Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Стадол
Брістол-Майєрс Сквібб Компані C. р. л., Італія
Інструкція
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: буторфанол; (-)-17-(циклобутилметил) морфінан-3,14-діол [S-(R*,R*)]-2,3- дигідроксибутандіоат (1:1) (сіль);
основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин, без сторонніх домішок;
склад: 1 мл розчину містить 2 мг буторфанолу тартрату;
допоміжні речовини: лимонна кислота, натрію цитрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.
Форма випуску.
Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група.
Опіоїдні аналгетики. АТС N02A F01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Буторфанол діє як агоніст капа-опіоїдних рецепторів і як змішаний агоніст/антагоніст мю-опіоїдних рецепторів, змінюючи сприйняття больових відчуттів на рівні центральної нервової системи.
Буторфанолу тартрат має активність антагоніста опіоїдів, що приблизно еквівалентна активності налорфіну, у 30 разів перевищує активність пентазоцину і становить 1/40 активності налоксону. Клінічні дослідження продемонстрували, що відносно пригнічення дихання внутрішньо венне введення 2 мг буторфанолу можна порівняти з дією 10 мг морфіну; при введенні 4 мг буторфанолу підсилення цього ефекту не відзначалося, однак тривалість ефекту залежить від уведеної дози.
Пригнічення функції дихання, що спричинює буторфанол, знімається налоксоном.
Внутрішньо венне введення буторфанолу тартрату і пентазоцину чинить подібні зміни гемодинаміки: підвищення тиску в легеневій артерії, легеневого тиску заклинювання, кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку, системного артеріального тиску і легеневого судинного опору. Буторфанол, як і інші змішані агоністи/антагоністи з високою спорідненістю до капа-рецепторів, може іноді спричинювати неприємні психоміметичні ефекти.
Настання знеболювального ефекту буторфанолу залежить від способу його введення: за декілька хвилин після внутрішньо венного введення і за 10-15 хвилин після внутрішньом’язoвої ін'єкції. Максимальна аналгетична дія настає через 1-2 години.
Тривалість знеболю вання залежить від характеру болю і від шляху введення препарату, однак звичайно вона становить 3-4 години при внутрішньом’язовому і при внутрішньо венному введенні.
Фармакокінетика.
Буторфанол швидко всмоктується після внутрішньом’язoвої ін'єкції. Після введення 1 мг максимальна концентрація буторфанолу в плазмі крові досягається через 20-40 хвилин.
Середні фармакокінетичні показники у різних вікових групах а)
препарату Стадол 2 мг/мл, розчин для ін'єкцій
Показник Молоді (20-40 років) Літні (за 65 років)
AUC (∞) б)
(год. нг/мл) 7,24 (1,57)в)
(4,40-9,77)г) 8,71 (2,02)
(4,76-13,03)
Час напів виведення (год) 4,56 (1,67)
(2,06-8,70) 5,61 (1,36)
(3,25-8,79)
Об'єм розподілу д) (л) 487 (155)
(305-901) 552(124)
(305-737)
Загальний кліренс (л/год) 99 (23)
(70-154) 82 (21)
(52-143)
а) Молоді (n=24) віком від 20 до 40 років і літні (n=24) віком за 65 років.
б) Площа під кривою залежності концентрації в плазмі від часу після введення дози 1 мг.
в) Середнє (1С. О.).
г) Інтервал значень, що спостерігалися згідно з даними щодо внутрішньо венних уведень.
д) Одержано з даних щодо внутрішньо венного введення.
Зв'язування буторфанолу з білками сироватки крові не залежить від його концентрації і становить приблизно 80 %, якщо препарат застосовується в тому ж дозовому інтервалі, що і в клінічній практиці, до 7 мг/мл. Препарат проходить крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар'єри і виявляється в жіночому молоці.
Буторфанол піддається глибокому метаболізму в печінці і виділяється з організму у формі окислених і зв'язаних метаболітів. Менше 5 % уведеного внутрішньо венно препарату виділяється з сечею у вигляді незміненої вихідної речовини.
