Форма випуску.

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Цефепім у комбінації з амікацином. Код АТС J01DE01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефепіму гідро хлорид - цефалоспориновий антибіотик IV покоління. Пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини. Має широкий спектр дії щодо різних грам позитивних і грам негативних мікро організмів, у тому числі штамів, резистентних до аміногликозидів та цефалоспоринових антибіотиків третього покоління, таких як цефтазидим. Цефепім стійкий до дії більшості бета-лактамаз, має незначну спорідненість до бета-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грам негативні бактеріальні клітини.

Амікацину сульфат- напівсинтетичний антибіотик із групи аміноглікозидів III покоління з широким спектром бактерицидної дії. Активно проникаючи через клітинну мембрану бактерій, необоротно зв'язується з 30S cубодиницею бактеріальних рибосом, пригнічує синтез білків мікро організмів, що призводить до його загибелі. Високоефективний щодо грам негативних бактерій і деяких грам позитивних бактерій (Staphіlococcus spp.), у тому числі стійких до пеніциліну.

Активний проти таких мікро організмів:

Грам позитивні аероби: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Staphylococcus epіdermіdіs (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. saprophytіcus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactіae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumonіae (включаючи штами із середньою стійкістю до пеніциліну - МПК від 0,12 до 1 мкг/мл); інші бета-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovіs (група D), стрептококи групи “vіrіdans”.

Грам негативні аероби: Acіnetobacter lwoffіi, Acіnetobacter baumannіі; Aeromonas hydrophіla; Capnocytophaga spp.; Cіtrobacter spp., включаючи C. dіversus, C. freundіі; Campylobacter jejunі; Cardnerella vagіnalіs; Enterobacter spp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. agglomerans, E. sakazakіі; Escherіchіa colі; Haemophіlus ducreyі; Haemophіlus іnfluenzae (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Haemophіlus paraіnfluenzae; Hafnіa alveі; Klebsіella spp., включаючи K. pneumonіae, K. oxytoca, K. ozaenae; Legіonella spp.; Morganella morganіі; Moraxella catarrhalіs (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Neіsserіa gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Neіsserіa menіngіtіdіs; Proteus spp., включаючи P. mіrabіlіs, P. vulgarіs; Provіdencіa spp. (включаючи P. rettgerі, P. stuartіі); Pseudomonas spp., включаючи P. aerugіnosa, P. putіda, P. stutzerі; Salmonella spp.; Serratіa spp. (включаючи S. marcescens, S. lіquefacіens); Shіgella spp.; Yersіnіa enterocolіtіca.

Окремі штами Stenotrophomonas maltophіlіa можуть бути стійкими.

Анаероби: Bacteroіdes spp., включаючи B. melanіnogenіcus та інші мікро організми ротової порожнини, що відносяться до бактероїдів; Clostrіdіum perfrіngens; Fusobacterіum spp.; Mobіluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veіllonella spp.

Потентокс неактивний щодо Bacteroіdes fragіlіs і Clostrіdіum dіffіcіle.

Фармакокінетика: Обидва антибіотики добре абсорбуються при внутрішньом'язовому введенні. Пік концентрації в плазмі крові у здорових добровольців визначається через 1 год. після внутрішньом'язового введення 1,25 г препарату і складає 65 мг/мл для цефепіму та 23 мг/мл для амікацину. Через 12 год. рівень цефепіму знижується в плазмі до 1 мг/мл, а амікацину- до 2 мг/мл. Цефепім і амікацин діють синергічно, завдяки цьому мають широкий діапазон дії в організмі людини, що поширюється на грам позитивні та грам негативні бактерії. Виведення засобу здійснюється в основному через нирки, середній період напів виведення - 2 год. (± 0,3) і загальний кліренс – 94-120 (± 10) мл/хв у здорових пацієнтів.

Застосування суміші цефепіму та амікацину не супроводжується ані хімічною, ані фізико-хімічною несумісністю.

