особливості застосування.
Цей розділ містить особливості застосування, що мають відношення як до абакавіру, так і до ламівудину. Додаткових застережень, що стосуються застосування Ківекси, немає.
Пацієнтам слід усвідомлювати, що лікування сучасними антиретровірусними препаратами не зменшує ризик передачі ВІЛ-інфекції статевим шляхом або з інфікованої кров’ю, тому вони мусять застосувати відповідні застережні засоби.
Гіперчутливість (також див. розділ «Побічні реакції»): за даними клінічних досліджень у 3,4 % пацієнтів з негативним HLA B*5701 статусом, які отримували абакавір, розвинулася реакція гіперчутливості.
За даними досліджень, наявність HLA B*5701 алелі асоціюється зі значно збільшеним ризиком розвитку реакції гіперчутливості на абакавір. У проспективному дослідженні CNA106030 (PREDICT-1) застосування скринінгу на наявність HLA B*5701 алелі перед лікуванням і потім непризначення абакавіру хворим, які були носіями цієї алелі, значно зменшувало частоту реакцій гіперчутливості на абакавір. Очікується, що у 48-61 % осіб, подібних до тих, що були залучені до дослідження PREDICT-1, які є носіями HLA B*5701 алелі, виникне реакція гіперчутливості під час курсу лікування абакавіром порівняно з 0-4 % хворих, які не мають HLA B*5701 алелі.
Ці результати відповідають результатам попередніх ретроспективних досліджень.
Як наслідок, необхідно проведення скринінгу на носійство HLA B*5701 алелі у всіх ВІЛ-інфікованих хворих, які попередньо не приймали абакавір незалежно від їх расової приналежності. Проводити скринінг рекомендується у хворих з невідомим статусом щодо наявності у них HLA B*5701 алелі, які попередньо лікувались абакавіром, перед початком повторного курсу лікування (див. «Спеціальні застереження, пов’язані з перервою лікування абакавіром»). Застосовувати абакавір пацієнтам, які є носіями HLA B*5701 алелі, не можна, за винятком відсутності інших терапевтичних варіантів у цих пацієнтів на підставі історії лікування та тестів з резистентності (див. розділ «Показання»).
При лікуванні будь-якого пацієнта абакавіром клінічний діагноз підозрюваної реакції гіперчутливості має залишатися підставою для прийняття клінічного рішення. Слід зазначити, що частка пацієнтів з клінічно підозрюваною реакцією гіперчутливості не є носіями HLA B*5701 алелі. Тому навіть при відсутності HLA B*5701 алелі у пацієнта важливо назавжди припинити лікування абакавіром і не поновлювати його, якщо реакцію гіперчутливості за клінічними даними виключити неможливо, у зв’язку з потенційною загрозою виникнення тяжкої і навіть летальної реакції.
Аплікаційне тестування реакції шкіри було використано як дослідницький інструмент в дослідженні PREDICT-1, але воно не має аналогу при клінічному веденні пацієнтів, отже, його не слід використовувати у клінічній практиці.
Клінічні прояви
Реакція гіперчутливості характеризується появою симптомів, що свідчать про поліорганні/системні ураження. Майже всі реакції гіперчутливості будуть мати пропасницю та/або висипання як складові частини синдрому.
Інші симптоми та ознаки можуть включати у себе респіраторні та гастроентерологічні симптоми, що можуть спричиняти помилкове діагностування захворювань легенів (пневмонія, бронхіт, фарингіт) або гастроентеритів, замість реакції гіперчутливості. Іншими симптомами та ознаками реакції гіперчутливості, що часто спостерігаються, є летаргія або нездужання та симптоми з боку скелетно-м’язової системи (міалгія, рідко ‒ міоліз, артралгія).
Симптоми, пов’язані з реакцією гіперчутливості, погіршуються при подовженні терапії і можуть бути загрозливими для життя. Після припинення терапії абакавіром ці симптоми зазвичай минають.
Лікування
Симптоми реакції гіперчутливості зазвичай з’являються протягом перших 6 тижнів після початку лікування абакавіром, хоча ці реакції можуть виникати будь-коли під час терапії. Пацієнти повинні знаходитися під пильним спостереженням, особливо перші 2 місяці лікування абакавіром з консультаціями кожні 2 тижні.
Незалежно від наявності у пацієнтів HLA B*5701 алелі, при діагностуванні у них реакції гіперчутливості під час лікування абаковіром застосування Ківекси слід негайно припинити.
Лікування Ківексою або будь-яким іншим лікарським засобом, що містить абакавір (наприклад, Зіаген, Тризивір, Тріумек) ніколи не можна поновлювати у пацієнтів, яким лікування було припинене через реакцію гіперчутливості. Результатом поновлення лікування абакавіром після реакції гіперчутливості є швидке повернення симптомів протягом годин. Це повернення зазвичай є більш тяжким, ніж первинна реакція, і може включати артеріальну гіпотензію, що загрожує життю, та летальний наслідок.
