Ліки від а до я  -   Хвороби  -  Калькулятор калорій  -   Магнітні бурі  -   Дієти  -  Очищення організму  -  Схуднення  -  Молочниця
Геморой  -  Лікування  -  Косметологія  -  Поради  -  Інсульт  -  Інфаркт  -  Діабет  -  Варикоз  - Вправи 


Хвороби








Бронхіальна астма

Категорія: 

Бронхіальна астма - хронічне рецидивуюче захворювання трахеобронхіального дерева, що характеризується приступами ядухи (спазм, набряк слизової оболонки, гіперсекреція). Основою захворювання є генетично детермінована схильність до алергії.

Етіологія і патогенез бронхіальної астми



Етіологію і патогенез бронхіальної астми можна розглядати як три послідовні, взаємообумовлені етапи.
1. Спадковий або набутий (рідше):
а) дефект альфа-адренергічних рецепторів;
б) підвищена чутливість слизової оболонки бронхіального дерева до біологічно активних речовин (гістамін, ацетилхолін, серотонін, анафілаксин, простагландини, брадикініни);
в) порушена імунологічна реактивність. Про спадкову обтяженість свідчить і те, що у більшості родичів пробандів були алергічні захворювання, у 70 % дітей до виникнення бронхіальної астми мали місце різноманітні алергічні прояви.
2. Сенсибілізація організму екзо- й ендоалергенами.
Екзоалергени бувають неінфекційного (побутові - домашній пил, епідермальні - вовна, волосся, лупа тварин; пилкові - пилок трав, дерев; рослинні - фрукти, овочі, злакові; тваринні - м'ясо, риба, яйця; хімічні - лікарські речовини) й інфекційного (бактерії, гриби, віруси) походження. Ендоалергени утворюються в бронхолегеневій системі при рецидивуючих хронічних захворюваннях її. Труднощі у виявленні алергену (причини) при бронхіальній астмі обумовлені не лише обмеженими діагностичними можливостями, а й розширенням діапазону алергенів у зв'язку із збільшенням тривалості перебігу захворювання. Якщо захворювання триває понад 1 рік, то ймовірність того, що причиною приступів ядухи є один антиген, дорівнює нулю. Екзоалергени потрапляють в організм крізь дихальні шляхи (рослинного, побутового, тваринного походження), травний канал (молоко, м'ясо, риба, овочі, фрукти, борошно, олія, медикаменти), під час проведення інгаляцій (здебільшого антибіотики), ін'єкцій (лікарські засоби, вакцини). На 1-му році життя частіше спостерігається харчова і вакцинальна алергія, на 2-3-му - інфекційна і медикаментозна, в подальшому - алергія, яка пов'язана з побутовими і пилковими чинниками. Часті ГРВ1 (5-10 разів на рік), наявність вогнищ хронічної інфекції, котрі передують розвитку бронхіальної астми у дітей, порушуючи цілісність бронхіальної системи, її бар'єрну функцію, прокладають шлях і небактеріальним алергенам.
3. Етап алергічних реакцій, які, згідно з даними А.Д.Адо, мають три послідовні фази. Перша фаза - імунологічна. Вона характеризується утворенням комплексів антиген (автоантиген) - антитіло (автоантитіло), що здійснюється в процесі сенсибілізації організму за участю комплементу. Друга - патохімічна (внаслідок альтерації клітинних елементів йде вивільнення біологічно активних речовин). Вважають, що алергічні реакції відбуваються в «шокових тканинах» (слизовій оболонці, м'язах) бронхів і бронхіол. Третя фаза - патофізіологічна, саме вона обумовлює клінічні прояви (спазм гладеньких м'язів, підвищена проникність судин і набряк слизової оболонки, гіперсекреція густого, в'язкого слизу).

Клініка бронхіальної астми



Клінічні прояви бронхіальної астми у період провісників. Він триває декілька годин або днів. У дітей раннього віку цей період триваліший (переважають набряк, гіперсекреція), в старшому віці - коротший (переважає спазм гладеньких м'язів), характеризується неспокоєм або пригніченням, підвищеною збудливістю, порушенням сну, його ритму, свербінням шкіри, зниженим апетитом, утрудненим носовим диханням, руховим дискомфортом; відчуттям подразнення в горлі, закладання в грудях, появою кашлю, гіперемії зіва, сухих свистячих хрипів, інколи пітливості, спраги, поліурії. В цей період загострюються ознаки ексудативно-катарального діатезу, нейродерміту. Тоді ж може мати місце симптом «алергічного салюту» (дитина періодично чухає ніс).

Приступ експіраторної ядухи (приступний період) виникає здебільшого вночі, проте нерідко і вдень (у зв'язку з хвилюванням, переохолодженням, після контакту з тим чи іншим алергеном) і триває від кількох хвилин до декількох днів (астматичний стан). Якщо приступ розвинувся на фоні ГРВІ або загострення хронічної вогнищевої інфекції, то йому передують підвищення температури тіла, катаральні явища; в протилежному випадку температура тіла нормальна, часом субфебрильна, пов'язана не із захворюванням, а з порушенням температурного режиму.

