Достовірних методів для діагностики дисбактеріозу досі не виявлено. Враховуючи дорожнечу, складність інтерпретації та похибки мікробіологічного методу дослідження (бактеріологічний посів калу) він не знайшов широкого рутинного застосування. Зазвичай для постановки діагнозу «дисбактеріоз», досить ретельного фізикального огляду, збору анамнезу, копрологічного дослідження калу, інструментальних та лабораторних досліджень ШКТ для виключення іншої патології органів травлення (УЗД черевної порожнини, біохімічний аналіз крові, кал на гельмінтів).
Для лікування дисбактеріозу використовують препарати, що санують кишківник (тобто зменшують надмірне бактеріальне зростання умовно-патогенної мікрофлори) — кишкові антисептики, протигрибкові препарати. Надалі призначають поетапний прийом пробіотичних монопрепаратів, або комплексні пробіотичні препарати, а також пребіотики - субстрати для зростання нормальної мікрофлори кишківника, її живильне середовище.
Лікування ситуаційно доповнюють ентеросорбентами для адсорбції продуктів життєдіяльності умовно патогенної флори, ферментними препаратами, зниження внутрішньопросвітного тиску в порожнині кишківника, поліпшення порушеного всмоктування нутрієнтів.
Але за порадою краще звернутися до лікаря.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
3 грубі помилки, які руйнують авторитет мами в очах дитини