Ліки від а до я  -   Хвороби  -  Калькулятор калорій  -   Магнітні бурі  -   Дієти  -  Очищення організму  -  Схуднення  -  Молочниця
Геморой  -  Лікування  -  Косметологія  -  Поради  -  Інсульт  -  Інфаркт  -  Діабет  -  Варикоз  - Вправи 


Хвороби








Гострі функціональні розлади харчування (диспепсії)

Категорія: 

Найчастіше спостерігаються у дітей грудного віку. Головними передумовами їх виникнення є функціонально-морфологічна незрілість, недосконалість регуляторних механізмів, недостатня ферментативна активність шлункового і кишкового соків. Сприяють розвитку цих захворювань або спричинюють їх кількісні і якісні відхилення в харчуванні немовляти; штучне вигодовування і раннє введення в раціон прикорму; зниження реактивності організму дитини; недодержання режиму годування немовляти, поганий догляд за ним; гострі інфекційні та неінфекційні захворювання. Все це веде до порушення повного перетравлення і всмоктування, внаслідок чого настає нетравлення (диспепсія). Виділяють три форми диспепсії: просту, токсичну і парентеральну (як иімостійне захворювання не реєструється).

Проста диспепсія



Проста диспепсія - гостре порушення травлення, що проявляється розладом випорожнення й обміну речовин. Загальний стан дитини не змінюється, потреба в харчуванні не знижується.

Патогенез простої диспепсії


Функціональні порушення діяльності шлунка і кишок, розлад процесу травлення, заселення тонкої кишки товстокишковою мікробною флорою.

Клініка простої диспепсії


Блювання не характерне, може бути 1-2 рази на добу; випорожнення - 6-8 разів, водянисті. У здорових дітей випорожнення кишок відбувається 1-3 рази на добу; кал кашко- або киселеподібної консистенції, жовтого кольору, з кислуватим запахом; містить невелику кількість перемішаного з ним слизу. При диспепсії кал набуває вигляду порубаних яєць, рідкий, жовтуватого або зеленуватого кольору; містить білі грудочки, які є вапняними і магнезіальними милами жирних кислот. Інколи в ньому спостерігаються нитки прозорого склоподібного слизу. Апетит знижений, дитина неспокійна. Язик сухий, спостерігаються здуття живота і бурчання в ньому, відходження смердючого газу. Шкіра блідо-рожева, температура тіла нормальна, інколи субфебрильна. При дослідженні крові виявляють тенденцію до ацидозу, зниження лужного резерву, рівнів калію, натрію, кальцію.

Лікування простої диспепсії


Водно-чайна пауза впродовж 6-8 год (150- 170 мл/кг маси на добу). Промивання шлунка 1 % розчином натрію гідрокарбонату. Після цього дитині слід дати 1 чайну ложку рицинової олії, промити кишки перевареною водою (37-38 °С) або розчином 3-5 % крохмалю. Пити дають сольові розчини (ізотонічний розчин натрію хлориду, розчини Рінгера-Локка, Дарроу), 5-10 % розчин глюкози, кропову воду, настій трави звіробою, квіток ромашки, переварену воду, чай. Після водно-чайної паузи кількість їжі зменшують на 1/3 - 1/2 порівняно з нормою. Ферменти (шлунковий сік - 1/2-1 чайна ложка за 15 хв до іди, 3-4 рази на день; абомін - по 1/3 таблетки 2-3 рази під час їди; фестал - 1/4 таблетки 2-3 рази під час їди) призначають на 5-7 днів. При метеоризмі показані кропова вода, настої квіток ромашки, трави звіробою, кмину.

Токсична диспепсія



Токсична диспепсія - найтяжча форма порушення травлення, що супроводжується зміною усіх видів обміну речовин, розладом функції різних систем і органів.
Це захворювання найчастіше є подальшим розвитком простої диспепсії внаслідок дії несприятливих екзо- й ендогенних чинників або неправильно проведеної терапії, однак може виникнути і самостійно.

На перших етапах порушення процесів травлення виражене більшою мірою, ніж при простій диспепсії, кількість продуктів неповного розпаду, що нагромаджуються в організмі, вища. Таким чином, створюються умови для проникнення мікробної флори у верхні відділи тонкої кишки і навіть у шлунок, де вона бере участь у бактеріальному розщепленні їжі. Утворюється багато афізіологічних продуктів, які різко подразнюють слизову оболонку травного каналу і через неї проникають у кров. Часті випорожнення, блювання призводять до значної втрати рідини і електролітів, внаслідок чого звивається зневоднення. Порушується гемодинаміка, що особливо виражено на рівні капілярів. Розвивається метаболічний ацидоз.

