Ліки від а до я  -   Хвороби  -  Калькулятор калорій  -   Магнітні бурі  -   Дієти  -  Очищення організму  -  Схуднення  -  Молочниця
Геморой  -  Лікування  -  Косметологія  -  Поради  -  Інсульт  -  Інфаркт  -  Діабет  -  Варикоз  - Вправи 


Хвороби








Минущі порушення мозкового кровообігу

Категорія: 

Минущі порушення мозкового кровообігу - дисциркуляторні явища в головному мозку, які супроводжуються загальномозковими і локальними симптомами зі зворотним розвитком вогнищевих симптомів не пізніше ніж через 24 год. Якщо тривалість таких розладів перевищує добу, то їх визначають як церебральний інсульт. До минущих порушень мозкового кровообігу відносять транзиторні церебральні ішемії (атаки) і гіпертонічні кризи як із загальномозковими, так і вогнищевими симптомами. Церебральні судинні кризи найчастіше виникають при гіпертонічній хворобі; транзиторні ішемічні атаки - при атеросклерозі, ураженнях магістральних судин голови, захворюваннях серця. Особливістю минущого порушення мозкового кровообігу є його повторюваність. При одному із рецидивів може розвинутись інсульт.
Патогенетичні механізми виникнення минущих порушень мозкового кровообігу різні: при гіпертонічних церебральних кризах провідна роль належить зриву авторегуляції мозкових судин з явищами надмірної гіперемії мозку, а також ангіоспазму; при атеросклеротичних транзиторних атаках - тимчасовій ішемії в зоні атеросклеротично зміненої судини, що виникає внаслідок дії екстрацеребральних факторів і зниження артеріального тиску. Пусковим механізмом при цьому найчастіше є слабкість серцевої діяльності, інколи - несприятливий перерозподіл крові в організмі в зв'язку з прийомом гарячої ванни, в деяких випадках - імпульсація із патологічно зміненого каротидного синуса тошо. Минущі порушення мозкового кровообігу часто розвиваються внаслідок мікроемболії церебральних судин, головним чином у хворих з вадою серця, інфарктом міокарда, атеросклеротичним постінфарктним кардіосклерозом, миготливою аритмією, а також з атеросклеротичним ураженням аорти і магістральних судин голови (артеріоартеріальні смболи). В окремих випадках головна роль належить змінам фізико-хімічних властивостей крові (підвищення в'язкості і зсідання). Сприяють виникненню порушень мозкового кровообігу різні стресові ситуації, метеорологічні чинники, зловживання алкоголем тощо.

Клініка


Генералізовані церебрально-судинні кризи супроводжуються значним підвищенням артеріального тиску, болем голови, відчуттям важкості в голові, блідістю чи почервонінням обличчя, шиї, передньої поверхні грудної клітки, тахікардією, утрудненим диханням, болем у ділянці серця, запамороченням, нудотою, блюванням, емоційною лабільністю, інколи психомоторним збудженням, частим сечовипусканням, епілептичними припадками, короткотривалими розладами свідомості. Легкі кризи минають за ЗО-60 хв, середньої тяжкості - через декілька годин, тяжкі - протягом доби.
Симптоматика транзиторних ішемічних атак залежить від того, який саме судинний басейн уражений. При дисциркуляції в гілках сонної артерії розвиваються минуща сліпота, геміпарез, гемігіпестезія, дизартрія або афазія. В окремих хворих відзначаються приступи фокальної епілепсії. Порушення кровопостачання в гілках хребетної артерії може викликати запаморочення, двоїння в очах, атаксію, дизартрію, дисфонію, розлади пам'яті, сліпоту в лівих або правих половинах полів зору. Трапляються приступи раптового падіння і нерухомості (drop-atack) без втрати притомності, досить часто у хворих з патологією шийного відділу хребта при різких поворотах і закиданні голови. Може розвинутись подібний до цього синкопальний вертебральний синдром Унтерхарншейдта, при якому непритомність поєднується з м'язовою гіпотонією.
Повторюючись, минущі порушення мозкового кровообігу можуть закінчитись інсультом. Тому, незважаючи на видиме благополуччя, хворі повинні отримувати лікування, спрямоване на запобігання цьому ускладненню.

