Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Хвороби
Астма бронхіальна
Астма бронхіальна - хронічна рецидивуюча хвороба імунного або неімунного генезу з локалізацією патологічного процесу в бронхах середнього і дрібного калібру, основним проявом якої є пароксизм ядухи, зумовлений бронхоспазмом, гострим набряком слизової оболонки і скупченням в'язкого слизу в просвіті бронхів. Внаслідок цих змін виникає порушення вентиляції легень. В акт дихання включаються допоміжні м'язи верхнього плечового поясу, грудної клітки і черевного пресу. Видих при цьому подовжений і утруднений, задишка має експіраторний характер. Бронхіальна астма - поліетіологічне захворювання.
Розрізняють такі клініко-патогенетичні варіанти хвороби:
1) атопічний,
2) інфекційно-залежний,
3) аспіриновий,
4) фізичного навантаження,
5) нервово-психічний,
6) дисгормональний,
7) адренергічного дисбалансу,
8) автоімунний.
У виникненні та загостренні атопічної (алергічної) астми важливе значення належить спадковості і специфічним екзоалергенам (домашній пил, харчові продукти тощо). Вірусна або бактерійна інфекція провокують розвиток інфекційно-залежної астми. Аспіринова астма пов'язана з прийманням ацетилсаліцилової кислоти, часто поєднується з поліпозом носа. Астма фізичного навантаження виникає після бігу, інтенсивних фізичних вправ. Основою дисгормональної астми є недостатність наднирковиків, розлади менструального циклу. Астма адренергічного дисбалансу виникає при зниженні функції бета-адренорецепторів бронхів, які викликають їх розширення. Розвиток автоімунного варіанту астми зумовлений імунопатологічними реакціями. Цей різновид хвороби має найтяжчий перебіг.
Клініка астми бронхіальної
У деяких хворих перед приступом астми з'являються провісники: нежить, біль голови, відчуття стиснення в грудях, свербіння шкіри тощо. Нерідко буває сухий кашель. На початку приступу до кашлю приєднуються утруднене дихання, подовжений видих. Пізніше виникає ядуха. Дихання стає хрипким, шумним. Хрипи в грудній клітці хворого можна чути на відстані. Він фіксує плечовий пояс, щоб легше було дихати. Може спостерігатися як бради-, так і тахіпное. Нерідко хворий покритий липким потом. Приступ ядухи закінчується кашлем з відходженням мокротиння, спочатку в'язкого, а потім рідкого. У мокротинні бувають зліпки бронхів. При огляді виявляють ознаки гострої емфіземи легень: дихання послаблене, везикулярне; сухі свистячі хрипи, переважно на видиху. Важливе значення належить диференціації бронхіальної і серцевої астми.
Астматичний статус
Нерідко затяжний приступ бронхіальної астми переходить в астматичний статус (стан). Це буває тоді, коли затяжні приступи ядухи відбуваються один за одним або коли приступ триває понад 24 год. Астматичний статус - якісно новий стан захворювання; прогноз при цьому завжди серйозний, бо в 8-16 % випадків настає смерть. В І стадії астматичного статусу відзначається зниження бронхорозширюючої реакції на введення еуфіліну і симпатоміметиків, виникає часткова обтурація бронхів з непродуктивним кашлем (перестає виділятися мокротиння). На всьому протязі легень вислуховуються сухі свистячі хрипи, більше на видиху. В II стадії зникають дихальні шуми і хрипи, настає тотальна обструкція бронхів. До неї веде скупчення густого і в'язкого секрету в просвіті бронхіального дерева. Одночасно буває тахікардія з артеріальною гіпертензією. При аускультації в легенях спостерігається мозаїчна картина: від відсутності дихальних шумів до їх підсилення. Для III стадії астматичного стану характерні гіпоксія мозку, збудження, розлади свідомості, зниження артеріального тиску. Поступово розвиваються симптоми гіпоксичної і гіперкапнічної коми, за якими настає зупинка дихання і серцевої діяльності.
