Ліки від а до я  -   Хвороби  -  Калькулятор калорій  -   Магнітні бурі  -   Дієти  -  Очищення організму  -  Схуднення  -  Молочниця
Геморой  -  Лікування  -  Косметологія  -  Поради  -  Інсульт  -  Інфаркт  -  Діабет  -  Варикоз  - Вправи 


Хвороби








Гарячки геморагічні

Категорія: 

Гарячки геморагічні - гострі вірусні хвороби, які характеризуються інтоксикацією, гарячкою та геморагічним синдромом.
Розрізняють геморагічні гарячки з нирковим синдромом, кримську, омську, Ласса, Марбурга, Ебола, жовту гарячку.

Етіологія гарячки геморагічної


Збудниками є рабдо-, арена- і арбовіруси, що містять РНК; деякі з них на культурах клітин нирок зеленої мавпи виявляють цитопатичний ефект. Збудник гарячки Ласса належить до найнебезпечніших для людини вірусів, досить стійкий у зовнішньому середовищі.

Епідеміологія гарячки геморагічної


Хвороби належать до природно-осередкових зоонозів з переважно трансмісивним механізмом передачі збудника. Джерелом інфекції при більшості з них є гризуни, а також дикі і домашні тварини (кримська геморагічна гарячка) та хворі люди ( міська жовта гарячка, контагіозні геморагічні гарячки Лacca, Марбурга, Ебола).
За епідеміологічними особливостями геморагічні гарячки розподіляють на кліщові (кримська-конго, омська геморагічні гарячки), комарині (жовта гарячка, денге) та контагіозні (геморагічна гарячка з нирковим синдромом, Ласса, Марбурга, Ебола та ін.). Важливою особливістю гарячок Лacca, Марбурга, Ебола є можливість передачі інфекції від людини - повітряно-крапельним шляхом, при спільному користуванні предметами побуту, при догляді за хворими, використанні нестерильних медичних інструментів, що веде до виникнення внутрішньолікарняних спалахів. їх віднесено до хвороб, на які розповсюджується дія міжнародних медико-санітарних правил.
Сприйнятливість людей загальна. Характерна літньоосіння сезонність.
Природні осередки кримської, омської та геморагічної гарячки з нирковим синдромом трапляються в центральних областях Росії, на Уралі, Далекому Сході, в Сибіру, Казахстані. В Україні такі осередки існують у південних областях, Автономній республіці Крим, на Поліссі, у Карпатах і Закарпатті. Контагіозні геморагічні гарячки Ласса, Марбурга, Ебола ендемічні для певних місцевостей Африки, проте описані випадки їх завозу в країни Америки і Європи хворими приматами і людьми, які перебували в інкубаційному періоді. Жовта гарячка реєструється в країнах Латинської Америки та Африці.

Патогенез гарячки геморагічної


Велику роль відіграють вірусемія, інтоксикація. Відзначається пряма дія вірусу на клітини ендотелію судин з підвищенням їх проникності і розвитком геморагічного синдрому, значним порушенням мікроциркуляції. Важливим патогенетичним чинником є виникнення синдрому ДВЗ. При більшості геморагічних гарячок уражуються нирки, печінка, центральна нервова система.
Клініка гарячки геморагічної

Геморагічна гарячка з нирковим синдромом


Тривалість інкубаційного періоду становить пересічно 10-15 діб. Хвороба починається гостро - з надзвичайно сильного ознобу та гарячки до 39-40 °С. Хворі скаржаться на різкий біль голови, у попереку, м'язах кінцівок, світлобоязнь, зниження гостроти зору, «туман» перед очима, безсоння. Гарячка триває 7-9 днів. Хворий спочатку збуджений, пізніше стає млявим, апатичним, іноді марить. Обличчя, шия, верхня половина тулуба, слизова оболонка ротової частини глотки яскраво гіперемовані, склери ін'єктовані.
На 3-5-й день хвороби стан погіршується, зростає інтоксикація, на шиї, плечовому поясі, в пахвових ямках, над ключицями з'являється петехіальна висипка, яка тримається протягом усього гарячкового періоду. Згодом виникають носові, кишкові, легеневі кровотечі.
Тони серця глухі, тахікардія змінюється брадикардією, артеріальний тиск знижений. Можливі явища бронхіту. Живіт болючий внаслідок гіперестезії, позаочерєвинних крововиливів. Інколи збільшуються печінка і селезінка.
Провідним с нирковий синдром. Нін проявляється різким болем у попереку, позитивним симптомом Пастернацького з обох боків, розвитком олігурії, а в тяжких випадках - анурії та уремії. У розпалі хвороби спостерігаються протеїнурія, яка досягає 40 г/л і вище, гематурія, гіалінові та фібринові циліндри, клітини ниркового епітелію в сечі. У крові різко підвищується рівень залишкового азоту, сечовини, креатиніну. Дані гемограми: помірна гіпохромна анемія, лейкоцитоз з нейтрофільозом, тромбоцитопенія, підвищення ШОЕ. Перебіг хвороби переважно тяжкий. Спостерігаються також форми середньої тяжкості, легкі і стерті.

