Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Екстраніл
Бакстер Хелскеа СА, Ірландія
Інструкція
Склад:
Діючі речовини: ікодекстрин, натрію хлорид, кальцію хлорид, магнію хлорид, натрію лактат;
1000 мл розчину містять: ікодекстрину 75 г, натрію хлориду 5,4 г, кальцію хлориду (2Н2О) 0,257 г, магнію хлориду (6H2O) 0,051 г, натрію лактату 4,5 г;
допоміжні речовини: вода для ін’єкцій, кислота хлористоводнева або натрію гідроксид для встановлення величини рН.
Лікарська форма. Розчин для перитонеального діалізу.
Фармакотерапевтична група. Розчини для перитонеального діалізу. Код АТС B05D А.
Клінічні характеристики.
Показання.
Для постійного амбулаторного перитонеального діалізу (ПАПД) або автоматизованого перитонеального діалізу (АПД) при лікуванні хворих з хронічною нирковою недостатністю, особливо тих, які мають низький рівень ультрафільтрації при застосуванні розчинів глюкози.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до полімерів на основі крохмалю та/або ікодекстрину, інших компонентів препарату, індивідуальна непереносимість мальтози або ізомальтози, хвороба накопичення глікогену, існуючий тяжкий лактоцидоз. Екстраніл протипоказаний також пацієнтам, які перенесли хірургічні операції на череві протягом місяця, що передував початку терапії та пацієнтам з абдомінальними фістулами, пухлинами, відкритими ранами, килами або іншими станами, що порушують цілісність стінки черева.
Не рекомендується застосовувати препарат для лікування пацієнтів з гострою нирковою недостатністю.
Cпociб застосування та дози.
Екстраніл призначений тільки для інтраперитонеального введення і не може бути введений внутрішньо венно.
Лікування необхідно розпочинати під наглядом лікаря.
Розчин для перитонеального діалізу слід нагріти у захисному пакеті до температури 37 °C для комфортного введення пацієнту. Однак можна використовувати тільки сухе тепло (наприклад, нагрівальну пластинку, нагрівальну поверхню). Розчини не можна нагрівати у воді чи в мікрохвильовій печі.
Всю процедуру треба виконувати з дотриманням суворих правил асептики та гігієни. Екстраніл, як i будь-який засіб для парентерального введения, необхідно оцінити візуально щодо відсутності мікрочасток i зміни кольору перед вливанням (розчин повинен бути прозорим). Не можна вводити розчин, якщо він знебарвлений, каламутний, містить сторонні частинки або мішок має ознаки протікання, а також у разі пошкодження рукавичок.
Екстраніл рекомендується застосовувати при ПАПД, як правило, вночі, а при АПД - протягом тривалої денної процедури. Застосування препарату для лікування дорослих пацієнтів i пацієнтів літнього віку обмежено однією процедурою на добу. Об’єм препарату, що підлягає інстиляції, залежить від зросту та маси тіла пацієнта i звичайно становить 2 л. Він вводиться протягом приблизно 10-20 хвилин зі швидкістю, комфортною для пацієнта. Пацієнтам з масою тіла більше 75 кг можна вводити 2,5 л розчину. Об’єм препарату, що вводиться, треба зменшити до 1,5 л, якщо пацієнт відчуває дискомфорт у черевній порожнині (відчуття розпирання). Час перебування розчину в черевній порожнині, що рекомендується, при ПАПД становить 6-12 годин, а при АПД - 14-16 годин. Дренаж рідини відбувається за законами гравітації, також зі швидкістю, комфортною для пацієнта. Рідина, що дренується, повинна бути перевірена відносно наявності фібрину або покаламутнення, що може вказувати на наявність інфекції або асептичного перитоніту.
Побічні реакції.
При застосуванні Екстранілу більшість побічних ефектів, що можуть виникати, пов’язана з процедурою ПД. Вони включають: перитоніт (септичний/асептичний), що супроводжується або не супроводжується абдомінальним болем, покаламутненням рідини та іноді підвищенням температури тіла; кровотечі, інфекції навколо катетера в підшкірному тунелі, закупорку катетера, гіперволемію, гіповолемію, гіпертензію, гіпотензію, дегідратацію, набряки, запор, килу абдомінальної порожнини, кишкову непрохідність, втрату апетиту, диспепсію, нудоту, блювання, запаморочення, слабкість, головний біль, біль у плечах.
