Загальна характеристика:

міжнародна і хімічна назви: itraconazole; 4-[4-[4-[4-[[2-(2,4-дихлорфеніл)-2-(1Н-1,2,4-триазол-1-ілметил)-1,3-діоксолан-4-їл]метокси]феніл]-1-піперазиніл]феніл]-2,4-дигідро-2-(1-метил пропіл)-3Н-1,2,4,-триазол-3-он;

основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули циліндричної форми №0 зеленого кольору, що містять сферичні пелети білого або білого з кремовим відтінком кольору;

склад: 1 капсула містить ітраконазолу 100 мг;

допоміжні речовини: гіпромелоза (гідроксипропілм етилцелюлоза), цукор, еудрагіт.

Форма випуску. Капсули тверді.

Фармакотерапевтична група. Протигрибкові засоби для системного застосування. Похідні триазолу. Код АТС J02А С 02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Протигрибковий засіб класу похідних триазолу, активний відносно широкого спектра збудників. Механізм дії пов’язаний з інгібуванням ергостеролу – компонента клітинної мембрани гриба. Виявляє специфічну дію на грибкові ферменти, залежні від цитохрому Р 450. Активний відносно Trichophytum spp., Epidermophyton floccosum, Microsporum spp., Candida spp. (включаючи C. albicans), Criptococcus neoformans, Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasilienis, Sporopthrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatidis та деяких інших мікро організмів.

Клінічний ефект повною мірою проявляється через 2-4 тижні після припинення терапії у випадках мікозів шкіри та через 6-9 місяців після припинення лікування у разі оніхомікозів (при заміні нігтів).

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо добре абсорбується у травному тракті, біодоступність ітраконазолу підвищується при прийомі препарату одразу після їжі. Біодоступність препарату може знижуватися при нирковій недостатності, а також у деяких пацієнтів з імуносупресією (наприклад, при СНІДі, нейтропенії, після трансплантації органів).

Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 3-4 год. При тривалому застосуванні стабільна концентрація ітраконазолу в плазмі крові досягається через 1-2 тижні. Зв’язується з білками плазми (99,8%).

Ітраконазол розподіляється у різних тканинах організму, причому концентрація у легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці, скелетних м’язах у 2 - 3 рази перевищує концентрацію в плазмі крові. Терапевтична концентрація ітраконазолу в плазмі крові зберігається протягом 2 - 4 тижнів після припинення 4-тижневого курсу лікування. Терапевтична концентрація ітраконазолу в кератині нігтів досягається через 1 тиждень після початку лікування і зберігається, щонайменше, протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу лікування. Ітраконазол також проникає у сальні та потові залози шкіри.

Метаболізується в печінці з утворенням великої кількості похідних, одна з яких – гідроксиітраконазол - чинить однакову з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro. Виводиться протягом 1 тижня нирками у вигляді метаболітів (35 %) та з калом (3-18 %).

Показання для застосування. Мікози, викликані чутливими до ітраконазолу збудниками, у тому числі вульвовагінальний кандидомікоз, хронічний рецидивуючий грибковий вульвовагініт, мікози шкіри, порожнини рота, очей, оніхомікоз, викликаний дерматофітами та/або дріжджовими грибами; системні мікози, у тому числі системний аспергільоз, кандидоз, криптококоз, гістоплазмоз, споротрихоз, пара кокцидіоз, бластомікоз і інші системні та топічні мікози.

Спосіб застосування та дози. Застосовують у дорослих внутрішньо, одразу після їжі.

При вульвовагінальному кандидозі призначають у дозі 0,2 г 2 рази на добу протягом доби або у дозі 0,2 г 1 раз на добу протягом 3 днів.

При хронічному рецидивуючому грибковому вульвовагініті – по 0,1 г 2 рази на добу протягом 6 - 7 днів, а далі протягом 3 - 6 менструальних циклів по 0,1 г у перший день циклу.

При висівкоподібному лишаї – по 0,2 г 1 раз на добу протягом 7 днів.

При дерматомікозах – 0,1 г 1 раз на добу протягом 15 днів. У разі ураження висококератинізованих ділянок, таких, як шкіра кисті і стопи, проводять додатковий курс лікування у тій самій дозі протягом 15 днів.

