Ліки від а до я  -   Хвороби  -  Калькулятор калорій  -   Магнітні бурі  -   Дієти  -  Очищення організму  -  Схуднення  -  Молочниця
Геморой  -  Лікування  -  Косметологія  -  Поради  -  Інсульт  -  Інфаркт  -  Діабет  -  Варикоз  - Вправи 


Хвороби








Мієліт

Категорія: 

Мієліт - запалення спинного мозку з ураженням білої і сірої речовини. Виділяють інфекційний, інтоксикаційний і травматичний мієліт. Інфекційний мієліт викликають віруси (герпесу, поліомієліту, грипу, сказу), збудники туберкульозу, сифілісу, тифу, скарлатини або якогось гнійного вогнища в організмі і сепсису. В патогенезі інфекційного мієліту відіграють роль алергічний фактор і гематогенне занесення інфекції в спинний мозок. Інтоксикаційний мієліт трапляється рідко і може розвиватися внаслідок тяжких екзогенних отруєнь або ендогенної інтоксикації. Травматичний мієліт виникає при відкритих і закритих травмах хребта і спинного мозку з приєднанням вторинної інфекції.

Клініка мієліту


Картина місліту розгортається гостро або підгостро на тлі загальноінфекційних симптомів: підвищення температури тіла до 38-39 °С, нездужання. Неврологічні прояви мієліту розпочинаються з помірного болю і парестезій у нижніх кінцівках, спині і грудях, які носять корінцевий характер. Потім протягом 1-3 діб виникають, наростають і досягають максимального розвитку рухові, чутливі і тазові порушення. Характер неврологічних симптомів визначається рівнем патологічного процесу. При мієліті поперекової частини спинного мозку спостерігається периферичний параліч нижніх кінцівок з атрофіями, випадінням або зниженням сухожильних рефлексів, тазовими розладами у вигляді справжнього нетримання сечі і калу. Швидко виникають пролежні в ділянці куприка, сідниць, п'ят. При мієліті грудного відділу спинного мозку виникають спастичний параліч нижніх кінцівок із гіперрефлексією, клонусами, патологічними рефлексами, випадінням черевних рефлексів; тазові порушення у вигляді затримки сечі і калу, які переходять у несправжнє нетримання, пролежні.
Перебіг захворювання гострий, процес досягає найбільшої вираженості через декілька днів, а потім упродовж декількох тижнів залишається стабільним. Відновний період триває від кількох місяців до 1-2 років. Нерідко залишаються сталі паралічі або парези кінцівок. Найтяжчим за перебігом і прогнозом є шийний мієліт (внаслідок тетраплепї, дихальних порушень). Несприятливим є прогноз при мієлітах нижньо-грудної і поперекової локалізації через тяжкі ураження, незадовільне відновлення функцій тазових органів і в зв'язку з цим приєднання вторинної інфекції.
Прогноз несприятливий також при уросепсисі і сепсисі внаслідок пролежнів.

Лікування мієліту


Хворих госпіталізують у неврологічне відділення. У всіх випадках потрібно призначати антибіотики широкого спектра дії або сульфаніламідні засоби в максимально високих дозах. Для зменшення болю і при високій температурі тіла показані жарознижувальні засоби. Призначають преднізолон у дозі 50-100 мг на добу (або еквівалентні дози дексаметазону чи тріамцинолону), АКТГ у дозі 40 ОД два рази на добу протягом 2-3 тиж з поступовим зниженням дози. Показані протинабрякові препарати. Для профілактики пролежнів хворого потрібно покласти на гумове коло, під п'яти підкласти ватні прокладки; щоденно слід протирати тіло хворого камфорним спиртом, міняти його положення. При появі пролежнів некротичні тканини вирізають і накладають пов'язки з пеніциліновою або тетрацикліновою маззю, маззю Вишневського. Для запобігання утворенню пролежнів і після їх виникнення проводять ультрафіолетове опромінення сідниць, куприка, стоп.
У перший період захворювання затримку сечі інколи вдається подолати застосуванням антихолінестеразних препаратів (прозерин, оксазил, местинон, діоксипеганін). Якщо цього недостатньо, потрібна катетеризація з промиванням сечового міхура антисептичними розчинами. Для запобігання розвитку контрактур з першого дня хвороби потрібно проводити пасивну ЛФК і класти хворого в ліжку з розігнутими в кульшових і колінних і зігнутими в гомілковостопних суглобах кінцівками, для чого використовують валики і спеціальні шини. Після завершення гострого періоду (2-4 тиж) потрібно проводити більш активні відновні заходи: масаж, пасивна й активна ЛФК, голковколювання, фізіотерапія. Показані вітаміни групи В, прозерин, галантамін, дибазол, біостимулятори, розсмоктуючі препарати, церебролізин, ноотропіл. При різкій еластичності застосовують седуксен, еленіум, мідокалм, меліктин, елатин, баклофен. Надалі рекомендується санаторно-курортне лікування (Євпаторія, Саки та ін.). В окремих випадках показане ортопедичне лікування.
Кількість переглядів:
Оцінка і коментарі відвідувачів
comments powered by Disqus