Гіперопіка чи турбота за дитину

Відрізнити турботу від гіперопіки дуже просто. У нормі, піклуючись про людину, ми виходимо з його реальних потреб. У кожної дитини в будь-якому віці є набір таких потреб і бажань. Іншими словами, якщо ми годуємо дитину, коли він хоче їсти, це турбота. А коли переконуємо його в тому, що він голодний, тобто, по суті годуємо його в будь-якому випадку, незалежно від того, чого він хоче, - це гіперопіка.

Гіперопіка може виражатися не тільки в контролі над тим, що дитина робить, з ким дружить або куди пішов, вона може стосуватися і більш тонких моментів - що дитина думає, що відчуває, чим цікавиться, як вибудовує відносини з тими чи іншими. У цьому сенсі відносини з батьками часом стають задушливими для дитини. Згодом при вступі в доросле життя людина виявляється настільки обплетеною павутиною того, як треба і не треба, що добре відчувати, а що погано, що докопатися до своїх істинних потреб, почуттів і бажань буде досить складно. А це, природно, не дасть вибудовувати здорові відносини, як з самим собою, так і оточуючим світом.

Бажання захистити свою дитину від різних проблем завжди буде у батьків. Але надмірна опіка часто призводить до негативних наслідків - дитина просто не може подолати свої проблеми самостійно. Розвиток дитини уповільнюється. Саме тому не можна створювати штучне середовище для дітей, дозволяйте своїй дитині робити помилки.