Ліки від а до я  -   Хвороби  -  Калькулятор калорій  -   Магнітні бурі  -   Дієти  -  Очищення організму  -  Схуднення  -  Молочниця
Геморой  -  Лікування  -  Косметологія  -  Поради  -  Інсульт  -  Інфаркт  -  Діабет  -  Варикоз  - Вправи 


Хвороби








Менінгоенцефаліти вірусні

Категорія: 

Менінгоенцефаліти вірусні (кліщовий весняно-літній та японський комариний) - гострі вірусні хвороби, які характеризуються гарячкою, загальною інтоксикацією й ураженням центральної нервової системи.

Етіологія вірусних менінгоенцефалітів


Збудники належать до тогавірусів і арбовірусів. Вони містять РНК, чутливі до високої температури і дезінфікуючих засобів; культивуються на курячих ембріонах.

Епідеміологія вірусних менінгоенцефалітів


Резервуаром інфекції при кліщовому енцефаліті є дикі миші, щури, кози, а також іксодові кліщі; при японському - деякі види домашніх тварин (корови, коні, свині, домашні птахи). Хвороби належать до трансмісивних природно-осередкових захворювань і передаються при укусі кліщами та комарами; при кліщовому енцефаліті можливі аліментарний шлях передачі (при вживанні сирого козячого або коров'ячого молока) та лабораторне зараження. Максимум захворюваності припадає на весну-літо (кліщовий) та літо-осінь (комариний енигфаліт). Сприйнятливість людей висока. Кліщовий енцефаліт розповсюджений на всій території Європи та Азії в лісових і лісостепових зонах, комариний - у Східній Азії. Після перенесеної хвороби залишається сталий імунітет, повторних захворювань не трапляється.

Патогенез вірусних менінгоенцефалітів


Вірус проникає у кров і далі в клітини центральної нервової системи, уражаючи переважно передні роги шийного відділу спинного мозку і ядра довгастого мозку при кліщовому енцефаліті, а при японському - білу речовину півкуль великого мозку та підкіркових гангліїв, меншою мірою - стовбур головного мозку. У внутрішніх органах спостерігаються дистрофічні зміни, дифузні циркуляторні розлади. У виникненні хронічних і прогредієнтних форм хвороби провідну роль відіграють псрсистуюча вірусна інфекція, слабкість імунної системи.
У більшості осіб після зараження виникає лише безсимптомна вірсмія і формується сталий імунітет без будь-яких ознак захворювання.

Клініка вірусних менінгоенцефалітів


Кліщовий енцефаліт. Інкубаційний період триває 8 7.1 до(ш Чдммркш.піня розпочинаеться гостро. Зрідка спостерігаються провісники хвороби нездужання, білі, ічиїови, нудота, бліоііаимя, іюзлади сну; інколи відзначаються легкий біль у ділянках шиї і попереку, відчуття затерпання, crpaxv, триноги. Швидке підвищення температури тіла до 39-40 °С супроводиться ознобом, гарячка триває 2-10 днів. Характерний зовнішній вигляд хворого - гіперемія обличчя і тулуба, кон'юнктивіт, сльозотеча, млявість, апатія; на запитання він відповідає із затримкою. Інколи спостерігається психомоторне збудження, можливі судоми. Хвороба може перебігати із загальноінфекційними симптомами без значних вогнищевих уражень або як менінгіт чи менінгоенцефаліт.
Для менінгеальної форми характерна наявність менінгеального синдрому з відповідними змінами у спинномозковій рідині (лімфоцитарний плеоцитоз, збільшення кількості білка), які утримуються від 2-3 тиж до декількох місяців. Тривалий час зберігаються післяінфекційний астенічний синдром і розсіяна неврологічна мікросимптоматика. При дослідженні крові виявляють лейкоцитоз, підвищення ШОЕ.
Найтиповішими є такі вогнищеві ураження: в'ялі паралічі і парези шийно-плечових м'язів (симптом «звисання голови»), ураження черепно-мозкових нервів (особливо IX, X, XII пар), менінгеальні знаки (різкий біль голови, ригідність м'язів потилиці, позитивні симптоми Керніга, Брудзинського). Часто спостерігаються фібрилярні посмикування ушкоджених м'язів, біль у них; рано настає різко виражена атрофія м'язів. Відзначаються розлади свідомості (від легкої приголомшеності до коми). Іноді захворювання набуває хронічного прогресуючого перебігу з синдромом хронічного поліомієліту. Після перенесеної хвороби можуть залишатися сталі наслідки у вигляді млявих паралічів, кожевниковської епілепсії. Летальність становить близько 20 %.
Японський енцефаліт. Інкубаційний період триває 5-14 діб. Початок гострий - з ознобу, болю голови, блювання, гарячки (до 40 °С). Типові глибокі порушення свідомості, судоми, децеребраційна ригідність, спастичні паралічі і парези за геміплегічним типом, інколи з бульбарними розладами (порушення ковтання, мовлення, фонації). Менінгеальний синдром виражений, але зміни ліквору незначні. Відзначаються розлади функції серцево-судинної системи, іноді - гепатолієнальний синдром. Артеріальний тиск дещо підвищений.
Через 7-10 днів високу гарячку змінює субфебрилітет і починається одужання. Можливі тяжкі залишкові явища - паралічі, гіперкінези, порушення мовлення, слуху, інтелекту, психічні розлади, амнезія. При дослідженні крові виявляють нейтрофільний лейкоцитоз, моноцитоз, збільшення ШОЕ. Переходу в хронічну форму не буває. Летальність становить 25-80 %.
Ускладнення: пневмонія, пієлоцистит, пролежні.