З метою уникнення затримки встановлення діагнозу гіперчутливості та мінімізації ризику розвитку життєво небезпечної реакції, лікування Ківексою слід повністю припинити, якщо не можна виключити виникнення реакції гіперчутливості, навіть коли існують інші пояснення або можливі діагнози цього стану (респіраторні, грипоподібні захворювання, гастроентерити або реакції на інші лікарські засоби).
Особливої уваги заслуговують ті пацієнти, які одночасно розпочинають лікування Ківексою та іншими лікарськими засобами, відомими як такі, що індукують шкірну токсичність (такі як ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази). Це пов’язано з тим, що на даний час важко диференціювати висипання, індуковані такими препаратами та реакціями гіперчутливості, асоційованими з абакавіром.
Спеціальні застереження, пов’язані з перервою у лікуванні Ківексою
Незалежно від наявності у пацієнтів HLA B*5701 алелі, якщо лікування лікарським засобом, що містить абакавір, було припинено та виникає необхідність у його поновленні, слід ретельно вивчити причини, що спонукали до припинення цього лікування, та впевнитися у тому, що це не було пов‘язано з реакцією гіперчутливості. Якщо можливість такого зв‘язку виключити не можна, лікування Ківексою, або будь-яким іншим препаратом, що містить абакавір (Зіаген, Тризивір, Тріумек), поновлювати не можна.
Реакції гіперчутливості зі швидким розвитком, включаючи стани, що загрожують життю, виникали після повторного підключення абакавіру до лікування, коли цьому передувала поява одного з основних симптомів гіперчутливості (висипання, пропасниця, відчуття нездужання/підвищеної стомлюваності, гастроінтестинальні або респіраторні симптоми) перед припиненням застосування абакавіру. Найбільш характерними ізольованими симптомами реакції гіперчутливості були висипання. Крім того, у дуже рідкісних випадках реакції гіперчутливості виникали у хворих, які поновлювали лікування абакавіром, але цьому не передували симптоми гіперчутливості (наприклад, у пацієнтів, які вважалися толерантними до застосування абакавіру). В обох цих випадках поновлення лікування Ківексою цих пацієнтів можливо лише за умови, що медична допомога у разі необхідності буде надана вчасно.
Рекомендується проводити скринінг на наявність HLA B*5701 алелі перед початком повторного лікування пацієнтів з невідомим статусом щодо наявності цієї алелі, які вже лікувались абакавіром та були толерантними до нього. Повторне призначення абакавіру пацієнтам, які мають позитивний тест на наявність у них HLA B*5701 алелі, не рекомендується і можливе лише у виняткових обставинах під пильним медичним наглядом, коли очікувана користь переважає потенційний ризик.
Інформація, необхідна для пацієнта
Лікарі, які призначають лікування Ківексою, повинні забезпечити хворого повною інформацією щодо можливості виникнення у нього реакцій гіперчутливості:
пацієнти повинні знати про можливість виникнення у них реакції гіперчутливості на абакавір, що може мати життєво небезпечний характер і навіть призводити до летального наслідку і що ризик виникнення реакції гіперчутливості збільшується у хворих, які є носіями HLA B*5701 алелі;
пацієнти повинні бути проінформовані, що відсутність у них носійства HLA B*5701 алелі не виключає ризику виникнення у них реакції гіперчутливості на абакавір. Тому всі хворі, у яких розвинулися ознаки або симптоми, що можуть мати зв‘язок з можливими реакціями гіперчутливості, повинні негайно повідомити про це свого лікаря;
хворих, які мають гіперчутливість до абакавіру, слід повторно попередити про те, що вони ніколи не повинні приймати Ківексу або будь-який інший препарат, що містить абакавір (Зіаген, Тризивір, Тріумек) знову, незалежно від наявності у них носійства HLA B*5701 алелі;
з метою попередження повторного прийому Ківекси у пацієнтів з гіперчутливістю до нього таблетки, що залишилися, необхідно знешкодити відповідно до місцевих рекомендацій та отримати з цього приводу консультацію свого лікаря;
хворі, які припинили лікування Ківексою з будь-яких причин, а особливо у зв‘язку з можливою побічною дією або хворобою, повинні обов’язково проконсультуватися зі своїм лікарем перед поновленням лікування абакавіром;
пацієнтів слід проконсультувати щодо важливості прийому Ківекси регулярно;
всіх хворих слід попереджати про необхідність обов‘язкового ознайомлення з цією інструкцією для медичного застосування, що вміщується в упаковці препарату;
їх потрібно проінформувати щодо необхідності витягнути з упаковки препарату спеціальну «Попереджувальну карту», прочитати та тримати її весь час при собі.
