Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Гальвус
Новартіс Фарма Штейн АГ. Швейцарія.
Інструкція
Склад:
діюча речовина: vildagliptin;
1 таблетка містить вілдагліптину 50 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза безводна, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Гіпоглікемічні синтетичні та інші засоби. Інгібітори дипептидилпептидази-4. Код АТС A10B H02.
Клінічні характеристики.
Показання.
Гальвус показаний як доповнення до дієти та фізичної активності для покращання глікемічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом типу II:
- у комбінації з метформіном, сульфонілсечовиною, тіазолідинедіоном, якщо дієта, фізичні вправи та окремі протидіабетичні препарати не дають ефективних результатів глікемічного контролю.
Протипоказання.
Відома гіпер чутливість до вілдагліптину або до будь-якої допоміжної речовини;
Пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкози та галактози;
Дитячий вік.
Спосіб застосування та дози.
Рекомендована доза препарату Гальвус становить 100 мг у комбінації з метформіном, тіазолідинедіоном. Дозу в 50 мг слід приймати вранці, та дозу в 50 мг - ввечері.
При застосуванні препарату в комбінації із сульфонілсечовиною рекомендована доза вілдагліптину становить 50 мг один раз на добу, вранці.
Перевищувати дозу препарату 100 мг не рекомендовано.
Якщо існує потреба ретельнішого глікемічного контролю при найвищій рекомендованій денній дозі вілдагліптину, то слід розглянути можливість призначення додаткових протидіабетичних препаратів, таких як метформін, сульфонілсечовина, тіазолідинедіон.
Дозування у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок
Гальвус не рекомендується застосовувати пацієнтам з порушеннями функції печінки, в тому числі пацієнтам, у яких до лікування рівень АЛТ або АСТ у 3 рази вищий за верхню межу норми.
Для пацієнтів з порушенням функції нирок немає потреби у корекції дозування препарату Гальвус. Однак препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок або з нирковою недостатністю в термінальній стадії (ННТС), яким проводиться гемодіаліз.
Дозування у людей літнього віку
У пацієнтів у віці 65 років та старше, які застосовували препарат Гальвус, не спостерігалося жодних відмінностей щодо загальної безпеки, переносимості або ефективності порівняно з пацієнтами молодшого віку. Таким чином, немає потреби у зміні дозування.
Дозування у дітей
Застосування препарату не вивчалось у пацієнтів віком до 18 років. Таким чином, його не рекомендується застосовувати для лікування дітей.
Побічні реакції.
Більшість побічних реакцій, що виникали при прийомі препарату Гальвус, були легкими за характером та тимчасовими, а також такими, що не вимагали припинення лікування. Не було виявлено зв’язку між розвитком побічних реакцій та віком, расою, тривалістю прийому препарату або добовою дозою. Поодинокі випадки ангіо невротичного набряку, про які повідомлено у зв’язку із застосуванням вілдагліптину, спостерігалися з такою ж частотою, як і у контрольній групі. Більш високий відсоток випадків спостерігався у тій групі, де вілдагліптин застосовувався у комбінації з інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (інгібітором АПФ). Повідомлялося також про окремі випадки розвитку печінкової недостатності (у тому числі гепатиту). Ці випадки були зазвичай безсимптомними, без клінічних наслідків, а результати тестів функції печінки (ТФП) після припинення лікування поверталися до нормальних. Підвищення рівнів трансаміназ були переважно безсимптомними, не прогресували та не були пов’язані з холестазом або жовтяницею.
Побічні реакції, що спостерігалися протягом досліджень у пацієнтів, які приймали препарат Гальвус як моно терапію та у складі комбінованої терапії, вказані нижче у порядку зниження серйозності. Частота визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (>10000, ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000).
Моно терапія препаратом Гальвус
З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – головний біль.
З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – запор.
З боку кістково-м’язової та сполучної системи:
не часто – артралгія.
З боку обміну речовин: не часто – гіпоглікемія.
З боку органів дихання: дуже рідко – гострі респіраторні вірусні інфекції, рино фарингіт.
З боку серцево-судинної системи: нечасто – периферичні набряки.
Порушення загального стану та пов’язані зі способом застосування препарату:
нечасто – периферичні набряки.
Комбінація препарату з метформіном
З боку нервової системи: часто – тремор, запаморочення, головний біль;
нечасто - стомлення.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота.
З боку обміну речовин: часто – гіпоглікемія.
Комбінація препарату із сульфонілсечовиною
З боку органів дихання: дуже рідко – рино фарингіт.
З боку нервової системи: часто – тремор, запаморочення, головний біль, астенія.
