Ліки від а до я  -   Хвороби  -  Калькулятор калорій  -   Магнітні бурі  -   Дієти  -  Очищення організму  -  Схуднення  -  Молочниця
Геморой  -  Лікування  -  Косметологія  -  Поради  -  Інсульт  -  Інфаркт  -  Діабет  -  Варикоз  - Вправи - Covid-19 


Ліки та препарати







Рифабутин

Люпін Лімітед, Індія


Рифабутин

Код: J04AB04

Протимікробні


Інструкція



Загальна характеристика:



міжнародна та хімічна назви: rifabutin; 4-дезоксо-3,4-[2-спіро-(N-ізобутил-4-піперидил)-2,5-дигідро-1Н-імідазо]-рифаміцин S;



основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули ‘0’ розміру з корпусом та кришечкою червоно-коричневого кольору, вміст капсули – порошок або пресована маса червоно-фіолетового кольору;



склад: 1 капсула містить рифабутину 150 мг;



допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, кремнію діоксид.



Форма випуску. Капсули для перорального застосування.



Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на мікобактерії. Протитуберкульозні антибіотики. АТС J04A B04.



Фармакологічні властивості.



Фармакодинаміка. Рифабутин є напівсинтетичним антибіотиком широкого спектра дії, що належить до групи ансаміцинів. Препарат має високу активність щодо кислотостійких бактерій, включаючи атипові та полі резистентні мікро організми.



Рифабутин in vitro проявляє високу активність щодо лабораторних штамів і клінічно виділених культур M. tuberculosis. Дослідження in vitro показали, що від 30% до 50% штамів M. tuberculosis, резистентних до рифампіцину, чутливі до рифабутину (тобто, існує неповна перехресна резистентність між цими антибіотиками).



Активність рифабутину in vivo при інфікуванні M. tuberculosis була в 10 разів вищою за активність рифампіцину, що відповідає даним, отриманим in vitro.



Встановлено, що рифабутин активний щодо не туберкульозних (атипових) бактерій, включаючи М. avіum intracellulare complex (MAC) як in vitro, так і при експериментальній інфекції, спричиненій цим патогенним комплексом у мишей з індукованим імунодефіцитом.



При інфекціях, спричинених МАС або іншими атиповими мікобактеріями (такими, як М. хеnopi), рифабутин ефективний для лікування як локалізованих, так і дисемінованих форм захворювання у пацієнтів з імунодефіцитом.



Рифабутин проявляв ефективність як при вперше діагностовано му туберкульозі легенів, так і при полі резистентному хронічному туберкульозі, спричиненому рифампіцин-резистентними штамами M. tuberculosis.



Фармакокінетика. Рифабутин швидко абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація препарату в плазмі (Сmах) досягається приблизно через 2 - 4 год після прийому внутрішньо. Рівень препарату в плазмі крові підтримується вище мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) для M. tuberculosis до 30 год з моменту прийому. Як було показано на здорових добровольцях, при одноразовому прийомі 300 мг, 450 мг і 600 мг препарату фармакокінетика рифабутину носить лінійний характер, при цьому Сmах визначається в діапазоні 0,4 - 0,7 мкг/мл.



Рифабутин широко розподіляється в тканинах і органах організму людини, за винятком головного мозку. Зокрема, концентрація рифабутину в легеневій тканині через 24 год після прийому у 5 - 10 разів перевищувала концентрацію препарату в плазмі крові.



Спроможність рифабутину проникати всередину клітин дуже висока, на що вказують співвідношення внутрішньоклітинної та позаклітинної концентрацій, які дорівнюють 9 : 1 для нейтрофілів і 15 : 1 – для моноцитів. Висока внутрішньоклітинна концентрація відіграє, мабуть, ключову роль у забезпеченні високої активності препарату проти таких внутрішньоклітинних патогенних мікро організмів, якими є мікобактерії.



З організму людини рифабутин та його метаболіти виводяться переважно із сечею. Період напів виведення становить приблизно 35 - 40 год.



Показання для застосування. Лікування інфекцій, спричинених мікобактеріями M. tuberculosis, М. avіum іntracellulare complex (MAC) та іншими атиповими бактеріями.



Рифабутин також рекомендується для профілактики МАС-інфекцій у пацієнтів, які страждають на імунодепресію (кількість СD4-лімфоцитів не перевищує 200/мкл).



Спосіб застосування та дози. Рифабутин призначають дорослим перорально 1 раз на добу, незалежно від приймання їжі.



Рифабутин у вигляді моно терапії для профілактики МАС-інфекцій у пацієнтів з імунодепресією призначають по 300 мг (2 капсули) на добу.



Рифабутин у комбінації з іншими препаратами призначають:



– при не туберкульозній мікобактеріальній інфекції – по 450 - 600 мг (3 - 4 капсули) на добу протягом терміну до 6 місяців з моменту отримання негативного результату;



– при хронічному полі резистентному туберкульозі легенів – по 300 - 450 мг (2 - 3 капсули) на добу протягом терміну до 6 місяців з моменту отримання негативного результату;



– при вперше діагностовано му легеневому туберкульозі – по 150 мг (1 капсула) на добу протягом 6 місяців.



Для людей літнього віку змінювати дози препарату не потрібно.



Побічна дія. Переносимість Рифабутину при його комбінованому застосуванні з іншими препаратами оцінювали в тривалих дослідженнях у пацієнтів з пригніченим та з інтактним імунітетом, що страждали від туберкульозної або не туберкульозної мікобактеріальної інфекції. Тривалість періоду лікування становила 6 - 12 місяців і більше, діапазон доз – від 150 мг до 600 мг на добу.