Лактоацидоз
При застосуванні нуклеозидних аналогів повідомлялося про випадки лактоацидозу іноді фатальні, зазвичай асоційовані з гепатомегалією та печінковим стеатозом. До ранніх симптомів (симптоматична гіперлактатемія) належать доброякісні гастроентерологічні симптоми (нудота, блювання та абдомінальний біль), неспецифічне нездужання, втрата апетиту, втрата маси тіла, респіраторні симптоми (швидке та/або глибоке дихання), неврологічні симптоми (включаючи рухову слабість).
Лактоацидоз має високу летальність та може асоціюватися з панкреатитом, печінковою або нирковою недостатністю.
Лактоацидоз виникає зазвичай після кількох або більше місяців лікування.
У разі появи симптоматичної гіперлактатемії та метаболічного ацидозу/лактоацидозу, прогресуючої гепатомегалії або швидкого підвищення рівня амінотрансфераз, лікування нуклеозидними аналогами слід припинити.
З обережністю слід призначати аналоги нуклеозидів для лікування пацієнтів (особливо жінок з ожирінням) з гепатомегалією, гепатитом або іншими відомими факторами ризику захворювань печінки та печінкового стеатозу (включаючи деякі медичні препарати та алкоголь). Особливий ризик мають пацієнти, ко-інфіковані гепатитом С, які лікуються альфа-інтерфероном та рибавірином.
Пацієнти, які мають підвищений ризик, потребують подальшого нагляду.
Ліподистрофія
Комбіноване антиретровірусне лікування пов’язане з перерозподілом жирової тканини (ліподистрофією) у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією.
Довготривалі наслідки вищезазначених побічних дій на даний час невідомі. Знання щодо їх механізму не є повними. Зв’язок між вісцеральним ліпоматозом та інгібіторами протеази, а також між ліпоатрофією та нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази (НІЗТ) є гіпотетичним. Більший ризик ліподистрофії пов’язаний з індивідуальними факторами, такими як літній вік пацієнта, з факторами, що пов’язані з лікарськими засобами, такими як тривалість антиретровірусної терапії та пов’язані з нею метаболічні розлади. При клінічному обстеженні слід звертати увагу на фізичні ознаки перерозподілу жирових відкладень, визначати рівень ліпідів сироватки крові та глюкози крові. Увагу слід приділити контролю за рівнем ліпідів у сироватці крові та глюкози крові. Лікування порушення у розподілі ліпідів слід проводити згідно з відповідними клінічними рекомендаціями (див. розділ «Побічні реакції»).
Панкреатит
Повідомлялося про випадки панкреатиту, але причинний зв’язок його виникнення із застосуванням ламівудину та абакавіру не з’ясований.
Ризик вірусологічної невдачі лікування
Потрійна нуклеозидна терапія: були повідомлення про високий рівень вірусологічної невдачі лікування та появи резистентності на ранній стадії при комбінованому лікуванні абакавіром та ламівудином з тенофовіру дизопроксилу фумаратом у режимі лікування 1 раз на добу.
Ризик виникнення вірусологічної невдачі лікування при застосуванні Ківекси може бути вищим, ніж при застосуванні інших терапевтичних режимів.
Захворювання печінки
Ефективність та безпека застосування Ківекси хворими зі значними порушеннями функції печінки не встановлена. Ківекса протипоказана для лікування пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).
У пацієнтів з уже існуючим порушенням функцій печінки, включаючи хронічний активний гепатит, зафіксоване збільшення частоти порушення функцій печінки під час комбінованої антиретровірусної терапії, вказаних пацієнтів слід контролювати відповідно зі стандартною практикою. Лікарю слід розглянути рішення щодо призупинення або припинення лікування, якщо є докази погіршення захворювання печінки у таких хворих.
Пацієнти, ко-інфіковані вірусом гепатиту В або С
Існує підвищений ризик серйозних і потенційно летальних побічних реакцій з боку печінки у пацієнтів із хронічним гепатитом В або С, які перебувають на комбінованій антиретровірусній терапії. У разі супутньої антивірусної терапії гепатиту В або С лікарю слід звернутися також до відповідних інструкцій для медичного застосування супутніх лікарських засобів.
Якщо ламівудин застосовувати одночасно для лікування ВІЛ-інфекції та гепатиту В, необхідна додаткова інформація, що стосується застосування ламівудину у лікуванні інфекції гепатиту В (слід звернутися до інструкцій для медичного застосування лікарських засобів, що містять ламівудин та показані для лікування гепатиту).
Якщо припинено лікування Ківексою пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту В, необхідно періодично визначати показники функції печінки і маркери реплікації вірусу гепатиту В, оскільки в разі припинення лікування ламівудином у таких пацієнтів імовірна поява клінічних та лабораторних ознак загострення гепатиту (слід звернутися до інструкцій для медичного застосування лікарських засобів, що містять ламівудин та показані для лікування гепатиту).
