основні фізико-хімічні властивості: прозорий, від безбарвного до жовтуватого кольору розчин, без видимих механічних включень;
склад: 1000 мл розчину містять глюкози моногідрату 15 г, або 25 г, або 42,5 г (еквівалентно глюкозі безводній 13,6 г, або 22,7 г, або 38,6 г), натрію хлориду 5,38 г, кальцію хлориду дигідрату 0,184 г, магнію хлориду гексагідрату 0,051 г, натрію лактату 4,48 г;
допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.
Форма випуску.
Розчин для перитонеального діалізу.
Фармакотерапевтична група. Розчини для перитонеального діалізу. Код АТС B05DA.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Процедура перитонеального діалізу проводиться шляхом введення розчину Діані ПД 4 через катетер у черевну порожнину. Переміщення речовин між діалізною рідиною і перитонеальними капілярами пацієнта здійснюється через перитонеальну мембрану за принципами осмосу і дифузії. Після перебування в черевній порожнині протягом декількох годин розчин насичується токсичними речовинами і має бути замінений.
За винятком лактату, представленого у вигляді прекурсору бікарбонату, концентрація електролітів у розчині підібрана відповідно до стандартизованої концентрації електролітів у плазмі. Продукти розпаду азоту, що присутні в крові у високій концентрації, через перитонеальну мембрану потрапляють у діалізний розчин. Глюкоза утворює розчин, гіперосмолярний до плазми, з осмотичним градієнтом, що сприяє виведенню рідини з плазми в розчин, необхідний для компенсації надмірної гідратації, яка спостерігається в пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю.
Фармакокінетика. Буфер (розчин натрію лактату), електроліти та вода адсорбуються в кров та метаболізуються звичайним шляхом. Глюкоза метаболізується в СО2 та Н2О (1 г глюкози = 4 калорії).
Показання для застосування.
- Гостра ниркова недостатність;
- хронічна ниркова недостатність;
- виражена затримка води в організмі;
- порушення електролітного балансу;
- інтоксикація лікарськими засобами, коли інша терапія неефективна.
Спосіб застосування та дози.
Розчин для перитонеального діалізу (ПД) призначений тільки для введення в черевну порожнину. Всю процедуру треба виконувати з дотриманням суворих правил асептики та гігієни. Діаніл, як будь-який засіб для парентерального введення, необхідно оцінити візуально на відсутність мікрочастинок і зміни кольору перед вливанням (розчин повинен бути прозорим). Вид терапії – інтермітуючий перитонеальний діаліз (ІПД), постійний амбулаторний перитонеальний діаліз (ПАПД) або постійний циклічний перитонеальний діаліз (ПЦПД). Частоту сеансів, концентрацію розчину, об’єм розчину на одну процедуру ПД, тривалість перебування розчину в черевній порожнині призначає тільки лікар, який лікує конкретного хворого. З метою запобігання ризику розвитку тяжкої дегідратації й гіповолемії та для зведення до мінімуму втрати білка рекомендується вибирати розчин для перитонеального діалізу з найменшою осмолярністю, достатньою для видалення необхідної кількості рідини під час сеансу. Підігрівання розчину до температури 37 °С зменшує відчуття дискомфорту у хворого та втрати тепла під час введення розчину у черевну порожнину, а також дозволяє підвищити кліренс сечовини в порівнянні з розчинами кімнатної температури. Додавання в розчин для перитонеального діалізу гепарину може бути показано для профілактики закупорки катетера у хворих з перитонітом або коли одержаний із черевної порожнини розчин містить фібринозні та білковоподібні включення. Для дорослих рекомендована доза гепарину на 1 л розчину становить від 1000 до 2000 ОД. Для дітей рекомендована доза гепарину на 100 мл розчину – 50 ОД.
Інтермітуючий перитонеальний діаліз (ІПД).
Застосовується для підтримуючого діалізу у хворих на хронічну ниркову недостатність. Цикл введення, перебування розчину в черевній порожнині та видалення діалізуючого розчину послідовно повторюється через конкретний проміжок часу (від 8 до 36 год) стільки разів на тиждень, скільки цього потребує стан хворого. Підтримуючий діаліз виконується, як правило, у вигляді періодичного діалізу (від 3 до 5 разів на тиждень) по 8-14 год на сеанс.
