Люди, яких можна вважати красивими

Розрахунок стандартів краси зробив давньогрецький скульптор Поліклет у V ст. до н.е. у творі "Канон". На його думку, ідеальне тіло має бути таким: голова – 1/7 всього зросту, кисть руки – 1/10, ступня – 1/6, а центр тіла має припадати на рівень пупка.

Також враховувалося співвідношення об'єму талії до об'єму стегон. Його вираховували розподілом першого показника на останній. Талія, скажімо, 60 см, ділиться на об'єм стегон – 90 см. Виходить приблизно 0,66. У володарки золотого перерізу цей показник дорівнюватиме 0,7.

Антропологи встановили, що розподіл людського тіла точкою пупу – найважливіший показник «золотого перерізу». Чоловічі пропорції коливаються не більше середнього відношення 13 до 8 (1,625). Вони ближче до «золотого перетину», що дорівнює 1,618, ніж жіночі, що становлять 8 до 5 (1,6).

У Стародавній Греції городяни жили полісах, голод був рідкістю, але війни вимагали постійного поповнення армії. Це і призвело до гормонічного ідеалу жіночої краси, не анорексичного, але й не гіпертрофовано-палеовенерного.