Кримська геморагічна гарячка


Інкубаційний період - 3-7 діб. Початок хвороби раптовий - з ознобу, підвищення температури тіла до 39-40 °С. Хворого турбують біль голови, артралгія, міалгія, багаторазове блювання. Він збуджений; обличчя, шия, верхня частина грудної клітки гіперемовані. Спостерігаються ін'єкція судин склер і кон'юнктив, дрібноточкова енантема слизової оболонки порожнини рота. З 2-4-го дня хвороби на бічних поверхнях тулуба, животі, кінцівках, пахвинних і пахвових ділянках з'являється петехіальна висипка і одночасно - кровотечі з ясен, носа, легень, матки, травного каналу. Стан хворих різко погіршується. Гіперемія обличчя змінюється блідістю і одутлістю, настають сонливість, загальмованість, адинамія, іноді позитивні менінгеальні знаки. Печінка збільшена. Відзначаються позитивний симптом Пастернацького, олігурія, мікрогематурія, протеїнурія. При дослідженні крові виявляють лейкопенію, нейтрофільоз із зсувом вліво, лімфопенію, тромбоцитопенію, збільшення ШОЕ.

Омська геморагічна гарячка


Омська геморагічна гарячка за клінічними проявами нагадує кримську, але при ній частіше уражуються органи дихання (бронхіт, вогнищева пневмонія). Подібний перебіг має і буковинська геморагічна гарячка.

Гарячка Ласса


Гарячка Ласса починається з незначного підвищення температури тіла, нездужання, м'язового болю, кон'юнктивіту. Поступово гарячка досягає 39-40 °С, розвивається типовий фарингіт, частіше виразково-некротичний. У розпалі хвороби відмічаються сильний біль голови, запаморочення, менінгеальні знаки (при нормальному складі ліквору), порушення свідомості. Спостерігаються нудота, блювання, пронос, біль у животі і грудях, кашель, генералізована лімфаденопатія. Відмічаються відносна брадикардія, іноді дикротія пульсу. Печінка збільшена. При дослідженні крові виявляють лейкопенію зі зсувом формули вліво, тромбоцитопенію. У випадках середньої тяжкості і тяжких трапляються помірні кровотечі різної локалізації і петехіальна висипка на шкірі та слизових оболонках. В дуже тяжких випадках розвиваються набряк обличчя і шиї, ексудати (плевральний, перикардіальний, перитонеальний). Значно ускладнюють перебіг захворювання пневмонія, набряк легень, уремія, інфекційно-токсичний шок. Летальність становить ЗО-67 %. У період реконвалесценції спостерігаються астенія, погіршення слуху, полисіння, іноді рецидиви хвороби.

Гарячки Ебола і Марбурга


Гарячки Ебола і Марбурга починаються гостро, ранніми ознаками є кон'юнктивіт і екзантема. У перші дні хвороби з'являються сильний біль голови,нудота, блювання, часті водянисті випорожнення. Висипка макуло-папульозна, розташована на верхніх кінцівках, шиї, обличчі. З 5-7-го дня хвороби відзначається виражений геморагічний синдром; у жінок спостерігаються маткові кровотечі, спонтанні аборти. Дані гемограми: спочатку лейкопенія, потім лейкоцитоз із зсувом вліво, тромбоцитопенія. Безпосередні причини смерті - інфекційно-токсичний шок, серцева недостатність, мозкові розлади. Летальність становить 30-90 %.