При кандидозі порожнини рота – 0,1 г 1 раз на добу протягом 15 днів.

При грибковому кератиті – 0,2 г 1 раз на добу протягом 21 дня.

При оніхомікозі – 0,2 г на добу протягом 3 місяців або проводять повторні курси методом пульс терапії у дозі 0,2 г 2 рази на добу протягом 1 тижня із наступною 3-тижневою перервою: при ураженні нігтів на ногах (незалежно від того, чи уражені нігті на руках) – 3 курси лікування (1 тиждень прийому ітраконазолу, потім 3 тижні – перерва). При ураженні нігтів лише на руках проводять 2 курси лікування – (1 тиждень прийому ітраконазолу, 3 тижні – перерва).

При системному аспергільозі – 0,2 г 1 раз на добу протягом 2 - 5 місяців; при необхідності дозу підвищують до 0,2 г 2 рази на добу.

При системному кандидомікозі – 0,1 - 0,2 г 1 раз на добу протягом 3 тижнів – 7 місяців, при необхідності дозу підвищують до 0,2 г 2 рази на добу.

При системному криптококозі (без ознак менінгіту) – 0,2 г 1 раз на добу; для підтримуючої терапії – 0,2 г 1 раз на добу протягом від 2 місяців до 1 року. При криптококовому менінгіті – 0,2 г 2 рази на добу протягом 8 місяців.

При гістоплазмозі – від 0,2 г 1 раз на добу до 0,2 г 2 рази на добу протягом 8 місяців.

При споротрихозі – 0,1 г 1 раз на добу протягом 3 місяців.

При паракокцидіоїдозі (паракокцидіоїдомікозі) – 0,1 г 1 раз на добу протягом 6 місяців.

При хромомікозі – 0,1 – 0,2 г 1 раз на добу протягом 6 місяців.

При бластомі козі – від 0,1 г 1 раз на добу до 0,2 г 2 рази на добу протягом 6 місяців.

У деяких пацієнтів з порушеннями імунітету (наприклад, при СНІДі, після трансплантації органів або при нейтропенії) може знадобитися підвищення дози препарату.

Побічна дія. Диспепсія, нудота, біль в області живота, запор, анорексія, холестатична жовтяниця, транзиторне підвищення активності трансаміназ у сироватці крові, в окремих випадках при тривалому застосуванні – гепатит (чіткий причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням ітраконазолу не встановлений), токсичне ураження печінки (у т. ч. гостра печінкова недостатність), головний біль, запаморочення, периферична нейропатія; ангіоневротичні реакції (шкірний свербіж, кропив’янка, ангіо невротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона), набряк легенів, серцева недостатність, дисменорея, в окремих випадках при тривалому лікуванні можливі алопеція, гіпокаліємія, підвищення вмісту в крові креатині ну.

Протипоказання. Підвищена чутливість до ітраконазолу.

Одночасний прийом внутрішньо терфенадину, астемізолу, цизаприду, мізоластину, хінідину, пімозиду, симвастатину, лов астатину, мідазоламу або триазоламу.

Передозування. Повідомлень про випадки передозування немає. Якщо трапилось випадкове передозування, слід проводити підтримуючу терапію. Протягом першої години після прийому препарату внутрішньо слід зробити промивання шлунка. За необхідністю пацієнту призначають активоване вугілля. Ітраконазол не можна вивести із організму шляхом гемодіалізу. Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування.

Повідомлялось про випадки застійної серцевої недостатності, пов’язаної з прийомом Орунзолу. Орунзол не слід призначати пацієнтам із застійною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевищує потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користь/ризик слід брати до уваги такі фактори як серйозність показань, режим дозування та індивідуальні фактори ризику виникнення застійної серцевої недостатності. Фактори ризику включають наявність серцевих захворювань, таких як ішемічна хвороба серця або ураження клапанів серця; серйозні захворювання легенів, такі як обструктивні ураження легенів; ниркова недостатність або інші захворювання, що супроводжуються набряками. Таких пацієнтів необхідно проінформувати про ознаки та симптоми застійної серцевої недостатності. Лікування повинно проводитися з обережністю. Під час лікування необхідно моні торувати симптоми та ознаки застійної серцевої недостатності. При появі подібних ознак або симптомів під час лікування прийом Орунзолу слід припинити.