Оскільки абакавір та рибавірин мають однакові шляхи фосфорилювання, вважається, що між цими препаратами можлива внутрішньоклітинна взаємодія, що може спричинити зменшення внутрішньоклітинних фосфорильованих метаболітів рибавірину і, як потенційний наслідок, зменшити шанси отримати стійку вірусологічну відповідь у хворих, інфікованих вірусом гепатиту С, при їх лікуванні пегільованим інтерфероном з рибавірином. Деякі дані дозволяють припустити, що пацієнти, ко-інфіковані ВІЛ та вірусом гепатиту С, які отримують антиретровірусну терапію, що містить абакавір, мають ризик отримати знижену відповідь на лікування пегільованим інтерфероном/рибавірином. При сумісному застосуванні цих двох препаратів слід дотримуватися обережності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Порушення функцій мітохондрій
За даними досліджень in vitro та in vivo нуклеозидні та нуклеотидні аналоги спричиняють різного ступеня мітохондріальні порушення. Були повідомлення про випадки мітохондріальних дисфункцій у ВІЛ-негативних немовлят, які зазнали впливу нуклеозидних інгібіторів у внутрішньоутробний та/або постнатальний період. Головні побічні реакції, про які були повідомлення ‒ це гематологічні порушення (анемія, нейтропенія), метаболічні порушення (гіперлактатемія, гіперліпаземія). Ці явища часто є транзиторними. Були деякі повідомлення про пізні неврологічні порушення (гіпертонія, судоми, порушення поведінки). Чи є неврологічні порушення транзиторними або постійними, на даний час невідомо. Будь-яка дитина, яка зазнала впливу нуклеозидних та нуклеотидних аналогів у внутрішньоутробний період, навіть ВІЛ-негативна, потребує подальшого клінічного та лабораторного спостереження та обстеження на можливу мітохондріальну дисфункцію у разі появи відповідних ознак та симптомів. Ці дані не впливають на сучасні національні рекомендації щодо застосування антиретровірусних препаратів вагітним для попередження вертикальної трансмісії ВІЛ.
Синдром імунного відновлення
У ВІЛ-інфікованих хворих з тяжким імунодефіцитом на початку комбінованої антиретровірусної терапії може виникнути запальна реакція на асимптоматичну або резидуальну опортуністичну інфекцію та спричинити тяжкий клінічний стан або загострення симптомів. Зазвичай такі реакції виникають протягом перших тижнів або місяців після початку комбінованої антиретровірусної терапії. Відповідними прикладами цього є ретиніт, спричинений цитомегаловірусом, генералізовані або фокальні інфекції, спричинені мікобактеріями, або пневмонія Pneumocystis jiroveci (P. Carinii). Будь-які запальні явища повинні бути без затримки досліджені та при необхідності слід розпочати їх лікування. У становленні імунного відновлення також повідомлялося про виникнення аутоімунних порушень (таких як хвороба Грейвса), хоча їх початок є більш варіабельним та може виникати через багато місяців після початку лікування.
Остеонекроз
Хоча етіологія остеонекрозу вважається багатофакторною (включаючи застосування кортикостероїдів, вживання алкоголю, тяжку імуносупресію, збільшений індекс маси тіла), були повідомлення про випадки остеонекрозу у пацієнтів з прогресуючою ВІЛ-хворобою та у разі тривалого застосування комбінованої антиретровірусної терапії. Пацієнти повинні бути попереджені, що у разі появи у них болю у суглобах, ригідності суглобів або труднощів при русі їм слід звернутися за порадою до лікаря.
Опортуністичні інфекції
У пацієнтів, незважаючи на застосування Ківекси або будь-якої іншої антиретровірусної терапії, ВІЛ-інфекція не зникає, можуть розвинутися опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції. Тому такі пацієнти повинні постійно перебувати під клінічним наглядом досвідчених лікарів.
Інфаркт міокарда
Спостережні епідеміологічні дослідження показали зв’язок між інфарктом міокарда у хворих і лікуванням абакавіром. В основному це були пацієнти з антиретровірусною терапією в анамнезі. Дані клінічних досліджень визначили обмежену кількість інфарктів міокарда виключення незначного підвищення ризику. Загалом, наявні дані від спостережених когорт та із рандомізованих досліджень дещо суперечливі, не можуть ані підтвердити, ані спростувати причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням абакавіром і ризиком розвитку інфаркту міокарда. На даний час не існує єдиного встановленого біологічного механізму щодо пояснення потенційного збільшення ризику. При призначенні Ківекси запобіжні заходи повинні бути прийняті, щоб спробувати мінімізувати всі фактори ризику, що піддаються впливу (наприклад, паління, артеріальна гіпертензія і гіперліпідемія).
Медикаментозна взаємодія
Ківексу не слід приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять ламівудин або емтрицитабін.
