Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Отит середній хронічний
Причини: недостатня біологічна опірність слизової оболонки вуха (зумовлена конституціонально або перенесеним у ранньому дитячому віці отитом, наслідком якого стало гальмування пневматизації); надзвичайно висока хвороботворна здатність збудників (отит при інфекційних захворюваннях, некротичний характер запалення при гострому отиті), низька опірність організму, наприклад, при хронічних інфекціях або хворобах обміну речовин; генуїнна холестеатома середнього вуха. Розрізняють дві форми хвороби: простий хронічний отит (мезотимпаніт) та отит з руйнуванням скроневої кістки (епітимпаніт).
Мезотимпаніт
Мезотимпаніт - запальний процес у середньому вусі, який обмежується слизовою оболонкою.
Клініка мезотимпаніту
Слизово-гнійні виділення майже завжди без запаху (його поява можлива лише у випадках недостатнього гігієнічного догляду за вухом), відзначаються постійно або періодично. Центральна (ободова) перфорація барабанної перетинки, зниження слуху різного ступеня (тенденція до утворення рубців і дефекту ланцюжка слухових кісточок). Рентгенологічною ознакою мезотимпаніту є загальмована пневматизація скроневої кістки. Біль і виділення з вуха спостерігаються лише при 'гострому рецидиві', що буває у випадку реінфекції або зміни збудника запалення. Такі загострення можуть спричинюватися до ускладнень, проте, як правило, прогноз сприятливий, в дійсності ускладнення виникають рідко.
Лікування мезотимпаніту
Його метою є припинення виділень з вуха і по можливості усунення будь-якої інфекції барабанної порожнини (для подальшої тимпанопластики). За наявності рясних виділень показані регулярні промивання вуха за допомогою балончика. З цією метою використовують антисептичні розчини температури тіла: спиртовий розчин саліцилової кислоти (2 %), водні розчини резорцину (3 %) та калію перманганату (кольору червоного вина). Після обережного висушування слухового проходу ватою у вухо закапують спиртові розчини борної (3 %) або саліцилової (2 %) кислот чи інші розчини антисептичної дії, але не антибіотики. При незначній кількості виділень 2-3 рази на день промивають вухо таким чином: голову хворого схиляють у протилежний щодо ураження бік, закапують у слуховий прохід розчин лікарського засобу, через 5 хв його надлишок видаляють, вухо залишають відкритим. Не можна застосовувати антибіотики безконтрольно, оскільки неоміцин, стрептоміцин та інші препарати цієї групи токсичні для внутрішнього вуха; антибіотики групи пеніциліну, левоміцетину тощо можуть викликати алергію. Хворим не слід допускати потрапляння води у вухо (при вмиванні, купанні та ін.), через що їм протипоказані стрибки у воду, пірнання, підводне плавання. Вологе вухо краще не закривати ватою, оскільки закриття сприяє розвитку мікроорганізмів і подразненню слухового проходу. Хворі повинні обережно сякати ніс, щоб запобігти небезпеці реінфекції вуха, особливо при 'сухому' вусі. Відсутність ефекту лікування або поява кров'янистих виділень дають підставу запідозрити існування туберкульозного або пухлинного процесу.
Епітимпаніт
Епітимпаніт - залучення в запальний процес не лише слизової оболонки, а й кістки стінок порожнини середнього вуха. Часто ускладнюється холестеатомою, тобто пухлиноподібним утвором, що являє собою нагромадження лусочок епідермісу, розкладання яких супроводжується неприємним запахом. Передумовою утворення холестеатоми є вростання епідермісу в порожнини середнього вуха. Холестеатомі притаманні особливості, які роблять її небезпечною для хворого: вона руйнує кістку, є поживним середовищем для мікроорганізмів, швидко збільшується. Спричинювані нею ускладнення можна згрупувати таким чином: 1) руйнування ланцюжка слухових кісточок, приглухуватість; 2) руйнування (фістула) кісткової стінки внутрішнього вуха - лабіринтит (нудота, блювання, холодний піт, запаморочення, ністагм, глибокі порушення слуху); 3) розлад функції лицевого нерва; 4) внутрішньочерепні ускладнення (менінгіт, синустромбоз і сепсис, абсцес мозку).
Клініка епітимпаніту
Довгий час, поки немає активного запального процесу, захворювання майже нічим не проявляється (можливе відчуття незначного тиснення у вусі) і хворий не сприймає його серйозно. У деяких випадках спостерігаються порушення слуху різного ступеня. Лише при загостренні хронічного процесу виникає біль, підвищується температура тіла. Коли холестеатома досягає твердої мозкової оболонки, з'являється однобічний біль голови, який локалізується у скроневій ділянці. Часто спостерігається незначна кількість виділень з неприємним запахом, які не зникають, незважаючи на регулярний туалет вуха. Слід пам'ятати, що так звана холестеатома без гною також небезпечна!
При отоскопії виявляють дві характерні ознаки епітимпаніту: а) крайову перфорацію барабанної перетинки; б) виділення з вуха з неприємним запахом.
Нелікопаний епітимпаніт практично завжди призводить до тяжких ускладнень. Взагалі, кожне порушення загального стану хворого з запальним захворюванням вуха (гарячка, біль голови або вушний біль, запаморочення, блювання, глухота, параліч лицевого нерва, збільшення або припинення виділень з вуха) може бути ознакою небезпечного загострення процесу або почіпку ускладнення.
Лікування епітимпаніту
Лікування хірургічне. Застосовують як тимпанопластику, так і іагальнопорожнинну операцію. Хворих з епітимпанітом повинен лікувати оториноларинголог.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|