основні фізико-хімічні властивості: двошарові плоскі таблетки із скошеними краями, один шар жовтого кольору, інший – білого;

склад: 1 таблетка містить ставудину 30 мг або 40 мг, ламівудину 150 мг та невіра піну 200 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, гідроксипропіл целюлоза, тальк, лактоза, крохмаль, барвник лейкхінолін жовтий WS.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтичнагрупа. Противірусні препарати прямої дії. Код АТС J05A F30.

Фармакологічні властивості

• фармакодинаміка.Триомун є ефективною комбінацією трьох лікарських засобів, які звичайно застосовують для лікування пацієнтів, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ-1)

Ставудин - противірусний засіб, синтетичний аналог тимідину. Активний відносно вірусу імунодефіциту людини. Метаболізується у клітинах доставудину три фосфату, який шляхом пригнічення зворотної транскриптази ВІЛпорушує процес елонгації вірусної ДНК. Крім того, ставудину трифосфат інгібуєклітинні ДНК-полімер ази, значно пригнічуючи синтез мітохондріальної ДНК.

Ламівудин – енантіомер дидеоксіаналогу цитидину, синтетичний аналог нуклеозидів з активністю проти ВІЛ. Основний механізм діїламівудину три фосфату пов’язаний з пригніченням зворотної транскрипції ВІЛшляхом переривання ланцюга вірусної ДНК. Ламівудину трифосфат також пригнічуєРНК- та ДНК-залежну полімеразну активність зворотної транскриптази. Ламівудинутрифосфат – слабкий інгібітор альфа-, бета та гамма-ДНК полімераз ссавців.

Невірапін - противірусний препарат, ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази ВІЛ-1. Безпосередньо зв’язується із зворотноютранскриптазою та блокує РНК- та ДНК-залежні реакції ДНК-полімер ази, руйнуючи каталітичний центр ферменту. Дія невіра піну не є конкурентною до нуклеозидів ітри фосфатів нуклеозидів. Препарат не блокує зворотну транскриптазу ВІЛ-2 таДНК-полімер азу еукаріотів (ДНК-полімер аза людини a, b, γ або d).

• фармакокінетика. Ставудиншвидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність становить 78- 86 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 0,5- 1,5 год. Проникає через гематоенцефалічнийбар’єр. Об’єм розподілу становить 0,8- 1,1 л/кг. Метаболізуєтьсяфосфорилюванням з утворенням активного метаболіту - ставудину три фосфату. 40 % ставудину виводиться з сечею у незміненому стані. Період напів виведення – 1-1,6 год.

Ламівудин швидко та майже повністю всмоктується зшлунково-кишкового тракту.

Біодоступність ламівудину у дорослих становить 80- 85 %. Максимальні концентрації ламівудину в плазмі спостерігаються через 0,5- 2 год і становлять 1,3 - 1,8 мг/мл. Відомо, що ламівудин потрапляє у ЦНС та спинномозкову рідину. Дослідження in vitro показали, що у клітинах ламівудинфосфорилюється до активного метаболіту 5-три фосфату. Ламівудин виводиться із організму переважно нирками у незміненому вигляді. Період напів виведенняламівудину з клітин становить 10,5- 15,5 год.

Невірапін швидко всмоктується (більше 90 %) після внутрішнього застосування.

Абсолютна біодоступність у 12 здорових дорослих після одноразового застосування препарату становила 93±9 %. Після одноразового застосування препарату в дозі 200 мг C_max досягалась через 4 год і становила 2±0,4 мкг/мл (7,5 мкмоль). При курсовому застосуванні препарату спостерігалося лінійне збільшення C_max невіра піну у плазмі крові у діапазоні доз 200- 400 мг на добу.

Прийом їжі, застосування антацидів та інших лікарських засобів, що містять лужний буферний компонент (наприклад, диданозин), не маєвпливу на абсорбцію невіра піну. Добре проникає через плацентарний бар’єр і виводиться з грудним молоком.