При ПАПД від 1,5 до 3,0 л діалізуючого розчину (залежно від маси тіла хворого) вводиться в черевну порожнину дорослого пацієнта, після чого систему доступу в черевну порожнину закривають. Для дітей рекомендована доза Діанілу – від 30 до 50 мл/кг маси тіла, максималь-на – до 2 л. Розчин залишається в черевній порожнині від 4 до 8 год протягом дня та від 8 до 12 год протягом ночі. Після закінчення кожного періоду перебування система доступу в черевну порожнину відкривається, діалізуючий розчин зливається, і черевна порожнина заповнюється новим розчином. Процедура повторюється від 3 до 5 разів на день, 6-7 днів на тиждень. Об’єм розчину на сеанс та частоту сеансів обміну підбирають індивідуально для адекватного контролю біохімічних показників та об’єму рідини в організмі хворого. Маса тіла хворого виступає в якості індикатора потреби у видаленні рідини.
Постійний циклічний перитонеальний діаліз (ПЦПД).
При ПЦПД хворий одержує від 3 до 4 сеансів протягом ночі. Час перебування розчину в черевній порожнині становить від 2,5 до 3 год. Як правило, черевна порожнина заповнюється від 1,5 до 2 л (іноді більше) розчину для перитонеального діалізу в кожному циклі за допомогою апарату для автоматизованого перитонеального діалізу (циклера). Об’єм рідини, який заливають у черевну порожнину, залежить від маси тіла хворого. Після останнього нічного дренування черевної порожнини вона заповнюється додатковим об’ємом розчину за допомогою циклера. Потім система відокремлюється від хворого і діалізуючий розчин залишається в черевній порожнині ще на 14-15 год денного часу до наступного нічного циклу. Поєднання розчинів із вмістом глюкози 1,36 % і 2,27 % застосовують для сеансів вночі, в той час як розчини із вмістом 3,86 % використовують вдень, наприклад, коли потрібне додаткове видалення рідини. Тому терапію слід підбирати тільки індивідуально залежно від потреби пацієнта в ультрафільтрації.
Рекомендується, щоб дорослі хворі, які починають лікування перитонеальним діалізом, а у випадку з дітьми – хтось сторонній (рівно як і сама дитина, якщо це можливо), пройшли відповідне навчання за програмою, яку контролює лікар.
Побічна дія.
Біль у череві, перитоніт, кровотеча, інфекція навколо катетера в підшкірному тунелі, закупорка катетера, складнощі при видаленні розчину із черевної порожнини та кишкова непрохідність. Але ці ефекти ніяк не пов’язані з дією самого розчину для перитонеального діалізу. Побічні дії, пов’язані з розчином, можуть включати порушення водно-електроліт-ного балансу, гіпо- та гіперволемію, артеріальну гіпо- та гіпертензію, запаморочення та спазми м’язів.
Протипоказання.
Після перенесеної операції або травми черевної порожнини, при виражених спайках, парезі кишечнику, шлунково-кишкових розладах, інфекціях черевної порожнини та черевної стінки, за наявності кили, опіків, калових нориць, колостоми, при напруженому асциті, ожирінні та за наявності збільшених, уражених полікістозом нирок. При оцінці перитонеального діалізу як методу лікування в таких екстремальних ситуаціях, як нещодавно перенесена трансплантація аортального клапана, лактатний ацидоз та тяжкі захворювання легень, позитивний ефект від лікування повинен бути зіставлений з можливими ускладненнями. В кожному конкретному випадку тільки лікар має оцінити користь від лікування методом перитонеального діалізу з урахуванням можливих ускладнень.
Передозування.
Надмірне застосування розчину для перитонеального діалізу, особливо із вмістом глюкози 3,86 %, може спричиняти такі небажані ефекти, як зневоднення організму, втрату ваги, зниження артеріального тиску, запаморочення, спазми м’язів, спрагу, запор.
Особливості застосування.