Фармакокінетика Потентоксу при введенні 650 мг – 1,5 г є лінійною. Немає підтверджень щодо накопичення в організмі здорової людини, якій вводились клінічно значимі дози протягом 5 днів.

Цефепім. При внутрішньом’язовому введенні швидко і повністю засвоюється. У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі і жовчному міхурі досягаються терапевтичні концентрації цефепіму. У середньому період напів виведення цефепіму з організму складає близько 2 год. У здорових людей, що одержували дози до 2 г внутрішньо венно з інтервалом 8 год. протягом 9 днів, не спостерігалося кумуляції препарату в організмі. Середній загальний кліренс складає 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже винятково за рахунок ниркових механізмів, головним чином, шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс складає 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85 % дози у вигляді незміненого цефепіму. Зв'язування цефепіму з білками плазми менше 19 % і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.

Амікацину сульфат. При внутрішньом’язовому введенні швидко і повністю всмоктується. Розподіляється в позаклітинній рідині, включаючи сироватку крові, лімфу, перикардіальну, синовіальну, перитонеальну рідини, плевральний випіт, асцитичну рідину, рідину абсцесів. Високі концентрації виявляються в сечі. Низькі концентрації - в жовчі, грудному молоці, бронхіальному секреті, мокротинні та лікворі. При запаленні мозкових оболонок проникнення в ліквор збільшується. Проникає в усі тканини організму, де накопи чується всередині клітини. Високі концентрації відзначаються в органах з добрим кровопостачанням: у печінці, легенях, нирках (у нирці амікацин накопи чується в корковій речовині). Період напів виведення у дорослих - 2-4 год. у немовлят - 5-8 год., у дітей старшого віку - 2,5-4 год. Приблизно 75-95 % виводиться нирками в незміненому виді шляхом клуб очкової фільтрації.

Діти. Оцінку фармакокінетики препарату проводили у дітей віком від 2 місяців до 11 років після введення однієї та кількох доз препарату. Абсолютна біодоступноість цефепіму при внутрішньом'язовій ін'єкції в дозі 50 мг/кг складає 82,3 (± 15) %. Період напів виведення зворотно пропорційний постнатальному віку та реальному кліренсу обох антибіотиків. Вік і стать пацієнтів не мають істотного впливу на загальний кліренс з організму й об’єм розподілу з урахуванням поправки на масу тіла. Експозиція цефепіму у дітей після внутрішньо венного введення в дозі 50 мг/кг порівнянна з експозицією внутрішньо венної дози 2 г у дорослих. Об'єм розподілення препарату визначається амікацином.

Хворі літнього віку. Дозування препарату для пацієнтів літнього віку потребує корекції залежно від кліренса креатині ну. Фармакокінетика Потентоксу досліджувалась за участю пацієнтів літнього віку з середнім кліренсом креатині ну 64 (± 15) мл/хв. Спостерігалось збільшення періоду напів виведення Потентоксу з організму залежно від значень кліренса креатині ну. Бажано обчислити найбільшу і найменшу концентрації в сироватці відразу після проведення курсу лікування. Найвища концентрація в плазмі спостерігається через 30 – 90 хв. після ін’єкції.

Дослідження, проведені у хворих з різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напів виведення засобу з організму. У хворих зі зниженою функцією нирок (кліренс креатині ну менший або рівний 60 мл/хв) доза повинна підбиратися індивідуально. В середньому період напів виведення у хворих з тяжкими порушеннями функції нирок, що перебувають на діалізі, складає 13 год. для гемодіалізу та 19 год. для перитонеального діалізу. Фармакокінетика препарату у хворих з порушеною функцією печінки не змінена. Корекції дози такі хворі не потребують.

Показання для застосування.