З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – запор.
З боку обміну речовин: часто – гіпоглікемія.
Порушення загального стану та пов’язані зі способом застосування препарату:
часто – астенія.
Комбінація препарату з тіазолідинедіоном
Обстеження: часто – збільшення маси тіла.
З боку нервової системи: нечасто –головний біль, астенія.
З боку системи обміну речовин: часто – збільшення маси тіла;
нечасто – гіпоглікемія.
З боку серцево-судинної системи: часто – периферичні набряки.
Передозування.
Ознаки та симптоми
Гальвус призначали здоровим добровольцям один раз на добу у дозах 25, 50, 100, 200, 400 та 600 мг тривалістю до 10 послідовних днів. Дози до 200 мг характеризувалися доброю переносимістю. При дозуванні 400 мг спостерігалися три випадки виникнення м’язового болю, а також кілька випадків легкої та короткочасної парестезії, гарячки, розвитку набряків та тимчасового підвищення рівнів ліпази (у 2 рази вище за верхню межу норми). При дозуванні 600 мг у одного із добровольців виник набряк ніг та рук, значне підвищення рівня фосфокінази креатині ну (ФКК), що супроводжувалося підвищенням рівня АСТ, С-реактивного білка та міоглобіну. У трьох добровольців цієї групи мали набряк обох ніг, що у двох випадках супроводжувалось парестезією. Усі симптоми та порушення лабораторних показників зникали після припинення застосування досліджуваного препарату.
Лікування
Гальвус не виводиться при діалізі, однак більшість метаболітів гідролізу (LAY 151) можна видалити за допомогою гемодіалізу.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Дотепер немає ніяких відповідних, належним чином контрольованих досліджень застосування вілдагліптину у вагітних жінок, тому вілдагліптин слід застосовувати у період вагітності лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.
Дослідження, що проводяться на тваринах, не завжди можуть передбачити реакцію людського організму. Оскільки наявна інформація переконливо свідчить про те, що порушення рівня глюкози в період вагітності пов’язано з більшою частотою виникнення вроджених аномалій, а також із підвищеною неонатальною смертністю, більшість експертів рекомендує моно терапію інсуліном в період вагітності для підтримання глюкози у крові на рівнях, якомога ближчих до нормальних.
Період годування груддю
Не відомо, чи проникає вілдагліптин у грудне молоко, тому Гальвус не слід призначати жінкам у період годування груддю.
Діти.
Препарат не призначають дітям.
Особливості застосування.
Загальні
Гальвус не є замінником інсуліну для інсулінзалежних пацієнтів. Препарат не слід застосовувати для лікування діабетичного кето ацидозу у пацієнтів з діабетом типу I.
Порушення функції нирок
Досвід застосування препарату для лікування пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок, а також пацієнтів з нирковою недостатністю в термінальній стадії (ННТС) на гемодіалізі обмежений. Тому застосування Гальвусу не рекомендовано у цих групах пацієнтів.
Порушення функції печінки
Гальвус не рекомендований для застосування пацієнтам з порушеннями функції печінки, у тому числі пацієнтам, у яких до лікування рівень АЛТ або АСТ більше ніж у 3 рази перевищував верхню межу норми.
Контроль рівнів ферментів печінки
Рідко повідомлялося про випадки порушення функції печінки (включаючи гепатит). У таких випадках у пацієнтів перебіг ускладнення був, переважно, безсимптомним, без клінічних наслідків, а показники тестів функції печінки (ТФП) після припинення лікування поверталися до нормальних рівнів. Перед початком лікування препаратом Гальвус слід проводити ТФП. Гальвус не рекомендований пацієнтам з порушенням функції печінки, у тому числі пацієнтам, у яких до лікування рівень АЛТ або АСТ більше ніж у 3 рази перевищував верхню межу норми. Слід проводити моніторинг результатів ТФП під час лікування препаратом протягом першого року лікування з інтервалом один раз на три-чотири місяці, а також періодично пізніше.
Для пацієнтів, у яких спостерігалися підвищені рівні трансаміназ, слід проводити повторний моніторинг функції печінки для підтвердження результатів, а також подальший моніторинг з частим проведенням тестів функції печінки, доки порушені рівні не повернуться до нормальних показників. Якщо підвищення рівня АЛТ або АСТ у 3 рази вище за верхню межу норми або вище, то рекомендується припинити лікування препаратом Гальвус. Пацієнти, у яких виникли жовтяниця або інші ознаки порушення функції печінки, повинні припинити застосування препарату Гальвус та негайно звернутися до свого терапевта. Після припинення лікування препаратом та нормалізації результатів ТФП лікування вілдагліптином не слід розпочинати знову.