Концентрація невіра піну у спинномозковій рідині становить 45 % (±5 %) від концентрації у плазмі.

При концентрації у плазмі 1- 10 мкг/мл зв’язується збілками плазми на 60 %.

Біотрансформується невірапін за допомогою печінковихмікросомальних ферментів системи цитохрому P₄₅₀, переважно ізоферментами CYP3A з утворенням кількох гідроксильованих метаболітів.

Виводиться нирками (приблизно 80 %) у вигляді кон’югованихз глюкуроновою кислотою метаболітів, у незначній кількості - у незміненому вигляді.

Невірапін здатний індукувати мікросомальні ферменти системиP₄₅₀. Фармакокінетична самоіндукція характеризується приблизно 1,5-2-разовим збільшенням удаваного клiренсу невiрапіну при застосуванні препарату внутрішньо, по 200 мг, 2 рази на добу, протягом 2- 4 тижнів у порівнянні із застосуванням препарату у цій дозі одноразово. Самоіндукція також приводить до відповідного зменшення кінцевого періоду напів виведення з 45 год при одноразовому застосуванні препарату до 25-30 год при курсовому застосуванні препарату в дозі 200- 400 мг на добу.

Показання для застосування. Триомунзастосовують при прогресуючому імунодефіциті, що пов’язаний з інфікуванням вірусом імунодефіциту людини 1-го типу (при кількості клітин CD4⁺менше 500/мм³) у дорослих і дітей старше 12 років, які стабілізовані на підтримуючому режимі невіра піну по 200 мг, 2 рази на добу, та добре його переносять.

Спосіб застосування та дози.Препарат застосовують внутрішньо.

Пацієнтам з масоютіла менше 60 кг призначають Триомун (30/150/200) по 1 таблетці 2 рази на добу.

Пацієнтам з масоютіла більше 60 кг призначають Триомун (40/150/200) по 1 таблетці 2 рази надобу.

Триомун не можна застосовувати для лікування у хворих, які щойно почали застосування невіра піну. Призначенню Триомуну повинен передувати курс лікування невірапіном у дозі 200мг, 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім - у підтримуючому режимі 200 мг, 2рази на добу, за відсутності реакцій гіпер чутливості.

Побічна дія. З боку ЦНС: підвищена стомлюваність, головний біль, сонливість.

З боку системи кровотворення:гранулоцит опенія.

З боку системи травлення: зміни лабораторних показників функціонального стану печінки (підвищення активностіГГТ, АЛТ, АСТ, ЛФ і рівня загального білірубіну), жовтяниця, виражені або загрозливі для життя гепатотоксичні реакції (у т. ч. фульмінантний гепатит), нудота, блювання, діарея, біль у животі.

Дерматологічні реакції: макулопапульознаеритематозна висипка на шкірі (більшість випадків висипки спостерігаються протягом першого місяця застосування препарату).

Алергічні реакції: пропасниця, артралгія, міалгія, лімфаденопатія, що може супроводжуватися гепатитом, еозинофілією, гранулоцит опенією, порушенням функції нирок і симптомами, що вказують на ушкодження інших внутрішніх органів. Рідко - анафілактичні реакції, ангіо невротичний набряк, кропив’янка, синдром Стивенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (у деяких випадках з летальним кінцем).

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 0,75х 10⁹/л) або анемії (рівень гемоглобіну менше 7,5 г/дл або 4,65ммоль/л), вік пацієнтів до 12 років, периферична нейропатія, порушення функції нирок (з кліренсом креатині ну 50 мл/хв і нижче).

Триомун містить комбінацію фіксованих доз препаратів, тому його не можна призначати пацієнтам змасою тіла менше 50 кг.

Передозування. Дані про передозування Триомуну відсутні.