Лікування методом перитонеального діалізу розчином Діаніл потребує дотримання суворих правил асептики та гігієни. Лікування проводиться під обов’язковим контролем лікаря. У разі застосування для лікування циклера для підготовки системи потрібно звернутися до інструкцій, які супроводжують допоміжне обладнання. Підігрівати розчин для перитонеального діалізу за необхідності дозволяється тільки в зовнішньому мішку із використанням сухого тепла до температури 37 °С. Введення та виведення діалізуючого розчину до/з черевної порожнини пацієнта здійснюється механічним шляхом за гідростатичними принципами або з допомогою спеціального апарату (циклера) через перманентний імплантований у черевну порожнину пацієнта катетер. У розчинах для перитонеального діалізу відсутній калій, тому діаліз може використовуватись для коригування гіперкаліємії. При нормальному вмісті калію в сироватці крові або при гіпокаліємії додавання хлориду калію в концентраціях до 4 ммоль/л може бути показано для запобігання тяжкої гіпокаліємії. Додавання хлориду калію може здійснюватися тільки після ретельної оцінки вмісту калію в сироватці крові і тільки під контролем лікаря.
Застосування у період вагітності.
При застосуванні перитонеального діалізу як форми терапії у пізні терміни вагітності потрібно об’єктивно оцінити користь від цього лікування з урахуванням можливих ускладнень.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.
Пацієнт, який перебуває на лікуванні амбулаторним перитонеальним діалізом, при відсутності тяжких побічних явищ може керувати транспортними засобами і працювати зі складними механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами невідома. При призначенні іншої медикаментозної терапії необхідно звернути увагу на те, що при перитонеальному діалізі швидко виводяться з організму хворого рідина та калій. Наприклад, швидке виведення калію може спричинити аритмію у хворих, які лікуються препаратами серцевих глікозидів; прояви інтоксикації дигіталісом можуть маскуватися підвищеним рівнем калію, або магнію, або гіпокальціємією. Коригування електролітного дисбалансу перитонеальним діалізом може загострити ознаки та симптоми інтоксикації серцевими глікозидами. І навпаки, прояви інтоксикації можуть виникнути при субоптимальних дозах глікозидів, при низькому рівні калію або високому рівні кальцію. Хворі на діабет з азотемією потребують постійного ретельного контролю за потребою в інсуліні під час та після проведення діалізу розчинами, які містять глюкозу.
Умови та термін зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
Термін придатності – 2 роки.
Не застосовувати розчин, що залишився у мішку після проведеної процедури.
Умови відпуску.
За рецептом.
Упаковка.
По 2000 мл розчину в пластиковому мішку “Віафлекс“ PL 146-3, одинарному, обладнаному ін’єкційним портом та з’єднувачем, або в мішку “Твін Бег”, обладнаному ін’єкційним портом, з інтегрованим за допомогою двох магістралей та Y-з’єднувача порожнім пластиковим мішком для дренажу, вкладених у прозорий пластиковий пакет; по 5 комплектів у картонній коробці;
по 2500 мл розчину в пластиковому мішку “Віафлекс“ PL 146-3, одинарному, обладнаному ін’єкційним портом та з’єднувачем, або в мішку “Твін Бег”, обладнаному ін’єкційним портом, з інтегрованим за допомогою двох магістралей та Y-з’єднувача порожнім пластиковим мішком для дренажу, вкладених у прозорий пластиковий пакет; по 4 комплекти в картонній коробці;
по 3000 мл розчину в пластиковому мішку “Віафлекс“ PL 146-3, одинарному, обладнаному ін’єкційним портом та з’єднувачем, або в мішку “Твін Бег”, обладнаному ін’єкційним портом, з інтегрованим за допомогою двох магістралей та Y-з’єднувача порожнім пластиковим мішком для дренажу, вкладених у прозорий пластиковий пакет; по 3 комплекти в картонній коробці;
по 5000 мл розчину в пластиковому мішку “Віафлекс“ PL 146-3, одинарному, обладнаному ін’єкційним портом та з’єднувачем, вкладеному у прозорий пластиковий пакет; по 2 комплекти в картонній коробці.