• 
  

  
  Бактеріальна септицемія;

  
  


• 
  

  
  інфекції дихальних шляхів (не госпітальна і нозокоміальна пневмонія, у тому числі з ускладненнями);

  
  


• 
  

  
  інфекції шкіри та її придатків;

  
  


• 
  

  
  інфекції сечовидільної системи та ускладнені інфекції сечовидільної системи (гострий та хронічний пієлонефрит) крім початкового лікування першого епізоду інфекцій сечовидільної системи, так як потенціальна користь обмежується нефротоксичною дією амікацину сульфату;

  
  


• 
  

  
  інфекції кісток і суглобів (остеомієліт, артрит);

  
  


• 
  

  
  інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, холецистит);

  
  


• 
  

  
  менінгіт;

  
  


• 
  

  
  опіки;

  
  

Для ідентифікації мікро організму-збудника (збудників) і визначення чутливості до Потентоксу слід провести відповідні тести. Після отримання результатів, лікування із застосуванням антибіотиків слід скоригувати відповідним чином. Однак Потентокс може застосовуватися у формі моно терапії ще до ідентифікації мікро організму-збудника, тому що має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грам позитивних і грам негативних мікро організмів.

Спосіб застосування та дози.

Добова доза для дорослих становить 1,25-2,5 г, що призначаються один раз або двічі на добу рівно розподіленими дозами залежно від типу і перебігу захворювання.

Розрахунок відповідної дози визначається за масою тіла. Потентокс може вводитись внутрішньо венно і внутрішньом’язово.

Перед лікуванням слід визначити рівень креатині ну в сироватці крові та вирахувати кліренс ендогенного креатині ну. Визначення азоту сечовини крові не є надійним показником функції нирок. Під час тривалого лікування періодично слід проводити повторну оцінку функції нирок.

Бажано обчислити найбільше і найменше значення концентрації Потентоксу в сироватці крові під час проведення лікування. Концентрація в сироватці крові не повинна перевищувати 35 мкг/мл (з розрахунку на Амікацин сульфат) через 30 – 90 хв. після ін’єкції. Наступну ін’єкцію можна проводити при концентрації Потентоксу 10 мкг/мл (з розрахунку на Амікацин сульфат).

Внутрішньом’язове введення пацієнтам із нормальною функцією нирок: рекомендована доза для дорослих, дітей і маленьких дітей становить 15 мкг/кг/добу (з розрахунку на Амікацин сульфат), поділена на 2 рівні дози, що вводяться через однакові періоди часу. Дози, що призначаються для лікування пацієнтів з надлишковою масою тіла, не повинні перевищувати 1,5 г/добу.

Якщо препарат призначається дітям віком від 2 місяців, рекомендується, щоб ударна доза 10 мг/кг (з розрахунку на Амікацин сульфат) призначалась спочатку як 7,5 мг/кг через кожні 12 год.

Тривалість лікування – 7-10 діб.

Рекомендовані дози для дорослих і способи введення подано в таблиці 1.

Рекомендовані дози Потентоксу.

** У пацієнтів, температура тіла яких знизилась до нормальних значень, але продовжує визначатись нейтропенія більше 7 діб, слід вирішити питання про продовження лікування із застосуванням антимікробних препаратів.

*** Внутрішньом’язове введення призначається тільки для лікування інфекцій сечового тракту, що спричинені E.coli, якщо такий метод введення вважається більш відповідним.

Внутрішньо венне введення пацієнтам із нормальною функцією нирок: Потентокс вводиться внутрішньо венно протягом 30-60 хв.

При нирковій недостатності перша разова доза (з розрахунку на амікацин сульфат) - 7,5 мг/кг. Наступні дози визначаються за формулою:

(1-а доза (мг) × КК)/100,

де КК - кліренс креатініну в мл/хв/1,73 м²

У разі можливості визначити тільки креатинін сироватки, для оцінки кліренсу креатині ну використовуються наступні формули:

Застосування в педіатрії. Рекомендується застосовувати для дітей віком від 2 місяців. Безпека лікування у дітей молодших 2 місяців не доведена. Достатні клінічні дані, що підтверджують доцільність використання Потентоксу при лікуванні дітей віком до 2 місяців або дітей з тяжкими інфекціями, спричиненими Haemophіlus іnfluenzae типу b, відсутні.

