Негативні дії стресу в ранньому дитинстві на генетичну активність мозку перевищують наслідки черепно-мозкової травми.
Фахівці з Університету штату Огайо в рамках нового дослідження встановили, що стрес у дитинстві може довгостроково впливати на здоров'я.
Експеримент проводився на щурах, яких протягом 14 днів відокремлювали від матерів, щоб імітувати небезпечний дитячий досвід. На 15-й день ряду маленьких гризунів, які зазнали стресу чи ні, під анестезією завдавали травми голови, яка була схожа на струс мозку. Пацюків розділили такі групи: лише стрес, лише черепно-мозкова травма, комбінація стресу та травми, звичайні особини.
Дослідження гіпокампу, що відповідає за пам'ять та навчання, виявило активацію генів, пов'язаних з адаптацією мозку до змін. Виявилося, що як стрес, так і комбінація стресу та черепно-мозкової травми, активували шляхи у збуджуючих та гальмівних нейронах. Останні пов'язані із пластичністю, тобто тим, як мозок адаптується до різних змін.
Крім цього, обидва стани впливали на сигнали, які були пов'язані з окситоцином (гормон, що впливає на соціальні зв'язки). Стрес, відокремлено і у поєднанні з черепно-мозковою травмою, активував окситоциновий шлях, але він пригнічувався лише черепно-мозковою травмою.
Після цього дослідники вивчили поведінку дорослих щурів. Ті, що пережили стрес у ранній період свого життя, були частіше схильні виходити на широкі відкриті простори. Зазвичай останні роблять гризуна вразливим до хижака. Це вказує на те, що їм властиво ризиковану поведінку.
Дослідники зробили висновок, що стрес у дитячому віці потенційно сприяє підвищенню ризику розвитку певних станів. Через це можуть з'являтися ризикована поведінка чи порушення, пов'язані із вживанням психоактивних речовин.