Ліки від а до я -
Хвороби -
Калькулятор калорій -
Магнітні бурі -
Дієти -
Очищення організму -
Схуднення -
Молочниця
Геморой -
Лікування -
Косметологія -
Поради -
Інсульт -
Інфаркт -
Діабет -
Варикоз -
Вправи -
Covid-19
Ліки та препарати
Примакорт
МАКЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИКАЛ ЛІМІТЕД, Індія
Інструкція
Загальна характеристика:
міжнародна назви: hydrocortisone;
основні фізико-хімічні властивості: порошок ліофілізований білого кольору;
склад: 1 флакон містить гідрокортизону натрію сукцинату в перерахуванні на гідрокортизон 100 мг, або 200 мг, або 400 мг.
Форма випуску. Ліофілізований порошок для приготування розчину для ін’єкцій .
Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування.
Код AТС H02A B09.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Терапевтична активність препарату ідентична активності гідрокортизону. Глюкокортикоїди, проникаючи крізь клітинні мембрани, утворюють комплекси зі специфічними цитоплазматичними рецепторами. Утворені комплекси проникають в ядро клітини, де відбувається їх зв’язування з ДНК (хроматином). У подальшому ці комплекси стимулюють транскрипцію мРНК з подальшим синтезом різних ферментів, які вважаються безпосередньо відповідальними за певну реакцію організму після введення глюкокортикоїдів. Оскільки максимальний фармакологічний ефект кортикостероїдів досягається за часом пізніше, ніж пікові концентрації препаратів у крові, це дає підставу припустити, що терапевтична дія препарату зумовлена, головним чином, модифікацією активності ферментів.
Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового введення препарату максимальна концентрація препарату у плазмі крові досягається приблизно через 30 - 60 хв.
40 - 90% гідрокортизону зв'язується з білками плазми крові. Найбільша кількість гідрокортизону зв’язується з одним із глобулінів (транскортином) і лише невелика кількість - з альбуміном.
Вільна незв’язана фракція гормону визначає його біологічну активність, а зв’язана фракція виконує функцію резерву. Метаболізм гідрокортизону відбувається, головним чином, у печінці.
Протягом 24 год з організму виводиться із сечею 22 - 30% препарату, введеного внутрішньом’язово або внутрішньо венно.
Введена доза препарату майже повністю виводиться з організму протягом 12 год.
Показання для застосування. Первинна або вторинна недостатність кіркового шару надниркових залоз; гостра недостатність кортикального шару надниркових залоз; лікування тяжких або виражених алергічних реакцій, які не піддаються іншим видам лікування; а також невідкладні стани: анафілактичні реакції, сироваткова хвороба; купірування нападів бронхіальної астми; реакція підвищеної чутливості до лікарських препаратів; контактний дерматит; атопічний дерматит; трансфузійні реакції типу кропив’янки; гострий неінфекційний набряк гортані; як нетривала допоміжна терапія при загостреннях або гострих стадіях захворювання: пост травматичний остеоартрит; ревматоїдний артрит, у тому числі ювенільний ревматоїдний артрит; гострий і підгострий бурсит; гострий неспецифічний тендосиновіт; гострий подагричний артрит; псоріатичний артрит; тяжкі гострі і хронічні алергічні та запальні процеси з ураженням очей, у тому числі алергічна крайова виразка рогівки; очна форма herpes zoster; запалення переднього сегмента ока; дифузійний задній увеїт і хоріоїдит; симпатична офтальмія; алергічний кон’юнктивіт; кератит; хоріоретиніт; неврит зорового нерва; ірит, іридоцикліт; призначається у критичній стадії захворювання при виразковому коліті (як системне лікування); регіонарному ентериті (як системне лікування); ідіопатична тромбоцит опенічна пурпура у дорослих; вторинна тромбоцит опенія у дорослих; набута (ауто імунна) гемолітична анемія; еритробластопенія (еритроцитарна анемія); уроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія; як паліативна терапія при лейкозах і лімфомах у дорослих; гострих лейкозах у дітей. Призначається для посилення діурезу або для зниження протеїнурії при нефротичному синдромі без уремії; при нефротичному синдромі ідіопатичного типу або при червоному вовчаку.
Інші показання для застосування: туберкульозний менінгіт з розвитком субарахноїдального блока або при загрозі його розвитку при застосуванні у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією; трихінельоз з ураженням нервової системи або міокарда.
Спосіб застосування та дози. Початкова доза для дорослих становить 100 мг, добова 1 000 - 1 500 мг.
Дозування для дорослих: звичайна доза є еквівалентною 100 - 500 мг гідрокортизону, що повторюється 3 - 4 рази протягом 24 год, відповідно до тяжкості стану та реакції пацієнта.