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно 68 % від загальної кількості цефепіму знаходиться в організмі на початку діалізу і виводяться протягом 3-годинного діалізу. Повторна доза, що дорівнює первинній дозі, призначається після завершення кожного сеансу діалізу.

У пацієнтів, які проходять тривалий амбулаторний перитонеальний діаліз. Потентокс може призначатися в рекомендованих дозах, що вводяться через кожні 48 год.

Потентокс слід розчиняти одним із наступних розчинників: стерильна вода для ін’єкцій, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози для ін’єкцій або стерильна бактеріостатична вода для ін’єкцій (що містить бензиловий спирт). Розчини готують безпосередньо перед застосуванням. Після додавання розчинника потрібно візуально оцінити повноту розчинення.

Для внутрішньо венної інфузії потрібно взяти флакон з 1,5 г Потентоксу, додати відповідну кількість розчинника, розчин перенести до контейнера для внутрішньо венного введення з відповідною рідиною для внутрішньо венного введення. Отриманий об'єм розчину має бути введений протягом 30-60 хв. Ці розчини можна зберігати протягом 24 год. при кімнатній температурі 20-25 °С .

Для внутрішньом’язового введення

Приготування розчинів потентоксу.

Розчин вводять глибоко у верхній зовнішній квадрант сідниці.

Препарат не рекомендується змішувати з розчинами ампіциліну при концентрації більше 40 мг/мл, також з метронідазолом, ванкоміцином, гентаміцином, тобраміцином, нетилміцину сульфатом або амінофіліном у зв’язку із можливою взаємодією. Однак, якщо призначено паралельне лікування із застосуванням Потентоксу та вищевказаних лікарських засобів, кожен із цих антибіотиків може застосовуватись окремо, без змішування.

Колір порошку Потентоксу, а також розчину, темнішає залежно від умов зберігання. При зберіганні в рекомендованих умовах активність препарату не змінюється.

Побічна дія.

Найбільш частими побічними ефектами були симптоми з боку шлунково-кишкового тракту і реакції гіпер чутливості.

Реакції гіпер чутливості: висипи на шкірі; дуже рідко - свербіж, озноб, набряк Квінке, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, токсичний епідермальний некроліз.

З боку системи травлення: діарея, рідко – нудота та блювання, підвищення активності АсАТ і АлАТ; дуже рідко – підвищення лужної фосфатази та білірубіну, порушення функції печінки, в тому числі холестаз.

З боку нирок: підвищення рівня сечовини в крові, підвищення креатині ну, альбумінурія, гематурія та лейкоцитурія, циліндрурія, олігурія, інтерстиціальний нефрит.

Місцеві реакції: біль, ущільнення в місці введення. Дуже рідко після внутрішньо венного введення може спостерігатись флебіт.

З боку нервової системи: енцефалопатія, головний біль і запаморочення, парези м’язів, міоклонус, нервово-м’язова блокада, судоми, апное можуть спостерігатись у пацієнтів із порушенням функції нирок, якщо дози Потентоксу для них не перераховувалися згідно з рівнем креатині ну. При судомах, спричинених застосуванням Потентоксу, застосування препарату слід припинити.

З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферійної крові (тимчасова лейкопенія, нейтропенія, агранулоцит оз тромбоцит опенія, гіпопластична анемія, гемолітична анемія, панцитопенія).

З боку органів чуття: токсичний вплив на восьмий черепний нерв може спричинити туговухість, втрату рівноваги. Амікацин в основному впливає на слухову функцію. Кохлеарне пошкодження передбачає високочастотну глухоту і часто спостерігається до того, як стає можливим клінічно визначити недочування.

З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія.

Ефекти, обумовлені хіміотерапевтичною дією: кандидоз.

Протипоказання.

