Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Гонорея
Гонорея - інфекційна хвороба, що викликається гонококом, який у жінок ушкоджує переважно ті відділи сечостатевої системи, які вистелені циліндричним епітелієм: слизову оболонку сечівника і каналу шийки матки, вивідні протоки бартолінових залоз, слизову оболонку порожнини матки, маткові труби, покривний епітелій яєчників, очеревину малого таза. Під час вагітності, в дитячому віці і в період менопаузи може виникнути також гонорейний кольпіт. Захворювання передається здебільшого статевим шляхом, рідше побутовим - через ванні губки, рушники, брудну білизну. Інкубаційний період при гонореї триває 3-7 діб, рідше - до 2-3 тиж. За ступенем поширення процесу розрізняють гонорею нижнього відділу статевих органів (гонорейний уретрит, ендоцервіцит, бартолініт, вульвовагініт) і верхніх відділів - висхідна гонорея (ендометрит, сальпінгіт, пельвіоперитоніт).
Форми гонореї такі: 1) свіжа (гостра, підгостра, торпідна); 2) хронічна; 3) латентна.
У жінок клінічна картина гонореї неоднорідна і залежить від локалізації процесу, вірулентності збудника, віку хворої, реактивності її організму, стадії захворювання (гостра, хронічна). Свіжа гонорея в гострій формі проявляється яскравою клінічною картиною. Підгостра форма супроводжується субфебрилітетом, нерідко спостерігаються виразні клінічні симптоми. До неї умовно відносять захворювання, що почалися не більше 2 тиж тому. Торпідна гонорея характеризується незначними клінічними проявами або перебігає безсимптомно, проте у хворої виявляють гонококи. При латентній гонореї бактеріологічного і бактеріоскопічного підтвердження немає, симптоми захворювання практично відсутні, проте хворі є джерелом зараження. Хронічною гонореєю вважають захворювання, яке триває понад 2 міс від зараження, або з невстановленим початком.
Гонорейний уретрит
Клінічна картина захворювання проявляється через 3-5 днів після зараження у вигляді болю і печії при сечовипусканні, частими позивами до нього. Спостерігаються набряк і гіперемія зовнішнього отвору сечівника, гнійні чи слизово-гнійні виділення з нього.
Гонорейний бартолініт
Виникає вторинно внаслідок потрапляння у бартолінову залозу виділень, що містять гонококи. Проявляється набряком, гіперемією навколо зовнішнього отвору вивідної протоки цієї залози. При закупорці протоки утворюється справжній або несправжній абсцес бартолінової залози, який супроводжується симптомами, характерними для гнійних процесів.
Гонорейний ендоцервіцит
Запальний процес розвивається в слизовій оболонці каналу шийки матки. При огляді визначають, що піхва, частина шийки матки набряклі, гіперемовані. Навколо зовнішнього зіва виявляється яскраво-червоний вінчик, з цервікального каналу витікають слизово-гнійні виділення.
Гонорейний проктит
Гонорейний проктит спостерігається дуже рідко. Ураження прямої кишки відбувається внаслідок затікання у відхідник інфікованих виділень зі статевих органів. Клінічно проявляється тенезмами, болем у задньому проході.
Гонорейний ендометрит
Гонорейний ендометрит - це перший стан висхідної гонореї з ураженням функціонального і базального шарів ендометрію. Він проявляється болем у низу живота, високою температурою тіла, іноді нудотою, блюванням. Біль часто має переймистий характер. Виділення кров'янисто-гнійні чи серозно-гнійні. Матка при бімануальному обстеженні болюча. Хронічний ендометрит характеризується порушенням менструальної функції.
Гонорейний сальпінгіт
Гонорейний сальпінгіт - ураження маткових труб, переважно двобічне. В гострій стадії захворювання хвору турбують біль у низу живота, який посилюється при рухах; нудота, підвищення температури тіла. Менструальний цикл порушується.
Гонорейний пельвіоперитоніт
Гонорейний пельвіоперитоніт - специфічне запалення очеревини малого таза, яке часто є продовженням сальпінгоофориту. Початок захворювання гострий. Проявляється сильним болем у низу живота, симптомами подразнення очеревини, блюванням, метеоризмом, затримкою випорожнень, високою температурою тіла. Гонорейний запальний процес характеризується схильністю до утворення спайок, що обмежує поширення процесу за межі малого таза.
