Ліки від а до я  -   Хвороби  -  Калькулятор калорій  -   Магнітні бурі  -   Дієти  -  Очищення організму  -  Схуднення  -  Молочниця
Геморой  -  Лікування  -  Косметологія  -  Поради  -  Інсульт  -  Інфаркт  -  Діабет  -  Варикоз  - Вправи 


Ліки та препарати







Максипім

Брістол-Майєрс Сквібб С. р. Л.


Максипім

Код: J01DE01

Протимікробні


Інструкція


Склад:

діюча речовина: сefepime;

1 флакон містить цефепіму гідро хлориду моногідрату у кількості, еквівалентній 500 мг або 1000 мг або 2000 мг цефепіму;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

b-лактамні антибіотики. Код АТС J01D Е 01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослі.

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

– дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхіт;

– шкіри та підшкірної клітковини;

– інтраабдомінальні інфекції, в тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;

– гінекологічні;

– септицемія.

Емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою.

Профілактика після операційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Діти.

– Пневмонія;

– інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;

– інфекції шкірні та підшкірної клітковини;

– септицемія;

– емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;

– бактеріальний менінгіт.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового класу, пеніциліні в або інших b-лактамних антибіотиків.

Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на переносимість.

Звичайне дозування для дорослих становить 1 г, що вводять внутрішньо венно або внутрішньом’язово з інтервалом у 12 годин. Звичайна тривалість лікування – 7 - 10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Однак дозування і шлях уведення варіюють залежно від чутливості мікро організмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого. Рекомендації стосовно дозування препарату Максипім для дорослих наведені в таблиці.

Інфекції сечових шляхів легкої та середньої тяжкості 500 мг - 1 г внутрішньо венно або внутрішньом’язово
кожні 12 годин
Інші інфекції легкої та середньої тяжкості 1 г внутрішньо венно або внутрішньом’язово кожні 12 годин
Тяжкі інфекції 2 г внутрішньо венно кожні 12 годин
Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції 2 г внутрішньо венно кожні 8 годин
Для профілактики розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань. За 60 хв до початку хірургічної операції дорослим вводиться 2 г препарату внутрішньо венно протягом 30 хв. По закінченні вводиться додатково 500 мг метронідазолу внутрішньо венно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з препаратом Максипім. Систему для інфузії перед введенням метронідазолу слід промити.

Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози препарату Максипім з наступним введенням метронідазолу.

Порушення функції нирок. У хворих із порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв) доза препарату Максипім необхідно відкоригувати.


Рекомендовані дози цефепіму для дорослих

Кліренс креатині ну (мл/хв.)
Рекомендовані дози


> 50 Звичайне дозування адекватне тяжкості інфекції (див. попередню таблицю), коригування дози не потрібно
2 г кожні
8 годин 2 г кожні
12 годин 1 г кожні
12 годин 500 мг кожні 12 годин


30 - 50 Коригування дози відповідно кліренсу креатині ну
2 г кожні 12 годин 2 г кожні
24 години 1 г кожні
24 години 500 мг кожні
24 години
11 - 29 2 г кожні 24 годин 1 г кожні
24 години 500 мг кожні 24 години 500 мг кожні
24 години
≤ 10 1 г кожні 24 годин 500 мг кожні 24 години 250 мг кожні 24 години 250 мг кожні
24 години
Гемодіаліз 500 мг кожні 24 години 500 мг кожні 24 години 500 мг кожні 24 години 500 мг кожні
24 години
Якщо відома тільки концентрація креатині ну в сироватці крові, тоді кліренс креатині ну можна визначати за наведеною нижче формулою:

Чоловіки:

маса тіла (кг) × (140 - вік)

кліренс креатині ну (мл/хв.) = ---------------------------------------------------;

72 × креатинін сироватки (мг/дл)

Жінки:

кліренс креатині ну (мл/хв.) = вищенаведене значення × 0,85.


При гемодіалізі за 3 години виділяється з організму приблизно 68 % від дози препарату. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у початкових нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Дітям віком 1 - 2 місяці препарат призначають тільки за життєвими показаннями. Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують лікування Максипімом, потрібно постійно контролю ватися.

Дітям віком від 1 до 2 місяців. Максипім призначають тільки за життєвими показаннями 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин, залежно від тяжкості інфекції.

Діти від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей з масою тіла до 40 кг, у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечових шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекціях шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрільної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 годин (хворим на фебрільну нейтропенію та бактеріальний менінгіт - кожні 8 годин). Звичайна тривалість лікування становить 7 - 10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування.