Препарат протипоказаний хворим із реакціями гіпер чутливості до цефепіму, антибіотиків цефалоспоринового ряду або інших бета-лактамних антибіотиків. Також небажаним є застосування Потентоксу для пацієнтів, із непереносимістю амікацину.

Передозування.

Необхідно ретельно обстежити пацієнтів із ознаками передозування препарату (шкірний висип, свербіж, гарячка, нудота, блювання) і надати відповідну допомогу. Для забезпечення виведення Потентоксу з організму потрібно проведення гемодіалізу.

Особливості застосування.

Перед тим, як проводити курс лікування із застосуванням Потентоксу для ін’єкцій, слід визначити, чи були у пацієнта реакції гіпер чутливості до цефепіму та амікацину або інших бета-лактамних або аміно глікозидних антибіотиків. Якщо препарат призначається пацієнтам, які мали реакцію гіпер чутливості до пеніциліну, слід бути обережним, тому що перехресні реакції гіпер чутливості серед бета-лактамних антибіотиків підтверджені в дослідженнях і можуть виявлятися у 10 % пацієнтів, які показують алергію до пеніциліну. У разі появи алергічної реакції до препарату, слід припинити його застосування. Тяжкі гострі реакції гіпер чутливості вимагають проведення невідкладного лікування із застосуванням адреналіну гідро хлориду, кортикостероїдів, антигістамінних, вазопресорних амінів і вживання інших заходів, в тому числі забезпечення прохідності дихальних шляхів і кисневої терапії. При використанні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту. Тому у випадку виникнення діареї під час лікування Потентоксом потрібно припинити прийом препарату; тяжкі випадки вимагають спеціального лікування.

Як і у випадку інших антибіотиків, застосування Потентоксу може спричинити колонізацію мікрофлорою, стійкою до препарату. При розвитку суперінфекцій під час лікування необхідне вживання відповідних заходів.

Вагітність і лактація. У період вагітності Потентокс можна застосовувати тільки під спостереженням лікаря у випадку коли користь від застосування препарату перевищить потенційний ризик для плода. Дослідження за участю людини із застосуванням Потентоксу з метою визначення впливу на онкогенез, мутагенез або порушення фертильної функції не проводились. За результатами проведених тестів на тваринах показана відсутність чіткого підтвердження потенційної генотоксичності. Відсутність впливу на функцію розмноження у щурів, мишей і кроликів показана при підшкірному введенні цефепіму у дозі, що у 1-4 рази більша від максимальної рекомендованої дози для людини. Слід бути обережним при призначенні потентоксу жінкам, які годують груддю, так як препарат потрапляє у молоко матері в низькій концентрації (0,5 мкг/мл). Призначати лише у разі впевненості, що потенціальна користь від застосування препарату перевищує можливий ризик, або припинити годування груддю.

Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку дози Потентоксу слід перерахувати при наявності порушення функції нирок.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Слід уважно контролю вати функцію нирок та слух при застосуванні Потентоксу. Не варто паралельно застосовувати Потентокс із сечогінними препаратами (етакринова кислота або фуросемід), так як останні можуть посилювати ото токсичність. Крім того, при внутрішньо венному введенні сечогінні препарати можуть збільшити токсичність Потентоксу шляхом зміни концентрації антибіотиків в сироватці і тканинах.

Одночасне застосування Потентоксу з антикоагулянтами, гепарином або тромболітиками може підвищити ризик кровотечі.

Потентокс, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (неспецифічні протизапальні засоби, саліцилати), збільшується ризик розвитку кровотеч. Застосування Амікацину разом з анестетиками і міо релаксантами призводить до блокади нейро’мязової передачі і паралічу дихальних м’язів.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при кімнатній температурі (15 - 25 °С) у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови відпуску.

За рецептом.

Упаковка.

По 1 флакону 20 мл у картонній коробці.

Виробник: Венус Ремедіс Лімітед, Індія

Заявник: Мілі Хелскере Лімітед, Великобританія

Хай Пойнт

Томас Стріт

Тонтон

Сомерсет ТА 2 6НВ