Швидко з'являється задишка за типом ядухи, котра є характерним симптомом бронхіальної астми. Частота дихання збільшується у 2-3 рази порівняно з нормою (60-80 за 1 хв); воно змінене, утруднене, видих - подовжений, гучний. Старші діти під час приступу намагаються сісти, впираючись у ліжко (бажання максимально полегшити дихання); з'являється вираз страху на обличчі. Маленькі діти, що перебувають у положенні лежачи, проявляють виражену тривогу, повертаючи голову то в один, то в другий бік, наче прохають про допомогу. Вираз обличчя страждальницький. Спостерігаються втягнення міжреберних м'язів, згладженість та випинання над- і підключичних ямок, ціаноз губ, носогубного трикутника, акроціаноз, здуття грудної клітки, різке зниження її екскурсії (вона практично непомітна).

Під час пальпації грудної клітки виявляють її струшування від гучного дихання. При перкусії визначають коробковий звук, при рентгенологічному дослідженні - підвищення прозорості легень, обмеження їх рухливості, опущення нижніх меж, посилення легеневого малюнку, симптом «зіяння переднього середостіння». За допомогою аускультації у дітей старшого віку виявляють переважання сухих дзижчачих, свистячих хрипів; молодшого - різнокаліберні вологі хрипи. При тяжкому перебігу бронхіальної астми може виникнути гостра серцево-судинна недостатність.

Зміни травної системи проявляються зниженням або відсутністю апетиту, нудотою, блюванням (переважно рефлекторним і пов'язаним з кашлем), збільшенням печінки, порушенням її функції. Біль у животі частіше викликаний перенапруженням м'язів черевної стінки. Гіпоксична енцефалопатія зустрічається лише в разі вкрай тяжкого приступу і характеризується явищами менінгізму, непритомністю, конвульсіями. Зміни крові при інфекційно-алергічній формі бронхіальної астми виявляються лейкоцитозом, зсувом вліво, при атопічній - лейкопенією. Для алергічної форми бронхіальної астми у дітей характерне підвищення вмісту IgE в сироватці крові в 5-10 разів порівняно з нормою, при інфекційно-алергічній - рівень IgE нормальний або незначно збільшений.

Післяприступний період в перші дні супроводжується зменшенням частоти дихання (до нормалізації), посиленням катаральних явищ і появою або збільшенням кількості різноманітних хрипів в легенях, а надалі - швидким їх зникненням, нормалізацією температури тіла, загального стану, функції серцево-судинної, нервової, травної систем. Емфізема легень та латентний бронхоспазм утримуються інколи і в міжприступний період.
У тяжких випадках приступ бронхіальної астми може переходити в астматичний стан.

Лікування бронхіальної астми у дітей є складною і далеко не вирішеною проблемою. Необхідне якнайтриваліше перебування дитини на свіжому повітрі (ідеально - цілодобово) незалежно від пори року. їжа гіпосенсибілізуюча, з виключенням облігатних алергенів (цитрусові, риба, бульйони, мигдаль та ін.). Рекомендують обмеження їжі аж до голоду у дітей шкільного віку в перші дні приступу, при застосуванні кортикостероїдів, повне виключення кухонної солі. Білкові продукти в приступний період обмежують і вживають переважно до обіду. З метою виведення токсичних речовин (шлаків) дітям дають значну кількість пиття.

Оптимальний режим - відсутність подразників (яскравого світла, гучних звуків, різких запахів, обмеження інформаційних та емоційних вражень, здорові взаємовідносини у сім'ї); ліжковий режим у період приступу, помітне обмеження фізичного навантаження в післяприступний період, виключення елементів змагання та їх еквівалентів у міжприступний період.

Лікування в приступний період передбачає ліквідацію провідних патогенетичних ланок. З метою усунення спазму використовують адреналін і ефедрин, котрі є універсальними стимуляторами адренергічних систем, а також зменшують набряк і гіперсекрецію. У дітей їх застосовують обмежено через альфа-адренергічну дію. 0,1 % розчин адреналіну застосовують у мінімальних дозах (0,01 мл/кг, але не більше 0,35 мл на 1 ін'єкцію), бо він може викликати різке погіршення функції серця і смерть. Адреналін діє в перші 2-20 хв, а в разі відсутності ефекту введення повторюють лише 1 раз через 20-30 хв. Використовують також неселективні -стимулятори - ізадрин, новодрин, алупент, астмопент. Виразніший бронходилататорний ефект спостерігається при їх інгаляційному введенні (тривалість дії 3-4 год). Досить ефективними є препарати ксантинового ряду (теофілін, еуфілін), які не лише знімають спазм, а й зменшують тиск у легеневій артерії, поліпшують скоротливу функцію міокарда за рахунок розширення вінцевих судин, діють сечогінно.

Доза теофіліну при тяжкому приступі бронхоспазму становить 6-9 мг/кг (внутрішньовенно струминно, повільно), підтримуюча доза - 1-1,65 мг/кг на 1 год внутрішньовенно краплинно і 5 мг/кг кожні 4 год. Слід пам'ятати, що доза еуфіліну має перевищувати дозу теофіліну на 1/5.