Інші
До складу препарату Гальвус, таблетки, входить лактоза. Пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями – непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкози та галактози – препарат Гальвус протипоказаний.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем та працювати з обладнанням не проводились. Пацієнти, які відчувають запаморочення, не повинні керувати авто транспортом або працювати з обладнанням.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Вілдагліптин має низький потенціал для взаємодії з іншими препаратами. Оскільки вілдагліптин не є субстратом ензиму цитохрому Р450 (CYP) і не є інгібітором або каталізатором ензимів CYP 450, то він не вступає у взаємодію з іншими препаратами, які є субстратами, інгібіторами або каталізаторами цих ензимів.
Окрім того, вілдагліптин не впливає на метаболічний кліренс інших препаратів, що метаболізуються ензимами CYP 1А 2, CYP 2С 8, CYP 2С 9, CYP 2С 19, CYP 2D6, CYP 2Е 1 та CYP 3А 4/5.
Проводилися дослідження взаємодії з препаратами. У результаті одночасного застосування вілдагліптину з препаратами, які часто призначають пацієнтам з діабетом типу II або з вузьким терапевтичним вікном, не було виявлено клінічно значущої взаємодії з іншими пероральними протидіабетичними препаратами (глібенкламід, піоглітазон, метформін), амлодипіном, дигоксином, раміприлом, симвастаніном або варфарином.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Вілдагліптин належить до класу речовин, що посилюють роботу бета-клітин острівкового апарату підшлункової залози, є потужним та селективним інгібітором дипептидил-пептидази-4 (DPP-4), що покращує глікемічний контроль.
Застосування вілдагліптину призводить до швидкого та повного припинення активності DPP-4. У пацієнтів з діабетом типу II прийом вілдагліптину призупиняє активність ферменту DPP-4 за 24 години. Інгібіція вілдагліптином DPP-4 викликає підвищення ендогенного рівня гормонів інкретину ГПП-1 (глюкагонподібний пептид 1) та ГІП (глюкозозалежний інсулінотропний пептид) під час голодування та після прийому їжі.
Шляхом підвищення ендогенних рівнів цих гормонів вілдагліптин покращує чутливість бета-клітин до глюкози, що призводить до посилення секреції глюкозозалежного інсуліну. Лікування пацієнтів з діабетом типу II препаратом у дозах від 50 до 100 мг на добу суттєво покращило маркери функції бета-клітин. Ступінь покращання функції бета-клітин залежить від початкового ступеня тяжкості захворювання; у пацієнтів, не хворих на діабет (з нормальним рівнем глюкози у крові), вілдагліптин не спричиняє стимуляції секреції інсуліну або зниження рівнів глюкози.
Шляхом підвищення ендогенних рівнів ГПП-1 вілдагліптин посилює чутливість альфа-клітин до глюкози, що призводить до покращання глюкозозалежної секреції глюкагону. Скорочення невідповідного рівня глюкагону під час прийому їжі призводить до виснаження резистентності до інсуліну.
Значне зростання співвідношення інсулін-глюкагон протягом гіпоглікемії, спричиненої підвищеними рівнями гормону інкретина, призводить до зниження продукції глюкози під час голодування та після прийому їжі, що викликає скорочення глікемії.
Відомий вплив підвищеного рівня ГПП-1, що полягає у подовженні евакуації вмісту шлунка, не спостерігається під час лікування вілдагліптином. Окрім того, спостерігається скорочення ліпемії після прийому їжі, що не пов’язане з опосередкованою дією вілдагліптину на інкретин на посилення функціонування бета-клітин острівкового апарату підшлункової залози.
Фармакокінетика.
Лінійність
Вілдагліптин швидко абсорбується з абсолютною оральною біодоступністю 85 %. Максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) для вілдагліптину та площа під кривою концентрація в плазмі/час (AUC) збільшуються майже пропорційно дозуванню при всьому діапазоні терапевтичного дозування.
Абсорбція
Після перорального прийому натщесерце вілдагліптин швидко абсорбується, причому Cmax спостерігається через 1,7 години. Одночасний прийом з їжею незначно скорочує ступінь абсорбції вілдагліптину, що підтверджено 19 % скороченням Cmax, а також відкладенням часу досягнення Cmax у плазмі крові до 2,5 години. Змін в об’ємі абсорбції не спостерігається, а прийом їжі не змінює загальної чутливості до препарату (AUC).