Діагностика вірусних менінгоенцефалітів


Діагностика грунтується на епідеміологічному анамнезі (сезонність, присмоктування кліща, перебування в ендемічній місцевості), характерному ураженні нервової системи. Діагноз підтверджують виділенням вірусу із крові й спинномозкової рідини, а також мозку померлих при внутрішньомозковому зараженні новонароджених білих мишей або вирощуванні на культурі тканин. Із серологічних реакцій використовують РЗК, РГА в парних сироватках, взятих у хворого з інтервалом близько 2-3 тиж. При японському енцефаліті застосовують алергічну пробу з внутрішньошкірним введенням суспензії мозку заражених білих мишей.
Диференціювати енцефаліт потрібно від менінгококового, туберкульозного, паротитного й ентеровірусних менінгітів, поліомієліту, енцефаліту іншої етіології, діабетичної та уремічної коми, геморагічної гарячки з нирковим синдромом.

Лікування вірусних менінгоенцефалітів


Хворого обов'язково госпіталізують в інфекційне або в реанімаційне відділення. У гострий період хвороби показаний суворий ліжковий режим. Використовують сироватку крові реконвалесцентів або специфічний людський імуноглобулін (по 6-9 мл внутрішньом'язово 3 дні поспіль). Призначають дегідратаційну терапію (гіпертонічні розчини, маніт, лазикс), при бульбарних розладах - серцево-судинні засоби та препарати, які збуджують дихальний центр. Як протисудомні засоби застосовують внутрішньом'язово аміназин та димедрол, при епілептичних припадках - фенобарбітал або бензонал. Показані киснева і вітамінотерапія, за необхідності - штучна вентиляція легень. Для лікування тяжких вогнищевих форм енцефаліту використовують глюкокортикоїди (40-60 мг преднізолону на добу).
У випадку ускладнень застосовують антибіотики та сульфаніламідні препарати. При хронічному кліщовому енцефаліті щорічно проводять 1-2 курси терапії інактивованою вакциною в поєднанні з глюкокортикощами.
Реконвалесценти підлягають диспансерному нагляду не менше ніж 3 роки.

Профілактика вірусних менінгоенцефалітів


Виключення контактів з переносниками інфекції (захисний одяг, використання репелентів), дезінсекційні заходи. Санітарно-оснітня робота серед населення. Для специфічної профілактики застосовують культуральні вакцини проти японського і проти кліщового енцефалітів. їх призначають особам, які наражаються на небезпеку зараження, а в сільських осередках - всім мешканцям. Невакцинованим особам, які піддавалися нападу кліщів в осередках кліщового енцефаліту, проводять серопрофілактику людським імуноглобуліном,
Кількість переглядів:
Оцінка і коментарі відвідувачів
comments powered by Disqus