Клініка токсичної диспепсії


Токсична диспепсія проявляється стійким блюванням, яке спостерігається не лише після їди, а й пиття і натще.
Випорожнення часті - до 10-20 разів на добу, спочатку рідкі, пінисті, згодом водянисті і через наявність газів викидаються струменем. Температура тіла найчастіше підвищується до 39-40 °С, але ненадовго (1-3 дні). За 1-3 дні маса тіла хворого може зменшитися на 0,5-1,5 кг. Внаслідок блювання, проносу розвивається ексикоз: шкіра бліда, суха, з жовтуватим відтінком, втрачає еластичність, легко утворюються і погано розрівнюються зморшки, западає тім'ячко; риси обличчя загострюються, западають очі, погляд тьмяний, слизові оболонки сухі, червоні; відзначаються ін'єкції судин склер; іноді тріщини, склерема шкіри і підшкірної основи на спині, сідницях, кінцівках.

Нервова система на початку захворювання реагує збудженням, а при наростанні токсикозу настає фаза гальмування (млявість, адинамія, втрата інтересу до навколишнього, стереотипні рухи, кататонія). Обличчя подібне до маски, погляд наче зупиняється, спрямований в одну точку; реакція на больові подразники (ін'єкції) відсутня, сухожильних і корнеальних рефлексів немає. З'являються судоми.

При токсичній диспепсії спостерігаються різного ступеня зміни у серцево-судинній системі, порушується кровообіг. Внаслідок спазму капілярів шкіра стає блідою, потім (коли розвивається стаз) ціанотичною, з мармуровим відтінком або з темно-червоними плямами на задній поверхні тіла і кінцівках. Пульс частішає, його наповнення погіршується; з'являються приглушені тони серця, систолічний шум. Артеріальний тиск спочатку нормальний або підвищений, надалі різко знижується. Розвивається емфізема легень; дихання частішає, воно гучне, глибоке, без пауз (дихання «загнаного звіра»). Живіт здутий, печінка збільшена, функції її порушені. Рідше збільшується селезінка. Зміни у сечовидільній системі характеризуються олігурією, протеїнурією до 1 %; можуть з'явитися ацетон, сліди цукру, поодинокі еритроцити. Результати загального аналізу крові свідчать про її згущення, збільшення кількості гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, наростання гематокриту.

Як правило, токсичну диспепсію супроводить зневоднення. Ізотонічний тип ,тнаводнення характеризується рівномірною втратою води і солей, помірним зниженням маси тіла (не перевищує 5 %), середньою тяжкістю захворювання, збудженням або млявістю в поведінці, тахікардією, приглушенням тонів ссрця, нормальним або підвищеним артеріальним тиском, зниженням апетиту й діурезу.

Для вододефіцитного типу зневоднення характерні гіпертермія, збудження, спрага. При цьому втрати води більші, ніж електролітів, а тому виникають гіпернатріємія і клітинна дегідратація. Хворі неспокійні, збуджені; свідомість порушена; можуть спостерігатися тонічні судоми. Різко виражені клінічні прояви ексикозу: сухість слизових оболонок і склер, западіння великого тім'ячка, зниження салівації, діурезу, потовиділення; виразні явища зсідання крові. Виникають тахікардія, слабкість пульсу, ослаблення тонів серця, підвищення артеріального тиску. Втрата маси тіла досягає 10 % від початкової. Гідрофільна проба прискорена.

Найтяжчим є перебіг зневоднення соледефіциту, при якому спостерігається втрата електролітів з розвитком позаклітинної дегідратації і гіпонатріємії. Зниження маси тіла досягає 15 %, тому ексикоз виражений особливо різко. Шкіра бліда, суха, її тургор знижений. Іноді розвивається склерема, западають велике тім'ячко і очні яблука, загострюються риси обличчя, яке стає подібним до маски. Голос хрипне чи зникає (афонія), дитина плаче без сліз. Спрага незначна або її немає, потовиділення і салівація не знижені.