Дозування для дітей. Дітям до 1 року - по 25 мг, від 1 до 5 років – по 50 мг, а дітям від 6 до 12 років – по 100 мг.
Препарат можна вводити: внутрішньо венно болюсно, внутрішньо венно краплинно, внутрішньом’язово. Якщо препарат призначається як невідкладна терапія гострих станів, то рекомендується призначати його внутрішньо венно. Після закінчення гострого періоду або призначають парентерально лікарські форми препарату з більш тривалою дією, або пероральні форми препарату. Лікування препаратом Примакорт розпочинається з внутрішньо венного введення протягом 30 сек (наприклад 100 мг) і до 10 хв (наприклад 500 мг і більше). Високі дози кортикостероїдів необхідно застосовувати лише до моменту стабілізації стану хворого, але, в основному, не більше 72 год. Початкова доза для дорослих препарату Примакорт становить 100 - 150 мг або більше, залежно від тяжкості стану хворого.
Доза препарату призначається повторно через кожні 2 - 4 - 6 год і залежить від відповідної реакції організму хворого і клінічної картини захворювання.
При призначенні дітям дози препарату зменшуються, при цьому доза, що призначається, повинна перш за все залежати від тяжкості захворювання і отриманого клінічного ефекту, крім того, необхідно враховувати вік і масу тіла дитини. Доза, що призначається, повинна бути не менше 25 мг на добу.
Якщо після проведення кортикостероїдної терапії хворі потрапляють у стресову ситуацію, то вони повинні знаходитися під суворим наглядом через можливий розвиток недостатності кіркового шару надниркових залоз.
Терапія кортикостероїдами не заміняє стандартну терапію, а призначається як додаткова.
Приготування розчинів.
Препарати для парентерального введення слід перевіряти візуально щодо зміни кольору або появи часток у всіх випадках, якщо розчин і упаковка дозволяють це зробити.
Флакон 100 мг. Для внутрішньо венної або внутрішньом’язової ін’єкцїї приготуйте розчин, додаючи до флакона (дотримуючись правил антисептики) не більше 2 мл води для ін’єкцій, похитуючи флакон до повного розчинення порошку. Для внутрішньо венної інфузії спочатку приготуйте розчин, додавши до флакона не більше 2 мл води для ін’єкцій; потім цей розчин можна додати до 100 або 1 000 мл 5% розчину декстрози у воді (або фізіологічного розчину, або 5% розчину декстрози у фізіологічному розчині, якщо хворий не потребує обмеження кількості натрію).
Одержані розчини стабільні протягом 4 год і можуть вводитися внутрішньо венно безпосередньо або через окрему крапельницю. Якщо розчини препаратів приготувати, як зазначено вище, то рН становитиме від 7 до 8, а осмолярність - 0,36 осмоль (фізіологічний розчин = 0,28 осмоль).
Побічна дія. Перелічені нижче побічні ефекти є типовими для всіх кортикостероїдів (системна дія).
Порушення водно-електролітного балансу: затримка натрію в організмі; затримка рідини в організмі; застійна серцева недостатність у чутливих хворих; гіпокаліємія; гіпокаліємічний алкалоз; гіпертензія, посилення екскреції кальцію.
Порушення з боку кістково-м’язової системи: асептичний некроз голівок плечових і стегнових кісток; стероїдна міопатія; м’язова слабкість; остеопороз; патологічні переломи; компресійні переломи хребта, розрив зв’язок, особливо ахілового сухожилля.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: розвиток пептичної виразки з можливою перфорацією і кровотечею; нудота; шлункова кровотеча; панкреатит; езофагіт; перфорація кишки; збільшення активності трансаміназ (АлАТ, АсАТ), лужної фосфатази (звичайно ці прояви є незначними, не супроводжуються клінічною симптоматикою, швидко минають після припинення застосування препарату).
Дерматологічні порушення: порушення загоювання ран; петехії і екхімози; потоншення шкіри, саркома Капоші.
Метаболічні розлади: негативний азотистий баланс унаслідок катаболізму білків. Неврологічні розлади: підвищення внутрішньо черепного тиску; псевдо пухлина мозку; психічні розлади (ейфорія, інсомнія, розлади настрою, зміни особистості, депресія, посилення емоційної лабільності чи психотичних розладів); судомні напади.
Ендокринні порушення: порушення менструального циклу; розвиток кушингоїдного синдрому; пригнічення гіпофізарно-наднирковозалозної системи; зниження толерантності до вуглеводів; прояви латентного цукрового діабету; підвищення потреби в інсуліні або в пероральних гіпоглікемічних препаратах, які застосовуються для лікування цукрового діабету; пригнічення росту у дітей.
Офтальмологічні порушення: задня субкапсулярна катаракта; підвищення внутрішньо очного тиску; екзофтальм.