Застосування ламівудину разом з кладрибіном не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Ківекса містить азобарвник жовтий захід FCF, що може спричиняти алергічні реакції.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Фертильність. За даними досліджень на тваринах, не було виявлено ознак впливу абакавіру і ламівудину на фертильність.
Вагітність. Як правило, при прийнятті рішення щодо застосування антиретровірусних агентів для лікування ВІЛ-інфекції у вагітних жінок і для зниження ризику вертикальної передачі ВІЛ новонародженому слід приймати до уваги дані, отримані на тваринах, а також клінічний досвід у вагітних жінок.
Були отримані дані досліджень ламівудину та абакавіру на вагітних тваринах. Дані досліджень абакавіру на тваринах вказують на ембріотоксичність у щурів, але не у кролів. Дані досліджень ламівудину показали підвищення ранньої летальності ембріонів у кролів, але не у щурів. Активні компоненти Ківекси можуть пригнічувати реплікацію клітинної ДНК, було також показано, що абакавір має канцерогенні властивості на тваринних моделях. Клінічна значущість цих результатів не є відомою. Встановлено трансплацентарну проникність абакавіру і ламивудину в організмі людини. Застосування препарату у період вагітності виправдане лише у випадку, коли очікувана користь для матері переважає можливий ризик для плода. Хоча дослідження на тваринах не є цілком прогнозованими для людини, дані, отримані в дослідах на кролях, свідчать про можливий ризик ранньої загибелі ембріонів.
У вагітних жінок, які отримували ламівудин протягом І триместру вагітності у більш ніж 1000 випадків і жінок, які отримували ламівудин протягом ІІ і ІІІ триместрів вагітності у понад 1000 випадків, отримані дані вказують на відсутність вроджених вад і фето-/неонатальних ефектів. Немає ніяких даних щодо застосування Ківекси у період вагітності, проте ризик вроджених вад навряд чи існує у людини на основі цих даних.
У пацієнток, ко-інфікованих гепатитом, які лікувалися препаратом, що містить ламівудин, таким як Ківекса, та згодом завагітніли, слід приділити увагу, тому що можливе повернення симптомів гепатиту після припинення лікування ламівудином.
Мітохондріальні дисфункції
Нуклеотидні та нуклеозидні аналоги in vitro та in vivo спричиняють різного рівня ушкодження мітохондрій. Були повідомлення про порушення функцій мітохондрій, у ВІЛ-негативних новонароджених і немовлят, на яких мали вплив нуклеозидні аналоги у період вагітності або пологів (див. розділ «Особливості застосування»).
Годування груддю. Абакавір та його метаболіти екскретуються у молоко щурів, які лактують. Абакавір також екскретується у грудне молоко людини. На основі досліджень більш ніж 200 пар матерів та немовлят, які лікуються від ВІЛ-інфекції, концентрації абакавіру у сироватці крові немовлят, яких годують матері, які лікуються від ВІЛ-інфекції, є дуже низькими (< 4 % від рівнів концентрацій у сироватці крові матерів, які годують), та прогресивно знижуються до рівнів, що не визначаються, коли немовля досягає 24 тижнів від народження. Немає даних щодо безпеки застосування абакавіру та ламівудину у дітей віком до 3 місяців. Тому матерям не рекомендується годувати дітей грудним молоком, якщо вони перебувають на лікуванні абакавіром та ламівудином. Додатково ВІЛ-інфікованим жінкам рекомендується за будь-яких обставин відмовитися від годування груддю своїх немовлят з метою уникнення передачі їм ВІЛ-інфекції.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Спеціальних досліджень щодо впливу ламівудину чи абакавіру на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або при роботі з іншими механізмами не проводили. Під час оцінки здатності пацієнта керувати автомобілем чи іншими механізмами слід враховувати його клінічний стан і профіль побічних ефектів Ківекси.
Спосіб застосування та дози.
Лікування Ківексою повинен призначати спеціаліст, який має досвід лікування ВІЛ-інфекції.
У зв’язку з неможливістю корекції дози при застосуванні комбінованих таблеток з фіксованим вмістом активних компонентів Ківексу не слід призначати дорослим та підліткам, чия маса тіла становить менше 40 кг.
Ківексу можна приймати незалежно від прийому їжі.
Комбіновані препарати з фіксованим вмістом активних компонентів не слід застосовувати, коли може виникнути необхідність у припиненні прийому або корекції дози одного з активних компонентів. У випадку припинення прийому Ківекси або при необхідності корекції дози слід призначати як монопрепарати абакавір (Зіаген) або ламівудин (Епівір). У подібних випадках лікар має ознайомитися з інструкціями для медичного застосування вказаних лікарських засобів.
Дорослі та підлітки віком від 12 років
Рекомендована доза Ківекси дорослим та підліткам становить 1 таблетку 1 раз на добу.