При зниженій кислотності шлунка абсорбція ітраконазолу в кишковому тракті з капсул Орунзолу погіршується. Пацієнти, які приймають препарати для зниження кислотності (такі як алюмінію гідроксид), мають робити це не раніше ніж через 2 год після прийому Орунзолу. Пацієнтам з ахлоргідрією, наприклад, хворим на СНІД, або тим, що приймають Н₂-блокатори або інгібітори протонної помпи, рекомендується приймати капсули Орунзолу з будь-якою колою або іншими кислими напоями.

Пацієнтам з порушеним імунітетом (СНІД, після трансплантації органів, нейтропенія) може бути потрібним підвищення дози.

Пацієнтам з підвищеним рівнем трансаміназ у крові Орунзол призначають лише у тих випадках, коли очікуваний ефект терапії перевищує можливий ризик гепатотоксичної дії; застосування його припустиме, якщо значення показників АлАТ та АсАТ перевищують верхню межу норми не більше, ніж у 2 рази. При цирозі печінки препарат застосовують під контролем його концентрації в плазмі крові і при необхідності коригують дози. У деяких пацієнтів з нирковою недостатністю відмічалося зменшення біодоступності ітраконазолу. Рекомендується здійснювати контроль за концентраціями ітраконазолу в плазмі і за необхідністю коригувати дозу препарату.

Необхідно контролю вати функціональний стан печінки при тривалості терапії більше 1 місяця, а також, якщо у пацієнта з’являються анорексія, нудота, блювання, підвищена втомлюваність, біль у ділянці живота або сеча забарвлюється у темний колір. При виявленні порушень функції печінки препарат відміняють. При периферичній нейропатії, що викликана прийомом Орунзолу, його також необхідно відмінити.

Застосування в педіатричній практиці

Оскільки клінічних даних про застосування ітраконазолу у дітей недостатньо, ітраконазол можна призначати дітям лише в тому випадку, коли можлива користь значно перевищує потенційний ризик.

Вагітність і лактація

Дослідження щодо застосування ітраконазолу у вагітних жінок не проводилися. Таким чином, ітраконазолу вагітним жінкам можна призначати лише в загрозливих для життя випадках, коли очікуваний позитивний ефект переважає над можливим шкідливим впливом на плід.

Дуже незначна кількість ітраконазолу може проникати в грудне молоко. Тому очікувану користь від застосування розчину ітраконазолу слід співвідносити з ризиком грудного вигодовування. У сумнівних випадках від грудного вигодовування слід відмовитися.

Вплив препарату на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою

Препарат не впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Необхідно дотримуватись оборежності при одночасному призначенні Орунзолу з непрямими антикоагулянтами, циклоспорином А, дигоксином, блокаторами кальцієвих каналів групи дигідропіридину, а також хінідином та вінкристином, метаболізм яких здійснюється за участю ферментів типу цитохрому 3А, оскільки можливе посилення ефектів і/або збільшення часу дії цих лікарських засобів.

Одночасний прийом препаратів, що індукують ферментні системи печінки (рифампіцин, фенітоїн та ін.), істотно знижує біодоступність ітраконазолу.

Вивчення лікарської взаємодії було проведено з рифампіцином, рифабутином та фенітоїном. При дослідженні було встановлено, що в цих випадках біодоступність ітраконазолу та гідроксиітраконазолу значно знижується, що призводить до значного зменшення ефективності препарату. Таким чином, одночасний прийом Орунзолу з цими препаратами, які є потенційними індукторами ферментів, не рекомендується.

Умови та термін зберігання. У сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15 ⁰С до 30 ⁰С. Термін придатності - 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 4 капсули у контурній чарунковій упаковці. 1 або 2 контурних чарункових упаковки у пачці із картону.

Виробник. ЗАТ “Технолог”.

Адреса. 20300, м. Умань Черкаської обл., вул. Залізняка, 3.