Склад лікарського засобу:

діюча речовина: рибавірин;

1 таблетка містить рибавірину 200 мг,

дoпoмiжнi peчoвини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, м етилцелюлоза, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фapмaкoтepaпeвтичнa гpyпa. Противірусні засоби прямої дії. Код АТС J05A B04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Хронічний гепатит С (лікування у комбінації з альфа-інтерфероном):

– у хворих, які раніше не лікувалися альфа-інтерфероном, з підтвердженим хронічним гепатитом С;

– при загостренні після курсу моно терапії альфа-інтерфероном;

– у хворих, несприйнятливих до моно терапії альфа-інтерфероном.

Протипоказання.

Хронічна серцева недостатність II - Ш ступенів, інфаркт міокарда, хронічна ниркова недостатність (кліренс креатині ну менше 50 мл/хв), анемія, тяжкі порушення функції печінки (у тому числі декомпенсований цироз), ауто імунні захворювання (у тому числі ауто імунний гепатит), захворювання щитоподібної залози, що не піддаються лікуванню, тяжка депресія з суїцидальними намірами; період вагітності і годування груддю; підвищена чутливість до рибавірину та інших компонентів препарату; дитячий вік до 18 років.

Спосіб застосування та дози.

Препарат приймають внутрішньо під час їжі, запиваючи водою.

Дорослим пацієнтам із гепатитом С рекомендується приймати Рибамідил із розрахунку 15 мг на 1 кг маси тіла, що відповідає 800 - 1200 мг (4 - 6 таблеток) на добу у два прийоми (вранці та ввечері). Рекомендовані дози для хворих з масою тіла менше 75 кг становлять 1000 мг (5 таблеток) на добу у 2 прийоми для хворих з масою тіла понад 75 кг – 1200 мг (6 таблеток) на добу (вранці та ввечері).

Тривалість курсу комбінованої терапії Рибамідилом з альфа-інтерфероном, як правило, становить 24 - 48 тижнів. При цьому для хворих, які раніше не лікувалися, тривалість курсу становить не менше 24 тижнів, а для хворих з вірусом генотипу 1 – 48 тижнів. У хворих, не сприйнятливих до моно терапії альфа-інтерфероном, а також при рецидиві захворювання тривалість курсу становить не менше 6 місяців.

Побічні реакції.

Найчастіше спостерігається гемолітична анемія. Тому в процесі лікування необхідно контролю вати вміст гемоглобіну, білірубіну і сечової кислоти. Часто – диспное, кашель, порушення сну, екзантема. Рідше проявляються грипоподібні явища з температурою, головним болем і болем у суглобах, схуднення, нудота, випадання волосся, депресія. Рідко спостерігаються порушення функції щитоподібної залози у вигляді зміни вмісту тиреотропного гормону (ТТГ), а також алергічні реакції (кропив’янка, бронхоспазм, анафілаксія). Вкрай рідко – симптоми ауто імунних захворювань, артеріальна гіпотензія, лейкопенія та тромбоцит опенія. Усі побічні ефекти, що спостерігаються, оборотні, не впливають на ефективність лікування та зникають після закінчення прийому препарату. Нормалізація гемоглобіну спостерігається після тимчасового зниження дози або відміни препарату.

Передозування.

Симптоми: можливе посилення побічної дії.

Лікування. Відміна препарату. Терапія симптоматична.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності і годування груддю.

Діти.

Безпека препарату при лікуванні дітей і підлітків не встановлена, тому його застосування у пацієнтів до 18 років не рекомендується.

Особливості застосування.

Перед початком лікування, на 2-му і 4-му тижні і далі регулярно, за необхідності, треба проводити контрольні лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові, аналіз електролітів, функціональні проби печінки, вміст креатині ну в сироватці). У процесі лікування Рибамідилом максимальне зниження вмісту гемоглобіну в більшості випадків відзначається після 4 - 8 тижнів від початку лікування. При зниженні гемоглобіну нижче 110 г/л – тимчасово зменшити дозу Рибамідилу на 400 мг на добу, при зниженні гемоглобіну нижче 100 г/л треба скоротити дозу до 50 % від вихідної. У більшості випадків зміни рекомендованих доз забезпечують відновлення рівня гемоглобіну. Однак при збереженні непереносимості Рибамідилу після коригування дози, а також при падінні гемоглобіну нижче 85 г/л прийом препарату треба припинити.

При гострих алергічних реакціях препарат слід відмінити і призначити відповідне лікування. Рибамідил призначають з обережністю та після відповідного обстеження пацієнтам із захворюваннями серця, хронічними обструктивними захворюваннями легенів, цукровим діабетом, при порушеннях згортання крові, тромбофлебіті, мієлодепресії.