Побічні дії, що, як правило, пов’язані із самим розчином для ПД, спостерігаються рідше. Вони можуть включати: покаламутнення рідини/асептичний перитоніт, порушення балансу електролітів (тобто гіпокаліємію, гіпокальціємію, гіперкальціємію, гіпохлоремію, гіпонатріємію), непритомність, м’язові судоми, респіраторні симптоми, що асоціюються iз задишкою та слабкістю.
Шкірні реакції, що асоціюються з Екстранілом, включають висипання i свербіж, іноді такі висипання супроводжуються лущенням. При появі таких реакцій, залежно від тяжкості, слід відмовитись від застосування Екстранілу принаймні тимчасово.
Посилена ультрафільтрація, особливо в пацієнтів літнього віку, може призвести до дегідратації, що спричинить гіпотензію, запаморочення, а можливо i неврологічні симптоми. У хворих на діабет епізодично виникає гіпоглікемія.
Зрідка відмічається збільшення рівнів лужної фосфатази у сироватці крові.
При дослідженні лабораторних показників іноді фіксувалось підвищення рівнів аланін амінотрансфер ази та аспартатамінотрансфер ази, часто спостерігалось підвищення рівня лужного фосфату крові та зниження амілази крові.
Крім того, у пост маркетинговому досвіді спостерігались такі побічні реакції:
Інфекції: грибкові перитоніти, бактеріальні перитоніти, інфікування ділянки катетера.
З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцит опенія, лейкопенія.
З боку імунної системи: гіпер чутливість, сироваткова хвороба.
Порушення метаболізму та балансу рідини: гіпоглікемічний шок, гіпоглікемічна кома, дисбаланс рідини, рідинне перевантаження.
З боку органа зору: нечіткість зору.
З боку дихальної системи: бронхоспазм, стридор.
З боку травного тракту та черевної порожнини: склерозуючий інкапсулюючий перитоніт, асептичний перитоніт, каламутність перитонеальної рідини, непрохідність кишечнику, асцит, пахова грижа, дискомфорт у животі, відчуття печії.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: токсичний епідермальний некроліз, мультиформна ексудативна еритема, медикаментозні висипання (включаючи макулярні, папульозні, еритематозні, ексфоліативні, бульозні), ангіо невротичний набряк, генералізована кропив’янка, дерматит (включаючи алергічний і контактний), пері орбітальний набряк, оніхомадезис, тріщини шкіри.
З боку кістково-м’язової системи: артралгія, біль у спині, кістково-м’язовий біль.
Порушення з боку статевих органів: набряк пеніса, набряк мошонки.
Загальні порушення: гарячка, озноб, тривога, зниження ефективності чи неефективність ліків, що виводяться під час перитонеального діалізу.
Ускладення в місці введення: еритема, запалення та біль у зоні введення катетера.
Процедурні ускладнення: взаємодія з матеріалом катетера чи магістралі.
Передозування.
Даних щодо ефектів передозування немає. Проте тривале застосування більше одного мішка Екстранілу за 24 години збільшить рівні карбогідратних метаболітів і мальтози. Вплив такого зростання не відомий, але може спостерігатися підвищення осмоляльності плазми. Введення надлишкового об’єму Екстранілу в черевну порожнину може супроводжуватися здуттям, відчуттям переповнення живота та/або зниженням частоти дихання, а також посиленням побічних ефектів.
Лікування надлишкового введення Екстранілу проводять шляхом виведення розчину з черевної порожнини у дренажний мішок.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Безпека та ефективність застосування у дітей не встановлені, тому препарат не застосовують цій категорії пацієнтів.
Діти.
Безпека і ефективність застосування у дітей не встановлені.
Особливості застосування.
Лікування Екстранілом проводиться під обов’язковим контролем лікаря, з дотриманням суворих правил асептики та гігієни.
Перитонеальний діаліз слід проводити з обережністю у пацієнтів з:
1) абдомінальною патологією, що включає пошкодження очеревини і діафрагми внаслідок операції, уродженої вади чи травми – до повного одужання; абдомінальними пухлинами, інфекцією черевної стінки, грижами, каловими норицями чи колостомією, збільшеними полікістозними нирками чи іншими станами, що порушують цілісність стінки черевної порожнини, поверхні очеревини чи внутрішньо очеревинної порожнини;
2) іншими станами, включаючи нещодавню корекцію аневризми аорти і тяжкі захворювання легенів.