Розвиваються сопор або кома, м'язова гіпотонія, парез кишок; сухожильні рефлекси знижені або відсутні. При такому типі зневоднення найчастіше виникають гемодинамічні розлади: ціанотичний відтінок шкіри, пульс частий, слабкого наповнення, тони серця ослаблені, артеріальний тиск знижений. Для соледефіцитного ексикозу характерні гостра ниркова недостатність (олігурія, анурія), різко виражене зсідання крові (гематокрит зростає до 60-70 % замість 35- 40 % за нормою); гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія, гіпергамаглобулінемія.

При токсичному синдромі іноді розвивається гіпокаліємія, якій властиві такі клінічні прояви: пригнічення, байдужість, стійка депресія; м'язова гіпотонія аж до парезів і паралічів, зниження рефлексів; серцева недостатність, розширення меж серця, частий пульс, низький артеріальний тиск; подовження інтервалу Q-Т, зниження сегмента S-Т, плоский, широкий зубець Т на ЕКГ; парез кишок аж до паралітичної непрохідності; почащення дихання, порушення концентраційної функції нирок.

Лікування токсичної диспепсії


Лікування проводять у стаціонарі. Щоденно слідкують за масою тіла дитини, ведуть облік вжитих нею рідини і їжі. Дієтотерапія полягає у призначенні водно-чайної паузи (на 10-18 год), дозованого годування зцідженим грудним молоком, а за його відсутності - сумішами «Малютка», «Виталакт». Рідину слід вводити через рот, при блюванні - краплями, охолоджену до кімнатної температури. Після водно-чайної паузи дитині дають зціджене грудне молоко - спочатку по 10 мл, щоденно збільшуючи на 10 мл на І годування, з інтервалом 2 год. При об'ємі їжі 60- 80 мл інтервали між прийманнями їжі збільшують до 2,5- З год.

Регідратаційна терапія полягає у внутрішньовенному краплинному введенні рідин (10 % розчину глюкози, плазми, реополіглюкіну, поліглюкіну та ін.). Об'єм рідини для компенсації зневоднення залежить від його ступеня і становить 5-15 % відповідно до зниження маси тіла дитини. Різні розчини призначають у різному співвідношенні залежно від типу зневоднення: при ізотонічному типі - 1:1 (ізотонічний розчин натрію хлориду або розчин Рінгера-Локка і 10 % розчин глюкози), при вододефіцитному - 1 частина сольових розчинів і 2-3 частини розчину глюкози. Дітям із соледефіцитним типом зневоднення дають 4 частини сольового розчину, 2 частини розчину глюкози і 1 частину 1,3 % розчину натрію гідрокарбонату.

Клінічний прояв гіпокаліємії є показанням до введення препаратів калію у вену. При парезі кишок призначають розчини прозерину або пітуїтрину. Пригнічення функції коркової речовини наднирковиків дає підстави для використання гормонів (гідрокортизону, преднізолону та ін.). Інколи вдаються до парентерального годування (тривале блювання, відмова від їжі, різке зниження маси тіла). Рекомендують амінокислоти, препарати енергетичного призначення (з вуглеводів і жирів).

Парентеральна диспепсія



Парентеральна диспепсія не є самостійною хворобою, її спричиняють гостра респіраторна інфекція, пневмонія, отит, пієлонефрит тощо. У дітей раннього віку вона може виникнути як реакція організму на недугу. Під час захворювання, при якому розвивається парентеральна диспепсія, у кишках утворюються токсичні речовини, які негативно впливають на слизову оболонку. Внаслідок цього знижується ферментативна активність травного соку, що, в свою чергу, порушує внутрішньопорожнинне і пристінкове травлення.

Середній медичний працівник повинен пам'ятати, що виникнення диспепсичних явищ на тлі іншого захворювання ускладнює стан дитини і вона потребує ще старанніших догляду і лікування.

Так звана перехідна диспепсія новонароджених - це реакція пристосувальних механізмів організму на нові умови харчування (плацентарне змінюється на пероральне) і проникнення мікробної флори до стерильних кишок. Вона характеризується частими випорожненнями без явищ токсикозу. Часом спостерігається деяке здуття живота, чим, мабуть, і пояснюється певний неспокій дитини, але такий стан не потребує лікування.
Кількість переглядів:
Оцінка і коментарі відвідувачів
comments powered by Disqus