На це запитання відповів Девід Ірвін (David Irving) з Технологічного університету Сіднея (University of Technology Sydney). Він пояснив, що така розбіжність – це результат роботи одразу кількох факторів. Синіми венами здаються через особливості зору людини, того, як світло відбивається і поглинається шкірою, а також певних властивостей крові.
Різні світлові хвилі мають різну довжину. Червоні – найдовші (близько 700 нм), фіолетові – найкоротші (близько 400 нм), між ними є всі інші. Людина сприймає колір чогось, коли ці хвилі (зокрема відбиті від будь-якої поверхні) сягають її органів зору. Світло, що падає на шкіру – в основі біле, суміш усіх видимих світлових хвиль. Червоні хвилі через свою довжину не так сильно відбиваються шкірою, вони можуть проникати всередину – на відстань у 5-10 мм, досягаючи більшості вен. Однак у венах тече кров, а крові міститься гемоглобін, одне з властивостей якого – поглинання червоного світла. Досвід із гемоглобіном можна провести в домашніх умовах – якщо посвітити на руку червоним, можливо, ви помітите темні лінії там, де проходять вени.
Синє світло легко відбивається і розсіюється, і всередину шкіри він майже не проникає. Якщо посвітити синім на руку – вени майже не будуть видні. Якщо на шкіру світять білим звичайним світлом, то синій відбивається від неї в районі вен, а червоний поглинається, тому вени здаються синіми. Звідси ж узялося поняття «блакитна кров» – аристократи були засмаглими, на відміну працівників, що працювали на вулиці, і на блідій шкірі герцогинь і графів блакитні вени були особливо помітні.
Що ж, тепер все зрозуміло.