При фізіологічних пологах на стадії розкриття шийки матки та для скорочення часу даної стадії та тривалості пологів загалом.
Як допоміжне лікування (коли застосування препарату у вигляді таблеток не можливе):
- при спазмах гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту: виразкова хвороба шлунка та дванадцяти палої кишки, гастрит, спазми кардії та пілоруса, ентерит, коліт;
- при гінекологічних захворюваннях: дисменорея, сильні пологові перейми.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату (особливо до мета бісульфіту натрію).
Тяжка печінкова, ниркова і серцева недостатність, атріовентрикулярна блокада II - III ступеня, артеріальна гіпотензія, глаукома. Період годування груддю. Дитячий вік.
Спосіб застосування та дози.
Застосовують дорослим внутрішньом’язово та внутрішньо венно. Звичайна добова доза становить 40 - 240 мг (2 - 12 мл) за 1 - 3 введення внутрішньом’язово.
При печінковій або нирковій коліці рекомендується вводити повільно внутрішньо венно по 2 - 4 мл (40 - 80 мг) препарату.
Для скорочення фази розкриття шийки матки на початку періоду розкриття при фізіологічних пологах – 40 мг внутрішньом’язово. Якщо ця доза не ефективна, через 2 години вводять ще 40 мг препарату.
Побічні реакції.
З боку травного тракту: нудота, запор.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння.
З боку серцево-судинної системи: розвиток атріовентрикулярної блокади, аритмії, артеріальна гіпотензія.
З боку імунної системи: реакції алергічного характеру, включаючи анафілактичні симптоми та бронхоспазм, особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до мета бісульфіту; алергійний дерматоз.
Лікування. З метою усунення атріовентрикулярної блокади застосовують атропін та ізопреналін внутрішньо венно, для відновлення ритму серця – атропін або адреналін внутрішньо венно з тимчасовою кардіостимуляцією, при паралічі дихального центру здійснюється штучна вентиляція легенів.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат з обережністю застосовують у період вагітності.
Через відсутність достатніх експериментальних даних у період годування груддю застосування препарату не рекомендується.
Діти.
Препарат не застосовують дітям.
Особливості застосування.
Застосовувати з обережністю при артеріальній гіпотензії.
При внутрішньо венному введенні препарату хворий повинен знаходитися в горизонтальному положенні!
Препарат містить мета бісульфіт, який може спричиняти алергічні реакції, включаючи анафілактичні реакції і бронхоспазм у чутливих пацієнтів, особливо у хворих на бронхіальну астму та з алергічними реакціями в анамнезі.
З обережністю застосовувати при вираженому атеросклерозі коронарних артерій, аденомі передміхурової залози.
Препарат містить етанол (96 %).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Під час лікування рекомендується утримуватися від керування авто транспортом або роботи з іншими складними механізмами після парентерального (особливо внутрішньо венного) введення.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Підвищує ефект інших спазмолітиків. Посилює артеріальну гіпотензію, спричинену трициклічними антидепресантами, хінідином, новокаїн амідом. Зменшує спазмогенну активність морфіну і антипаркінсонічну дію леводопи.
Фенобарбітал підвищує вираженість спазмолітичної дії дротаверину.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Дротаверин чинить міотропну спазмолітичну (папавериноподібну) дію. Механізм дії зумовлений зниженням надходження кальцію в клітини гладких м’язів шляхом пригнічення фосфодіестерази та внутрішньоклітинного накопичення цАМФ. Виражено і тривало розслабляє гладку мускулатуру внутрішніх органів і кровоносних судин, знижує артеріальний тиск.
Фармакокінетика. При парентеральному внутрішньом’язовому введенні період напів виведення (Т1/2) дротаверину з плазми крові становить 10 - 12 годин, практично повна елімінація речовини відмічається через 72 години. Акумулюється у високих концентраціях у центральній нервовій системі, жировій тканині, міокарді, нирках і легенях, найнижчі концентрації відмічені в печінці і шлунку. Зв'язування з білками плазми – 95 - 98 %. Виводиться з сечею і жовчю у формі кон’югатів з глюкуроновою кислотою (89 - 99 %), незначна частина – у формі сульфат-кон’югатів.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора, зеленувато-жовтого кольору рідина.
Несумісність.
Не змішувати в одному шприці з іншими препаратами.