З огляду на той факт, що рифабутин у дослідженнях нерідко призначають в складі комбінованої терапії, часто неможливо встановити причинно-наслідковий зв’язок у виникненні побічних ефектів. Необхідність припинення лікування виникала лише в поодиноких випадках. Побічні реакції, які розвивалися найчастіше (вони розташовані в порядку убування), були пов’язані з:



– шлунково-кишковою системою (нудота, блювання, підвищення активності печінкових ферментів, жовтяниця);



– кровоносною і лімфатичною системами (лейкопенія, тромбоцит опенія та анемія), причому частота і ступінь тяжкості гематологічних реакцій могли бути пов’язані з одночасним призначенням ізоніазиду;



– скелетно-м’язовою системою (артралгія, міалгія).



Також можуть відзначатися пропасниця, висипання, у поодиноких випадках – інші реакції гіпер чутливості (еозинофілі я, бронхоспазм, шок).



Крім того, при призначенні Рифабутину відзначався оборотний увеїт, ступінь тяжкості якого варіювала від легкої до значної. Ризик виникнення цього побічного ефекту знижується, якщо Рифабутин застосовують як моно терапію в дозі 300 мг для профілактики МАС-інфекцій, і підвищується, якщо рифабутин використовують у комбінації з кларитроміцином і у вищих дозах. Можлива роль флюконазолу (та аналогічних сполук) у підвищенні ризику розвитку увеїту не встановлена. Увеїт не відзначався у пацієнтів, які одержували Рифабутин (у добових дозах 150 - 600 мг) для лікування легеневого туберкульозу в поєднанні з іншими препаратами.



Протипоказання. Препарат протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до Рифабутину або інших рифаміцинів (наприклад, рифампіцин) в анамнезі.



У зв’язку з недостатнім клінічним досвідом застосування препарату для лікування вагітних, жінок, які годують груддю, і дітей, Рифабутин не можна застосовувати для лікування цих груп хворих.



Передозування. Застосування препарату у добовій дозі понад 1 000 мг протягом тривалого періоду часу може призвести до розвитку увеїту. Можуть виникати реакції гіпер чутливості (еозинофілі я, бронхоспазм, шок).



Лікування: промивання шлунка, призначення діуретиків швидкої дії. Показано проведення симптоматичного лікування.



Особливості застосування.



Спеціальні застереження та запобіжні заходи



Рифабутин може надавати червоно-жовтогарячого кольору сечі, шкірі та рідинам, що секретуються.



Пацієнтам, які приймають рифабутин, не варто носити контактні лінзи.



Рифабутин повинен використовуватися з обережністю при лікуванні хворих з тяжкою нирковою недостатністю. Незначні та помірні порушення функції нирок не потребують корекції дози. Тяжкі порушення функції нирок (якщо кліренс креатині ну не перевищує 30 мл/хв) потребують зниження дози на 50%.



При незначних порушеннях функції печінки дозу препарату можна не змінювати.



Під час лікування рекомендується періодично контролю вати кількість лейкоцитів, тромбоцитів і активність печінкових ферментів.



При призначенні Рифабутину одночасно з кларитроміцином добова доза рифабутину повинна бути зменшена до 300 мг (див. розділ ‘Побічна дія’). Через можливість розвитку увеїту пацієнти повинні перебувати під особливим спостереженням, коли Рифабутин призначається одночасно з кларитроміцином (та іншими макролідами) або флюконазолом (та аналогічними сполуками). При розвитку увеїту пацієнт повинен бути про консультований офтальмологом, і, за необхідності, терапія Рифабутином має бути тимчасово припинена (див. розділи ‘Побічна дія’ та ‘Взаємодія з іншими лікарськими засобами’).



Відповідно до узвичаєних принципів лікування мікобактеріальних інфекцій Рифабутин завжди повинен призначатися в комбінації з іншими антимікобактеріальними препаратами, що не належать до групи рифаміцину.



Вагітність і лактація



Рифабутин не можна призначати вагітним, жінкам, які годують груддю.



Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами



Повідомлень щодо впливу на здатність до керування автомобілем і до використання технічного устаткування не надходило.



Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Рифабутин індукує активність ферментів сімейства цитохрому Р4503А, тому може впливати на фармакокінетику лікарських засобів, що метаболізуються цими ферментами. При одночасному призначенні з Рифабутином може виникнути необхідність у збільшенні дози таких лікарських засобів. З тієй ж самої причини при лікуванні препаратом пероральні контрацептиви можуть виявитися неефективними, тому пацієнткам краще використовувати інші засоби контрацепції. Хоча фармакокінетичні дослідження показали, що Рифабутин, призначений одночасно із зидовудином, знижує рівень останнього в плазмі крові, у розширеному контрольованому клінічному дослідженні було показано, що це зниження не має суттєвого клінічного значення.



Рифабутин не впливає на фармакокінетику диданозину (DDI) та ізоніазиду (проте щодо ізоніазиду див. розділ ‘Побічна дія’).



З огляду на вищезазначене, малоймовірним є виникнення значних взаємодій з етамбутолом, теофіліном, сульфонамідами, піразинамідом і зальцитабіном (DDC). Флюконазол може підвищувати рівень Рифабутину в плазмі крові. При призначенні його з кларитроміцином також може відзначатися підвищення рівня Рифабутину в плазмі крові.



Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°C.



Термін придатності – 3 роки.



Умови відпуску. За рецептом.



Упаковка. По 10 капсул у блістері, по 3 блістери в картонній упаковці.



Виробник. Люпін Лімітед.



Адреса. 159, Сі. Ес. Ті. Роуд, Каліна, Сантакруз (Іст), Мумбай 400098, Індія.




Кількість переглядів:
Оцінка і коментарі відвідувачів
comments powered by Disqus