Буторфанол виділяється із організму із сечею і калом. Основним метаболітом буторфанолу, що міститься в сечі, є гідроксибуторфанол (49 % уведеної дози). Із сечею також виділяється невелика кількість нор-буторфанолу (менше 5 %).
Показання для застосування.
Стадол показаний при помірному і сильному болю, включаючи біль після операційного періоду, для знеболю вання в щелепно-лицьовій хірургії і при мігрені. Стадол показаний для премедикації перед хірургічною операцією або наркозом як доповнення до збалансованої анестезії, а також для знеболю вання пологів.
Спосіб застосування та дози.
Дія препарату Стадол, як і інших сильнодіючих аналгетиків, настає швидко, тому дозу препарату треба підбирати індивідуально, залежно від клінічного результату.
Знеболю вання
При внутрішньом’язoвому введенні звичайна рекомендована доза становить 2 мг одноразово, якщо хворий має можливість знаходитись у лежачому положенні в разі появи сонливості або запаморочення. Якщо необхідно, цю дозу можна повторювати з інтервалом 3 або 4 години. Залежно від тяжкості болю лікування ефективне в інтервалі доз від 1 до 4 мг кожні 3-4 години.
При внутрішньо венному введенні звичайна рекомендована доза становить 1 мг одноразово, з інтервалом 3 або 4 години в разі необхідності. Залежно від тяжкості больового синдрому лікування ефективне в інтервалі доз від 0,5 до 2 мг кожні 3-4 години.
Анестезія
Введення перед операцією/наркозом. Доза препарату повинна підбиратись індивідуально. Звичайна доза становить 2 мг внутрішньом’язoво, за 60-90 хвилин до початку хірургічної операції.
У разі проведення збалансованої анестезії звичайна доза препарату становить 2 мг внутрішньо венно, незадовго до введення наркозу і/або по 0,5 мг внутрішньо венно - під час операції. При такому дрібному введенні загальна доза може бути збільшена до 0,06 мг/кг (4 мг/70 кг), залежно від раніше введених седативних, аналгетичних або снодійних препаратів. Загальна доза препарату Стадол може варіювати, однак хворим лише іноді потрібне введення менше 4 мг або більше 12,5 мг препарату (звичайно від 0,6 до 0,18 мг/кг).
Пологи
Вагітним жінкам з нормальним терміном виношування плода на початку пологової діяльності можна ввести внутрішньо венно або внутрішньом’язово 1-2 мг препарату і повторити цю ж дозу через 4 години. Під час пологів або якщо пологи очікуються в межах 4 годин слід застосовувати інші засоби знеболю вання. Препарат треба застосовувати з обережністю у випадку передчасних пологів.
Корекція дози. Хворим з порушеною функцією печінки або нирок (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв) може знадобитися корекція дози. Вихідна доза препарату для хворих похилого віку становить половину звичайної дози.
Побічна дія.
Практично в усіх випадках характер і частота побічних ефектів, що спостерігалися після введення препарату різними способами, відповідають тим, що звичайно спостерігаються при застосуванні опіоїдних аналгетиків. Не повідомлялося про будь-які ефекти несподіваної або незвичайної токсичності.
В усіх клінічних дослідженнях з вивчення застосування препарату Стадол (розчин для ін'єкцій або назальний спрей) найбільш частими побічними ефектами були сонливість (40 %), нудота і/або блювання (7,9 %), пітливість/вологість шкіри (6 %).
Побічні ефекти, що виникають досить часто (в 1-10 % хворих). Нижче наведени симптоми, що спостерігалися при внутрішньо венному або внутрішньом’язовому введенні серед 1-10 % хворих і вважалися пов'язаними або можливо пов'язаними із застосуванням препарату Стадол.
Загальний стан. Астенія/сонливість, головний біль, відчуття жару.
Шлунково-кишковий тракт. Сухість у роті.