Як і інші розчини для ПД, Екстраніл слід призначати з обережністю та лише після ретельного зіставлення потенційної користі лікування з можливим ризиком для пацієнтів з порушенням травної діяльності, функції дихання або з дефіцитом калію. Пацієнти повинні уникати надмірної або недостатньої гідратації. Посилена ультрафільтрація, особливо в пацієнтів літнього віку, може призвести до дегідратації, що матиме наслідком гіпотензію або можливі неврологічні симптоми.
Треба реєструвати точний баланс рідини та контролю вати масу тіла.
Калій не входить до складу розчину Екстранілу через ризик розвитку гіперкаліємії. При нормальному сироватковому рівні калію або гіпокаліємії після ретельної оцінки сироваткового та загального рівня калію можна вводити додатково калію хлорид (у концентраціях до 4 мЕкв/л) для попередження тяжкої гіпокаліємії, але тільки за призначенням лікаря.
Слід періодично перевіряти рідинні та гематодинамічні показники, формулу крові та концентрації електролітів, включаючи магній і бікарбонати. Якщо сироваткові рівні магнію низькі, можна призначити пероральний прийом магнієвих добавок чи розчини для перитонеального діалізу, що містять вищі концентрації магнію.
Під час проведення перитонеального діалізу можуть втрачатися білок, амін окислоти, водорозчинні вітаміни та інші медикаменти, що потребує їх поповнення.
Хворі на цукровий діабет часто потребують введения додаткового інсуліну для підтримки рівня глікемії під час перитонеального діалізу. Перехід з розчину для ПД на основі глюкози на Екстраніл може вимагати корекції звичайної дози інсуліну. Інсулін можна вводити інтраперитонеально.
Визначення рівня глюкози в крові слід здійснювати методом, специфічним для глюкози, щоб виключити вплив мальтози. Не можна використовувати методи, що базуються на глюкозо-дегідрогеназапіролохінолінхіноні (GDH PQQ) чи глюкозо-барвник-оксидоредуктазі. При використанні методів, що базуються на GDH PQQ чи глюкозо-барвник-оксидоредуктазі, застосування Екстранілу може призвести до визначення помилково високих показників глюкози. Це, у свою чергу, може підвищити необхіднісь в інсуліні. Застосування інсуліну у кількості більшій, ніж потрібно, може спричинити гіпоглікемію, внаслідок чого – втрату свідомості, кому, неврологічне пошкодження і смерть. Крім того, помилково високе значення глюкози у крові у результаті впливу мальтози може замаскувати справжню гіпоглікемію, яка буде розвиватися з відповідними наслідками. Рекомендується перевірити відповідний розділ інструкції комплекту для визначення глюкози, аби впевнитися, що там не зазначена несумісність з ПД-терапією ікодекстрином.
У деяких пацієнтів спостерігалося зменшення рівня натрію та хлориду у сироватці. Хоча такі зменшення вважалися клінічно незначними, рекомендується регулярно перевіряти рівень електролітів у сироватці.
Відмічалося також зменшення рівнів амілази у сироватці як загальне спостереження у пацієнтів при лікуванні за допомогою ПД протягом тривалого часу. Це зменшення, як повідомляється, не супроводжується будь-якими побічними ефектами. Проте невідомо, чи може ненормальний рівень амілази замаскувати зростання амілази у сироватці, як це часто відбувається при гострому панкреатиті.
Під час клінічних випробувань іноді спостерігалося зростання рівня лужної фосфатази у сироватці приблизно на 20 МО/л. Були окремі випадки, коли підвищені рівні лужної фосфатази асоціювалися з підвищеними рівнями глутаматоксалоацетатамінотрансфер ази (SGOT) сироватки крові.
Із застосуванням Екстранілу асоціюються перитонеальні реакції, включаючи абдомінальні болі та покаламутнення відпрацьованої рідини з бактеріями (септичний перитоніт) або без них (асептичний перитоніт). В разі перитонеальних реакцій пацієнт повинен зберегти мішок з ікодекстрином після дренажу разом з його серійним номером i звернутися до лікаря з метою аналізу рідини у дренажному мішку.
Дренажна рідина повинна перевірятися відносно наявності фібрину або покаламутнення, що може вказувати на можливість інфекції або асептичного перитоніту. У випадку перитоніту вибір і доза антибіотиків повинні базуватися на результатах ідентифікації збудників і досліджень чутливості окремих мікро організмів, якщо це можливо. На період очікування результатів ідентифікації збудників слід призначити антибіотики широкого спектра дії.
