У людей старше 100 років знайшли незвичайний механізм захисту від пухлин

Йдеться про цитотоксичні CD4 Т-лімфоцити, або CD4 CTL. На відміну від більшості CD4 Т-клітин, які переважно координують роботу імунної системи, ці клітини здатні безпосередньо атакувати та знищувати певні небезпечні клітини.

Науковці дослідили зразки крові 28 людей різного похилого віку. Учасників розділили на три групи: від 70 до 99 років, від 100 до 109 років, а також людей віком від 110 років.

Результати показали чітку різницю між групами. Медіанна частка CD4 CTL серед відповідних імунних клітин становила 4% у людей віком 70–99 років, зростала до 9,6% серед 100–109-річних і сягала 17,6% у тих, кому виповнилося щонайменше 110 років.

Це означає, що в найстаршій групі таких клітин було в середньому більш ніж учетверо більше, ніж серед учасників віком до 100 років. Отримані результати вказують, що їхнє активне накопичення може починатися приблизно після досягнення столітнього віку.

Дослідники також проаналізували рецептори Т-клітин. З'ясувалося, що збільшення їхньої кількості відбувалося внаслідок клонального розмноження — окремі CD4 CTL створювали численні копії самих себе.

В одного з довгожителів один такий клон становив 53,8% усіх CD4 CTL у дослідженому зразку. Подібне розмноження Т-клітин зазвичай відбувається після того, як імунна система розпізнає певну загрозу.

Наступним завданням учених було з'ясувати, що саме могло викликати таку реакцію. Для цього рецептори найбільших клонів CD4 CTL порівняли з даними з відкритої бази відомих Т-клітинних рецепторів.

Дослідники знайшли майже три десятки збігів із рецепторами, які раніше виявляли у людей із різними онкологічними захворюваннями. Серед них були рак легенів, молочної залози та печінки.

При цьому в обстежених столітніх і супердовгожителів відповідні види раку не були діагностовані. Науковці припускають, що розмноження таких клітин може бути ранньою імунною відповіддю на аномальні мішені в організмі.

Водночас результати поки не доводять, що саме CD4 CTL захищають довгожителів від розвитку раку. Дослідження вказує на можливий зв'язок, який ученим ще належить детальніше перевірити.