Ліки від а до я  -   Хвороби  -  Калькулятор калорій  -   Магнітні бурі  -   Дієти  -  Очищення організму  -  Схуднення  -  Молочниця
Геморой  -  Лікування  -  Косметологія  -  Поради  -  Інсульт  -  Інфаркт  -  Діабет  -  Варикоз  - Вправи 


Хвороби








Лімфоретикульоз доброякісний

Категорія: 

Лімфоретикульоз доброякісний (хвороба котячої подряпини) - гостра Інфекційна хвороба, яка розпиши: їм н після контакту з Інфіконаними котами і проявляється гарячкою, регіонарним лімфаденітом, гепатоспленомегалією.

Етіологія доброякісного лімфоретикульозу


Збудник, вірогідно, належить до хламідій. Це внутрішньоклітинний паразит, що є патогенним для мавп, кроликів, білих мишей.

Епідеміологія доброякісного лімфоретикульозу


Резервуаром інфекції в природі є коти, дрібні гризуни, птахи. Людина заражається через подряпини або укуси, які спричиняються котами, а також при потраплянні збудника на слизові оболонки очей, ротової частини глотки. Хворіють переважно діти, можливі сімейні спалахи. Захворювання частіше трапляється в осінньо-зимовий період. Хвора людина для оточуючих безпечна.

Патогенез доброякісного лімфоретикульозу


На місці вхідних воріт (ушкоджені шкіра, слизові оболонки) виникає первинний афект. Лімфогенно збудник заноситься в регіонарні лімфатичні вузли, де розвивається запальна реакція з набряком, гіперплазією, некрозами і нагноєнням; звідтіля можлива й гематогенна дисемінація інфекції з утворенням гранульом у паренхіматозних органах і загальною токсико-алергічною дією.

Клініка доброякісного лімфоретикульозу


Інкубаційний період триває від 3 діб до 2 міс (в середньому 2-3 тиж). Первинний афект має вигляд щільної папули з пустулою або виразкою в центрі, що супроводиться свербінням. Хворі, як правило, не приділяють особливої уваги місцевим проявам хвороби і тому не звертаються за медичною допомогою. Проте за 2-5 тиж загальний стан погіршується, з'являються гарячка та симптоми загальної інтоксикації (слабість, біль голови, артралгія, зниження апетиту), які можуть тривати кілька тижнів.
Найхарактернішою і постійною ознакою хвороби є поява регіонарного лімфаденіту. При цьому найближчі до вхідних воріт лімфатичні вузли збільшуються в розмірах, ущільнюються, стають болючими, проте вони рухомі і з навколишніми тканинами не спаяні. Частіше спостерігається ураження пахвових і ліктьових, рідше шийних лімфовузлів. Лімфаденіт існує тривало і поступово зникає протягом 1-2 міс. У 1/3-1/2 хворих розвивається періаденіт. Він проявляється набряком тканин, почервонінням шкіри над лімфовузлом, втратою ним рухомості; в центрі вузла з'являється флюктуація, утворюється нориця. Гній має зеленувато-жовтий колір, при го посіві бактерії виділити не вдається. В інших випадках відбуваються рубцево-склеротичні процеси без нагноєння. При ураженні мезентеріальних лімфовузлів можливий сильний біль у животі. Генералізованої лімфаденопатії при доброякісному лімфоретикульозі ніколи не буває. В деяких хворих з'являється скарлатиноподібна, плямиста, папульозна або еритематозна висипка, іноді вузлувата еритема. Часто відзначається гепатоспленомегалія, інколи розвивається міокардит, при тяжких формах - енцефаліт, серозний менінгіт або менінгоенцефаліт (різкий біль голови, блювання, непритомність, судоми, ригідність м'язів потилиці, позитивні симптоми Керніга, Брудзинського).
Лейкоцитарна формула характеризується нормальним або підвищеним вмістом лейкоцитів у периферичній крові, лімфо- і моноцитозом, еозинофільним лейкоцитозом. ШОЕ збільшена.
Атипові форми - очна, ангінозна, абдомінальна, легенева.
У більшості хворих перебіг хвороби доброякісний, проте можливі рецидиви або тривалий зворотний розвиток захворювання (протягом 1,5-2 років). При неускладненому перебігу доброякісного лімфоретикульозу прогноз для життя сприятливий.

Діагностика доброякісного лімфоретикульозу


Діагностика грунтується на епідеміологічних (контакт з котом) і типових клінічних даних (первинний афект, регіонарний лімфаденіт). Підтверджують діагноз за допомогою РЗК з орнітозним антигеном або внутрішньошкірної проби з орнітозним алергеном, але вони не завжди позитивні. Диференціювати доброякісний лімфоретикульоз потрібно від туберкульозу лімфовузлів, шкірно-бубонної і ангінозно-бубонної форм туляремії, єрсиніозу, бруцельозу, інфекційного мононуклеозу, апендициту, лімфогранулематозу, інших різновидів лімфаденіту.

Лікування доброякісного лімфоретикульозу


При легких формах хвороби обмежуються симптоматичною тсрапісю. Показані фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, діатермія на ділянку уражених лімфовузлів), при нагноєнні лімфовузлів - їх пункція з відсмоктуванням гною. Із антибіотиків використовують тетрациклін (1,2-1,6г ті добу) або левоміцетин (1,5-2 г на добу) до сталого знижений температури тіла і зворотного розвитку лімфаденіту. Здебільшого ік призначають у поєднанні з кортикостероїдами. Крім того, застосовують антигістамінні препарати, вітаміни, загальнозміцнювальні засоби (екстракт алое, метилурацил тощо). При розвитку затяжних та хронічних форм проводять вакцинотерапію за допомогою орнітозного алергену, який використовують для внутрішньошкірної діагностичної проби.
Специфічна профілактика не розроблена. З метою запобігання захворюванню слід обмежити контакт з котами.
Кількість переглядів:
Оцінка і коментарі відвідувачів
comments powered by Disqus