Нервова система. Сплутаність свідомості, відчуття легкості/ейфорія, запаморочення.
Серцево-судинна система. Підвищення/зниження артеріального тиску.
Побічні ефекти, що виникають іноді. Нижче наведені симптоми, що відмічалися менше ніж в 1 % хворих під час клінічних досліджень або в результаті застосування препарату і вважалися пов'язаними або можливо пов'язаними із застосуванням препарату Стадол.
Серцево-судинна система. Тахікардія, сильне серцебиття.
Нервова система. Сновидіння, хвилювання, депресія, тривога, дизартрія, дисфорія, галюцинації, парез, відчуття холоду, ейфорія, знервованість.
Зір. Диплопія.
Шкіра і шкірні структури. Висип/кропив’янка.
Кістково-м'язова система. Міалгія.
Дихальна система. Уповільнення дихання, обструкція дихальних шляхів, поверхневе дихання.
Зловживання препаратом і залежність. Хоча аналгетики, що належать до класу змішаних агоністів/антагоністів опіоїдів, мають набагато менший потенціал щодо розвитку звикання в порівнянні з морфіном, все ж повідомлялося про випадки зловживання всіма цими препаратами. Слід дотримувати особливої обережності в разі призначення препарату Стадол емоційно нестійким хворим, а також хворим, в історії хвороби яких відмічено зловживання лікарськими препаратами.
Протипоказання.
Стадол протипоказаний особам віком до 18 років і хворим з підвищеною чутливістю до буторфанолу або будь-якого іншого компонента препарату.
Передозування.
Клінічні прояви передозування препарату такі ж, як і у випадку передозування інших опіоїдних препаратів. Найбільш тяжкими з них є гіповентиляція легенів, а також серцево-судинна недостатність і/або кома.
У разі передозування препарату спостерігаються симптоми пригнічення дихання, серцево-судинної недостатності (особливо серед хворих, які до цього схильні), пригнічення центральної нервової системи.
Випадки фатального передозування через застосування препарату відмічалися вкрай рідко. Причому не встановлений вплив буторфанолу тартрату, що застосовувався звичайно в сполученні з іншими лікарськими засобами, на результат передозування.
У разі підозри на передозування препарату Стадол специфічним засобом лікування є негайне створення достатньої вентиляції дихальних шляхів, після чого (при необхідності) призначається антагоніст опіоїдів, наприклад налоксон (внутрішньо венно).
Особливості застосування.
Залежність від наркотичних препаратів. Стадол не рекомендується для застосування хворим з наркотичною залежністю. Як антагоніст опіоїдів препарат може спричинювати синдром відміни опіоїдів. Перед початком застосування препарату Стадол ці хворі повинні пройти спеціальний курс лікування.
Треба дотримувати обережності в разі призначення препарату Стадол хворим, які в недавньому минулому неодноразово застосовували наркотичні аналгетики, оскільки оцінити стійкість хворих до дії опіоїдів досить важко.
Зловживання препаратом і залежність. Відомі окремі випадки зловживання і звикання до буторфанолу тартрату, що трапляються під час лікування хронічних хворобливих станів у амбулаторних хворих. Більшість випадків виникнення залежності пов'язані із застосуванням препарату у вигляді назального спрея, а не ін'єкційного розчину. В цілому, хворі, що знаходяться на лікуванні опіоїдами протягом тривалого часу, піддаються великому ризику потрапити в залежність від препарату Стадол.
Алкоголь. Під час лікування препаратом Стадол не слід вживати алкоголь. Одночасне вживання алкоголю і застосування препарату Стадол або препаратів, що справляють пригнічуючу дію на ЦНС, включаючи барбітурати, транквілізатори та антигістамінні препарати, може підсилювати цей ефект.
Черепномозкові травми і внутрішньо черепний тиск. Серед хворих із черепномозковою травмою Стадол, як і інші опіоїди, може підвищувати рівень двоокису вуглецю в організмі, підвищувати тиск спинномозкової рідини, звужувати зіницю, спричинювати психічні порушення і в такий спосіб маскувати динаміку клінічної картини черепномозкової травми.