Відомо, що застосування дорослими пацієнтами ставудину удозах, які у 12- 24 рази перевищували рекомендовані добові дози, не призвело допояви ознак гострої токсичності. При хронічному передозуванні ставудинуможливий розвиток периферичної нейропатії та токсичного ураження печінки. Ставудин виводиться при гемодіалізі.

Застосування дорослими пацієнтами 6 г ламівудину не супроводжувалося виникненням будь-яких клінічних ознак або симптомів, гематологічні показники при цьому залишалися умежах норми. Дані про можливість виведення ламівудину при застосуванніперитонеального діалізу або гемодіалізу відсутні.

Є повідомлення про випадки передозування при застосуванні невіра піну у добовій дозі 800- 1800 мг на добу, з тривалістю лікування до 15діб. У пацієнтів при цьому спостерігалися набряки, вузлувата еритема, стомлюваність, пропасниця, головний біль, безсоння, нудота, утворення інфільтратів у легенях, висипка, запаморочення, блювання, зниження маси тіла. Після припинення застосування препарату спостерігався оборотний розвиток усіх зазначених симптомів. Антидот не відомий.

Особливості застосування. При виникненні у пацієнтів ознак або симптомів виражених реакцій шкіри або гіпер чутливості, утому числі (список невичерпний) вираженої висипки на шкірі або висипки з пропасницею, пухирців, уражень слизової оболонки ротової порожнини, кон’юнктивіту, набряку обличчя, болю у м’язах і суглобах, загального нездужання та/або виражених порушень функції печінки, застосування препарату необхідно негайно припинити.

Пацієнтам з панкреатитом в анамнезі або за наявності інших значущих факторів ризику розвитку панкреатиту призначати Триомун необхідно дуже обережно та лише за відсутності задовільної альтернативної терапії. Застосування Триомуну необхідно негайно припинити при виникненні клінічних ознак, симптомів або при зміні лабораторних показників, що вказують на панкреатит.

Під час клінічних досліджень у деяких пацієнтів з ВІЛ і хронічним захворюванням печінки, яке було спричинено вірусом гепатиту В, виникали ознаки рецидиву гепатиту після припинення застосування Триомуну.

Вагітність ілактація. Адекватні тадобре контрольовані дослідження застосування Триомуну під час вагітності не проводились, тому застосування препарату під час вагітності можливо лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Дані про виведення ламівудину та ставудину з грудним молоком відсутні, невірапін може виводитися з грудним молоком. Жінкам з ВІЛ не рекомендується годувати дітей груддю через ризик постнатальної передачі ВІЛ дитині з грудним молоком.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Застосування 160 мг триметопримута 800 мг сульфаметоксазолу 1 раз на добу у поєднанні з Триомуном призводить до збільшення концентрації ламівудину у плазмі крові. Ефект від застосування більш високих доз триметоприму та сульфаметоксазолу не досліджений.

При спільному застосуванні Триомуну та кетоконазолузменшується концентрація останнього у плазмі крові.

Невірапін здатний знижувати концентрації пероральних контрацептивів при спільному застосуванні.

При застосуванні Триомуну у поєднанні з препаратами, якімістять звіробій, можливо зниження концентрації невіра піну нижче терапевтичного рівня, що може призвести до втрати вірусологічної ефективності та розвитку стійкості вірусу до препарату.

Через особливості метаболізму метадону невірапін може знижувати концентрацію метадону у плазмі крові посиленням метаболізму метадону у печінці. У пацієнтів, які застосовують метадон у поєднанні з Триомуном, спостерігали випадки розвитку синдрому відміни наркотичної речовини (при застосуванні такої комбінації необхідно контролю вати стан пацієнта та коригувати дозу метадону).

При застосуванні Триомуну у поєднанні з хлорамфеніколом, цисплатином, диданозином, етамбутолом, етіонамідом, гідралазином, ізоніазидом, метронідазолом, вінкристином, зальцитабіном збільшується ризик розвитку периферичної невропатії.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ⁰С в недоступному для дітей місці.

Термін зберігання - 18 місяців.