Артрит: які ліки варто приймати

Вибір препарату залежить від тяжкості хвороби, наявності інших супутніх захворювань, ризику розвитку побічних ефектів і необхідності прийому інших ліків. Лікування артриту залежить від успішних дій лікаря, а також, у великій мірі, від самого пацієнта. Регулярний прийом ліків, своєчасний зворотній зв'язок з лікарем, чітке дотримання рекомендацій можуть багато в чому поліпшити якість життя пацієнта.

Основні групи препаратів, що використовуються в лікуванні артриту: болезаспокійливі і нестероїдні протизапальні засоби, глюкокортикостероїди, препарати базисної терапії, хондропротектори, імуномодулюючі препарати, вітаміни і мінерали.

Болезаспокійливі засоби (анальгетики)

Анальгетики знімають біль, але не запалення, на відміну від нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ). Найчастіше їх призначають при лікуванні остеоартриту і деяких інших болючих, але незапальних форм артриту. Такі ліки можуть містити парацетамол, аспірин, кодеїн або їх комбінацію. При грамотному застосуванні цих препаратів побічні ефекти виникають рідко. У кожному разі, не можна перевищувати рекомендовану лікарем дозу і застосовувати препарат протягом довгого часу без консультації лікаря.

Нестероїдні протизапальні засоби

НПЗЗ використовуються для зняття запалення і набряків, зменшення болю і ригідності суглобів. Це найбільша і широко використовувана для лікування артритів група препаратів, в клас нестероїдних засобів входить більше 40 лікарських найменувань. Вони ефективно позбавляють від симптомів артриту, але не можуть уповільнити процес руйнування суглобів.

НПЗЗ блокують виділення простагландинів і гормоноподібних речовин, які і викликають запалення і біль. Якщо терапія нестероїдними протизапальними засобами ефективна, вже протягом тижня хворі відчувають збільшення рухливості суглобів і зменшення болю. Найбільш затребувані НПЗЗ - це "Кеторолак" ("Кетанов"), "Диклофенак" ("Вольтарен", "Ортофен", "Наклофен"), "Індометацин", "Анальгін", "Піроксикам", "Напроксен", "Ібупрофен" і "Мелоксикам".

Побічна дія цих препаратів виражається в ерозивно-виразковому ураженні шлунка та пригніченні утворення тромбоцитів. Крім ураження ШКТ, характерно також нефротоксичні, гепатотоксичні, ототоксичні й інші побічні ефекти. Для поліпшення переносимості зменшення дії на ШКТ рекомендується комбінування прийому нестероїд з гастропротекторами, зниження дози, застосування кишково-розчинних форм, перехід на внутрішньом'язове, ректальне або місцеве введення.

Хондропротектори

Це кошти, що покращують структуру хряща. Вони сприяють зміцненню хрящової тканини і цим сповільнюють прогресування артрозу. Хондропротектори приймаються тривалими курсами, не менше 3 місяців. Необхідно проводити лікування 2 рази на рік.

Хондропротектори бувають в капсулах, таблетках і порошках ("Структум", "Терафлекс", "артрит", "Хондрозамін"), у вигляді мазей ("Хондроітин Акос", "Хондроарт", "Хондроксид"). В умовах стаціонарів проводяться внутрішньосуглобові ін'єкції "Остен", "Ферматрона". БАДи - хондпропротектори ("Хонда капсули", "АртроСтопПлюс"), на відміну від лікарських препаратів, мають більш низький вміст діючих речовин.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Природні ліки для профілактики артриту: висновок вчених

Вітаміни та мінерали при захворюваннях суглобів

У лікуванні артриту використовуються також вітамінні монопрепарати (фолієва кислота, нікотинова кислота, нікотинамід та ін.) Або антиоксидантні комплекси ("Тріовіт", "Три-віт", "Антіоксікапс Неуробекс", "Нейрорубіні", "Мильгамма"). Необхідні мінерали при хворобах суглобів - сірка, селен, цинк, марганець, мідь, молібден. Для терапії важких форм артриту застосовуються імумономодуляторної препарати.