Лімфаденопатія: в чому небезпека?

Збільшення лімфатичних вузлів може бути викликано рядом причин, серед яких:

- Інфекційне ураження лімфовузлів;

- Бактеріальне інфікування (найчастіше зустрічається при хворобах котячих подряпин, бруцельозі, сифілісі, туберкульозі та ін);

- Поразка лімфовузлів вірусами різного походження. Наприклад, при гепатитах, ВІЛ-інфекції, цитомегаловірусної інфекції та ін

- Грибкове інфікування (гістоплазмоз, кокцидіомікоз, актиномікоз);

- Паразитарні інфекції, наприклад, при токсоплазмозі, трипаносомоз, лямбліозі, філяріози, токсокарозе та ін

- Хламідійні інфекції (при венерична лімфогранульома);

- Пухлиноподібні процеси і системні хвороби сполучної тканини;

- Саркоїдоз, ендокринопатія, ревматоїдний артрит;

- Метастазування в лімфатичні вузли при ракових процесах;

- Поразка лімфовузлів, викликане застосуванням лікарських препаратів (сироваткова хвороба та ін.)

Симптоми і різновиди лімфаденопатії

У тілі людини всього розташовується близько 600 лімфатичних вузлів, з яких у нормальному стані повинні прощупуватися тільки пахвові вузли, підщелепні та пахові. Основною симптоматикою лімфаденопатії є неспецифічне збільшення лімфовузлів, як тих, які можна виявити при промацуванні, так і тих, які при нормальному стані хворого, не визначаються. Додатковими симптомами захворювання є: втрата ваги, підвищена пітливість (переважно в нічний час), тривале підвищення температури тіла, збільшення розмірів печінки, збільшення розмірів селезінки.

В залежності від розташування та поширеності уражених лімфатичних вузлів розрізняють кілька різновидів лімфаденопатії:

- Локальну лімфаденопатія, при якій відбувається локальне збільшення одного лімфатичного вузла в одній з областей. Така різновид лімфаденопатії зустрічається в 75% випадків.

- Регіонарна лімфаденопатія, в ході якої збільшується кілька лімфовузлів в одній або двох суміжних областях (наприклад, шийні і надключичні лімфовузли).

- Генералізована лімфаденопатія, при якій збільшуються лімфатичні вузли в декількох областях (більш ніж у трьох областях). Наприклад, при цитомегаловірусної інфекції, токсоплазмозі, ВІЛ-інфекції, бруцельозі, туберкульозі та ін

За характером перебігу розрізняють гостру і хронічну лімфаденопатію. Гостра форма хвороби характеризується вираженою хворобливістю лімфовузлів, наявністю набряків, стрімким підвищенням температури. Хронічна форма захворювання характеризується тривалим перебігом, слабо вираженою хворобливістю лімфовузлів (або повною відсутністю хворобливості).

Діагностика синдрому лімфаденопатії

Як правило, діагностика захворювання не проводиться, поки не проведений первинний огляд пацієнта. Це пов'язано з тим, що під час первинного огляду виходить інформація необхідна для початку діагностики. Первинний огляд включає в себе загальний аналіз крові з визначенням вмісту еритроцитів, ретикулоцитів, ШОЕ і тромбоцитів, біохімію крові з визначенням острофазних білків, визначення маркерів ВІЛ і гепатитів B і C, ультразвукове дослідження черевної порожнини, а так само рентген органів грудної клітини.

До загальних діагностичних критеріїв хвороби відносяться вік хворих, дані анамнезу, характер лімфаденопатії, показники периферичної крові, а так само наявність інших клінічних ознак. Розглянемо докладніше кожний з цих критеріїв.

- Вік пацієнта.

Вік використовується для визначення попереднього діагнозу. Наприклад, діагноз інфекційний мононуклеоз найчастіше виявляється у пацієнтів в дитячому або юнацькому віці. Серед пацієнтів у більш старшому віці, найчастіше зустрічається хронічний лімфолейкоз. Якщо йдеться про регіональні лімфаденопатії, то в 80% випадків дане захворювання має інфекційне походження. При цьому вік пацієнтів не перевищує 30 років. У пацієнтів віком старше 50 років в 60% випадків виявляється неопластичний генез. У всякому разі, тільки вік не може бути єдиним критерієм для постановки діагнозу і подальшого лікування.

- Дані анамнезу.

Під цими даними розуміють відомості про розвиток хвороби, перенесені захворювання, умови життя пацієнта, перенесені травми, спадковість, наявні алергічні реакції та інше. Всі ці відомості відіграють далеко не останню роль під час діагностики.

- Характер лімфаденопатії.

У діагностиці лімфаденопатії так само особливу роль відіграє характер уражених лімфовузлів і їх локалізація. Не менш важливі такі параметри лімфатичних вузлів, як: болючість, рухливість, розміри і консистенція лімфатичних вузлів.

- Розміри лімфатичних вузлів.

За розмірами лімфатичних вузлів, як правило, неможливо визначити причину захворювання. Тим не менше, якщо при обстеженні дітей виявляються патологічні зміни в органах грудної клітки і при цьому лімфатичні вузли збільшені більше ніж на 2 сантиметри, то цей факт може означати, що у дитини, можливо, є гранулематозні процеси або злоякісні захворювання.

- Хворобливість лімфатичних вузлів.

Під час захворювання капсули лімфатичних вузлів можуть розтягуватися, що в свою чергу викликає їх болючість. Больові відчуття виникають в результаті крововиливу в некротичний центр лімфатичних вузлів, а також в результаті запальних процесів з їх нагноєнням. Тим не менше, відсутність або наявність больових відчуттів не дозволяє відрізнити злоякісні процеси від доброякісних процесів в лімфатичних вузлах.

- Розташування лімфатичних вузлів.

При локалізованої лімфаденопатії коло пошуку в деяких випадках може звузити розташування лімфатичних вузлів. Наприклад, при інфекціях передаються статевим шляхом, лімфатичні вузли, як правило, уражаються в паховій області, в свою чергу для хвороби котячих подряпин характерно збільшення і пахвових і шийних лімфатичних вузлів. Злоякісні процеси можуть бути при надключичній лімфаденопатії, а так само при збільшенні Параумбілікально лімфатичних вузлів черевної порожнини та в тазі.

- Інші клінічні ознаки.

Іноді ключовими ознаками при проведенні діагностичного пошуку може стати наявність деяких клінічних симптомів. Зокрема при діагностиці має значення збільшення печінки або селезінки, лихоманка, ураження легень, наявність суглобового синдрому. Частина цих ознак можуть бути отримані від лікаря-ендокринолога.