У зв'язку з можливою тератогенною та ембріотоксичною дією Рибамідилу необхідно забезпечити надійну контрацепцію під час лікування та протягом 4 місяців після закінчення лікування у жінок і протягом 7 місяців – у чоловіків. У зв’язку з можливим погіршенням функції нирок у літніх пацієнтів перед застосуванням препарату необхідне визначення функції нирок, зокрема кліренсу креатині ну.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Прийом антацидних засобів, що містять алюміній і магній, знижує біодоступність препарату. При одночасному застосуванні Рибамідилу й альфа-інтерферону відзначається синергізм. Призначення Рибамідилу під час лікування зидовудином (азидотимідином) та/або ставудином при наявній ВІЛ інфекції, супроводжується зниженням фосфорилювання цих препаратів, що призводить до ВІЛ-віремії та потребує зміни схеми лікування. У той же час не виявлена взаємодія Рибамідилу і ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази чи інгібіторів протеаз. Тому можливе комбіноване застосування рибавірину та зазначених препаратів для лікування хворих з інфекцією ВІЛ з гепатитом С.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Рибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією.

Найчутливішими до рибавірину ДНК-вірусами є: вірус простого герпесу, віруси групи віспи, хвороби Марека. Нечутливими до рибавірину ДНК-вірусами є: Varicella zoster, вірус псевдо сказу, натуральної коров'ячої віспи. Найчутливішими до рибавірину РНК-вірусами є: грип А, В, параміксовіруси (парагрипу, епідемічного паротиту, ньюкаслської хвороби), реовіруси, онкогенні РНК-віруси. Нечутливими до рибавірину РНК-вірусами є: ентеровіруси, рино віруси, вірус енцефаліту лісу Семлики.

У великих мультицентрових клінічних дослідженнях виявлена активність рибавірину проти вірусу гепатиту С (ВГС). Механізм дії рибавірину проти ВГС повністю не з'ясований. Припускають, що рибавірин трифосфат, який накопи чується у міру фосфорилювання, конкурентно придушує утворення гуанозин три фосфату, тим самим знижуючи синтез вірусних РНК. Також вважають, що механізм синергетичної дії рибавірину та альфа-інтерферону проти ВГС обумовлений посиленням фосфорилювання рибавірину інтерфероном.

Фармакокінетика. Абсорбція. При пероральному застосуванні рибавірин швидко всмоктується в травному тракті. При цьому його біодоступність становить понад 45 %.

Розподіл. Рибавірин розподіляється в плазмі, секреті дихальних шляхів та еритроцитах. Велика кількість рибавірину три фосфату накопи чується в еритроцитах, досягаючи плато на 4-й день і зберігаючись протягом кількох тижнів після введення. Період напів виведення становить 3,7 години. Об’єм V_d – приблизно 5000 л. При курсовому прийомі рибавірин накопи чується в плазмі у великих кількостях. Співвідношення показників біодоступності (АUС) при повторному й одноразовому застосуванні дорівнює 6. Значна концентрація рибавірину (понад 67 %) може бути виявлена в цереброспінальній рідині після тривалого застосування.

Незначно зв'язується з білками плазми.

Час досягнення пікової концентрації в плазмі становить від 1 до 1,5 години.

Час досягнення терапевтичної концентрації в плазмі залежить від величини хвилинного об’єму крові. Концентрація в секреті дихальних шляхів набагато вища, ніж у плазмі.

Середня величина пікової концентрації (С_max) у плазмі становить майже 5 мкМоль/л наприкінці 1-го тижня прийому у дозі 200 мг кожні 8 годин та приблизно 11 мкМоль/л наприкінці 1-го тижня прийому в дозі 400 мг кожні 8 годин.

Біо трансформація. Рибавірин фосфорилюється в клітинах печінки в активні метаболіти у вигляді моно-, ди- і три фосфату, що потім метаболізується в 1,2,4-триазолкарбоксамід. Другий шлях метаболізму включає амідний гідроліз у трикарбоксил ову кислоту і дерибозилювання з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту.

Виведення. Рибавірин виводиться з організму повільно. Період напів виведення (Т_1/2) після одноразового прийому дози 200 мг становить від 1 до 2 годин із плазми і до 40 днів – з еритроцитів. Після припинення курсового прийому Т_1/2 становить приблизно 300 годин. Рибавірин та його метаболіти в основному виводяться з організму із сечею. Приблизно 10 % виводиться з калом. У незміненому вигляді майже 7 % рибавірину виводиться за 24 години і приблизно 10 % – за 48 годин.

Фармакокінетика в особливих клінічних станах. При прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю АUC і С_max рибавірину збільшуються, що обумовлено зниженням справжнього кліренсу. У хворих на печінкову недостатність (А, В і С ступені) фармакокінетика рибавірину не змінюється. Після прийому одноразової дози з їжею, що містить жири, фармакокінетика рибавірину змінюється істотно (АUС і С_max збільшуються на 70 %).

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: таблетки плоско циліндричної форми, з рискою та фаскою, білого чи білого з жовтуватим відтінком кольору.

Термін пpидaтнocтi. Термін придатності – 2 poки. Забороняється користуватися лікарським засобом після зазначеної дати терміну придатності.

Умoви збepiгaння. Зберігати при температурі не вище 25 °С в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За peцeптом.

Виробник. ЗAT ‘Біофарма’.

Місцезнаходження.

Росія, 142279, Московська обл., Серпухівський р-н, сел. Оболенськ, корп. 72 А.