Дорослі люди закликають дітей говорити правду. Дослідження ж свідчить, що коли діти так чинять, то їхню поведінку оцінюють неоднозначно.
Правда може поранити і навіть убити людину, тому ми часто вдається до так званої рятівної брехні. Наприклад, не говоримо важко хворій людині про те, що її шанси на одужання дуже невеликі, не повідомляємо несимпатичній жінці про її зовнішність і не нарікаємо колезі по роботі з приводу неприємного запаху з його рота. Це добре зрозуміло дорослим, але не дітям, як показало дослідження Техаського університету. Воно продемонструвало, що коли діти вимовляли грубу правду, то дорослі сприймали їх суворіше, порівняно з тими, хто вимовляв ввічливу брехню.
Групі добровольців дорослого віку показали 267 відеороликів, у яких діти віком від 6 до 15 років говорили правду чи брехню у різних соціальних ситуаціях. Наприклад, вони повідомляли свого співрозмовника про те, що у нього в зубах застряг шпинат. Усіх дорослих попросили висловити свою думку про дітей. Виявилося, що якщо ті дотримувалися рекомендацій дорослих і говорили чисту правду, то справляли на цих дорослих погане враження, порівняно з тими дітьми та підлітками, які воліли збрехати.
Щоправда, дорослі повідомляли, що найбільше винагородять тих дітей, які здатні вимовляти тонку правду, зберігаючи при цьому ввічливість. Результати цього дослідження ще раз показують, що малі діти отримують від дорослих цілком суперечливі повідомлення у тому, чи слід їм бути чесними чи брехати, тобто зберігати ввічливість, або вимовляти правду такою, яку бачать.