Лікування


Хворим рекомендують постільний режим до закінчення гострого періоду і в наступні дні залежно від загального стану. Госпіталізувати потрібно осіб із найбільш загрозливими щодо церебрального інсульту станами:
а) при транзиторних ішемічних атаках з вогнищевими симптомами, особливо коли вони виникли повторно;
б) при тяжких гіпертонічних кризах зі стійким підвищенням артеріального тиску, коли лікувальні заходи в домашніх умовах неефективні;
в) при коронароцеребральному синдромі з підозрою на інфаркт міокарда і стенокардією, що затягнулася.
Лікування гіпертонічного кризу потрібно розпочинати із внутрішньовенного введення дибазолу (3-4 мл 1 % розчину). У разі недостатнього ефекту дибазол поєднують з фуросемідом (2-4 мл 1 % розчину внутрішньом'язово або у вену). Якщо криз супроводжується тахікардією або порушенням ритму серця, слід використовувати анаприлін (5 мл 0,1 % розчину) або у вену піндолол (5 мл 0,02 % розчину в 20 мл 5 % розчину глюкози), антагоністи кальцію (верапаміл - 2 мл 0,5 % розчину у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду). Використовують також 0,01 % розчин клофеліну (по 1 мл внутрішньом'язово), рауседил, периферичні вазодилататори (апресин, діазоксид, натрію нітропрусид), гангліоблокатори (бензогексоній, пентамін, арфонад) за показаннями залежно від ступеня тяжкості кризу і показників загальної гемодинаміки. При значному емоційному збудженні й тахікардії доцільно вводити рауседил (1 мл 0,25 % розчину в м'яз або 1 мл 0,1 % розчину у вену), сибазон (2 мл 0,5 % розчину), дроперидол (1 мл 0,25 % розчину), піпольфен (1-2 мл 2,5 % розчину); 2 мл 1 % розчину піроксану в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду внутрішньом'язово або у вену. Показані гірчичники на шию і литкові м'язи.
Хворим з транзиторними ішемічними атаками при слабкості серцевої діяльності призначають корглікон (1 мл 0,06 % розчину в 20 мл 40 % розчину глюкози) або строфантин (0,25-0,5 мл 0,05 % розчину з глюкозою внутрішньовенно), кордіамін, камфору, сульфокамфокаїн підшкірно. При артеріальній гіпотензії вводять кофеїн (1 мл 10 % розчину підшкірно), мезатон, ефедрин. При помірному підвищенні артеріального тиску (показники систолічного тиску не перевищують 180 мм рт. ст., або 24 кПа) призначають дибазол (2-4 мл 1 % розчину), папаверину гідрохлорид (1-2 мл 2 % розчину), но-шпу (2-4 мл 2 % розчину). Для поліпшення мозкового кровообігу вводять 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, 10-20 мг кавінтону внутрішньовенно краплинно в 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, цинаризин (0,025 г З рази на добу), ксантинолу нікотинат (0,15 г 3 рази на добу всередину або 2 мл внутрішньом'язово). З метою поліпшення мікроциркуляції і реологічних властивостей крові використовують пентоксифілін (5-10 мл у вену, краплинно, в 250-500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду), реополіглюкін (400 мл у вену краплинно протягом 30-60 хв). Використовують також ацетилсаліцилову кислоту (0,25 г 3 рази на добу), дипіридамол (по 0,05 г 3 рази на добу), ксантинолу нікотинат (2 мл 15 % розчину ннутрішньом'язово або у вену в 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду), серміон (4-8 мг в 100-200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду у вену), пармідин по 0,25-0,5 г 3 рази на добу всередину.
При транзиторних ішемічних атаках з вогнищевою симптоматикою, ембологенних ішемічних атаках, схильності до гіперкоагуляції застосовують антикоагулянти: гепарин - по 5000-10 000 ОД підшкірно 3-4 рази на добу (під контролем часу зсідання крові), а потім антикоагулянти непрямої дії (слід знижувлти рівень протромбіну до 50-40 % у стаціонарі і до 55-60 % - в амбулаторних умовах, не допускати гематурії), пелентан - по 0,1-0,3 г 2-3 рази на добу, фенілін - по 0,015-0,03 г, фепромарон - по 0,005 г 2-3 рази на добу протягом 2-3 тиж з поступовим зниженням дози і заміною антикоагулянтів антиагрегантами (ацетилсаліцилова кислота, пентоксифілін, дипіридамол, пармідин, тиклід). Для боротьби з набряком мозку використовують гліцерин (0,5-1,5 г/кг маси всередину), азосорбіт (1-2 г/кг маси всередину), етакринову кислоту (0,05 г вранці) або 1 % розчин по 2 мл внутрішньом'язово або у вену на 40 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, еуфілін (10 мл 2,4 % розчину у вену), тріампур (1-2 таблетки вранці), фуросемід (2-4 мл 1 % розчину), дексаметазон (4-8 мг внутрішньом'язово або у вену) при нормальному артеріальному тиску.
При значному підвищенні артеріального тиску лікування таке саме, як і при гіпертонічному кризі.
При вертебрально-базилярному дисциркуляторному синдромі з запамороченням, нудотою, блюванням застосовують атропіну сульфат, дроперидол, сибазон, тіетилперазин, препарати беладони разом з нікошпаном або но-шпою, бромкамфорою, фенобарбіталом і бромізовалом, а також цинаризин, бупатол, аерон. Для поліпшення метаболізму в мозку призначають аміналон, пікамілон, пірацетам, піридитол, церебролізин, церемон, вітаміни групи В.
При вегетативно-судинній дисфункції використовують седативні і транквілізуючі засоби (бром у різних дозах, валеріана, пасіт, валоседан, сибазон, сонапакс, хлозепід, мепротан). У разі безсоння призначають препарати валеріани, валокордин, сибазон реланіум, радедорм (нітразепам), тардил, настойку півонії.
При безуспішному лікуванні хворих з частими транзиторними ішемічними атаками, обумовленими патологією екстракраніальних відділів магістральних судин голови, показане хірургічне лікування. Перед операцією проводять ангіографію судин голови.

Профілактика


Запобігання минущим порушенням мозкового кровообігу передбачає проведення заходів, що забезпечують ранню діагностику і лікування гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, інфекційно-алергічних васкулітів, уроджених і набутих вад серця та ін. Хворі з минущими порушеннями мозкового кровообігу потребують тривалого нагляду терапевта і невропатолога та систематичного лікування. Вони тимчасово непрацездатні. Питання про працездатність у майбутньому залежить від характеру і перебігу основного судинного захворювання, ефективності лікування й особливостей умов праці.
Кількість переглядів:
Оцінка і коментарі відвідувачів
comments powered by Disqus