Дослідники зі США підтвердили, що в астматиків рідше розвиваються пухлини головного мозку. Вони з'ясували, чому так відбувається
Ідею про те, що люди із запальними захворюваннями, такими як астма або екзема, менш схильні до розвитку пухлин головного мозку, вперше запропонували понад 15 років тому. Все це – на основі епідеміологічних спостережень. Однак механізми такої закономірності були відомі. Співробітники Медичної школи Вашингтонського університету (США) пролили світло на це питання.
Астма та рак: що нового дізнались вчені
Для дослідження використовували генетично модифікованих лабораторних мишей. На жаль, вони були приречені отримати рак головного мозку до того, як їм виповнилось 3 місяці.
При цьому нещасних тварин піддавали подразникам, які викликають астму.
Після цього фахівці перевіряли мозок гризунів на наявність гліом (пухлин). З'ясувалося, що у тварин, які страждають на астму, пухлини мозку не утворювалися.
Чому у гризунів рак не розвивався
Досліджуючи організм мишей, вчені з'ясували, що за вищезгадані процеси відповідальні так звані T-кілери – різновиди імунних клітин. Коли у людини або миші розвивається астма, їхні Т-клітини активізуються та можуть спровокувати запалення легенів. Однак при цьому вони запобігають зростанню пухлин мозку.
Індуковані астмою Т-клітини змінюють свою поведінку та починають секретувати спеціальний білок. Він натомість діє на імунні клітини – мікроглію, – блокуючи їхню активацію.
На думку дослідників, ці знання можуть стати в пригоді для терапії раку мозку. Звичайно, дослідники не збираються викликати астму у людей. Вона може бути смертельним захворюванням. Про це заявив старший автор роботи Девід Х. Гутманн, доктор медичних наук та професор неврології.
Однак, можливо, ми могли б обдурити Т-клітини, змусивши їх думати, що вони є Т-клітини астми, коли ті потрапляють у мозок. А вони натомість більше не підтримували б утворення та зростання пухлин мозку,– пояснив Гутманн.
Він запевнив, що результати дослідження є перспективними для нових видів терапії, націлених на Т-клітини та їхню взаємодію з клітинами головного мозку.