Набряк слизової оболонки бронхів усувають за допомогою препаратів кальцію (краще застосовувати 1 % розчин кальцію хлориду внутрішньовенно краплинно, 10 мл на 1 рік життя), аскорбінової кислоти, антимікробних препаратів при інфекційно-алергічній формі, гепарину, кортикостероїдів.

Видалення слизу здійснюють за допомогою регулярного туалету повітроносних шляхів, інгаляцій (солянолужних і муколітичних препаратів), дренажного положення, вібромасажу, бронхоскопії, внутрішньовенного введення 40 мл/кг ізотонічного розчину натрію хлориду (муколітична дія). Рідше застосовують протигістамінні препарати, оскільки під їхньою дією слиз стає густим, в'язким, важко відходить.

Ступінь тяжкості приступу може бути різним, і це потребує диференційованого підходу до призначення лікування. Легкий приступ можна припинити здебільшого лише за допомогою відволікаючих та заспокійливих терапевтичних заходів, рефлексотерапії, вольової ліквідації глибокого дихання згідно з методикою К.П.Бутейка. Рідше вимушено призначають еуфілін перорально в мінімальних вікових дозах. Використовують симптоматичну терапію. Вода є одним з ефективних відхаркувальних засобів, вона сприяє зниженню інтоксикації, ацидозу. При будь-якому ступені тяжкості приступу не можна допускати явищ дегідратації, оскільки вони погіршують перебіг захворювання.

При середньотяжкому приступі бронхіальної астми вживають тих самих терапевтичних заходів, що й при легкій формі, але еуфілін вводять внутрішньовенно краплинно на ізотонічному розчині натрію хлориду. Кортикостероїди використовують лише при переході приступного періоду в астматичний стан протягом 2-3, переважно не більше 7 днів, у невеликій дозі (2-3 мг/кг на добу), внутрішньовенно краплинно 1/2 добової дози. У випадку тяжкого приступу дозу еуфіліну для одноразового внутрішньовенного краплинного введення збільшують до 6-9 мг/кг, після чого дають перорально до 20 мг/кг на добу. Кортикостероїди в підвищеній дозі (5-7 мг/кг на добу) вводять спочатку внутрішньовенно краплинно, потім перорально. При всіх ступенях тяжкості приступного періоду широко застосовують аеро-, кисневу терапію (тяжкий, середньотяжкий перебіг), бронхосанацію і гемосорбцію (тяжкий перебіг).

Астматичний стан у фазі компенсації (І стадія) знімається за тим самим принципом, що й при формі середньої тяжкості; при декомпенсації (II стадія) - як при тяжкій. У разі розвитку гіпоксичної коми (III стадія) вживають реанімаційних заходів (штучна вентиляція легень, преднізолон - 6-10 мг/кг на добу, 2/3 дози внутрішньовенно; боротьба з серцевою недостатністю, гіпоксичною енцефалопатією, ацидозом). Попри те що кортикостероїди є найефективнішими засобами при бронхіальній астмі, їх використання обмежене (астматичний стан, асфіксичний синдром, сталі приступи ядухи). Це пов'язано із швидким розвитком гормональної залежності і тяжких ускладнень у таких дітей.

Лікування в після- і міжприступний період повинно бути тривалим (не менше 1 року за відсутності приступу) і постійним.
Задитен (кетотифен) є інгібітором викиду гістаміну з нейтрофільних і базофільних гранулоцитів, тучних клітин легеневої тканини; знімає спазм гладеньких м'язів, викликаний гістаміном; відновлює чутливість Л-адренергічних рецепторів. Задитен не усуває астматичного приступу, терапевтичний ефект його проявляється через 2 тиж і досягає максимуму через 1-2,5 міс. Тривалість застосування - 6-9 міс із розрахунку 0,025 мг/кг (разова доза) 2 рази на день (у вигляді таблеток, сиропу). Аналогічно діє (дещо слабше) інтал. Його використовують здебільшого у вигляді інгаляцій, 4 рази на день (тривалість дії до 6 год), не менше 2-3 міс. Цей препарат ефективніший у дітей з атопічною формою бронхіальної астми. В цей період показані цитратна кров внутрішньошкірно, розчин цитрату натрію (0,5-1 мл), 0,5 % розчин новокаїну (2-4 мл), кров хворої дитини - 2-4 мл (паралельно хребту 5-7 ін'єкцій з обох боків) через 3-4 дні, 3-4 процедури.

В міжприступний період широко застосовують гістаглобулін внутрішньом'язово: перша доза - 0,1 мл, наступна ін'єкція - 0,5 мл, далі по 1 мл; всього 5 ін'єкцій з інтервалом З-4 дні. Близький за дією й алергоглобулін, який призначають по 5 мл через кожні 15 днів протягом 2 міс.
Кількість переглядів:
Оцінка і коментарі відвідувачів
comments powered by Disqus