Імунна система: маскування клінічної картини інфекцій; активізація латентних інфекцій; опортуністичні інфекції; пригнічення реакції на алергени при проведенні шкірних проб. Крім того, деякі реакції пов’язані з парентеральним застосуванням кортикостероїдів, такі як анафілактичні реакції (наприклад бронхоспазм, набряк гортані, кропив’янка).
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату. Системні грибкові інфекції; туберкульоз; простий очний лишай; первинна глаукома; гострий психоз та психоневроз; системні інфекції; виразка шлунка та дванадцяти палої кишки; остеопороз.
Передозування. Клінічного синдрому гострого передозування гідрокортизоном не виявлено. Гідрокортизон піддається діалізу.
Особливості застосування. Прийом препарату дітьми, пацієнтами похилого віку, вагітними жінками та жінками, що годують грудьми, слід обмежити. Препарат слід застосовувати якомога менше при найнижчій ефективній дозі та регулярно слідкувати за станом хворого.
У дітей, які приймають тривалу терапію із застосуванням глюкокортикоїдів, дози яких розподілені на дні, може затримуватися ріст. Такий режим повинен застосовуватися лише для лікування найбільш серйозних станів.
Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які страждають на простий очний лишай, через небезпечність виникнення перфорації рогівки.
При застосуванні кортикостероїдів можуть виникнути психічні розлади: від ейфорії, безсоння, перепадів настрою, змін особистості та серйозних депресій до явних маніфестацій психозу. Крім того, застосування кортикостероїдів може посилити існуючу емоційну нестабільність або психотичні тенденції.
Стероїди слід з обережністю застосовувати при неспецифічних виразкових колітах, якщо існує ймовірність виникнення прориву, абсцесів або інших інфекцій, а також при дивертикулі ті, недавніх кишкових анастомозах, активних або прихованих виразках шлунка та дванадцяти палої кишки, нирковій недостатності, гіпертензії, остеопорозі та злоякісній міастенії.
Існують відомості, що при застосуванні великих доз кортикостероїдів спостерігалася гостра міопатія, яка найчастіше виникала у пацієнтів з порушеннями нервово-м’язової передачі (напр. злоякісна міастенія) або у пацієнтів, які одночасно отримували терапію із застосуванням препаратів, що блокують нервово-м’язову передачу (наприклад pancuronium). Ця гостра міопатія є узагальненою, може включати очні та дихальні м'язи та призвести до квадри парезу.
Можуть мати місце підвищення рівня креатинінкінази. Період клінічного покращання або одужання після завершення застосування кортикостероїдів може становити від кількох тижнів до кількох років.
Існують дані, що серед пацієнтів, які приймали кортикостероїд ну терапію, виникала саркома Капоши. Припинення застосування кортикостероїдів може призвести до клінічної ремісії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. У клінічній практиці необхідно враховувати такі фармакокінетичні взаємодії: при прийманні препаратів (таких як фенобарбітал, фенітоїн, рифампін), які індукують печінкові ферменти, може зрости кліренс кортикостероїдів, що потребує збільшення дози кортикостероїдів для досягнення необхідного терапевтичного ефекту. Такі препарати, як олеандоміцин і кетоконазол можуть інгібувати метаболізм кортикостероїдів і таким чином спричинити зниження кліренсу. У цих випадках слід так відкоригувати дозу кортикостероїдів, щоб уникнути розвитку стероїдної токсичності. При тривалому прийманні високих доз ацетил саліцилової кислоти кортикостероїди можуть збільшити його виведення. Це може призвести до зменшення рівня саліцилатів у сироватці крові або до підвищення ризику токсичності саліцилатів при припиненні приймання кортикостероїдів. Ацетил саліцилову кислоту слід призначати з обережністю у комбінації з кортикостероїдами хворим з гіпопротромбінемією. Вплив кортикостероїдів на фармакокінетику пероральних антикоагулянтів варіює. Повідомлялося як про збільшення, так і про зменшення ефективності антикоагулянтів при одночасному прийманні з кортикостероїдами. Таким чином, необхідно проводити моніторинг показників коагулограми для підтримання необхідного антикоагулянтного ефекту.
При застосуванні імуносупресивних доз кортикостероїдів протипоказано застосування живих або послаблених вакцин.
При одночасному застосуванні з діуретиками посилюється виведення калію; з інсулінами і пероральними гіпоглікемічними засобами – зниження їх ефективності.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищенному від світла місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності - 3 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. Порошок у флаконі (7,5 мл) у картонній упаковці.
Виробник. МАКЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИКАЛ ЛІМІТЕД.
Адреса. Atlanta Arcade, Marol Church Road, Andheri (East), Mumbai – 400059, India.
| Кількість переглядів: |
| Хвороби |
| А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я |
| Ліки від а до я |
| 5 A B C D H L А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я “ |
Група «Здорове харчування»
|