Лікування астми бронхіальної
При легкому приступі бронхіальної астми призначають всередину еуфілін (по 0,15-0,3 г на прийом), антастман, теофедрин. Якщо ж у хворого відзначається аспіринова астма, то антастман і теофедрин йому протипоказані, бо до складу цих лікарських засобів входить ацетилсаліцилова кислота. Найширше використовують симпатоміметики в аерозолях: астмопент (алупент), беротек, сальбутамол по 2 інгаляції на прийом. Хворим молодого віку доцільно призначати беротек, а особам старшого віку при поєднанні бронхіальної астми з ішемічною хворобою серця - сальбутамол. Для інгаляції використовують також 1 % розчин еуспірану (по 0,1-0,2 мл на процедуру), 1 % розчин новодрину (по 1 мл), 0,5 % розчин ізадрину (по 1 мл). Інколи особам молодого віку допомагає введення під шкіру 0,3 мл 0,1 % розчину адреналіну. При затяжному приступі ядухи вводять у вену 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну на 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Кращий ефект буває при крапельному введенні 10-15 мл 2,4 % еуфіліну на 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду аоо 5 % розчину глюкози. При виділенні великої кількості мокротиння (оронхорея) призначають підшкірно 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну.
Якщо клінічний ефект відсутній, у хворого може розвинутись астматичний стан. В І стадії астматичного стану призначають регідратаційну терапію. Протягом доби хворому вводять 1-2 л рідини (5 % розчин глюкози, ізотонічний розчин натрію хлориду, гемодез тощо) внутрішньовенно разом з 90-150 мг преднізолону або 250-300 мг гідрокортизону, 10 000-15 000 ОД гепарину, 10-15 мл 2,4 % розчину еуфіліну на 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. За відсутності ефекту через кожні 2 год повторно призначають глюкокортикоїди. Одночасно дають всередину 10 мг преднізолону, або 8 мг тріамцинолону (полькортолону, кенакорту, урбазону), або 2-4 мг дексаметазону. Кожні 2 год зазначені дози призначають повторно до відходження мокротиння. В II стадії астматичного статусу дози гормонів збільшують в 1,5-2 рази, вводять їх тільки у вену. Для боротьби з ацидозом призначають крапельно 200 мл 4 % розчину натрію гідрокарбонату. Протипоказані адреналін та інші симпатоміметики. За відсутності ефекту хворий підлягає госпіталізації у відділення інтенсивної терапії або реанімації. Транспортування здійснюють машиною швидкої допомоги в положенні хворого сидячи.
У фазі затихання або ремісії лікування проводять згідно з клініко-патогенетичним варіантом хвороби. При атопічній астмі призначають специфічну гіпосенсибілізуючу терапію, гістаглобулін за схемою. Це лікування здійснюють в алергологічному кабінеті. Для запобігання приступам застосовують інгаляції інталу, які є досить ефективними. Хворим на інфекційно-залежну астму проводять протизапальну терапію. При резистентних формах дають по 15-20 мг на добу преднізолону за схемою. Для поліпшення дренажної функції бронхів призначають дихальну гімнастику, бронхолітичні, відхаркувальні препарати. При лікуванні аспіринової астми не можна використовувати лікарські засоби, до складу яких входить ацетилсаліцилова кислота. Хворим на астму фізичного навантаження рекомендують інтал, антагоністи кальцію (коринфар, ніфедипін, кордипін), поступове збільшення фізичних навантажень. При дисгормональній і стероїдозалежній астмі призначають глюкокортикоїди всередину або в інгаляціях (бекотид, бекломет). Автоімунний варіант астми трапляється рідко. Показані цим хворим глюкокортикоїди й імунодепресанти призначають тільки в спеціалізованих стаціонарах. При нервово-психічному різновиді астми використовують транквілізатори, голкорефлексотерапію, автотренінг. Немедикаментозні методи лікування всіх варіантів бронхіальної астми включають лікувальну фізкультуру, бальнеопроцедури, кліматичне лікування (Південний берег Криму, соляні печери).
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|