Пригнічення функції дихання. Препарати класу змішаних агоністів/антагоністів опіоїдних рецепторів можуть пригнічувати функцію дихання, особливо у хворих, які застосовують препарати, що впливають на ЦНС, або тих, які мають на захворювання ЦНС або порушення функції дихання.
Захворювання печінки і нирок. Стадол слід застосовувати з обережністю у лікуванні хворих на печінку, хоча лабораторні дослідження не виявили будь-яких відхилень в аналізах при ви користуванні препарату. В разі порушення функції нирок і печінки необхідно внести зміни в схему прийому препарату.
На півперіод виведення препарату з організму більш тривалий у хворих із значеннями кліренсу креатині ну менше 30 мл/хв (10,5 г у порівнянні із значенням 5,8 г для здорової людини). Тяжкі порушення функції печінки можуть призводити до розвитку більш серйозних побічних ефектів і підвищенню клінічної активності препарату.
Вплив на серцево-судинну систему. Стадол підвищує рівень серцевої діяльності, особливо в легеневому колі кровообігу, тому при гострому інфаркті міокарда, при порушеній функції шлуночка або при коронарній недостатності препарат слід призначати хворим тільки у випадках, коли очікувані позитивні результати значно переважають можливий ризик.
Після введення препарату тяжка гіпертензія відмічалася лише в рідких випадках. У разі розвитку гіпертензії застосування препарату необхідно припинити і провести лікування антигіпертензивними препаратами. Повідомлялося також про ефективність застосування налоксону хворими за відсутності в них залежності від опіоїдів.
Пологи. Повідомлялося про випадки розвитку дистрес-респіраторного синдрому /асфіксії у новонароджених, що пов'язані з уведенням препарату менше ніж за 2 години до пологів, а також із багаторазовим уведенням у сполученні з іншими аналгетиками або седативними препаратами або в разі передчасних пологів.
Вагітність і лактація. Не проводилися добре контрольовані дослідження впливу препарату на жінок із терміном вагітності до 37 тижнів.
Після внутрішньо венного або внутрішньом’язoвого введення препарат в малих концентраціях виявляється в жіночому молоці. Однак клінічне значення цього факту не було всебічно проаналізоване.
Діти/підлітки. Стадол не рекомендується застосовувати у лікуванні хворих віком до 18 років.
Геріатричні хворі. Крім деякого зниження виведення препарату з організму, літні хворі можуть бути більш чутливими до його побічних ефектів, зокрема до появи запаморочення.
Здатність керувати транспортними засобами, машинами і механізмами. Сонливість і запаморочення, пов'язані із застосуванням препарату Стадол, можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами, машинами і механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Одночасне вживання алкоголю і застосування препарату Стадол або препаратів, що справляють пригнічуючу дію на ЦНС, включаючи барбітурати, транквілізатори і антигістамінні препарати, може підсилювати цю дію.
Треба дотримувати обережності при одночасному застосуванні препарату та інгібіторів моноаміно оксидази (МАО).
Застосування при збалансованій анестезії. Сукупна дія на пригнічення функції дихання завдяки всім препаратам, що застосовуються при загальній анестезії і вводяться внутрішньо венно, може призводити до зниження вентиляції легенів або задишки. Тому в разі збалансованої анестезії Стадол повинен застосовуватися тільки в особливих випадках і як додатковий препарат, за умови підтримки функції дихання хворого.
Уведення перед операцією або перед наркозом. Треба дотримувати обережності під час уведення препарату Стадол хворим на гіпертензію.
Умови та термін зберігання.
ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ!
Зберігати при температурі 15-25 °С.
Термін зберігання – 3 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 1 мл ампулі; 5 ампул у коробці.
Виробник.
Брістол-Майєрс Сквібб С. р. Л.
Адреса. Локаліта Фонтана дел Черазо, 03012 – Ананьї (ФР) – Італія.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|