Дітям з масою тіла 40 кг і більше Максипім призначають, як дорослим.

Введення препарату. Максипім можна вводити внутрішньо венно або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін'єкції у велику м'язову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза – gluteus maximus).

Внутрішньо венне введення. Внутрішньо венний шлях уведення кращий для хворих із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.

При внутрішньо венному способі введення Максипім розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій, у 5 % розчині глюкози для ін'єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду, як зазначено в наведеній нижче таблиці. Вводять внутрішньо венно повільно протягом 3 - 5 хв або через систему для внутрішньо венного введення.

Внутрішньом’язове введення. Максипім можна розчиняти в стерильній воді для ін'єкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду для ін'єкцій, 5 % розчині глюкози для ін'єкцій, бактеріостатичній воді для ін'єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідро хлориду в концентраціях, що вказані нижче в таблиці.

При застосуванні лідокаїну як розчинника слід перед введенням зробити шкірну пробу на його переносимість.


Об'єм розчину для розведення (мл) Приблизний об'єм отриманого розчину (мл) Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл)
Як і інші лікарські засоби, що застосовуються парентерально, приготовлені розчини препарату перед уведенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень.

Для ідентифікації мікро організму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму слід зробити відповідні мікробіологічні дослідження. Однак Максипім може застосовуватися у формі моно терапії ще до ідентифікації мікро організму-збудника, тому що має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грам позитивних і грам негативних мікро організмів. У хворих із ризиком змішаної аеробно/анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування препаратом Максипім у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.

Побічні реакції.

З частотою від 0,1 % до 1 %:

гіпер чутливість: свербіж, кропив’янка;

з боку травного тракту: нудота, блювання, кандидоз ротової порожнини, діарея, коліт (у тому числі псевдомембранозний);

з боку центральної нервової системи: головний біль;

інші: гарячка, вагініт, еритема.

З частотою від 0,05 % до 0,1 %: біль у животі, запор, вазодилатація, розлади дихання, запаморочення, парестезія, генітальний свербіж, гарячка та кандидоз.

З частотою менше 0,05 % спостерігалися анафілаксія та епілептоформні напади.

Локальні реакції у місці введення препарату: при внутрішньо венному – флебіт та запалення;

при внутрішньом’язовому – біль, запалення.

Після маркетингові дослідження:

– енцефалопатії (втрата свідомості, галюцинації, ступор, кома), епілептоформні напади, міоклонія, ниркова недостатність;

– анафілаксія, в тому числі анафілактичний шок, транзиторна лейкопенія, нейтропенія, агранулоцит оз та тромбоцит опенія.

Лабораторні показники: збільшення рівня аланін амінотрансфер ази, аспарататамінотрансфер ази, лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, еозинофілі я, збільшення протромбі нового часу або парціального тромболастинового часу (ПТТ) і позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу. Тимчасове збільшення азоту сечовини крові та/або креатині ну сироватки і транзиторна тромбоцит опенія відзначалися в менше ніж 0,5 % хворих. Також відзначалися транзиторна лейкопенія і нейтропенія.

Передозування.

Симптоми: у випадках значного перевищення рекомендованих доз, особливо у хворих з порушеною функцією нирок посилюються прояви побічної дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонію, епілептоформні напади, нейром’язова збудливість.

Лікування. Слід припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергійні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Адекватних і добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося, тому Максипім у період вагітності можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Цефепім потрапляє у грудне молоко в дуже невеликій кількості, тому під час лікування Максипімом годування груддю слід припинити.

Діти.

Застосовують дітям віком старше 1 місяця.

Особливості застосування.

У пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, у пацієнтів, які мали в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) моно терапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

Необхідно точно визначити, чи відзначалися раніше у хворого реакції гіпер чутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші b-лактамні антибіотики. Антибіотики варто призначати з обережністю всім хворим із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські препарати. При появі алергічної реакції застосування препарату варто припинити. Серйозні реакції гіпер чутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм терапії.

При застосуванні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у випадку виникнення діареї під час лікування препаратом Максипім. Легкі форми коліту можуть минати після прийому препарату; помірні або тяжкі стани можуть потребувати спеціального лікування.

Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування препарату Максипім може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. При розвитку суперінфекцій під час лікування необхідно вжити відповідні заходи.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Не вивчалася.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з препаратом Максипім, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефро токсичність та ото токсичність аміно глікозидних антибіотиків. Нефро токсичність відзначалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Максипім концентрацією від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій; 5 і 10 % розчини глюкози для ін'єкцій; розчин 6М натрію лактату для ін'єкцій, розчин 5 % глюкози і 0,9 % натрію хлориду для ін'єкцій; розчин Рінгера з лактатом і 5 % розчином глюкози для ін'єкцій.

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини препарату Максипім (як і більшості інших b-лактамних антибіотиків) не вводять одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення препарату Максипім із зазначеними препаратами вводять кожен антибіотик окремо.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грам позитивних і грам негативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю b-лактамаз, має малу спорідненість у відношенні b-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грам негативні бактеріальні клітини.

Цефепім активний щодо таких мікро організмів:

грам позитивні аероби: Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (включаючи їх штами, що продукують b-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з середньою стійкістю до пеніциліну - МПК від 0,1 до 1 мкг/мл); інші b-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans. (Більшість штамів ентерококів, наприклад: Enterecoccus faecalis, і стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім);

грам негативні аероби: Pseudomonas spp., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella spp., включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter spp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus spp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp., включаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; H. influenzae (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); H. parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); N. meningitidis; Pantoea agglomerans (відомий як Enterobacter agglomerans); Providencia spp. (включаючи P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica.

(Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas maltophilia);

анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікро організми ротової порожнини, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp.

(Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis і Clostridium difficile).

Фармакокінетика. Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих здорових чоловіків через різний час після одноразового внутрішньо венного та внутрішньом’язового введення наведені у таблиці.

Концентрації цефепіму в плазмі (мкг/мл) при внутрішньо венному (в/в) та внутрішньом’язовому (в/м) введенні


Доза цефепіму 0,5 години 1 година 2 години 4 години 8 годин 12 годин
500 мг в/в 38,2 21,6 11,6 5,0 1,4 0,2
1 г в/в 78,7 44,5 24,3 10,5 2,4 0,6
2 г в/в 163,1 85,8 44,8 19,2 3,9 1,1
500 мг в/м 8,2 12,5 12,0 6,9 1,9 0,7
1 г в/м 14,8 25,9 26,3 16,0 4,5 1,4
2 г в/м 36,1 49,9 51,3 31,5 8,7 2,3
У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму.

У середньому період напів виведення цефепіму з організму становить близько 2 годин. У здорових людей, які одержували дози до 2 г внутрішньо венно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція препарату в організмі.

Цефепім метаболізується в N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид N-метилпіролі дину. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже виключно за рахунок ниркових механізмів регуляції - головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс – 110 мл/хв). У сечі проявляється приблизно 85 % уведеної дози у вигляді незмінного цефепіму, 1 % N-метилпіролі дину, близько 6,8 % оксид N-метилпіролі дину та близько 2,5 % епімера цефепіму. Зв'язування цефепіму з білками плазми становить менше 19 % і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.

У хворих віком старше 65 років з нормальною функцією нирок не потрібне коригування дози препарату Максипім, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу в порівнянні з молодими хворими.

Дослідження, проведені на хворих з різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напів виведення з організму. У середньому період напів виведення у хворих із тяжкими порушеннями функції нирок, які потребують лікування шляхом діалізом, становить 13 годин при гемодіалізі і 19 годин при перитонеальному діалізі.

Фармакокінетика цефепіму у хворих із порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінена. Коригування дози для таких хворих не потрібне.

Доза препарату 50 мг/кг маси тіла при внутрішньо венному введенні протягом від 5 до 20 хв кожні 8 годин.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: стерильний порошок від білого до світло-жовтого кольору, без видимих домішок; розчин порошку має бути прозорим - від безбарвного до світло-жовтого кольору; рН розчину 4 - 6.

Несумісність.

Не змішувати в одній ємності з іншими лікарськими засобами. Застосовувати розчинники, перелічені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 30 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Приготовлені розчини препарату для внутрішньом’язових і внутрішньо венних ін'єкцій придатні для застосуванння протягом 24 годин при кімнатній температурі або 7 днів при зберіганні в холодильнику (2 - 8 °С).

Упаковка.

По 500 мг або 1 г, або 2 г порошку у флаконі в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Брістол-Майєрс Сквібб С. р. Л.

Місцезнаходження.

Віа дел Муріло Км 2,800, 04010 – Сермонета (ЛТ) – Італія.

Кількість переглядів:
Оцінка і коментарі відвідувачів
comments powered by Disqus