Початок лікування антибіотиками повинен бути клінічним рішенням, що базується на тому, чи є підозра на інфекцію. Якщо інші можливі причини покаламутнення рідини виключені, застосування Екстранілу необхідно припинити до проведения оцінки цього ефекту. Якщо після припинення використання Екстранілу рідина знову стала прозорою, препарат не повинен вводитися знову (або ж - тільки під ретельним наглядом).
Якщо при повторному введенні Екстранілу покаламутнення виникло знову, препарат більше не можна призначати цьому пацієнту. Необхідно проводити терапію, альтернативну ПД i ретельно наглядати пацієнта.
Рідкісним ускладненням перитонеального діалізу вважається інкапсульований перитонеальний склероз. Повідомлялось про випадки інкапсульованого перитонеального склерозу у пацієнтів, яким застосовували розчини для перитонеального діалізу, в тому числі Екстраніл. Повідомлялось також про нечасті смертельні випадки.
Пацієнтів з тяжкими лактоцидозами не слід лікувати діаліз ними розчинами на основі лактату. Перед початком та під час лікування розчинами для перитонеального діалізу на основі лактату рекомендується ретельно обстежувати пацієнтів зі станами, що підвищують ризик розвитку лактацидозу (наприклад, гострою нирковою недостатністю, уродженими вадами метаболізму, терапією певними препаратами, такими як метформін та інгібіторами нуклеозид/нуклеотидревертази) на предмет розвитку лактацидозу.
При призначенні розчину кожному окремому пацієнту слід взяти до уваги потенційну взаємодію між всіма препаратами, призначеними цьому пацієнту. У пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди, слід ретельно перевіряти сироваткову концентрацію калію. Наприклад, швидке виведення калію може спричинити аритмію у кардіологічних пацієнтів, які приймають глікозиди наперстянки чи інші подібні ліки; при цьому токсичність наперстянки може маскуватися симптомами гіпомагніємії чи гіпокальціємії. Таким чином, деякі зміни концентрації електролітів внаслідок діалізу можуть послаблювати симптоми передозування наперстянки. Навпаки, якщо рівень калію низький чи рівень кальцію високий, токсичність можуть спричинити навіть невисокі дози наперстянки.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, яким проводять перитонеальний діаліз, можуть спостерігатися побічні ефекти, що можуть впливати на здатність керувати автомобілем чи працювати з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження взаємодії Екстранілу з іншими препаратами не проводилися. Проте концентрація в крові лікарських засобів, що виводяться за допомогою діалізу, може бути знижена. У пацієнтів, які застосовують серцеві глюкозиди, необхідно ретельно перевіряти рівні калію та кальцію у плазмі. Для попередження впливу мальтози вимірювання рівня глюкози в крові слід проводити глюкозо-специфічним методом. При застосуванні Екстранілу не можна використовувати методи вимірювання глюкози, що базуються на глюкозо-дегідрогеназапіролохінолінхіноні (GDH PQQ) чи глюкозо-барвник-оксидоредуктазі.
У пацієнтів, які лікувалися Екстранілом, спостерігалось помітне зниження сироваткової активності амілази.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Екстраніл є розчином ікодекстрину (полімер глюкози), що діє як осмотичний агент при інтраперитонеальному введенні. Екстраніл вводиться у черевну порожнину пацієнта i залишається там на визначений час. Надлишкова вода та токсичні речовини завдяки осмосу та дифузії проникають через перитонеальну мембрану (очеревинну) у черевну порожнину i розчиняються в Екстранілі.
7,5 % розчин є приблизно ізоосмолярним до сироватки, що дозволяє здійснювати ультрафільтрацію тривалістю до 12 годин. Порівняно з гіперосмолярними розчинами глюкози відмічається зниження у калорійному навантаженні.
Об’єм виробленого ультра фільтрату однаковий порівняно з таким при застосуванні 3,86 % розчину глюкози для постійного амбулаторного перитонеального діалізу (ПАПД), однак вміст глюкози в крові та рівень інсуліну не змінюються.
Фармакокінетика. Рівень ікодекстрину в крові досягає ста бильної концентрації після 7-10 днів щоденного застосування препарату. Полімер гідролізу ється амілазою. Рівень олігомерів плазми становить 1,8 мг/мл; відмічалося збільшення мальтози у сироватці (G2) до 1,1 мг/мл, але значних змін осмоляльності сироватки не спостерігалось.