Пацієнти літнього віку
Фармакокінетика абакавіру та ламівудину у пацієнтів віком від 65 років на даний час не вивчена. Таким пацієнтам слід приділяти підвищену увагу через пов’язані з віком зміни, такі як зниження функції нирок, порушення параметрів крові, підвищення частоти порушень функції печінки, нирок, серця, інші супутні захворювання, а також застосування інших лікарських засобів.
Пацієнти з нирковою недостатністю
У той час як для пацієнтів із нирковою недостатністю корекція дози абакавіру не потрібна, дозу ламівудину слід зменшити у зв’язку зі зниженням кліренсу креатиніну. У зв’язку з цим не рекомендується застосовувати Ківексу при кліренсі креатиніну менше 50 мл/хв.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Немає даних щодо пацієнтів з помірною печінковою недостатністю, тому застосування Ківекси не рекомендується, крім випадків особливої необхідності. Детальний нагляд потрібен за пацієнтами з легким та помірним ступенем печінкової недостатності у пацієнтів. За можливістю, слід рекомендувати моніторинг рівнів абакавіру у плазмі крові крові пацієнтів. Пацієнтам із тяжким ступенем печінкової недостатності Ківекса протипоказана.
Діти.
Не рекомендується застосовувати Ківексу для лікування дітей віком до 12 років у зв’язку з відсутністю можливості корекції дози. Для підбору терапії лікарям слід звернутися до інструкцій для медичного застосування ламівудину та абакавіру.
Передозування.
Симптоми та ознаки. Специфічних ознак або симптомів, характерних для передозування абакавіру або ламівудину, не виявлено, окрім тих, які зазначені у розділі «Побічні реакції».
Лікування. У разі передозування за пацієнтом потрібно спостерігати (з метою виявлення ознак токсичної дії препарату, див. розділ «Побічні реакції») і при необхідності здійснювати комплекс стандартної підтримуючої терапії. Оскільки ламівудин діалізується, для лікування передозування можна застосовувати гемодіаліз, хоча цей спосіб лікування недостатньо вивчений. Чи може бути абакавір видалений за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу – невідомо.
Побічні реакції.
Резюме профілю безпеки.
Побічні реакції, щодо яких є повідомлення при застосуванні Ківекси, узгоджуються з відомими профілями безпеки абакавіру і ламівудину при застосуванні у вигляді окремих лікарських препаратів. Для багатьох побічних реакцій неясно, пов'язані вони з діючими речовинами Ківекси або із широким спектром дії інших лікарських препаратів, що застосовуються у лікуванні ВІЛ-інфекції, чи вони є симптомами основного захворювання.
Гіперчутливість до абакавіру (див. також розділ «Особливості застосування»).
За даними клінічних досліджень у 3,4 % пацієнтів з негативним HLA B*5701 статусом, які отримували абакавір, розвинулася реакція гіперчутливості. Отримані повідомлення, в клінічних дослідженнях із застосуванням 600 мг абакавіру на добу частота реакцій гіперчутливості співставна із такою частотою при застосуванні 300 мг абакавіру 2 рази на добу.
Деякі реакції гіперчутливості були небезпечними для життя і призводили до летальних наслідків, незважаючи на прийняття запобіжних заходів. Такі реакції характеризувалися появою поліорганної/полісистемної симптоматики.
Практично всі пацієнти з гіперчутливістю мали пропасницю або висипання (зазвичай макулопапульозні або у вигляді кропив’янки) як частину синдрому, однак зустрічались реакції без висипань або пропасниці.
Симптоми та ознаки цих реакцій гіперчутливості наведені нижче. Ті, що виникали з частотою більше 10 %, виділені у тексті.
З боку шкіри: висипання (зазвичай макулопапульозні або у вигляді кропив‘янки).
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, біль у черевній порожнині, виразки у роті.
З боку дихальної системи: задишка, кашель, біль у горлі, дистрес-синдром у дорослих, дихальна недостатність.
Змішані: пропасниця, летаргія, нездужання, набряк, лімфаденопатія, артеріальна гіпотензія, кон’юнктивіт, анафілаксія.
З боку нервової системи: головний біль, парастезії.
Гематологічні реакції: лімфопенія.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня функціональних печінкових тестів, гепатит, печінкова недостатність.
З боку кістково-м‘язової системи: міалгія, поодинокі випадки міолізу, артралгія, підвищення рівня креатинінфосфокінази.
Сечовидільна система: підвищення рівня креатиніну, ниркова недостатність.
Деякі пацієнти з реакціями гіперчутливості сприймаються спочатку як такі, що мають захворювання дихальної системи (пневмонію, бронхіт, фарингіт), грипоподібні захворювання, гастроентерити. Затримка встановлення діагнозу гіперчутливості призводила до того, що пацієнти продовжували застосовувати препарат протягом першого циклу або після перерви, що спричиняло тяжке загострення реакцій гіперчутливості або, навіть, летальні наслідки. Тому слід завжди мати на увазі можливість розвитку реакції гіперчутливості, якщо у хворих спостерігаються зазначені вище симптоми.