Жовта гарячка


Інкубаційний період становить 3-6 діб. Перша стадія хвороби - гіперемії - характеризується раптовим початком із сильного ознобу, гарячки, багаторазового блювання. Відмічаються різка гіперемія і одутлість обличчя і шиї, світлобоязнь; очі налиті кров'ю. Слизова оболонка зіва і язик яскраво-червоного кольору. Хворі дратівливі, збуджені. Спостерігається тахікардія. З 3-го дня хвороби з'являються жовте забарвлення шкіри і склер, петехіальна висипка на шкірі, збільшуються печінка і селезінка. Далі настає ремісія, яка триває 1-2 дні. Температура тіла знижується до норми, поліпшується самопочуття. З 5-го дня хвороби стан різко погіршується (стадія венозного стазу). Знову з'являється гарячка до 40 °С і вище, можливе марення. Наростає жовтяниця. Обличчя стає блідо-жовтим з синюшним відтінком. Посилюються нудота і блювання, блювотні маси набувають темно-коричневого або чорного кольору. Кал темний (мелена). На шкірі тулуба і кінцівок з'являються петехії і екхімози, спостерігаються рясні кровотечі. Уражуються нирки - оліго- або анурія, в сечі - еритроцити, циліндри. Спостерігається азотемія. Тахікардія змінюється на брадикардію. Артеріальний тиск знижується. При дослідженні крові виявляють лейкопенію, нейтропенію, збільшення ШОЕ. Внаслідок ураження печінки - гіпсрбілірубінемія, підвищення активності амінотрансфераз, у сечі - уробілін, білірубін. Гарячковий період триває 8-9 днів. Смерть настає внаслідок шоку, печінкової або ниркової недостатності. Летальність становить 5-10 %, у період епідемії - до 60 % і вище. Можливі легкі, стерті, абортивні форми хвороби без жовтяниці і геморагічного синдрому.

Діагностика гарячки геморагічної


Діагностика здійснюється з урахуванням епідеміологічного анамнезу (зв'язок з ендемічним осередком, сезонність, контакт з кліщами, гризунами та екзотичними тваринами) і типових клінічних проявів (гострий початок, гарячка, геморагічний синдром). Діагноз підтверджують вірусологічними (виділення збудників кримської, омської та жовтої гарячок з крові хворих шляхом інтрацеребрального зараження білих мишей, а гарячок Ласса, Марбурга, Ебола - на культурі клітин або на гвінейських свинках) та серологічними (РЗК, РН, РІА з парними сироватками крові) методами. Дослідження проводять тільки в спеціально обладнаних лабораторіях при дотриманні найсуворіших заходів безпеки.
Диференціювати потрібно від грипу, лептоспірозу, вірусного гепатиту, гарячки денге, тифо-паратифозних захворювань, гарячки Ку, кору, малярії, менінгококової інфекції, геморагічного васкуліту.

Лікування гарячки геморагічної


Хворі підлягають обов'язковій госпіталізації. Основу лікування складають дезінтоксикація, глюкокортикоїди, боротьба з геморагічним синдромом, нирковою недостатністю та інфекційно-токсичним шоком. Ефективних противірусних препаратів немає. Антибіотики показані при нашаруванні бактерійної інфекції.
Реконвалесценти підлягають диспансерному нагляду, тривалість якого обумовлена тяжкістю перебігу захворювання та залишковими явищами: при легкій формі - не менше ніж 4 міс, при середньої тяжкості та тяжкій - до повного клінічного видужання. Частота обстеження - 2-3 рази на рік з обов'язковими аналізами крові і сечі.

Профілактика гарячки геморагічної


При геморагічній гарячці з нирковим синдромом профілактичні заходи направлені на боротьбу з гризунами. Специфічної профілактики цього захворювання немає. Попередження кримської та омської геморагічних гарячок здійснюється шляхом знищення кліщів у природних осередках і приміщеннях (збирання кліщів з худоби та домашніх птахів, дезінсекція гексахлораном), користування захисним одягом при роботі в полі і на лісорозробках, репелентами.
В епідемічному осередку після госпіталізації хворого встановлюють медичне спостереження протягом 10 днів. Обов'язкова заключна дезінфекція з протикліщовою обробкою. Особам, які були в контакті з хворими або покусані кліщами, в ендемічних районах уводять специфічний імуноглобулін внутрішньом'язово в дозі 5-7,5 мл для дорослих і 2,5-3,5 мл - для дітей. При виявленні хворого на контагіозну геморагічну гарячку Ласса, Марбурга, Ебола або жовту гарячку проводять первинні протиепідемічні заходи, як при інших карантинних інфекціях.
Для запобігання їх внутрішньолікарняному поширенню хворого госпіталізують у бокс. Догляд за ним вимагає спеціальної підготовки. Хворих на жовту гарячку ізолюють у кімнаті, що надійно захищена від зальоту комарів. Проводять ретельну поточну та заключну дезінфекцію.
В ендемічних районах жовтої гарячки здійснюють вакцинацію населення живою вакциною «Дакар» або 17-Д нашкірно або підшкірно, ревакцинація через 10 років. Обов'язковій вакцинації підлягають особи, які виїжджають в ендемічні райони Африки та Південної Америки, з реєстрацією її в «Міжнародному посвідченні». Невакциновані особи, які прибули з ендемічних районів, підлягають карантину протягом 9 днів, транспортні засоби - обробці інсектицидами.
Специфічної профілактики контагіозних геморагічних гарячок немає. Термін карантину для прибулих з місцевості, де вони реєструються, становить 17 діб.
Кількість переглядів:
Оцінка і коментарі відвідувачів
comments powered by Disqus