Розподіл
Коефіцієнт зв’язування вілдагліптину з протеїнами плазми крові низький (9,3 %); вілдагліптин розподіляється рівнозначно між плазмою крові та еритроцитами. Середній об’єм розподілу вілдагліптину на стадії плато після внутрішньо венного введення (Vss) становить 71 літр, що говорить про екстра судинний розподіл.
Метаболізм
Метаболізм є основним шляхом виведення вілдагліптину у людей, що становить до 69 % від прийнятої дози. Основний метаболіт, LAY151, є фармакологічно неактивним та являється продуктом гідролізу складової ціану, що становить 57 % дози та супроводжується амідним гідролізом (4 % дози). DPP-4 частково бере участь у гідролізі вілдагліптину, що було підтверджено дослідженням in vivo у тварин із дефіцитом DPP-4.
Вілдагліптин не метаболізується ензимами цитохрому Р450 в такому об’ємі, який би піддавався обрахуванню. Дослідження in vitro продемонстрували, що вілдагліптин не інгібує і не індукує ензими цитохрому Р450.
Виведення
Після перорального прийому [14С]-вілдагліптину приблизно 85 % дози виводиться із сечею і 15 % дози – з калом. Ниркове виведення незміненого вілдагліптину становить 23 % від перорально прийнятої дози. Після внутрішньо венного введення здоровим добровольцям загальний плазмовий та нирковий кліренс вілдагліптину становить 41 л на годину та 13 л на годину відповідно. Середній період напів виведення після внутрішньо венного введення становить приблизно 2 години. Період напів виведення після перорального прийому становить приблизно 3 години та не залежить від дози.
Окремі групи пацієнтів
Стать
Не спостерігалося ніяких відмінностей у фармакокінетиці препарату у чоловіків та жінок різного віку та з різним індексом маси тіла (ІМТ). Інгібіція DPP-4 Гальвусом не залежить від статі пацієнта.
Захворювання печінки
Вплив порушення функції печінки на фармакокінетику Гальвусу досліджувався у пацієнтів із незначними, помірними та серйозними порушеннями функції печінки, на основі оцінки за шкалою класифікації Чайлд-П’ю (від 6 для незначного до 12 для серйозного порушення), порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Експозиція Гальвусу (100 мг) після прийому разової дози пацієнтами з незначними та помірними порушеннями функції печінки була зниженою (на 20 % та 8 % відповідно), у той час експозиція Гальвусу у пацієнтів із серйозними порушеннями збільшувалася на 22 %. Максимальна зміна (збільшення або зменшення) чутливості до Гальвусу становила приблизно 30 %, що не вважається клінічно суттєвим. Не було виявлено залежності між тяжкістю порушення функції печінки та змінами експозиції Гальвусу.
Захворювання нирок
У пацієнтів із незначними, помірними та серйозними порушеннями функції нирок та у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності на гемодіалізі системна чутливість до вілдагліптину була підвищеною (Сmax – від 8 % до 66 %, AUC – від 32 % до 134 %) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Чутливість до неактивного метаболіту (LAY151) збільшувалася зі зростанням ступеня серйозності порушення функції нирок (AUC більша в 1,6-6,7 разу). Зміна чутливості до вілдагліптину не залежала від ступеня серйозності порушення функції нирок, на відміну від зміни чутливості до неактивного метаболіту. Період напів виведення вілдагліптину не залежав від порушення функції нирок. Для пацієнтів з легкими порушеннями функції нирок немає потреби у зміні дозування. Зважаючи на обмежений досвід, Гальвус не рекомендується застосовувати для лікування пацієнтів з помірними та серйозними порушеннями функції нирок та пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі.
Пацієнти літнього віку
У здорових за іншими показниками пацієнтів (у віці 70 років та старше) загальна експозиція Гальвусу (100 мг один раз на добу) збільшувалася на 32 %, а максимальна концентрація в плазмі крові – на 18 % порівняно з молодшими здоровими добровольцями (віком від 18 до 40 років).
Ці зміни не вважаються клінічно значущими. Інгібіція DPP-4 Гальвусом не залежить від віку пацієнтів у досліджуваних вікових групах.
Діти
Немає даних щодо фармакокінетики.
Раса
Немає ніяких підтверджень того, що раса пацієнта впливає на фармакокінетику препарату.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: круглі, плоскі таблетки з фаскою, від білого до
світло-жовтуватого кольору, з відтиском «NVR» з одного боку та «FB» – з іншого.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.
Упаковка. По 7 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці; або по 14 таблеток у блістері, по 2 або 4 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Новартіс Фарма Штейн АГ.
Місцезнаходження. Шаффхаусерштрассе, СН-4332 Штейн, Швейцарія.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|