Симптоми могли виникати будь-коли під час лікування абакавіром, проте зазвичай вони виникали протягом перших 6 тижнів від початку лікування (середній час появи – 11 днів). Ретельне медичне спостереження необхідно проводити протягом перших 2 місяців, з періодичними перевірками кожні 2 тижні.
Цілком імовірно, що переривчасте лікування може підвищити ризик розвитку сенсибілізації і, отже, виникнення клінічно значущих реакцій гіперчутливості. Отже, пацієнти повинні бути попереджені про важливість прийому Ківекси регулярно.
Відновлення прийому абакавіру після реакції гіперчутливості призводить до швидкого повернення цих симптомів у межах кількох годин. Такий рецидив реакції гіперчутливості може бути більш вираженим, ніж перший прояв, і призвести до небезпечної для життя артеріальної гіпотензії та летального наслідку. Незалежно від наявності у них HLA B*5701 алелі, пацієнти, у яких розвинулася реакція гіперчутливості, повинні припинити лікування Ківексою і ніколи не поновлювати лікування ані Ківексою, ані будь-яким іншим препаратом, що містить абакавір (Зіаген, Тризивір, Тріумек).
Щоб уникнути затримки у діагностиці та звести до мінімуму ризик алергічної реакції, що загрожує життю, якщо гіперчутливість не можна виключити, навіть у разі можливості інших діагнозів (респіраторні захворювання, грипоподібні захворювання, гастроентерит або реакції на інші лікарські засоби), застосування абакавіру повинно бути остаточно припинено.
Реакції гіперчутливості зі швидким розвитком, включаючи стани, що загрожують життю, які виникали після повторного підключення абакавіру до лікування, коли цьому передувала поява одного з основних симптомів гіперчутливості (висипання, пропасниця, відчуття нездужання/підвищеної втомлюваності, гастроінтестинальні або респіраторні симптоми). Найбільш характерними ізольованими симптомами реакції гіперчутливості були висипання. Крім того, у дуже рідкісних випадках реакції гіперчутливості виникали у хворих, які поновлювали лікування абакавіром, але цьому не передували симптоми реакції гіперчутливості. В обох випадках поновлення лікування Ківексою цих пацієнтів можливо лише за умови, що медична допомога у разі необхідності буде надана вчасно.
Кожен пацієнт повинен бути попереджений про такі реакції гіперчутливості на абакавір.
Багато з наведених нижче симптомів (нудота, блювання, діарея, пропасниця, летаргія, висипання) виникають як складова частина реакції гіперчутливості на абакавір. Тому хворі з будь-якими з цих симптомів повинні бути ретельно обстежені на наявність у них реакцій гіперчутливості. У разі припинення лікування Ківексою через наявність хоча б одного з цих симптомів відновлення лікування абакавіром можливо лише після прийняття лікарем рішення щодо відновлення лікування та під безпосереднім його контролем (див. розділ «Особливості застосування»). Дуже рідко повідомлялося про випадки мультиформної еритеми, синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу, коли гіперчутливість до абакавіру не можна виключити. У таких випадках застосування лікарських засобів, що містять абакавір, слід остаточно припинити.
Побічні реакції абакавіру або ламівудину наведено в таблиці 2 за органами та системами, а також за частотою їх виникнення. Частота виникнення визначається як: дуже часто ³ 1/10; часто ³ 1/100, < 1/10; нечасто ³ 1/1 000, < 1/100; рідко ³ 1/10000, < 1/1000; дуже рідко < 1/10000.
Таблиця 2 Побічні реакції абакавіру та ламівудину
Система організму Абакавір Ламівудин
З боку системи крові та лімфатичної системи Нечасто: нейтропенія (іноді тяжка), анемія (іноді тяжка), тромбоцитопенія.
Дуже рідко: істинна еритроцитарна аплазія.
З боку імунної системи Часто: гіперчутливість.
З боку метаболізму та харчування Часто: анорексія.
Рідко: лактоацидоз. Рідко: лактоацидоз.
З боку нервової системи
Часто: головний біль. Часто: головний біль, безсоння.
Дуже рідко: описані випадки периферичної нейропатії (або парестезії).
З боку дихальної системи та грудної клітини Часто: кашель, назальні симптоми.
З боку шлунково-кишкового тракту
Часто: нудота, блювання, діарея.
Рідко: панкреатит, хоча причинний взаємозв’язок його з прийомом абакавіру не встановлений. Часто: нудота, блювання, біль у животі або коліки, діарея.
Рідко: підвищення рівня амілази сироватки крові, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи Нечасто: минуще підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АЛТ),
Рідко: гепатит.
