Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Кампілобактероз
Кампілобактероз - гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, що характеризується переважним ураженням травного каналу, гарячкою, загальною інтоксикацією.
Етіологія кампілобактерозу
Збудником є різні серотипи кампілобактера, який являє собою грамнегативний анаеробний рухомий вібріон, що росте на живильних середовищах з додаванням 1 % гліцерину. Він мас антигенний зв'язок з бруцелами; добре зберігається в заморожених тушах тварин (декілька місяців), при кімнатній температурі (до 2-3 тиж), швидко гине при нагріванні, а також під дією антибіотиків.
Епідеміологія кампілобактерозу
Резервуаром і джерелом інфекції є домашні та дикі тварини, зокрема птахи, мишовидні гризуни. Meханізм передачі фекально-оральний. Збудник передається при прямому контакті з хворими тваринами, а також через воду, продукти, які забруднені їх виділеннями, зокрема молоко. Можливе зараження від людини (збудник виділяється з випорожненнями декілька тижнів і навіть місяців після клінічного одужання). Є випадки зараження новонародженого від матері (під час пологів або в постнатальний період). Трапляється здорове бактеріоносійство (1 %). Хворіють переважно діти (новонароджені та дошкільного віку). Відзначаються спалахи у дитячих колективах. Максимум захворювань припадає на літо.
Патогенез кампілобактерозу
Збудник проникає в організм переважно крізь травний канал або ушкоджену шкіру. На місці вхідних воріт виникають запальні зміни з наступною бактеріемією і обсіменінням різних органів. У вагітних можлива трансплацентарна передача інфекції, що спричинює викидні або внутрішньоутробне зараження плода. У новонароджених та в ослаблених осіб захворювання нерідко має септичний перебіг. Рясні блювання та пронос можуть призвести до дегідратації, гіповолемічного шоку, ниркової недостатності.
Клініка кампілобактерозу
Інкубаційний період триває 2-10 діб. Виділяють такі форми кампілобактерозу: шлунково-кишкову, генералізовану (септичну), хронічну і субклінічну (бактеріоносійство).
Шлунково-кишкова форма
Найчастіше трапляється шлунково-кишкова форма. Захворювання починається гостро - з гарячки, симптомів загальної інтоксикації і гастроентериту. Спостерігаються нудота, блювання, біль у надчеревній ділянці; випорожнення рідкі, рясні, пінисті, з домішками слизу і крові. Можливі ознаки зневоднення - сухість шкіри і слизових оболонок, олігурія, судоми. Діарея короткочасна, але хворий дуже ослаблений та виснажений. У дорослих ця форма хвороби перебігає, як правило, легше, ніж у дітей, - патологічні домішки в калі, симптоми зневоднення відзначаються рідко. Можливі рецидиви хвороби.
Генералізована форма
Генералізована форма характеризується високою гарячкою, виснаженням, анемією; спостерігаються гнійні менінгіт і менінгоенцефаліт, ендокардит, септичний артрит, гепатит із жовтяницею, пневмонія, зневоднення, перитоніт, абсцес печінки, головного мозку, синдром ДВЗ, інфекційно-токсичний шок. Ця форма трапляється переважно в дітей перших місяців життя та ослаблених дорослих.
Хронічна форма
Хронічна форма розвивається без гострої фази хвороби - відзначають тривалий субфебрилітет, слабість, пітливість, дратливість, зниження апетиту, схуднення, порушення сну. На цьому фоні можуть бути нудота, іноді блювання, рідкі випорожнення, які чергуються із закрепом. За клінічною картиною ця форма нагадує хроніосепсис з множинними органними ураженнями. При дослідженні крові виявляють нейтрофільний лейкоцитоз, зсув формули вліво. При мікроскопії калу знаходять патологічні домішки. З допомогою ректороманоскопа визначають набряк і гіперемію слизової оболонки, крововиливи, у тяжких випадках - великі пухкі виразки, грануляції.
Субклінічна (безсимптомна) форма
Субклінічну (безсимптомну) форму виявляють, як правило, в епідемічних осередках при лабораторному обстеженні контактних осіб.
Ускладнення: пневмонія, гострий апендицит, перитоніт, реактивний артрит, мікроабсцеси внутрішніх органів, сепсис.
Діагностика кампілобактерозу
Діагностика кампілобактерозу значно утруднена внаслідок його подібності до багатьох інших захворювань. Необхідне лабораторне підтвердження діагнозу - виділення збудника з крові, випорожнень, промивних вод шлунка, блювотних мас, яке потребує селективних поживних середовищ та створення мікроаерофільних умов. Використовують серологічні реакції (РЗК, РІФ, РИГА), імуноферментний метод - досліджують парні сироватки, взяті з інтервалом 7-10 днів. Диференціювати необхідно від сальмонельозу, дизентерії, ешерихіозу, холери, інших кишкових інфекцій, сепсису, деяких хронічних інфекцій (бруцельоз, токсоплазмоз).
Лікування кампілобактероз
Хворих госпіталізують за клінічними та епідеміологічними показаннями. Проводять регідратацію - переважно перорально, при тяжкому перебігу хвороби і дітям - парентерально. Для цього використовують сольові розчини - трисоль, ацесоль, квартасоль, регідрон, глюкосол. З етіотропних засобів найефективнішими є еритроміцин (по 0,25-0,3 г 4-6 разів на добу), гентаміцину сульфат (по 0,8-1 мг/кг 3 рази на добу протягом 7-10 днів). Антибіотики також призначають при значному болю в животі або загрозі розвитку ускладнень.
Специфічна профілактика не розроблена. Запобіганню виникненню кампілобактерозу сприяють ліквідація інфекції серед тварин, дотримання санітарно-гігієнічних норм їх забою, правил особистої гігієни, термічна обробка м'ясних та молочних продуктів.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|