Ліки від а до я  -   Хвороби  -  Калькулятор калорій  -   Магнітні бурі  -   Дієти  -  Очищення організму  -  Схуднення  -  Молочниця
Геморой  -  Лікування  -  Косметологія  -  Поради  -  Інсульт  -  Інфаркт  -  Діабет  -  Варикоз  - Вправи - Covid-19 


Ліки та препарати







Румід

Антібіотіке С.А.


Румід

Код: J01DD02

Протимікробні


Інструкція



Склад:



діюча речовина: цефтазидим;



1 флакон містить цефтазидиму (у формі цефтазидиму пентагідрату)  1 г або 2 г;  



допоміжна речовина: натрію карбонат.





Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.



Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або блідо-жовтого кольору у флаконах.





Фармакотерапевтична група.



Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини ІІІ покоління.



Код АТХ J01D D02.





Фармакологічні властивості.



Фармакодинаміка.



Цефтазидим – це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов’язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини.



Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.



Чутливі мікроорганізми



Грампозитивні аероби: Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae.



Грамнегативні аероби: Citrobacter koseri, Escherichia coli, Haemophilus influenza, Moraxella catarrhalis, Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Proteus spp., Providencia spp.



Штами з можливою набутою резистентністю



Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Burkholderia cepacia, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Pseudomonas  aeruginosa, Serratia spp., Morganella morgani.



Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus pneumonia.



Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.



Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp.



Нечутливі мікроорганізми



Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи E. faecalis та E. faecium, Listeria spp.



Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile.



Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. fragilis.



Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.



Фармакокінетика.



У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації у середньому 46, 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються у сироватці крові навіть через 8-12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10 %. Концентрація цефтазидиму, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та у грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, при відсутності запалення концентрація препарату у центральній нервовій системі (ЦНС) невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4-20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.



Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму у сироватці крові. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться у незміненому стані, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80-90 % дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів із порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1 % препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.





Клінічні характеристики.



Показання.



Лікування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених:



– внутрішньолікарняна пневмонія;



– інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз;



– бактеріальний менінгіт;



– хронічний середній отит;



– злоякісний зовнішній отит;



– ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;



– ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;



– ускладнені інфекції черевної порожнини;



– інфекції кісток і суглобів;



– перитоніт, пов’язаний з проведенням діалізу у хворих, які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі.



Лікування бактеріємії, що виникає у пацієнтів у результаті будь-якої з наведених вище інфекцій.



Румід Фармюніон можна застосовувати для лікування хворих із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.



Румід Фармюніон можна застосовувати для профілактики інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).



При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактерільний спектр,  скерований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).



Румід Фармюніон слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, що спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму.



Призначати препарат слід згідно з офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.





Протипоказання.



Підвищена чутливість до цефтазидиму або до інших компонентів препарату.



Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.



Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад анафілактичних реакцій) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).





Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.



Одночасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).



Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування цефтазидиму з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.



Як і інші антибіотики, Румід Фармюніон може впливати на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.  



Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатися при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).



Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.





Особливості застосування.



Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про тяжкі,  часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та розпочати відповідні невідкладні заходи.



Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків або інших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були несерйозні  реакції гіперчутливості на  інші бета-лактамні антибіотики легкого ступеня.



Цефтазидим має обмежений спектр антибактерільної активності. Він не є прийнятним препаратом для монотерпії деяких типів інфекцій, крім випадків коли збудник хвороби  відомий і відомо, що він є чутливим до цього препарату або існує велика імовірність того, що можливий збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це важливо враховувати, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин та інфекціями кісток та суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими бета-лактамазами з розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази  з розширеним спектром дії.



Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.



Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).



Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування препаратом  може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci) - у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вжиття інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.



При застосуванні антибіотиків повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо враховувати ймовірність цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та при необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.



Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично робити дослідження на чутливість.



Препарат у своєму складі містить натрій (1 флакон з 1 г цефтазидиму – 0,118 г натрію, флакон з 2 г цефтазидиму – 0,236 г натрію), що слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які дотримуються натрій-контрольованої дієти.





Застосування у період вагітності або годування груддю.



Дані щодо лікування цефтазидимом вагітних обмежені. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик.



Цефтазидим екскретується у грудне молоко у невеликих кількостях, але при застосуванні терапевтичних доз впливу на немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, не очікується. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.





Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.



Відповідних досліджень не проводилося. Але виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, може вплинути на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.





Спосіб застосування та дози.



Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг



Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5 % розчин глюкози; 0,225 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози;   0,18 % розчин натрію хлориду та 4 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкози 40 та 0,9 % розчин натрію хлориду; 10 % розчин глюкози 40 та 5 % розчин глюкози; 6 % розчин декстрану 70 та 0,9 % розчин натрію хлориду; 6 % розчин декстрану 70 та 5 % розчин глюкози.



Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).



Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду.



Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі  4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію  хлориду  для  ін’єкцій  або  0,5 %  розчині  глюкози;  цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій.



Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції:



Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.



Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.



Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.



Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії (флакони 1 г та 2 г)



Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.



Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.



Не вставляти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.



Не виймаючи голку для повітря, довести загальний об’єм до 50 мл.  Вийняти голку для повітря, струсити флакон і налагодити систему для інфузій як зазвичай.



Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.



Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С або протягом 7 днів при температурі до 4 °С.





Діти.  



Застосовується для дітей з перших днів життя.





Передозування.



Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо відповідно не зменшити дозу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). Концентрацію цефтазидиму у сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.





Побічні реакції.



Побічні ефекти були класифіковані за органами і системами та за частотою їх виникнення: дуже часто ³ 1/10; часто ³ 1/100 та < 1/10;  нечасто  ³ 1/1000 та < 1/100; рідко ³ 1/10 000 та < 1/1000; дуже рідко < 1/10 000; частота невідома.



Інфекції та інвазії: нечасто – кандидоз (включаючи вагініт і афтозний стоматит).



З боку системи крові: часто – еозинофілія та тромбоцитоз; нечасто – лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія; частота невідома – лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.



З боку імунної системи: частота невідома – анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).



З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, головний біль; частота невідома – парестезії.



Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.



З боку судин: часто – флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.



З боку травного тракту: часто – діарея; нечасто – нудота, блювання, біль у животі та коліт.



Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома – порушення смаку.



З блоку сечовидільної системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.



З боку гепатобіліарної системи: часто – транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, лужна фосфатаза); частота невідома – жовтяниця.



З боку шкіри: часто – макулопапульозний висип або кропив’янка; нечасто – свербіж; частота невідома – ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.



Загальні порушення та розлади у місці введення: часто – біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції; нечасто – гарячка.



Лабораторні показники: часто – позитивний тест Кумбса; нечасто – як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, інколи спостерігалося транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну у сироватці крові.



Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5 % пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.





Термін придатності. 2 роки.



Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.





Умови зберігання.



Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.



Зберігати у недоступному для дітей місці.





Несумісність.



Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення, тому він не рекомендується як розчинник.



Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.



Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між використанням цих двох препаратів.





Упаковка. Порошок для розчину для ін’єкцій по 1 г або по 2 г у флаконах № 1 у коробці з картону.





Категорія відпуску. За рецептом.





Виробник.



Антібіотіке С.А./



Antibiotice S.A.





Місцезнаходження.



Вул. Валеа Люпулуї 1, 707410 Яси, Румунія/



1, Valea Lupului Street, 707410 Iasi, Romania.




Кількість переглядів:
Оцінка і коментарі відвідувачів
comments powered by Disqus