З боку шкіри та підшкірної тканини Часто: висипання (без системних симптомів).
Дуже рідко: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Часто: висипання, алопеція.
Рідко: ангіоедема.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини Часто: артралгія, м’язові розлади.
Рідко: рабдоміоліз.
З боку загального стану
Часто: пропасниця, летаргія, відчуття слабкості. Часто: підвищена втомлюваність, нездужання, пропасниця.
Застосування у дітей.
Не визначено додаткових вимог щодо безпечності при застосуванні лікарського засобу одного разу чи двічі на день у дітей у порівнянні з таким саме режимом застосуванням у дорослих.
Опис обраних побічних реакцій.
При застосуванні нуклеозидних аналогів повідомлялося про випадки лактоацидозу, іноді фатальні, зазвичай асоційовані з гепатомегалією та печінковим стеатозом (див. розділ «Особливості застосування»).
У деяких пацієнтів, яким застосовували комбіновану антиретровірусну терапію, спостерігався перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі, включаючи ожиріння центрального генезу, дорсоцервікальне жирове відкладення (горб бізона), зменшення жирових відкладень на кінцівках та обличчі і збільшення молочних залоз.
Комбінована антиретровірусна терапія асоціюється з метаболічними порушеннями, такими як гіпертригліцеридемія, гіперхолестеролемія, інсулінрезистентність, гіперглікемія та гіперлактатемія (див. «Особливості застосування»).
У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом на початку комбінованої антиретровірусної терапії можуть виникати запальні реакції на асимптоматичні або залишкові опортуністичні інфекції. Повідомлялося про виникнення аутоімунних порушень (таких як хвороба Грейвса) у становленні імунного відновлення, хоча їх початок є більш варіабельним та може виникати через багато місяців після початку лікування (див. розділ «Особливості застосування).
Повідомлялося про випадки остеонекрозу, особливо у пацієнтів із загальновизнаними факторами ризику, розвинутими стадіями ВІЛ-хвороби або тривалим застосуванням комбінованої антиретровірусної терапії. Частота цього явища невідома (див. розділ «Особливості застосування»).
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері з полівінілхлориду/полівініліденхлориду, запечатаному алюмінієвою фольгою, по 3 блістери в коробці;
по 10 таблеток у блістері з полівінілхлориду/полівініліденхлориду, запечатаному алюмінієвою фольгою, по 3 блістери в коробці, по 3 коробки в контейнерній упаковці типу «мультипак»;
по 30 таблеток у флаконі з поліетилену високої щільності, що закритий поліпропіленовою кришкою із захистом від відкриття дітьми, по 1 флакону в коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Глаксо Оперейшнс ЮК Лімітед, Велика Британія/
Glaxo Operations UK Limited, United Kingdom.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження їх діяльності.
Глаксо Оперейшнс ЮК Лімітед, Прайорі Стріт, Веа, Хертфордшир, SG12 0DJ, Велика Британія/
Glaxo Operations UK Limited, Priory Street, Ware, Hertfordshire, SG12 0DJ, United Kingdom.
ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНА КАРТА (слід мати цю карту весь час при собі)
Ківекса ™ (абакавір (у формі абакавіру сульфату)/ламівудин)
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
У пацієнтів, які лікуються Ківексою™, можуть виникнути реакції гіперчутливості (серйозні алергічні реакції), що можуть мати життєво небезпечний характер, якщо лікування Ківексою ™ буде продовжено. НЕГАЙНО ЗВЕРНІТЬСЯ ЗА ПОРАДОЮ ДО ЛІКАРЯ щодо подальшого застосування препарату, якщо
1) у Вас виник висип на шкірі АБО
2) у Вас виник один або більше симптомів не менше ДВОХ наведених нижче груп:
- пропасниця;
- задишка, біль у горлі або кашель;
- нудота, блювання, діарея або біль у животі;
- різка слабкість, втомлюваність або погане загальне самопочуття.
Якщо Ви припинили лікування Ківексою™ через реакцію гіперчутливості, ВАМ НІКОЛИ НЕ МОЖНА ПОВТОРНО ЗАСТОСОВУВАТИ Ківексу™ або інший препарат, що містить абакавір (Зіаген™, Тризивір™, Тріумек™), оскільки при цьому протягом кількох годин у Вас може розвинутись небезпечне для життя зниження артеріального тиску або настати летальний наслідок.
Якщо Ви вважаєте, що у Вас розвинулася реакція гіперчутливості до абакавіру, негайно зв’яжіться з Вашим лікарем.
Запишіть тут ім’я та телефон Вашого лікаря:
Лікар: _________________________________ Тел.: _________________________________
Якщо Ваш лікар недоступний, Вам необхідно негайно знайти іншу можливість консультації з лікарем (наприклад – у прийомному відділенні найближчої лікарні).
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|