Діагностика процесу грунтується на даних комплексного обстеження. Характерними є такі прояви захворювання: уретрит, бартолініт, ендоцервіцит, двобічний сальпінгіт, проктит, пельвіоперитоніт. Діагноз гонореї підтверджується позитивними результатами бактеріологічного та бактеріоскопічного дослідження виділень із каналу шийки матки, піхви, сечівника. При хронічній гонореї з метою загострення процесу проводять так звану провокацію: 1) змащування слизової оболонки каналу шийки матки, піхви і сечівника 0,25 % розчином нітрату срібла; 2) введення гоновакцини, пірогеналу, продигіозану; 3) діатермія. Мазки рекомендується брати на 2-4-й день менструації, після провокації - через 24, 48, 72 год, що дає змогу виявити гонококи.
Лікування
Лікування проводять в умовах спеціалізованого стаціонару. Іноді хвору лікує в поліклініці лікар-венеролог. Лікування спрямовують на ліквідацію збудника, підвищення імунобіологічної реактивності організму, усунення вогнищевих проявів запальної реакції. На початку лікування призначають бензилпеніциліну натрієву сіль по 1 000 000 ОД 4-6 разів на добу. При висхідній гонореї завжди має місце змішана мікрофлора, тому для швидкої ліквідації гострого процесу використовують антибіотики широкого спектра дії: ампіцилін - по 0,5 г 4 рази на день; левоміцетин - по 0,5 г 6 разів на добу впродовж 2 діб, а далі 4 рази на добу; доксациклін (вібраміцин) - по 0,1 г протягом перших 2 діб (по 2 капсули 2 рази на день), у наступні дні - по 1 капсулі 2 рази на день; таревід - по 2 г 3 рази на день; еритроміцин - по 400 000 ОД 6 разів на день у перші 2 доби, потім по 400 000 ОД 4 рази на день. Сульфаніламідні засоби призначають при непереносності антибіотиків. Норсульфазол, сульфадимезин менш ефективні, ніж сульфаніламідні препарати подовженої дії (сульфадиметоксин, сульфапіридазин, бісептол). Сульфадиметоксин призначають всередину: у перші 2 доби - по 1,5 г 3 рази на добу через рівні проміжки часу, а в наступні дні - по 1 г 3 рази на добу; на курс лікування при свіжій гострій і підгострій неускладненій гонореї - 15-17 г, при інших формах - 18-20 г. Гоновакцину використовують після неефективної антибіотикотерапії, а також при рецидивах із млявим перебігом, свіжих торпідних і хронічних формах захворювання (по 200-300 млн мікробних тіл через 2-3 дні внутрішньом'язово). Для туалету зовнішніх статевих органів призначають 0,002 % розчини хлоргексидину, рекутану, балізу-2. Місцеве лікування проводять при хронічній гонореї після ліквідації ознак гострого запалення. В хронічній і підгострій стадіях використовують фізіотерапевтичні методи: лазерне опромінювання, аплікацію парафіну, грязі, діатермію, індуктотермію, УВЧ. На 7-10-й день після закінчення лікування антибіотиками визначають вилікування. Це роблять за допомогою бактеріоскопічного та бактеріологічного методів. Якщо в досліджуваному матеріалі гонококи відсутні, то проводять комбіновану провокацію: ін'єкцію гоновакцини, що містить 500 млн мікробних тіл, змащування отвору сечівника 1 % розчином Люголя, а шийкового каналу - 0,5 % розчином срібла нітрату. Досліджують виділення із зазначених органів протягом 3 днів. Під час менструації беруть мазки, після її закінчення проводять провокацію і через 24, 48, 72 год досліджують виділення. Такі обстеження проводять упродовж 2-3 менструальних циклів. При негативних результатах дослідження хвору знімають з обліку. Хвора на гонорею повинна знаходитися під наглядом дерматовенеролога. Жінок, які мають тісний контакт з дітьми, зокрема тих, що працюють у дитячих закладах, на час лікування усувають від роботи.
Профілактика
Надійним методом профілактики гонореї є використання презерватива при випадкових статевих зносинах.
У разі пошкодження останнього чи здійснення статевого акту без його використання слід ретельно обмити зовнішні статеві органи теплою водою з милом, а потім після сечовипускання провести спринцювання 0,002 % розчином хлоргексидину біглюконату.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|