При застосуванні препарату в режимі автоматизованого перитонеального діалізу (АПД) рівні мальтози становили 1,4 мг/мл, але без значних змін осмоляльності сироватки.
Результати влливу підвищених рівнів мальтози та ікодекстрину у плазмі невідомі, але немає підстав вважати їх шкідливими.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: стерильний прозорий, безбарвний або з жовтуватим відтінком розчин.
Несумісність.
Якщо визнано доречним введення додаткових компонентів, використовуйте асептичну техніку.
Щоб отримати повну інформацію про додаткові компоненти, зверніться до вказівок із застосування допоміжних препаратів. Деякі додаткові компоненти можуть бути несумісними з Екстранілом.
Додавання калію
Калій не входить до складу Екстранілу, оскільки діаліз може проводитись для корекції гіперкаліємії. У випадку нормального сироваткового рівня калію або гіпокаліємії після ретельної оцінки сироваткового та загального рівня калію можна додатково вводити калію хлорид (у концентраціях до 4 мЕкв/л) для попередження тяжкої гіпокаліємії. Рішення про додавання калію хлориду повинен приймати лікар після ретельної оцінки сироваткового рівня калію.
Додавання інсуліну
Додавання інсуліну до Екстранілу оцінювалось у 6 інсулінзалежних діабетичних пацієнтів на ПАПД з термінальною стадією хвороб нирок. Не відмічено впливу Екстранілу на абсорбцію інсуліну з черевної порожнини чи на здатність інсуліну контролю вати рівень глюкози у крові. На початку лікування Екстранілом у пацієнтів, хворих на діабет, слід проводити належний моніторинг глюкози у крові та коригувати дозу інсуліну.
Додавання гепарину
Досліджень лікарської взаємодії у людей не проводилось. У дослідженнях іn vitro не виявлено доказів несумісності гепарину з Екстранілом.
Додавання антибіотиків
Формальних клінічних досліджень лікарської взаємодії не проводилось. У дослідженнях сумісності іn vitro Екстранілу і деяких антибіотиків не виявлено впливу на мінімальну інгібуючу концентрацію для: ванкоміцину, цефазоліну, ампіциліну, ампіциліну/флукоксациліну, цефтазидиму, гетнаміцину та амфотерицину.
Термін придатності.
2 роки. Препарат треба застосувати негайно після розкриття захисної упаковки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С в недоступному для дітей місці. Не заморожувати. Не використовувати, якщо розчин не прозорий або контейнер пошкоджений.
Препарат призначений тільки для одноразового застосування.
Невикористані залишки знищити.
Упаковка.
По 1,5 л розчину у пластиковому мішку, обладнаному ін’єкційним портом i з'єднувачем, вкладеному у прозорий пластиковий пакет. По 6 комплектов у картонній коробці.
По 1,5 л розчину у пластиковому мішку, обладнаному ін’єкційним портом, з інтегрованим за допомогою двох магістралей i Y-з’єднувача порожнім пластиковим мішком для дренажу, вкладених у прозорий пластиковий пакет. По 6 комплекпв у картонній коробці.
По 2 л розчину у пластиковому мішку, обладнаному ін’єкційним портом i з’єднувачем, вкладеному у прозорий пластиковий пакет. По 5 комплекпв у картонній коробці.
По 2 л розчину у пластиковому мішку, обладнаному ін’єкщйним портом, з інтегрованим за допомогою двох магістралей i Y-з’єднувача порожнім пластиковим мішком для дренажу, вкладених у прозорий пластиковий пакет. По 5 комплектів у картонній коробці.
По 2,5 л розчину у пластиковому мішку, обладнаному ін’єкційним портом i з’єднувачем, вкладеному у прозорий пластиковий пакет. По 4 комплекта у картонній коробці.
По 2,5 л розчину у пластиковому мішку, обладнаному ін’єкційним портом, з інтегрованим за допомогою двох магістралей i Y-з’єднувача порожнім пластиковим мішком для дренажу, вкладених у прозорий пластиковий пакет. По 4 комплекта у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Бакстер Хелскеа С. А., Ірландія (Baxter Healthcare S.A., Ireland).
Місцезнаходження. Moneen Road, Castlebar, Co. Mayo, Ірландія.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|